Поясню дещо. Цю статтю я надіслав до Монреалю, до російськомовної газети, для якої пишу майже 20 років, під заголовком “Нетримання американського Партобона”. Але її відхилили, і я розумію редакцію. Йдеться про її читачів, це вихідці з СРСР та пострадянських країн, до них воленс ноленс треба пристосовуватись, тому деякі теми треба висвітлювати дипломатично.
Здавалося б, що такого гострого може бути у соцопитуваннях? Країни ж демократичні! Однак може, і в соцопитуваннях може і особливо в їхньому зіставленні. Редактор пише мені: «До звинувачень газети в русофобії (через нашу однозначну позицію щодо путінської Росії та війни в Україні) додалися й звинувачення… в антисемітизмі. Ваша стаття підлила б олії у вогонь…» Як саме підлила б – побачите, тож почнемо.
«Совість не дозволяє підтримувати війну з Іраном»
17 березня директор Національного контртерористичного центру США Джо Кент подав у відставку, висловивши незгоду з воєнною операцією проти Ірану. Його рішення стало відображенням зростаючих розбіжностей усередині американської адміністрації.
Кент поставив під сумнів обґрунтованість ударів по Ірану. Він очолював ключове відомство, що координує збір та аналіз даних про терористичні загрози та взаємодію федеральних служб. Оголошуючи свою відставку, Кент заявив, що «совість не дозволяє йому підтримувати війну з Іраном», який «не представляв безпосередньої загрози» для США. Це твердження у Білому домі різко відкинули». /BBC/ Сам Трамп різко відреагував на рішення Кента, заявивши, що вважає його «слабким у питаннях безпеки», і підкреслив, що не потребує чиновників, які не сприймають Іран як загрозу.
А вже 19 березня стало відомо, що ФБР веде розслідування щодо колишнього глави контртерористичного центру США Джо Кента. Його підозрюють у витоку секретної інформації, повідомили джерела телеканалу CBS News. New York Times пише, що відставка Кента, який завжди був близьким соратником Трампа, і галас навколо неї дуже розлютили президента, і не виключено, що факт розслідування виплив «на тлі скоординованої кампанії адміністрації Дональда Трампа з дискредитації Кента — його представляють як ненадійного та нелояльного».
Війна вилізе боком усім
Так, США при Трампі стали нагадувати путінську Росію. Зауважу також, що згоден з Кентом та багатьма іншими американськими військовими експертами – приводи для війни були дуже хиткі, а прогноз несприятливий для США та для всього світу. Наслідки торкнуться Канади і особливо Ізраїлю. Трампа підбили на неї зять Кушнер і Нетаньяху, та й сам він сподівався, що маленька переможна війна відверне увагу від його постійних провалів, особливо від файлів Епштейна. Але маленької війни не вийшло і не могло вийти – Іран це вам не Венесуела.
Ще зауважу, що випадок Кента відбиває загальне погіршення ставлення до Ізраїлю. За даними Геллапа в лютому цього року йому симпатизували лише 36% американців, тоді як палестинцям 41%. Десять років тому це співвідношення було 63% на 15% на користь Ізраїлю. Ще гірше становище із підтримкою військових дій Ізраїлю в Газі: у липні минулого року 60% американців не схвалювали ці дії, схвалювали лише 32%. І зовсім погане ставлення до єврейської держави серед молоді, а за нею майбутнє. У чому причина? Думаю, не в лівій пропаганді – США досить консервативна країна, що й показало друге обрання Трампа, а в Ізраїлі та його політиці останніми роками. Тобто за Нетаньяху.
Повертаючись до рішення Кента не підтримувати війну, додам, що США виявилися не готовими до великої війни, тим більше ракетно-дронової, не врахували досвіду російсько-української війни. Що не дивно, з огляду на кричущу некомпетентність самого Трампа та більшості його команди, особливо міністра війни Хегсета. Так що Нетаньяху, для якого постійна війна є порятунком від в’язниці, заварив таку кашу, що всьому світу доведеться довго її розхльобувати, і наслідки можуть бути дуже серйозними.
Найкращий президент! Але лише для Ізраїлю
Свіжі опитування американців показують, що рейтинг схвалення роботи Трампа становить близько 40-44% – і це сумно багато, враховуючи скільки дров він наламав за 14 місяців (Задорнов таки мав рацію). Не схвалюють дії президента США 54–57% опитаних. Щодо зовнішньої політики, включаючи Іран, схвалення ще нижче — 38–43%. В одному з опитувань 56% американців кажуть, що війна в Ірані вигідніша Ізраїлю, ніж США.
В Ізраїлі також проводяться опитування, які виявляють ставлення до Трампа. Одне з останніх таких опитувань було 2-5 березня, коли війна в Ірані вже розпочалася. Згідно з JPPI Israeli Society Index, 75% ізраїльтян висловлюють довіру Трампу – це новий рекорд із січня 2025 року. За політичним спектром розклад такий: праві жителі Ізраїлю майже повністю схвалюють дії Трампа – 95%, центристи – 79%, ліві – 35%.
(Мабуть цей і наступний абзаци, образливе для євреїв порівняння ізраїльських євреїв з росіянами – продовжую пояснювальні вставки в публікацію, що не відбулася, – і стали причиною побоювань редакції монреальської газети в тому, що її звинуватять у публікації антисемітських матеріалів. Тим паче, що абзаци ці стосуються й самої редакції.)
І серед «наших», тобто американських російськомовних іммігрантів, узагальненого Брайтон-Біч у Нью-Йорку та Кот-Сен-Люк у Монреалі, рівень підтримки стабільного генія залишається приблизно таким самим високим. Соціальна спадковість велика сила, і багато з СРСР та пострадянських країн так і залишилися хомо советикусами. Свого часу друзі, щоб урятувати від страти, пропонували допомогти тікати з Франції «леву революції» Дантону, але він відмовився. “Батьківщину не понесеш на підошвах черевиків”, – сказав Дантон. І був не зовсім правий – батьківщину так, не віднесеш, але про рідний бруд, пардон, грунт цього не скажеш.
Близько 75% ізраїльтян схвалюють війну в Ірані (серед євреїв ще більше). Тоді як серед американців війну схвалює меншість – від 29 до 44%, залежно від опитувань. Саме ставлення американців до війни в Ірані зараз розколює рух MAGA, з якого публічно вийшли близько 20 лідерів громадської думки, з передплатниками в соціальних мережах до кількох десятків мільйонів. Деякі відкрито називають тепер рух не MAGA, а MIGA: не “Зробимо Америку знову великою”, а “Зробимо Ізраїль знову великим”.
Так, 73% ізраїльтян називають Трампа найкращим президентом для Ізраїлю, але 52-53% американців вважають, що Трамп один із найгірших президентів в історії США. До нього гіршим згідно з консенсусом істориків і знову ж таки за соціальними опитуваннями, вважався Джеймс Бьюкенен, чиє правління (1857–1861 рр.) призвело до Громадянської війни…
Нетримання уваги та інші нетримання
І схоже, Трамп збирається засмутити закоханих ізраїльтян – річ у тому, що не може довго концентрувати увагу, особливо якщо відразу не приходить успіх, нагадуючи цим дитину. У своїй книзі 1990 року “Surviving at the Top” Трамп писав: “Моя здатність до концентрації уваги невелика”. Його співробітники часів першого президентства характеризували його нездатність зосередитися як тривожну, відзначаючи перевагу коротких усних брифінгів довгим письмовим звітам. Їм було непросто доповідати йому обстановку і часто доводилося густо вкраплювати його ім’я в документи, щоб утримати увагу.
Нетримання уваги супроводжувалося нестримністю та хаотичністю у рішеннях, нетриманням свого слова (не плутати з характерним для Трампа словесним проносом), невиконанням обіцянок, нетриманням договорів та угод. Але згодом додалися інші нетримання, буквально фізіологічні, недарма на суді влітку 2024 року сусіди Трампа затискали носи, а на карикатурах його часто зображують у памперсах.
Як це відбилося під час війни? У результаті всіх судомних метань від образ союзників (у цьому Трамп стабільний) до закликів (наступного дня!) спішно допомогти в деблокуванні Ормузької протоки… США розглядають можливість «згортання» операцій в Ірані, – заявив Трамп у п’ятницю 20 березня!
Іран не тільки не здається, але на четвертому тижні війни став стягувати плату за прохід суден Ормузькою протокою і обстріляв ракетами американську базу на Дієго Гарсія в Індійському океані (4 тис. км!), а Оман (це другий крім іранського берега ключової Ормузької протоки) раптом виступив проти війни і закликав США повернутися до переговорів із Іраном. Потужні обстріли Ізраїлю та баз США не припиняються, а Трамп, щоб збити ціни на нафту, не знайшов нічого кращого, ніж зняти санкції не лише з російських, а й із іранських танкерів, які перебувають у морі.
Ні, ця іграшка якась неправильна, вона надто складна і набридла нашому примхливому бебі! Боюся, що це сильно засмутить Бібі, але йому слід було передбачити нетримання Трампа. Іншими словами, об*срався наш Партобон. І не лише наш.
Юрій КІРПІЧОВ, публіцист, письменник, США
Кожаж: Мішель Кондрич/The Washington Post; Скотт Олсон/Getty Images; iStock)
