Касаційний кримінальний суд 4 березня 2026 року підтвердив вирок колишньому міністру освіти і науки України Дмитру Табачнику – 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна та забороною обіймати посади в органах влади строком на 15 років.
Прокурори в судах довели, що після початку повномасштабного вторгнення рф Табачник активно допомагав окупаційній владі. Він поширював антиукраїнську пропаганду, підшуковував людей із проросійськими поглядами для створення агентурної мережі та координував діяльність окупаційних адміністрацій на тимчасово окупованих територіях Запорізької та Херсонської областей.
Окремо доведено, що він сприяв переведенню освіти на окупованих територіях на російські стандарти перед початком навчального року 2022/2023.
Читайте також: Чи вибачиться Кучма перед народом за своїх призначенців? Справа Табачника
Також разом із представником окупаційної адміністрації рф у Криму М. Саїдовим та російськими військовими він організував вивезення до Криму викраденої сільськогосподарської техніки українського підприємства з Мелітополя. Вартість техніки – 3,59 млн грн.
Вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 20 березня 2024 року, який згодом залишив без змін Вінницький апеляційний суд 20 січня 2025 року, призначено покарання:
Дмитру Табачнику – 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна та забороною обіймати посади в органах влади строком на 15 років;
М. Саїдову – 12 років позбавлення волі.
Верховний Суд погодився з доводами прокурора: вина засуджених доведена, а призначене покарання є справедливим, повідомляє Офіс генпрокурора.
З біографії зрадника.
З 1990 до 1994 року Табачник був депутатом Київської міської ради, обраним в 2-му турі як кандидат від демократичного блоку.
Протягом 1991–1992 років — старший консультант, потім головний консультант у Секретаріаті Верховної Ради України.
З грудня 1992-го до березня 1993 року — керівник прес-служби Кабінету Міністрів України (при урядові Леоніда Кучми), з березня до вересня 1993 року — прес-секретар Уряду України, начальник Головного управління інформації та зв’язків з пресою і громадськістю Кабінету Міністрів України. З вересня 1993-го до серпня 1994 року — 1-й заступник Голови Державного комітету України у справах преси, видавництв, поліграфії та книгорозповсюдження.
1994 року був керівником виборчої кампанії кандидата в Президенти України Леоніда Кучми. Після виборів призначений главою Адміністрації Президента України, де пропрацював до грудня 1996 року. Був відправлений у відставку через скандал із незаконним наданням собі військового звання полковника. Генеральна прокуратура у 1996 році ухвалила рішення про скасування присвоєння військових звань полковника і майора Дмитру Табачнику, який залишився старшим лейтенантом запасу.
Упродовж 1997–1998 рр. — радник Президента України.
Народний депутат України у Верховній Раді 3-го скликання з березня 1998 року до квітня 2002. Обраний у виборчому окрузі № 91 у Київській області. На час виборів: радник Президента України, професор кафедри політології Української академії державного управління при Президентові України. Балотувався від блоку «Партія праці та Ліберальна партія — разом!», № 8 в списку. З травня 1998 року до вересня 1999 року — позафракційний, з вересня 1999 до червня 2000 року — член групи «Відродження регіонів», з червня до липня 2000 року — позафракційний, з липня 2000 року — член групи Трудова Україна. З липня 1998 до червня 2000 року — член Комітету з питань бюджету, з червня 2000 року — член Комітету з правової політики.
У 1999 році — заступник керівника виборчого штабу Леоніда Кучми на виборах Президента України. З листопада 1999 року — член політвиконкому партії Трудова Україна; протягом 1999-2005 років — член президії партії «Трудова Україна».
Народний депутат України у Верховній Раді 4-го скликання з травня 2002 року до березня 2003 від блоку “За єдину Україну!”, № 21 у виборчому списку. Член фракції «Єдина Україна» (травень-червень 2002 року), уповноважений представник фракції партій ППУ та «Трудова Україна» (з червня 2002 року), голова Комітету у закордонних справах (з червня 2002 року).
З 26 листопада 2002 року по 3 лютого 2005 року — віце-прем’єр-міністр України в першому уряді Віктора Януковича.
Після перемоги Євромайдану Табачник утік до росії, де отримав громадянство у 2019 році. Мав ордени князя Ярослава Мудрого IV-V ступенів та звання «Заслужений діяч науки і техніки».
