Якою є мінімальна заробітна плата у країнах Європи? Цікаве дослідження
Сподіваюся, нашим читачам буде цікаво знати, що 22 із 28 держав−членів Європейського Союзу встановлюють рівень національної мінімальної заробітної плати. Виняток складають Данія, Італія, Кіпр, Австрія, Фінляндія та Швеція.
Також мінімальна зарплата у ЄС має досить широку варіативність: від 261 євро на місяць у Болгарії до 1999 євро у Люксембурзі (станом на 1 січня 2018 року). Мінімальна зарплата, як правило, є найнижчою у країнах, розташованих на сході Євросоюзу, та набагато вищою у країнах північно-західної частини.
Загалом, країни ЄС за розміром мінімальних зарплат можна умовно розділити на 3 групи:
перша група – національна мінімальна зарплата є нижчою за 500 євро на місяць. На сьогодні до складу цієї групи входять 8 країн (Болгарія, Литва, Румунія, Латвія, Угорщина, Хорватія, Чехія та Словаччина);
друга група – національна мінімальна зарплата від 500 до 1000 євро на місяць. Група нараховує 7 країн (Естонію, Польщу, Португалію, Грецію, Мальту, Словенію та Іспанію);
третя група, де національна мінімальна зарплата перевищує 1000 євро на місяць, включає 7 країн (Великобританію, Німеччину, Францію, Бельгію, Нідерланди, Ірландію та Люксембург).
Для порівняння, у січні 2018 року мінімальна зарплата в Україні, у перерахунку на євровалюту, склала 108 євро, що майже у два з половиною рази менше від найнижчого її рівня серед країн Європейського Союзу.
А федеральна мінімальна заробітна плата у США у січні 2018 року становила 1 048 євро, тобто була нижчою, ніж у найбагатших країнах ЄС (третя група).
Упродовж останнього десятиліття (з 2008 року) для всіх країн ЄС, за винятком Греції, характерним було підвищення рівня мінімальної заробітної плати.
За період з січня 2008 року по січень 2018 року середньорічні темпи зростання мінімальної заробітної плати були найвищими у Румунії (11,4%). Ще у п’яти країнах (Болгарії, Словаччині, Латвії, Естонії, Литві) середньорічний темп приросту перевищив 5%.
Натомість національна мінімальна заробітна плата у Греції за останнє десятиліття знизилася на 14%, тобто середньорічний темп зміни склав «мінус» 1,5%.
Корегування мінімальної заробітної плати з урахуванням відмінностей у рівнях цін шляхом застосування паритету купівельної спроможності (PPS − purchasing power standard) зменшує розбіжності між країнами ЄС щодо цього показника.
Наприклад, якщо розбіжність між найвищим та найнижчим рівнем фактично встановленої мінімальної зарплати у країнах ЄС становить майже 8 разів, то за перерахунку зарплати за паритетом купівельної спроможності таке співвідношення становить лише 3 рази (від 546 PPS у Болгарії до 1597 PPS у Люксембурзі).
Частка мінімальної заробітної плати у середньому (медіанному) заробітку у країнах ЄС варіює від 39% в Естонії до 64% у Португалії.
За розрахунками ЕДК, для України це співвідношення на сьогодні орієнтовно становить 48%.
Частка працівників, які отримують мінімальну заробітну плату, у розрізі країн ЄС має помітні відмінності.
Так, питома вага працівників, які отримували менше 105% від встановленого національного рівня мінімальної зарплати у 4 країнах ЄС (Словенії, Румунії, Португалії та Польщі), становить понад 10%.
Натомість у Бельгії, Іспанії та Чехії цей показник не перевищив 2%.
За попередніми статистичними даними, в Україні минулого року частка працівників, які мали нарахування у межах мінімальної заробітної плати, становила 3%.
Олег ПЕНДЗИН, економіст
