З початку повномасштабного російського вторгнення Україна переживає безжальну війну, найжорстокіше обличчя якої часто виявляється далеко за межами безпосередніх бойових позицій. Поки на лінії фронту точаться запеклі позиційні бої, російська армія веде систематичну повітряну війну проти міст, житлових районів та життєво важливої інфраструктури країни. Заявлена мета цих безперервних бомбардувань — знесилення та тероризування українського цивільного населення.
Нова хвиля страждань: рекордна кількість жертв серед цивільного населення
Міжнародні спостерігачі б’ють на сполох. Згідно з повідомленнями Місії спостерігачів з прав людини Організації Об’єднаних Націй (HRMMU), інтенсивність повітряних ударів різко зросла. 2025 рік увійшов у статистику як найсмертоносніший для цивільного населення з початку війни, і ця сумна тенденція не припиняється. Тільки за перші місяці 2026 року кількість жертв серед цивільного населення порівняно з минулим роком знову різко зросла.
Загалом з початку війни ООН офіційно підтвердила понад 15 000 загиблих серед цивільного населення, серед яких сотні дітей. За даними правозахисних організацій, таких як Amnesty International та Human Rights Watch, реальна цифра набагато вища, оскільки багатьох жертв неможливо зафіксувати серед руїн зруйнованих будинків у районах бойових дій або на окупованих Росією територіях.
Лікарні, школи та театри під прицілом
Те, що Москва називає «точними ударами по військових об’єктах», на місці майже щодня виявляється безжальним руйнуванням цивільних об’єктів. Хроніка атак довга і позначена глибокими трагедіями.
Атаки на медичні заклади: у липні 2024 року у світі пролунав загальний крик обурення після цілеспрямованого ракетного удару по дитячій лікарні «Охматдит» у Києві — найбільшій онкологічній та спеціалізованій клініці для дітей у країні. Наприкінці літа 2024 року російська бомба влучила у будинок для людей похилого віку в Сумах.
Житлові райони під постійним обстрілом: чи то Харків, Одеса чи Дніпро — не минає й тижня, щоб посеред ночі дев’ятиповерхові панельні будинки чи приватні будинки не потрапляли під удар крилатих або балістичних ракет. Під час потужного обстрілу Тернополя наприкінці 2025 року майже 40 людей загинули у своїх ліжках, серед них — цілі родини.
Історичні трагедії: незабутнім залишається повне руйнування театру в Маріуполі навесні 2022 року, який, незважаючи на величезний, добре помітний напис «ДІТИ» (російською мовою), був бомбардований з повітря і поховав у підвалі сотні людей, які шукали притулку.
Тактика «плануючих бомб» і безпілотників дальнього радіусу дії
Російська військова стратегія зазнала технічних змін. Окрім відомих безпілотників Shahed іранського виробництва, рашисти масово застосовують так звані «плануючі бомби». Це багатотоннажні звичайні вибухові бомби з радянських запасів, які були модернізовані крилами та системою GPS-навігації. Вони мають величезну вибухову силу, є неточними та зносять цілі квартали. Оскільки їх запускають з літаків далеко за межами російського кордону, українській протиповітряній обороні надзвичайно важко їх перехопити.
Крім того, посилене використання дешевих дронів у безпосередній зоні фронту (як у Нікополі чи Херсоні) тримає решту населення у постійному страху. Вони цілеспрямовано переслідують автомобілі, евакуаційних волонтерів та цивільні ринки.
Зброя холоду: систематичний екоцид та руйнування енергетики
Центральною складовою цих звірств є свідоме відрізання населення від основ виживання. В результаті повторних масштабних атак, під час яких за кілька днів було задіяно понад 1 500 дронів та ракет, українська електромережа зазнала серйозних пошкоджень. Було атаковано більше половини потужностей з виробництва газу та майже всі теплові електростанції.
Мета збереження доказів: усі ці дані зберігаються в централізованій базі даних ООН із високим рівнем безпеки відповідно до міжнародних стандартів кримінального судочинства. Вони призначені для того, щоб у майбутньому суді без винятків притягнути до відповідальності не лише солдатів, які виконували накази, а й усіх, хто віддавав їх — від оператора безпілотника до генерала та керівництва держави.
Олена Ганзельманн-Юкин, Німеччина (спеціально для “Українського репортера”)
Читайте також: Диво України: погляд з Німеччини на нашу оборонну стратегію у війні з росією
