ПОВЕРНЕННЯ ДО СВІТУ БЕЗ ГАДЖЕТІВ

– Пане Іване, коли почав діяти «Агроленд» та у чому вбачаєте його місію?

– Наш «Агроленд» – це етнопарк сімейних вражень, що відкрив обійми для всіх бажаючих 2 лютого 2025 року.
Ми помітили, що в нинішніх умовах сім’я, друзі чи співробітники перебувають ніби й разом фізично, а ментально – віддалені. Зараз дуже часто родина, навіть маючи традицію вечеряти гуртом, розрізнена: той «сидить» утелефоні, той – у телевізорі. І оця історія, коли люди ніби разом, але не відчувають елементарного щастя, лягла в основу нашого позиціонування як етнопарку сімейних вражень.

Чому? Тому що тут створені умови, за яких батьки можуть спільно діяти з дітьми, а вся родина чи дружнє товариство разом переживати радість.
Взаємодія в рамках родини чи компанії – це, умовно кажучи, повернення людей до світу без гаджетів. До світу, коли люди можуть приділити час один одному, пізнати елементарне людське щастя бути поруч.
Основоположні факти: сув’язь з Тернопільщиною – у центрі уваги «Агроленду», материнською компанією для якого є підприємство «Агропродсервіс».

Особлива гордість: в одному з наших старих гаражів відтворили інтер’єр Трипільської хати. Стіни покривали глиною. Піч, вівтар, ліжко, двері – не бутафорія, а точна копія зі знайдених і задокументованих зразків. Оздобленням займалася відома реконструкторка трипільської кераміки Людмила Смолякова. Видатний український археолог, доктор історичних наук Михайло Відейко був куратором цього проекту, сам робив двері, трипільське ліжко, консультував роботу над піччю і вівтарем. Маємо зерно, горох, штукатурку, стіну, прясла до ткацького верстата, два веретена, дві зернотерки. І все це – оригінали, які вже десятки років зберігаємо, а зараз впорядкували в «Агроленді», щоб люди могли краще пізнати свою минувшину. Серед іншого маємо посуд, цінний тим, що походить з півдня Тернопільщини – села Кошилівці, міста Заліщики та села Касперівці.

ЕНТНО, АГРО І ТРАДИЦІЇ

– На території етнопарку є автентичні українські хати, різноманітні виставкові зали включно з музеєм преси, ферма з рідкісними світовими породами корів, колекція сільськогосподарської техніки, великий ігровий майданчик для дітей, ресторан, вигадливі фотозони. Та ще й українська пісня звучить буквально всюди: нею наповнений простір. Як вдається взаємоузгодити таке різноманіття?

– Наше кредо: зберігаємо ЕНТНО, популяризуємо АГРО і культивуємо РЕМЕСЛА Й ТРАДИЦІЇ. Увесь етнопарк поділений за цими трьома напрямами.

Стосовно «Етно». Три хати відтворені з максимальною точністю як житло українців Волині, Поділля й Опілля кінця ІХ- початку ХХ століття. Йдеться про етнічні землі Тернопільщини: північ від Збаража – Волинь, три колишніх західних райони – Опілля, решта – західне Поділля.

Історія кожної хати – це історія реальних українських родин, які в них жили. Здавна українські хати були глиняними, а глина швидко руйнується під впливом температурних і погодних умов. Тому відновили за кресленнями і спогадами конкретних сімей. Водночас відбудували подвір’я (обійстя), де є хлів, стодола та комора, наповнили їх тематичними експонатами.

Найбільша цінність: наші майстри спорудили діючі печі. Не бутафорні. Взимку ми їх розпалюємо. І якщо приїхати на екскурсію до «Агроленду» зимою, то буде відчуття, що господиня щойно вийшла поратися на подвір’я, бо ж хата дихає теплом і життям.

Йдеться також про речі умовно контраверсійні. Тобто коли ви дивитеся на житло з Волині – бачите просту селянську хату, а коли заходите всередину, то ракурс змінюється, тому що хату ми привезли з певного хутора на Волині, а оснащення цієї хати нам подарували вже з іншого села від людини, яка займалася чоботарством. Майстер був свого часу багатою людиною, і ви це багатство бачите в інтер’єрі. Наприклад, бамбетель має різьблені ручки, а не звичайні плоскі, лава має різьблену спинку, стіл має різьблені ніжки, а дзеркало – різьблені контури, ліжко – різьблені бильця. Різьба– це чиясь праця, за яку газда міг собі дозволити заплатити.
У хаті з Опілля є серія посуду, стягнутого дротом. Давня професія називалася друтар, друтарство: коли посуд тріскав, то його стягували дротом. Не клеєм, тому що їли і пили з нього, а клей міг бути шкідливим для організму, а от дротом скріплювали настільки сильно, що посуд продовжував триматися купи. У нас є колекція таких речей. І навіть дволітрова банка. Тобто вже у 1920-30 роки, коли скло приходило на заміну глині, давня традиція стягувати дротом в незаможних сім’ях залишалася. Цей слоїк по суті безцінний: єдиний, який до нас потрапив за технологією друтарства.

Коли говоримо про «Етно» – віддаємо данину лемкам – субетносу зі складною історією. Записали свідчення жінки, яка живе в селі Великий Ходачків і дідусь якої по материнській лінії був виселений з території сучасної Польщі аж під тодішній Кіровоград. Вони, як і більшість лемківських родин, вирішили повернутися з надією перейти кордон та опинитися на батьківській землі. Завершується історія тим, що у роду народився онук-первісток саме у селі Великий Ходачків. Цей факт голова родини Федір сприймає як Божий знак і каже: «Ми залишаємося в цьому селі». Розповідь оприлюднимо на сайті, аби люди пам’ятали про страшну історію депортації.

Коли говоримо про «Агро» – мова йде про величезну ферму,  де маємо близько 25 світових порід корів. М’ясні та молочні.
Під час екскурсій розповідаємо дітям про три базові закони природи: щоб тебе ніхто не з’їв (елементарна безпека); самому прохарчуватися (виживання); залишити потомство. І коли корівки в нашому етнопарку почали народжувати теляток, ми зрозуміли, що рухаємось правильним шляхом, бо два перших закони природи у нас діють. Корівкам безпечно і комфортно.

Найбільша наша гордість – порода українська сіра. Це насправді воли – перші українські «далекобійники», які разом з чумаками тягали з Криму сіль. Зараз в Україні поголів’я української сірої залишилося трохи більше 600. Коли народилося телятко цієї породи – це для нас було свято, досягнення, радість і розуміння, що діємо правильно.

Окрім того, в «Агроленді» є маленька худібка. Переважно декоративна й інтерактивна, дітки її полюбляють годувати. Міні-зоопарк: кози, вівці, поні, ослики, альпаки, кролики, страуси. Окремо є пташиний двір: кури, павичі, папуги, індики, фазани. Все то – живе «Агро».

А є й інше «Агро», що нагадує велику тракторну бригаду. Хочемо дітям показати, чим їхні дідусі-бабусі обробляли землю в часи радянського поневолення і колгоспного життя. Справа розрослася до рівня музею техніки. Люди побачили нашу ініціативу, підтримали. Таким чином можна роздивитися колекцію мотоциклів з Києва, колекцію велосипедів зі Львова , Харкова, Миколаєва, львівську колекцію моторолерів і мопедів, колекцію автомобілів «Заз» (дві «Таврії» і два «Запорожці»). Є вільне місце, куди продовжуємо дозбирувати мотоцикли київського мотоциклетного заводу. Є вантажівки, трактори, різні сільськогосподарські агрегати.

І коли люди почали ці всі речі віддавати «Агроленду», ми вкотре переконалися, що обрали вірний шлях збереження нашої минувшини. Якщо підсумувати, то бачимо:
Етно – це хати і лемківська світлиця;
Агро – це ферма, мала худоба, пташник, умовна тракторна бригада (музей техніки).
І ремесла та традиції. Ремесла – сироварня пекарня, гуральня, пилорама, мисливство, рибальство, ткацтво. Є кімнатка під гончарство – шукаємо людину, яка б опікувалася кузнею.

Намагаємось зберегти продукцію, ремесла і фах давніх українських професій, які приносили економічну міць українцям 150 років тому і до нашого часу.

Є й виставкові зали із загальною концепцією збереження продукції заводів, яких вже немає: фарфор, скло, майоліка.

ВИШИВАНКА З ВЕЛОСИПЕДОМ, ОБЕРЕГОВІ ІКОНИ, «ЗАДУШНА» МИСКА ТА ЛЕМБИК

– Чим найчастіше дивуєте гостей з-поміж унікальних речей?

–Під час екскурсій розповідаємо про експонати, які мають історію, долю.
Наприклад, дуже рідкісна вишиванка з вишитим велосипедом. Або фелон священика 18 століття з хрестом на спині, вишитим сухозлотом, тобто дротиком (технологія була урочистою). Серія рушників з національними елементами: галицько-волинський лев, синьо-жовті літери і кольори. Маємо вишитий вірш на рушнику, присвячений Україні і датований 1949 роком. Є авторські вишивки з ініціалами і датами. Багато тематичних та подієвих вишивок (робимо окрему колекцію).

Маємо дві ікони, які називаються домові або оберегові. Одна з них виконана художником, інша – в стилі наївного мистецтва. Художниками в народі часто нарікали тих, хто малював впізнаваніше, ніж інші, відтак з’явилось мистецтво, яке згодом назвали наївним або примітивним. Газда приходив до художника поблизу і називав кілька імен святих, а художник їх малював. Здавалося б, чому богобоязливий народ так легко відступав від канонів, дозволяв собі малювати святих, які непоєднувані між собою ні каноном, ні релігією, ні територією, ні часом? Виявляється, то давня подільська традиція: газда замовляв оберегову ікону на честь тих святих, імена яких носили діти в його хаті.

Також є дві ікони, виконані за технологією наївного мистецтва: одна домова, інша– Мати Божа «Неопалима купина», подарована «Агроленду» з нагоди відкриття помічником діючого митрополита Теодора Греко-католицької церкви Тернопільсько-Зборівської митрополії Василем Макоїдом.

Одна з концепцій виставкових залів – зберегти продукцію заводів, яких вже немає. Тому бережемо величезну колекцію тернопільського фарфору з унікальними, взірцевими, виставковими, авторськими речами, чим пишаємось. Така ж історія з бережанським склом.

Окрема тема – українська майоліка. Це продукція близько 20 заводів, яких вже нема. Наприклад, маємо глечик, виготовлений на Керченському заводі будівельних матеріалів (запускали додаткову майолікову лінію): не просто в кольорі, а ще й рифлений у формі грона.

Маємо корону з панського маєтку міста Перемишляни на Львіщині (так називали верхню оздобу панського п’єцу).
Маємо унікальну плакетку– декоративну глиняну в поливі річ на підставочці, що датована 1969 роком. Того року Львівський клуб «Карпати» з другої ліги виграв кубок радянського союзу з футболу. Цей рекорд більш ніхто не повторив. Львівський завод випустив плакетку обмеженим тиражем на честь тієї події.

Маємо «подушну» або «задушну» миску. Це історія з Карпат. У тім краї є повір’я: коли господар помирає, то родичі мають за його душу поставити могорич – звідси і назва миски «подушна» або «задушна». Про що йдеться? Господар за життя намагався надбати якомога більшу миску, бо вірив: більший могорич сприятиме його кращій зустрічі у потойбіччі. Коли помирав, миску накривали квадратною вишитою серветкою, і на кожен кут тієї серветки ставили по могоричу. Могорич був максимально простенький (з того, що було в хаті): горілка, сало, ковбаса, часник, цибуля, кварта пива. Нічого надзвичайного. Але величина миски впливала на розмір могорича, бо після того як він зав’язувався у цю вишивану серветку вузликом, цей вузлик з могоричем мав поміститися у мисці. Тому газда дбав, аби миска була якомога більшою. Одну з таких мисок експонуємо.

Заводів, які виготовляли майоліку, було більше 20. Працювали від 1950 до 1980х років. Зараз жоден практично не збережений. Ми порахували, що це величезний пласт і об’єм товару, який вони випустили. Не женемося за ексклюзивом, бо розуміємо що ми не музейна установа, попри те, що маємо унікальні речі й акцентуємо на ньому.

Але оскільки ми – аграрна компанія, то вирішили з виробів з поливаної глини створити експозицію, яку назвали «Українське село». І зробили велику українську галявину з легенькими пагорбами, поставили там три хатки, два млини, фігурки людей та поселили свійських птахів і тваринок.

Експонуємо й нетрадиційні посудини: лембики, (графини для рідини в зооморфній формі), барильця, куманці, плесканці. Будемо їх ще дозбирувати, аби показати людям нестандартний підхід в поливаній глині для посуду.

Маємо трішки диво-звірів і два давніх експонати з написами «ВСХВ» («всесоюзная сєльськохозяйствєнная виставка», що припинила діяльність у 1950-х роках)

Віддаємо належне ремеслам. Є сироварня, пекарня, гуральня, пилорама, кімната мисливства та рибальства. Невдовзі буде територія ткацтва як данина килимарям, яких вже нема. Коли купляли килими – звертали увагу на елементи, щоб ідентифікувати їх як подільські .Етнографиня«Агроленду» Марія Луцька вивчає кожен килим, щоб бути максимально впевненими, що він з нашого етнічного району.

Також маємо унікальну колекцію фотоапаратів «Фед» та «Київ» та велику колекцію газет, яких вже нема…

ВІДТВОРИТИ ХАТИ СЕМИ ВИДАТНИХ УКРАЇНЦІВ

– В «Агроленді» відбувся перший велелюдний фестиваль молока. Що далі?

– Далі – плани. Щоб у кожного українця було бажання приїхати до «Агроленду» не раз.
Невдовзі побачите еволюцію людства. Уявіть: заходите до величезної зали і праворуч спостерігаєте еволюцію «Агро» – від мотики до дронів, ліворуч – від колеса до електромоторів (промислова). Побачите там зображення «три в одному»: малюнок на стіні, вирізані отвори, що заповнені кількома десятками телевізорів, плюс зображення з проектора. Запрацює невдовзі.

Стосовно села. Хочемо відтворити хати з усіх етнічних земель України. Однак з точки зору архітектури автентичні оселі різних регіонів України мало чим кардинально відрізняються. Тому виникла ідея: показати хати, в яких народилися відомі українці. Влаштували експедицію, зробили заміри і працюємо над відтворенням хат Володира Івасюка (Буковина), Івана Франка (Бойківщина), Сергія Корольова (Житомирщина, Полісся), Тараса Шевченка і Катерини Білокур (Подніпрянщина і Наддніпрянщина), Григорія Сковороди (хата малоземельного козака, Слобожанщина), Івана Котляревського (Полтавщина). Це буде не лише ще однією родзинкою «Агроленду», але й спонукатиме людей їздити всюди по Україні.

В цьому ж «Українському селі» буде ще два цікавих об’єкти.
Виявляється, українці, які емігрували за океан у 1870-х роках, зокрема в Канаду й Америку, будували тамбурдеї. Дуже примітивне житло, але десь треба було жити. Американці й канадці настільки захопилися працелюбністю українців, що створили музей того українського емігрантського житла. І цей бурдей у нас теж буде відтворений.

Ще хочемо зробити Криївку як данину Українській Повстанській армії. Маємо хату з Волині, де зродилася УПА. Маємо на території області штаб УПА-Південь. А ще плануємо Криївку на кілька кімнат, куди люди зможуть зайти з одного боку, а вийти з іншого по драбині в стодолі, як часто бувало насправді.

Також готові у перспективі відтворити частину Трипільської вулиці. Хочемо присвятити кожній професії окрему хату. Вже маємо «VR-окуляри», завдяки яким людина може погуляти Трипільським селом у віртуальній реальності, але мріємо «оживити» ту реальність. Бажаю, щоб все це щонайбільше українців побачили на власні очі.

– Які фестивалі будуть наступними?

– Намір– популяризувати питомо українські продукти. Наступним обираємо хліб: фестиваль хліба та урожаю «Фест-Господар» в рамках днів Трипільської культури в Україні наприкінці серпня. А далі – «Фестиваль Гарбуза». Нетипова тема, але це частина народного побуту: яскраво-помаранчеві городи восени, гарбуз від дівчини нездалому парубку, нове меню, коли гарбуз карамелізують або роблять гарбузову кашу за новими і давніми рецептами. Тобто гарбуз буде елементом фестивалю включно з яскравими фотозонами.

До Стрітення – «Фестиваль м’яса», що відбудеться ближче до річниці «Агроленду».

– Нема такого куточка в етнопарку, де б не звучала українська пісня, тим самим створюючи особливий простір…

–Для того працює команда, щоб втілювати найнеймовірніші ідеї . На мій погляд, музика має бути не низькопробною і з українським смаком. До всього докладає зусиль координаторка проєкту «Агроленд» і моя дружина Тетяна Чайківська. Працюють декоратори, екскурсоводи, технічні професіонали.

До «Агроленду» вже їдуть цілими родинами з Житомирщини, Києва і Вінниччини. Звісно ж, з Рівного, Луцька, Львова, Івано-Франківська, Чернівців, Хмельницького. Працюємо над залученням Черкас, Полтави, Одеси і всієї України.

Найвищою оцінкою для нас стали слова старенької бабусі, яка, побачивши одну з давніх хат, мовила зі сльозами на очах; «Я ніби потрапила в дитинство». Це найвища похвала. Повертаємо людям їхні приємні спомини…

Кожному, хто завітає до «Агроленду», покажемо речі, які побачите вперше в житті, але точно їх запам’ятаєте назавжди.

Ольга ДУБОВИК, журналістка

Сообщение Як на Тернопільщині популяризують і культивують “етно”, “агро” та ремесла й традиції появились сначала на Український репортер.

На офіційному вебпорталі уряду Великої Британії зібрали рекомендації для тих, хто хоче відвідати Туреччину 2026 року. Там повідомляють, що туристам потрібно пам’ятати про високий ризик терористичних атак, особливо на південному сході Туреччини — в Анкарі та Стамбулі.

Особливий ризик для туристів є в будівлях аеропортів, місцях поклоніння, під час великих релігійних свят тощо.

«У Стамбулі та інших містах Туреччини зараз регулярно відбуваються демонстрації та протести. Уникайте всіх демонстрацій та залишайте район, якщо такі розпочнуться», — додають у відомстві.

У великих туристичних районах Стамбула поширені вуличні пограбування та кишенькові крадіжки. Будьте уважні до своїх особистих речей. Також туристам радять приїздити до Туреччини з готівкою, і в жодному разі не міняти гроші з рук.

«Будьте обережні з незнайомцями, які підходять до вас, щоб обміняти гроші або відвести вас до ресторану чи нічного клубу. Якщо незнайомці пропонують вам їжу та напої, краще не брати її».

Користуйтеся лише відомими застосунками таксі і не сідайте до неофіційних вуличних таксистів.

У Туреччині вас можуть зупинити, аби перевірити документи. Завжди носіть їх із собою.

Якщо ви збираєтеся відвідати релігійну святиню, вдягайте закритий одяг. Особливо це стосується жінок.

У громадському транспорті, а також на всіх закритих робочих місцях і в громадських місцях заборонено курити.

Варто пам’ятати, що висловлюватися негативно про турецьку націю чи національні символи — незаконно. Вас можуть заарештувати.

У Міністерстві торгівлі Туреччини поділилися переліком лімітів, які мають знати туристи. Звільнення від мита поширюється на особисті/сімейні некомерційні речі та подарунки загальною вартістю до 430 євро на одного пасажира.

Однак для пасажирів віком до 15 років цей ліміт знижено до 150 євро.

Якщо вартість вашого багажу некомерційного призначення перевищує 430 євро, на суму перевищення нараховується єдиний фіксований податок, який залежить від країни походження товару:

30% — якщо ввозиться безпосередньо з країн-членів ЄС.

60% — якщо ввозиться з інших країн.

Якщо вартість вашого багажу перевищує суму в 1500 євро, вам доведеться сплачувати повні мита на товари. Визначення вартості товарів відбувається на основі чеків, рахунків-фактур або документів про оплату. Якщо документів немає або ціна занижена, вартість визначає митниця.

Пасажири віком до 18 років не мають права на безмитне ввезення тютюну та алкоголю.

Продукти тваринного походження ввозити на територію Туреччини заборонено. Продукти рослинного походження дозволено ввозити без податків вагою до 3 кг.

Релігійне спеціальне харчування для туристів дозволене без контролю Мінсільгоспу за наявності підтвердження від туристичної організації.

Перевезення ліків доступне в розумних кількостях. За потреби потрібно надати рецепти на ліки.

До Туреччини можна везти такий перелік товарів:

Сигарети — до 600 штук.

Сигарили — до 100 штук.

Сигари — до 50 штук.

Подрібнений тютюн — до 250 г.

Алкоголь та спиртні напої з міцністю понад 22% — 1 л.

Алкоголь та спиртні напої міцністю не більше 22% — 2 л.

Парфуми — 5 флаконів об’ємом максимум 120 мл.

Чай — 1 кг.

Розчинна кава — 1 кг.

Кава в зернах — 1 кг.

Шоколад — 1 кг.

Солодощі — 1 кг.

Серед техніки встановлені такі ліміти:

Камери та носії: 1 відеокамера (+ до 10 порожніх касет), 1 фотоапарат (+ карта пам’яті або 5 плівок). До 10 одиниць дисків/касет/платівок загалом.

1 GPS-навігатор.

1 пристрій для запису/відтворення голосу та зображення.

1 ігрова консоль.

1 радіоприймач/магнітофон.

У МЗС Туреччини розповіли, як задекларувати своє майно та кошти перед в’їздом до Туреччини. Пасажири, яким не потрібно нічого декларувати, мають обирати зелений коридор на пункті пропуску. Вхід у цю зону прирівнюється до заяви, що у вашому багажі немає заборонених, обмежених або комерційних товарів, а обсяг речей не перевищує ліміти.

До червоного коридору мають заходити ті, хто має товари для оподаткування та декларування. На будь-якій смузі пасажира можуть зупинити для перевірки. Виявлення незадекларованих, заборонених товарів або перевищення норм тягне за собою штрафи або тюремне ув’язнення.

У червоному коридорі потрібно взяти митну декларацію та заповнити всі пункти — кількість готівки, якщо вона перевищує 5 тисяч доларів, цінні речі та дорогі прикраси, сумки, а також подарунки, що виходять за ліміти в 430 євро.

Як повідомляла ТСН, українка Вікторія, яка мешкає у Стамбулі, поділилася у TikTok власним досвідом та розповіла, що реальне життя в місті суттєво відрізняється від туристичної поїздки.

За її словами, іноземцям варто бути готовими до релігійності деяких районів, де можна зіткнутися із пильними поглядами чоловіків та засудженням з боку покритих жінок. Через такий дискомфорт деяким експатам навіть доводиться змінювати свій стиль одягу.

Серед інших побутових труднощів Вікторія виділила величезні затори, через які дорога в один бік може тривати до двох годин, тому під час вибору житла вкрай важливо враховувати близькість громадського транспорту. Крім того, у Туреччині поширена практика завищення цін для іноземців — це стосується як повсякденних покупок, так і вартості оренди квартир.

Попри всі перелічені мінуси та специфічні нюанси, дівчина наголосила, що життя в країні має для неї й багато переваг. Зокрема, українка щиро відзначила загальну атмосферу Туреччини та привітність місцевих жителів.

Фото Українського репортера

Сообщение Не їдьте до Туреччини, не ознайомившись із правилами, що діють для туристів у 2026-му році появились сначала на Український репортер.

“Джерело” – дивовижний парковий комплекс, якому 300 років, – справжній артефакт, місце сили і первозданної природної краси. «Джерело» – локація, де починаються пригоди, які захоплюють і дітей, і дорослих. У грудні цього року парк вперше запрезентував зимовий період. З 10:00 до 16:00 “Джерело” працює у звичному режимі, а з 16:00 до 22:00 тут протягом усієї зими відбуватиметься справжнє казкове дійство – магія казки та світла!

Сотні відвідувачів парку уже встигли побачити неймовірної краси світлову ілюмінацію і дерево, яке “співає” вогниками, а також кількаметрові фігури персонажів із улюблених казок: від Котигорошка – до Шрека, від Кота у чоботях та Солом’яного Бичка – до Попелюшки… Крім того, відвідали Резиденцію Святого Миколая й оглянули ошатну шопку. Одне слово, доторкнулися до дива і сповна відчули атмосферу свята.

Не менше радості і малим, і великим дарують зустрічі із мешканцями “Джерела”, які завжди раді відвідувачам, – із привітними альпаками, оленями, єнотами, коаті, поні, павичами, фазанами… Крім того, тут зібрано десятки рідкісних, екзотичних рослин та кількасотлітніх дерев.

Більше про Зоологічно-дендрологічний парк “Джерело”:
https://dzherelo.net/
https://www.instagram.com/dzherelo_net/

Галина ГУЗЬО

Сообщение Зоо-дендропарк “Джерело” засяяв тисячами вогників і відкрив казковий період (+ ФОТО) появились сначала на Український репортер.

Про це з посиланням на берегову охорону Бостона повідомляє Guardian.

«Представник берегової охорони підтвердив, що неподалік місця аварії «Титаніка» пропав невеликий підводний човен з п’ятьма людьми на борту», – пише видання.

За інформацією Guardian, підводний апарат належить компанії OceanGate Expeditions, яка два роки тому почала організовувати тури до «Титаніка» за 125 тисяч доларів з особи. Один день подорожі присвячений зануренню на дно океану, щоб помилуватися кораблем, що затонув, з підводного апарату. Занурення та спливання сумарно тривають близько 8 годин.

Зазначається, що на сайті компанії розміщена реклама семиденної подорожі вартістю 250 тисяч доларів, а останній раз компанія писала в Twitter про експедицію, що триває, до місця аварії 16 червня.

OceanGate Expedition підтвердила, що в Атлантичному океані зник її батискаф разом із екіпажем, повідомив телеканал CBS. У компанії додали, що «вивчають та мобілізують» усі можливості для порятунку екіпажу. За словами її представників, підводний апарат вміщує п’ятеро людей – пілота, трьох туристів та «екскурсовода».

Нагадаємо, що лайнер «Титанік» у квітні 1912 року зіткнувся з айсбергом і затонув на глибині 3750 метрів у північній частині Атлантичного океану. Місце аварії знаходиться приблизно в 600 кілометрах від канадського острова Ньюфаундленд.

Сообщение З’явилися подробиці про зниклу туристичну субмарину, що спустилася на дно океану до “Титаніка” появились сначала на Український репортер.

Йдеться про найкращих подруг з Техасу Еллі Хембі та Сенді Хейзеліп, яким виповнилося по 80 років: вони вирішили відсвяткувати ювілей, об’їхавши світ за три місяці. Пандемія трохи зрушила дати поїздки, але мрія здійснилася за рік, – пише DIP.

“Авантюрні дами товаришують вже 23 роки. Мандрують разом вони не вперше, але об’їхати весь світ зважилися тільки зараз. Рідні сумнівалися, що їхній божевільний план колись здійсниться. У січні жінки зібралися в дорогу, довівши протилежне”, – розповідають історію жінок у ЗМІ.

“Ідея спала на думку Сенді. Вона сказала: “Еллі, чому б нам не здійснити навколосвітню подорож за 80 днів, коли нам буде 80?” – сказала Еллі Хембі.

Свою подорож вони почали з самого півдня Землі — з Антарктиди. Мандрівниці також відвідали острів Пасхи, побачили північне сяйво та сфотографувалися з пінгвінами, слонами та левами.

Ми побували на Північному полюсі і каталися на санях у Лапландії. Були на Занзібарі. Побували в Єгипті, Індії, Непалі, Балі, Японії, Римі та Лондоні”, – сказала Хембі в інтерв’ю NBC5.

Щоб надихнути інших, Хембі та Хейзеліп ділилися своїми враженнями в TikTok: на їхній обліковий запис підписалися понад 50 тисяч користувачів, а відео зібрало близько мільйона лайків.

“Нас дуже зворушило, що стільки людей стежило за нашою пригодою”, – сказала Хейзеліп USA Today.

Повернувшись додому через 80 днів, подруги зізналися, що поїздка їх зовсім не втомила.

“Від відпустки втомлюєшся. Але це була не відпустка, а пригода, яка спонукає рухатися далі”, – додали жінки.

Нові блогерки сподіваються, що змогли надихнути майбутні покоління і своїх ровесників не боятися ризику та гострих відчуттів.

“Сподіваємося, що послужимо прикладом того, що вирушити до “експедиції всього життя” ніколи не пізно”, – констатують жінки.

Сообщение Селфі з пінгвінами, слонами та левами: 81-річні подруги об’їхали за 80 днів увесь світ (+фото) появились сначала на Український репортер.

Про це пише ladbible.com.

Джеймі Макдональд, відомий у Мережі як “Авантюрист”, отримав завдання відвідати сучасні чудеса світу в рекордно короткий термін за допомогою компанії з бронювання подорожей.

Йому знадобилося всього шість днів, 16 годин і 14 хвилин, щоб побачити Велику Китайську стіну, Тадж-Махал, печерне місто Петра, Колізей, статую Христа-Спасителя, Мачу-Пікчу та Чичен-Іцу.

У ході поїздки Джеймі подорожував чотирма континентами, приземлився в дев’яти країнах, здійснив 13 рейсів, проїхав на 16 таксі, дев’яти автобусах, чотирьох поїздах та одних санях і подолав близько 36 783 км.

Макдональд почав свою подорож біля Великої Китайської стіни, покатавшись на санях, перш ніж вирушити до Індії, щоб оглянути Тадж-Махал.

Потім британець прилетів до Йорданії і сів на автобус до стародавнього міста Петра, пейзажі якого стали ще відомішими завдяки його появі у фільмі “Індіана Джонс та останній хрестовий похід”.

Звідти “Авантюрист” вилетів до Рима, щоб побачити знаменитий Колізей, а потім вирушив до Бразилії, щоб побачити Христа-Спасителя, найбільшу у світі статую в стилі ар-деко.

Нарешті, він побачив Мачу-Пікчу в Перу, а потім фінішував у Чичен-Іца в Мексиці, успішно завершивши свою подорож троїи більше як за шість днів.

Головним мотивом рекордної поїздки Джеймі було збирання грошей для його благодійної організації Superhero Foundation.

До слова, чотири роки тому він побив ще один світовий рекорд Гіннеса, подолавши найбільшу кількість км на біговій доріжці за сім днів.

Загалом за тиждень він пробіг 843 км — це приблизно три марафони на день.

Коментуючи свій останній виклик, переможець сказав: “У своїх попередніх пригодах я пробіг поодинці всю Америку (еквівалент 210 марафонів) і проїхав велосипедом 22 000 кілометрів від Таїланду до Сполученого Королівства. У подорожі так багато змінних — погода, обмеження, затримки, митниця, затори, скасування будь-що. Коли ви намагаєтеся встановити світовий рекорд, швидкість та маневреність є абсолютно ключовими”.

https://www.ladbible.com/news/guinness-world-record-jamie-mcdonald-adventureman-410479-20230516

Сообщение Сім чудес світу – за сім днів: британець Джеймі Макдональд встановив рекорд Гіннеса (+відео) появились сначала на Український репортер.

Річ у тому, що в оновлених COVID-сертифікатах буде вказуватися тільки вакцина, якою зробили останнє щеплення. Це на практиці розширить можливості для туризму.

“Важливо, що в документі буде вказана тільки остання доза вакцини й вона повинна бути схвалена країною, куди людина подорожує”, – пояснили у відомстві.

Таким чином рекомендується перед плануванням подорожі ознайомитися з правилами в’їзду у конкретну країну, з переліком препаратів від COVID-19, які там визнають.

Кожна країна поряд з правилами на рівні довірчої мережі ЄС може встановлювати додаткові вимоги щодо державного перетину кордону. Ознайомитися з актуальними правилами можна, наприклад, на онлайн-карті від МЗС України.

Вакцини Coronavac / Sinovac від коронавірусу – схвалені Всесвітньою організацією охорони здоров’я – зараз “відкривають двері” не в усі країни світу, хоч кількість таких “закритих” для цього препарату держав поступово скорочується.

Тепер бустерна доза дозволить людині, яка вакцинована двома щепленнями CoronaVac, третю зробити, наприклад, Pfizer, і потрапити в країну, де визнають мРНК-вакцини. Сформувати сертифікат, який також буде зеленим, можна буде наприкінці січня, для цього потрібно відправити запит в додатку “Дія”.

Поки функція не доступна, люди, які отримали бустерну дозу, зможуть користуватися старим сертифікатом про вакцинацію двома дозами.

Звернемо увагу, що зробити бустерну дозу можна тільки через 6 місяців після повного курсу вакцинації та більше – раніше цього часу громадяни України її не отримають. Нагадаємо також, що Україна скоротить термін дії COVID-сертифікатів, слідом за аналогічним рішенням в ЄС.

Читайте також: 

• МОЗ: пік Омікрону в Україні припаде на лютий, з поступовим спаданням аж до квітня

Сообщение Бустерна доза Pfizer або Moderna стане перепусткою для подорожей появились сначала на Український репортер.

30 фотографій з різних регіонів України пфдтверджують, наскільки  красивою є наша країна. Після перегляду цих фото слід  відвідати ці надзвичайні куточки.

Рожеве озеро Сиваш (Херсонщина)

(фото К. Б Брижниченка)

Озеро у формі серця в селі Олешня (Чернігівщина)

(фото Zruchno.travel)

Фортеця і національний парк «Тустань» (Львівщина)

Затоплене село Бакота (Хмельниччина)

(фото Tripmydream)

Дністровський каньйон (Тернопільщина)
фото Радіо Свобода

Актівський каньйон в селі Актове (Миколаївщина)

Білокузьминівські крейдяні скелі (Донеччина)
(фото К. Б Брижниченка)

Буцький каньйон (Черкащина)

Станіславські кручі (Херсонщина)
(фото Ukraїner)

Буковинські водоспади (Буковина)
(фото Svitominfo)

Глухівський кар’єр кварцитів (Сумщина)
(фото Ukrainainkjgnita)

Високогірне озеро Несамовите в Карпатському національному парку (Івано-Франківщина)
Кицівська пустеля (Харківщина)
(фото Findway)

Олешівські піски (Херсонщина)

Гіпсова печера Оптимістична (Тернопільщина)

Богуславські граніти (Київщина)

(фото Diskaver.ua)

Мавринський майдан (Дніпропетровщина)

Стільське городище (Львівщина)

Острів Джарилгач (Херсонщина)

Найвисокогірніше село Дземброня (Прикарпаття)

Озеро Гірське Око, (Чернівеччина)

(фото М. Мельничука)

Озеро Кагул (Одещина)

Білі скелі (Миколаївщина)

Тараканівський форт (Рівненщина)

Пляжі села Лебедівка (Одещина)

Озеро «Синевир» (Закарпаття)

Базальтові стовпи (Рівненщина)

Озеро «Світязь» (Волинь)

(фото В. Петрука)

Кінбурнзська коса (Миколаївщина)

(фото П. Пашка)

Малієвецький водоспад Хмельниччина)

Сообщение Найкрасивіші місця України (+фото) появились сначала на Український репортер.

Напевно, на такий крок корову підштовхнула спека. Присутні відпочивальники зафільмували відчайдушний крок тварини на телефон. Про це повідомляє Dnipro.tv.

Сообщение На карпатському курорті корова стрибнула у басейн до відпочивальників (+відео) появились сначала на Український репортер.

Про це повідомив міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба, пише “Європейська правда”.

“Тепер офіційно: безвіз із Францією знову діє! Французький уряд відкрив в’їзд для всіх типів подорожей українців згідно з рекомендацією Ради ЄС”, – зазначив Кулеба у Twitter.

Водночас, для в’їзду до Франції українцям знадобиться свідоцтво про вакцинацію або свіжий негативний тест.

Франція пускає громадян України, якщо вони вакциновані однією із вакцин, визнаних Європейським агентством лікарських засобів (EMA) і дозволені для використання на території Франції, уточнюють в МЗС.

До них належать вакцини Pfizer/Comirnaty, Moderna, AstraZeneca/Vaxzevria/Covishield і Jansen/Johnson & Johnson.

Вакцинація вважається повною, якщо минуло 28 днів з часу вакцинації вакциною Janssen і 7 днів з часу другої дози у разі вакцинації іншими вакцинами – Pfizer, Moderna, AstraZeeca/Vaxzevria/Covishield).

Для контролю на кордоні вимагають пред’явити тільки документ, що підтверджує вакцинацію, та заповнити заяву про відсутність симптомів Covid-19 та/або про відсутність контактів з особами, що захворіли на Covid-19.

Якщо громадянин України не пройшов вакцинацію, він може в’їхати до Франції за наявності негативного ПЛР-тесту, зробленого не раніше, ніж за 72 години до в’їзду, або тесту на антитіла, зробленого не раніше, ніж за 24 години до в’їзду.

Фото “Українського репортера”

Сообщение Франція відкрила кордони для українців появились сначала на Український репортер.