Пробуксовують мільйони кредитних гривень для фермерів
З початку сільгоспсезону по всій території України запрацював такий інструмент фінансування фермерів, як аграрні розписки. Але доступ малим сільгоспвиробникам до фінансів це не дуже поліпшило, навіть не дивлячись на революційні очікування.
Кожен, хто працював на землі, знає – однією з найгостріших проблем малих підприємств є доступність фінансового ресурсу. Для невеликих фермерів ця проблема надзвичайно загострюється тим, що в них дуже часто просто немає майна, яке цікаве банкам в якості застави. Виручити повинен був цікавий фінансовий інструмент, що сприяв приблизно 40 років тому фермерському ренесансу в Бразилії, де банки також пропонували тільки надвисокі ставки.
Це аграрна розписка, і суть її дуже проста – предметом застави є майбутній врожай. Вважається, що введення цього простого способу фінансування агросектору – без залучення державних коштів – допомогло тоді великій країні подолати затяжну економічну та соціальну кризу.
Кредитором агророзписки може будь хто, навіть фізична особа, будь яке підприємство. Розписка може бути як фінансовою, так і товарною – тобто кредитор видає під неї не гроші, а майно, техніку, агрохімію тощо.
Для оформлення розписки потрібен тільки нотаріус, примусове стягнення по ній відбувається дуже швидко – протягом 7 днів, без залучання суду. Словом, зручно.
У нас закон про аграрні розписки прийняли ще в 2012 році – його лобіювали європейські фундації. Він виявився мертвим – агроринок його просто не помітив. Тому в 2013-му Міжнародна фінансова корпорація (IFC) та Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР) запустили масштабний проект, за допомогою якого намагалися ввести в практику аграрні розписки в Україні.
У 2015 році IFC розпочала п’ятирічну програму, яка мала на меті до 2020-го сприяти залученню в аграрний сектор за допомогою аграрних розписок фінансування в розмірі до $ 0,5 мільярдів доларів США. Аграрні розписки мали допомогти українським агровиробникам отримати фінансування для поповнення оборотного капіталу, придбання техніки, високоякісного насіння та інших виробничих ресурсів.
До 2018-го пілотний проект працював тільки в декількох областях, де обкатувалися технології. Був створений також Реєстр аграрних розписок, яким керує держпідприємство «Аграрні реєстри». З 2018 року аграрні розписки стали доступні по всій Україні.
Станом на початок липня по всій Україні видана 631 аграрна розписка, залучено фінансування на майже на 4 млрд. грн. Більшість розписок фінансові (374), на загальну суму 1 млрд. 667 млн. грн. Зате товарні (257) важать більше – 2 млрд. 321 млн. грн.
Культури, майбутній врожай яких було надано в заставу за аграрними розписками: кукурудза, соняшник, пшениця, соя, ріпак, гречка, ячмінь, горох, рис, яблука, малина, лохина, часник, цукровий буряк, картопля, сіно, шипшина, гірчиця, молоко.
Втім, дива поки що не сталося – якщо ви невеликий фермер, вам буде дуже важко як знайти банк, що працює з агророзписками, так і вмовити його кредитувати вас під урожай.
Чому цей теоретично чудовий інструмент не працює, як очікувалося? «Українському репортеру» це пояснювали експерти: Юрій Пустовіт, в.о. директора ДП «Аграрні реєстри», Олена Коробкова, виконавчий директор Незалежної асоціації банків України (НАБУ), та Сергій Щепанський, голова Правління ПАТ «Агропросперіс Банк».
– Які особливості національного регулювання заважають поширенню аграрних розписок? Наприклад, як впливає на долю аграрних розписок позиція Нацбанку щодо порядку формування банками резервів під них?
Юрій Пустовіт:
–Наскільки мені відомо, сьогодні аграрні розписки є одним з найдешевшим механізмів залучення коштів, і одним з найпростіших в плані оформлення.
Більшість кредиторів – це аграрні підприємства, які зацікавлені в роботі з фермерами. Отож позиція НБУ їм не дуже заважає. Так, кількість банків, що сьогодні працюють з аграрними розписками, ще невелика. Але вона збільшується.
Олена Коробкова:
– Порядок оцінки банками кредитних ризиків (351-ша постанова НБУ) справді дещо стримує банки від нарощування кредитування за допомогою аграрних розписок.
НБУ не вважає майбутній врожай прийнятною заставою, а для роздавання “бланкових” кредитів банкам потрібен чималий запас капіталу, щоб покривати ймовірні ризики.
Але є й інший вагомий бар’єр. В Україні ще не сформована практика дефолтів та примусового стягнення за розписками, отже банкам важко оцінити юридичні ризики та розробити процедури реагування на практичних кейсах.
З іншого боку, зацікавлені в агросекторі банки один за одним розпочинають використовувати аграрні розписки – з часом “пілотні” портфелі дозволять напрацювати практичний досвід, необхідний для системного застосування цього інструмента.
Сергій Щепанський:
– За фінансовими агарними розписками, які оформлюються без додаткового кредитного договору відповідно до класичного розуміння аграрної розписки за законом, не відшкодовуються відсотки по державних програмах підтримки сільгосптоваровиробників. За фінансовими агарними розписками, які оформлюються не як застава до окремого кредитного договору, немає можливості надавати фінансування у іноземній валюті.
За фінансовими агарними розписками, які оформлюються не як застава до окремого кредитного договору, немає можливості видачі фінансування траншами та документально складно відбувається часткове дострокове погашення заборгованості.
Немає можливості оформлення мультикультурних агарними розписками одним договором.
НБУ займає консервативну позицію щодо оцінки застави за агарними розписками в якості ліквідного забезпечення кредитів, що не стимулює розповсюдження цього інструменту.
При старті проекту вважалося, що однією з переваг аграрних розписок стане можливість роботи без додаткової застави, окрім майбутнього врожаю. Але на практиці сьогодні кредитори часто вимагають як додаткової застави, так і різних форм попереднього аудиту. Чи може змінитися ця ситуація в короткостроковій перспективі? Чи буде ринок пропонувати більш ліберальні умови позичальникам?
Юрій Пустовіт:
– В принципі у нас аграрна розписка працює, як передбачено законодавством, так, як вона діяла і діє і в Бразилії.
Просто в більшості випадків великі агропідприємства та банки, що виступають кредиторами, залучають свою службу безпеки, свої правила щодо перевірки боржників, висувають свої додаткові умові. Це не порушує законодавства.
Так, банки перестраховуються, беруть додаткову заставу. Це не заборонено. І це відношення боржника і кредитора, ми туди не втручаємося.
Що стосується лібералізації умов – вона неминуча. Попит є, банки оформлюють фінансову розписку, товарна оформлюється гравцями агроринку. Лібералізацію буде диктувати ринок, коли буде більше залучатися кредиторів.
Олена Коробкова:
– Що стосується «попереднього аудиту», то аналіз фінансової діяльності позичальника, джерел повернення кредиту та його ділової репутації є обов’язковою процедурою, передбаченою нормативними актами НБУ, та відповідає ризик-орієнтованому підходу до кредитування.
-Більш ліберальні умови можливі у частині мотивованого зниження вартості кредиту, швидкості прийняття банком рішення відносно стабільних клієнтів, що підтверджують свою ділову репутацію у стосунках з банком.
Сергій Щепанський:
– Додаткова застава застосовується для формування належного покриття фінансових ризиків у разі недостатності об’ємів врожаю, а також є способом диверсифікації застави на випадок зменшення прогнозованого об’єму врожаю.
Очікувати лібералізації в підходах оцінки ризиків кредитування та спрощення внутрішніх банківських процедур кредитування не варто, оскільки це в основному залежить від політики посилення контролю банківської діяльності з боку НБУ.
Однією з цілей запровадження інституту аграрних розписок було відкриття малим фермерам доступу до недорогих позикових коштів. Але, здається, багато кредиторів виставляють сьогодні мінімальний ценз (наприклад, по площах землі) для клієнтів, що бажають скористатися цим інструментом. Чи зможе найближчим часом аграрна розписка дійсно стати розповсюдженим інструментом саме для невеликих позичальників? Що для цього потрібно?
Сергій Щепанський:
– Наш АП Банк, наприклад, працює з фермерами, що обробляють землю на ділянках площею від 100 гектарів. Сьогодні це один з найлояльніших показників по банківській системі. Поширення на ще менших виробників розглядається, і можливе після підтвердження ефективності розписок як застави.
Юрій Пустовіт:
– Аграрна розписка цікава як раз невеликим виробникам. І якщо по фінансовим ресурсам ще можуть бути проблеми, то існують і підприємства-кредитори, які для просування своєї продукції активно працюють з товарними розписками малих фермерів.
Чи існує проблема формування адекватної ціни на майбутній врожай при укладанні аграрної розписки? Чи потребує аграрна розписка більш формального інструменту визначення такої ціни, ніж рекомендована формула? Чи може аграрна розписка сьогодні конкурувати за вартістю позичених коштів з популярним форвардним контрактом?
Юрій Пустовіт:
– Форвардним контрактам аграрна розписка сьогодні не програє! Що стосується формування ціни на майбутній врожай, то проблеми на ринку є, але вони не масові.
Подекуди кредитори перестраховуються, прив’язуючи аграрні розписки до ф’ючерсних контрактів. Це нормально, і це відносини боржник- кредитор, вони не потребують втручання.
Олена Коробкова:
– У аграрних розписок є перспективи частково замінити такий інструмент як форвардний контракт, оскільки вона виконує функції застави, що стягується за спрощеною скороченою процедурою.
Але для цього необхідно сформувати позитивну практику примусового стягнення боргу.
Крім того, агророзписки можуть бути гарантовані банком та використані на вторинному ринку. Це підвищує їх привабливість за рахунок гнучкості та ліквідності.
Як можна оцінити перспективи подальшого розвитку аграрної розписки в України? Чи можна очікувати значного росту цього ринку, і чи вдасться вийти до 2020 р. на показник 0,5 млрд. доларів фінансування за допомогою аграрних розписок, як це планувалося?
Сергій Щепанський:
– На нашу думку, сума залученого фінансування більше залежить від економічної та політичної прогнозованості в країні.
Аграрні розписки мають перспективи розвитку за умови вчасного реагування законодавців на виклики часу, формування практики звернення стягнення у випадку дефолту. Привабливими є можливості «торгівлі» аграрними розписками на вторинному ринку, а також залучення іноземних інвесторів до прямого фінансування агровиробників за допомогою цього інструменту.
Юрій Пустовіт:
– Якщо не буде перепон у вигляді незрозумілих змін на ринку, то якщо подивитися на динаміку впровадження механізму аграрної розписки, в принципі означеної мети по обсягам фінансування досягти можна.
Микола СЕРДЮК
Фото із сайту agronews.ua
