Хоч газуй, хоч не газуй, а кишені вивертай!
Владно-олігархічна верхівка вигадує нові способи визискування громадян.
Близько року тому нинішній прем’єр Володимир Гройсман, заступаючи на посаду, не лише катастрофічно підняв тарифи на газ та комуналку, але й пообіцяв, що це було останнє підвищення в історії України. Як і водиться, обіцянка лишилася цяцянкою.
Утім, на цей раз фактичне підвищення у вигляді введення абонплати за газ обійшлося без Гройсмана, це зробила Нацкомісія по регулюванню енергетики та ринку комунальних послуг (НКРЕКП).
Формально ця «контора» вважається «незалежним регулятором», але реально вона обслуговує інтереси певних олігархічних угруповань. Абонплата дуже сильно вдарить по простих громадянах, перш за все по тих, хто споживає мінімальні обсяги газу, користуючись лише газовою плитою для приготування їжі. Це визнав Гройсман, підтвердивши, що введення абонплати призведе до того, що витрати населення на газ зростуть в середньому від 1,3 до 3 разів.
Абонплату збиралися ввести з 1 квітня 2017 року. Через скандал, що зчинився у ЗМІ, парламенті та суспільстві в цілому, її запровадження було не скасовано, а лише призупинено. У НКРЕКП вперто наполягають, що вводити абонплату потрібно через необхідність запровадження європейських вимог так званого Третього енергопакету, а надто через те, що абонплата за газ начебто є однією з вимог МВФ.
Почнемо з останнього. Незрозуміло, який стосунок МВФ має до абонплати за газ і яким чином ця вимога з’явилася у меморандумі з фондом. Є підстави підозрювати, що це чергова маніпуляція, аби запровадити ще один спосіб визискування громадян. Свого часу Арсеній Яценюк, попередник Володимира Гройсмана, багато казав про те, що радикальне підвищення тарифів на комуналку, мовляв, є вимогою МВФ. Утім з’ясувалося, що фонд не наполягав на підвищенні тарифів, та ще й на такому величезному підвищенні. МВФ цікавить, перш за все, збалансованість фінансів. Збалансувати ж їх можна не лише підвищенням тарифів, але й, наприклад, радикальним зменшенням вивезення олігархами капіталів з України, власне кажучи, припиненням грабунку країни та громадян. Утім, влада в Україні обслуговує інтереси олігархів…
За деякими оцінками, абонплата дозволить владно-олігархічній верхівці спустошувати кишені громадян на кілька мільярдів гривень на рік.
Суть новації полягає у наступному. Згідно з рішенням НКРЕКУ від 28 березня 2017 року, з 1 квітня для населення та промислових споживачів було встановлено так звані тарифи за розподіл газу. Фактично це абонплата, за рахунок якої комунальники прагнуть компенсувати, тобто перекласти на плечі споживачів, свої витрати з перекачування газу. Головне те, що платити за підключення до системи газопостачання залежно від потужності лічильника доведеться навіть у тому разі, якщо споживач за місяць не використав жодного кубометру газу.
Досі мешканці платили за такими тарифами:
– за наявності гарячого централізованого водопостачання, плата за газ складає 30 грн у місяць на 1 особу; за відсутності лічильника та виходячи з нормативу 4,4 куба на одного мешканця, оплата встановлюється шляхом множення на тариф 6,789 грн/кубометр;
– за відсутності гарячого водопостачання – 49 грн/місяць (норматив – 7,1 кубометра);
– за наявності газової плити та водонагрівача – 97 грн/місяць (норматив 14 кубометрів).
Тарифи власне на газ обіцяють дещо зменшити, але запроваджувана абонплата суттєво збільшить кінцеву суму, яку споживач викладатиме зі своєї кишені. До того ж, повторимо, платити доведеться навіть за умови, якщо не спожито жодного кубу газу.
Абонплата для різних споживачів буде відрізнятися залежно від адміністративної приналежності.
Наприклад, для побутових споживачів компанії «Київоблгаз» абонплата складе 2,549 коп./куб. м на годину, для промислових – 3,607 коп./куб. м на годину (усі тарифи без ПДВ). У Києві для побутових і непобутових споживачів ПАТ «Київгаз» тариф буде однаковим – 1,273 коп./куб. м на годину. А от у ПАТ «Житомиргаз» населення платитиме 1,91 коп. за 1 кубометр на годину (без ПДВ), а промисловість – 5,23 коп.
Директор енергетичних програм Центру світової економіки та міжнародних відносин НАНУ Валентин Землянський навів у ЗМІ наступні розрахунки.
Для помешкання з газплитою без лічильника абонплата складе приблизно 46 грн на місяць плюс доплата за нормами із розрахунку 4,4 куба за кожного мешканця. Утім, кубометр газу буде дешевшим приблизно на 90 коп., оскільки з нього вилучиться абонплата.
Якщо сьогодні плата за газ у місяць складає 31 грн/особу (буде 26 грн), то після введення абонплати за одного мешканця треба буде платити 72 грн (46+26), за двох – 98 грн (46+26х2) і т. д. Якщо є лічильник, то платити за газ треба буде за його даними.
Для тих, хто має газовий котел для опалення, абонплата буде вищою, оскільки вона залежить від максимальної пропускної спроможності лічильника, а в цьому випадку він буде потужнішим. Абонплата складе 50–70 грн/місяць, залежно від регіону, плюс оплата за лічильником.
«Зрештою, ті, хто опалює помешкання газом, будуть у виграші, оскільки у них витрати палива складуть 200–300 кубів на місяць, тобто економія на дешевшому паливі перекриє введення абонплати», – зауважив Землянський.
Відтак введення абонплати, замість того, аби стимулювати до економії палива, навпаки, спонукатиме до збільшення споживання тими, хто споживає багато. Водночас газові олігархи відіграються на мільйонах тих, хто споживає мізерні обсяги, користуючись лише газовою плитою.
Таким чином, введення абонплати надасть владі та олігархам новий, зручний механізм для ще більшого визискування громадян шляхом маніпулювання абонплатою. Залежно від апетитів та побажань зацікавлених сторін, абонплату на газ зможе змінювати «ручна» Нацкомісія.
Про автора
Олександр Карпець
Публіцист, журналіст.
Тривалий час працював на виробництві.
Журналістикою випадково зайнявся у 2001 році у зрілому віці.
Публікувався у газетах «Дзеркало тижня», «День», «Україна молода», «Столичные новости», «Вечерние вести». Великий обсяг публікацій у газеті «Свобода».
Останнім часом у зв’язку з вимиранням «паперової» журналістики, переорієнтувався на інтернет-видання. Публікувався на сайтах «Главком», «Фраза», «Інформат» та інших.
Загальна кількість публікацій становить близько 3000.
