Проаналізовано: економіка України вмирає чи – успішно розвивається

Олександр КАРПЕЦЬ

У той час, як влада хизується якимось міфічним «зростанням економіки» у 2016 році, а також збільшенням експорту сільськогосподарської сировини, тобто перетворенням України із ракетно-космічної держави на бананову республіку, в країні відбуваються все нові рекорди падіння економіки, особливо експорту. Нещодавно було оприлюднено узагальнені дані за три останні роки, від яких, відверто кажучи, стає не по собі. Особливо ці дані вражають на тлі тих обіцянок, які представники нинішньої влади давали на Майдані у 2014 році. Однак звичним переведенням стрілок на Путіна та війну відбутися вже не вийде…

Отже, нам радісно повідомили про те, що у 2016 році зростання реального ВВП начебто склало 2,3%. Навіть якщо щось подібне мало місце, то пояснити це можна перш за все катастрофічним обвалом економіки у 2014–2015 роках. Результатом стала вкрай низька база порівняння та звичайний після глибокого падіння «ефект підскакування», тому невелика флуктуація економіки створює ілюзію зростання.

До речі, у 2016 році був добрий врожай, а у 2017 році очікування не дуже сприятливі. Яким чином це позначиться на економічних показниках – можна лише здогадуватися.

Звертає увагу той факт, що політики, які прийшли до влади у 2014 році, обіцяли побудувати в Україні нову європейську державу, в якій громадяни заживуть по-новому. Громадянам обіцяли подолання бідності, вихід на міжнародні ринки, вільний розвиток бізнесу тощо.

Але…

Кумулятивне падіння валового внутрішнього продукту (ВВП) за три роки склало 14%, і це дуже багато. Саме тому широко розрекламоване зростання реального ВВП у 2016 році на 2,3% виглядає вкрай непереконливо.

Більше того, існує думка, що у 2016 році мало місце не зростання економіки, а консервація кризи.

Останні досягнення в галузі падіння

Влада полюбляє підкреслювати зростання номінального ВВП у гривневому вимірі, який дійсно зростає доволі стрімко. Але причинами такого зростання є переважно інфляція та девальвація національної валюти в умовах величезної залежності нашої економіки від курсу долара.

Якщо розглядати ВВП у доларовому еквіваленті, хоч це і не зовсім коректно, то на кінець 2013 року ВВП складав 183 млрд доларів, а у 2016 році він дорівнював 93 млрд доларів. Це ж менше у 2 рази!

Кумулятивне падіння промислового виробництва за три роки склало 24,5%, і це величезна цифра!

Якщо ж експортну виручку 2016 року порівняти з аналогічним показником 2011 року, який, за деякими оцінками, був найуспішнішим у сенсі експорту, то висновки будуть просто шокуючими.

У 2011–2016 роках, тобто за останню п’ятирічку, експорт скоротився майже удвічі – з 68,4 млрд до 36,4 млрд доларів. Майже втроє скоротилися надходження від експорту металу (на 12,8 млрд доларів), ще більше – від експорту мінеральної сировини (на 7,5 млрд доларів) та хімічної продукції (3,8 млрд доларів).

У машинобудуванні – взагалі справжня катастрофа! Майже у 10 (!) разів зменшився експорт повітряних суден, залізничного транспорту та продукції суднобудування – з 4,9 млрд до 556 млн доларів. Понад 3 млрд доларів валютних надходжень недорахувалися виробники важкого, енергетичного машинобудування та електрообладнання.

Саме обвальне падіння експорту стало найголовнішою причиною катастрофічного знецінення національної валюти та падіння життєвого рівня більшості громадян.

Експорт товарів основних сировинних груп – залізної руди, металу, зернових – залежить від кон’юнктури зовнішнього ринку, а продукції високого ступеня переробки практично повністю залежить від відносин з Росією. Ситуація на зовнішніх ринках традиційних для України експортних товарів останніми роками була несприятливою, а про стосунки з Росією годі й говорити. Попри гучні заяви та псевдопатріотичне базікання, владно-олігархічна верхівка за 25 років геть нічого не зробила для того, аби знайти ринки збуту вітчизняної високотехнологічної продукції поза межами Росії та СНД.

Інфляція, валютні резерви, зовнішній борг та решта «дрібниць»

За три роки споживча інфляція у країні зросла на 101%, що дає підстави говорити про гіперінфляцію. Та це в цілому, так би мовити, середня температура по лікарні. Якщо ж розглянути дані по галузях, то «успіхи» будуть ще більш вражаючими.

Кумулятивне зростання споживчих цін на агропродукцію склало 161,5%. Якщо ж врахувати, що кумулятивний індекс цін виробників склав 124%, то можна зробити висновок: має місце відкладений через нестачу коштів попит громадян. Тобто ціни будуть зростати і надалі.

Попри бравурні заяви Нацбанку про неухильне зростання золотовалютних резервів, насправді ситуація стає все більше небезпечною.

Наприкінці 2013 року золотовалютні резерви складали 24 млрд доларів, а на початок 2017 року – усього 15,5 млрд доларів. Відтак, резерви скоротилися на чверть, але не це є найбільш небезпечним. Якщо поглянути на структуру резервів, то картина вимальовується ледве не апокаліптичною.

Чисті міжнародні резерви, тобто резерви без урахування зобов’язань, які країна мусить сплатити у майбутньому, за три роки скоротилися у 3,6 раза. У 2013 році вони складали 15,2 млрд, а наприкінці 2016 року – 4,2 млрд доларів.

Падіння економіки України демонструється ще цілою низкою показників.

Зокрема, зростання безробіття за три роки склало 2%, хоча ця офіційна статистика жодної довіри не викликає.

Валовий борг відносно ВВП виріс за три роки на 44,1%. Скорочуються надходження прямих інвестицій, які у 2013 році складали 4 млрд доларів, а наприкінці 2016 року налічували 3,2 млрд доларів. Падіння начебто невелике, але треба розуміти, що у 2016 році із зазначених 3,2 млрд 2,2 млрд доларів – це кошти на докапіталізацію дочірніх банків, і якщо їх не враховувати, то фактично інвестиції за три роки скоротилися втричі.

За три роки кількість платників податків скоротилася на 10%, оскільки багато суб’єктів господарювання припинили своє існування.

Оптовий товарообіг у доларовому еквіваленті скоротився у 2,3 раза, обсяг роздрібної торгівлі також зменшився у стільки ж.

У сукупності все це свідчить про те, що економіка країни лише тільки звужується, і жодних фундаментальних причин для її зростання не вбачається.

Рівень життя: Африка у центрі Європи

Падіння макроекономічних показників пояснює зниження рівня життя громадян України та зростання соціальних проблем.

За даними Громадської організації «Публічний аудит», річний дохід української сім’ї знизився з 3,5 тис. доларів у 2014 році до 1,4 тис. доларів у 2017 році. Середня заробітна плата скоротилася з 400 до 230 доларів, а середня пенсія встановила більш ніж подвійний антирекорд, впавши зі 128 до 60 доларів.

Безумовно, таке падіння доходів не дозволяє людям нормально існувати, нормально виживати, лікуватися, годувати свої сім’ї, дітей, не кажучи вже про дозвілля, про якийсь розвиток, освіту.

Крім того, що кардинально змінився рівень доходів пересічного громадянина, величезний вплив на життя кожної української сім’ї справило ще й зростання цін буквально на все. Адже тарифи на всі ключові комунальні послуги підвищилися у два, чотири і навіть у шість разів. Вартість продуктів харчування за останні три роки показала плюс 100%, при цьому на деякі категорії товарів першої необхідності ціни злетіли у п’ять-шість разів. Непродовольчі товари подорожчали в середньому на 70%, медикаменти та медичні послуги – на 85%, транспорт – на 84%. Очевидно, що, не маючи нормальних доходів, людина просто не може оплатити медичні та житлово-комунальні послуги, нормально харчуватися та одягатися.

На цьому тлі зростає заборгованість за комунальні послуги, бо коли людина перебуває на межі виживання, вона змушена витрачати кошти на предмети першої необхідності.

Усі кошти в основному йдуть на харчування, навіть на оплату таких банальних речей, як комунальні послуги, їх не вистачає. Тож більше половини населення оформило субсидії. У той же час в Україні у 70 разів зросла заборгованість держави перед постачальниками послуг за субсидії, які було обіцяно простим громадянам. На кінець 2014 року заборгованість державного та місцевих бюджетів перед постачальниками комунальних послуг складала всього 0,5 млрд гривень, а у травні 2017 року досягла майже 35 млрд гривень.

Таким чином, держава поклала на населення непомірний тягар у вигляді тарифів, зростання цін на все, при цьому не проіндексувавши у повному обсязі заробітні плати і пенсії. Це поставило простих громадян на межу виживання.

Аналізуючи підсумки останніх трьох років, у ГО «Публічний аудит» звернули особливу увагу на статистику виробництва хліба та хлібобулочних виробів, яке знизилося на 17%. Ситуацію у країні часто оцінюють за кількісними показниками виробництва м’яса, молока, але в першу чергу – саме хліба,оскільки це є найдоступніший продукт. Якщо зростає його споживання, можна припустити, що збільшується кількість населення. Падіння ж на 17% вказує, у тому числі, на зменшення кількості громадян країни за рахунок як вимирання, так і трудової міграції до інших держав.

Олександр КАРПЕЦЬ


Олександр Карпець

Олександр Карпець

Публіцист, журналіст.