«У нас політики міняються, а система та сама: одні крадуть — другі прикривають. А прості люди виживають. І от воно — найстрашніше». — Андрій Кузьменко (Кузьма Скрябін)
Сьогодні Андрію Кузьменку могло б виповнитися 58 років. Для мільйонів він назавжди залишився просто Кузьмою — щирим, дотепним і справжнім. Він говорив те, що думав, співав про «Старі фотографії» та «Людей, як кораблі», писав книги, у яких гумор переплітався з болем, і нагадував: чесність та людяність важливіші за будь-які нагороди.
Його пісні були про наше життя — смішне й сумне, бентежне й щире. Його слова звучали без прикрас, бо він не терпів фальші. Кузьма не боявся говорити про війну, корупцію та безлад у країні, відкрито звертався до тих, хто при владі, і для багатьох став справжнім голосом народу.
Андрій був не лише музикантом і телеведучим, а й письменником, продюсером та наставником для молодих артистів. Він допомагав українським військовим і підтримував поранених, роблячи це не заради піару, а тому, що не міг залишатися осторонь.
Кузьма жив яскраво, сміливо й чесно. Його земний шлях завершився надто рано, але пісні, книги та слова залишилися з нами — як нагадування не мовчати, не миритися з неправдою і завжди залишатися людьми.
Сьогодні згадуємо Кузьму не лише зі смутком, а передусім із вдячністю. За музику. За сміх. За сміливість. За правду. За те, що був справжнім.
І хочеться завершити його словами: «Змінюй світ на краще. Ризикуй. І все в тебе вийде».
Читайте також:
