Після звільнення окупованої частини Донбасу від російських найманців, окрім повернення психологічно зазомбованих кремлівською пропагандою людей, нам доведеться вирішувати серйозні екологічні проблеми.
Окупована частини нашої території – це здебільшого міста та райони, де працювалив яких знаходились промислові підприємства та шахти. Частину підприємств було вирізано, частину – вивезено в Росію, але залишився «Стирол» – найбільший в Україні завод аміачних добрив.
Також залишилися шахти в аварійному стані. Так, 14 квітня на окупованій частині Донеччини заплановано припинення водовідливу на шахті «Юнком». («Юний комунар» в Єнакієвому). Це сумнозвісна копальня, в східній частині якої в 1979 році, на глибині 903 метри було проведено радянський експеримент – ядерний вибух.
В 2001 році вугілля тут припинили видобувати, але до початку війни на сході там завжди заміряли радіаційний фон і відкачували радіаційну воду. Українська влада, розуміючи всю небезпеку, не наважувалася затоплювати цю збиткову і дуже проблемну копальню.
Бандитське ж керівництво так званої ДНР, очевидно, не надто переймається екологічними загрозами на окупованій території.
На жаль, сьогодні ніхто не хоче усвідомлювати, що підземні радіоактивні води не обирають, куди текти: на окуповану частину, чи ні, в Україну чи в Росію. У разі непродуманих і безвідповідальних рішень екологічна катастрофа загрожуватиме всім.
Шахта «Юнком» – це лише один із кричущих прикладів того, які загрози на нас чекають після повернення окупованих агресором територій. А скільки ще ховається скелетів в шафах Донбасу?..
Ще один виклик – міни у землі. В 2014 році ніхто не складав карт замінування території. Після звільнення частини Луганщини саперам довелося багато попрацювати, щоб вилучити небезпечні предмети. Та й зараз їх багатенько знаходять, і доволі часто приховані вбивці забирають життя наших військових.
За 4 роки війни російські найманці добряче нашпигували мінами окуповану територію. Постійно надходить інформація про нові й нові заміновані місця.
Тож терміново необхідно готувати серйозну та фахову програму щодо повернення окупованої території з урахуванням усіх аспектів – політичних, економічних, моральних та екологічних та військових. На жаль, цим сьогодні офіційний Київ не надто переймається.
