Ірпінь: комбінації з письменницькими дачами і гектарами

Хто житиме в Будинку творчості: митці чи скоробагатьки?

Будинок творчості письменників в Ірпені — немов казковий зелений куточок українського письменства, творча Мекка літераторів різних поколінь. У стінах його невеличких, проте досить затишних, з оригінальною архітектурою будиночків, яким уже майже 80 років, жили і творили класики української літератури Павло Тичина, Андрій Малишко, Остап Вишня, Олександр Довженко, Юрій Яновський, Павло Загребельний, Олесь Гончар, Анатолій Дімаров, Євген Гуцало…

Цей перелік можна продовжувати і продовжувати. Проте… він може обірватися, і назавжди. Є серйозні побоювання, що скоро чудовими ірпінськими алеями ходитимуть не письменники з книжкою, записником чи, по-сучасному, з ноутбуком, а скоробагатьки, з дорогим спиртним коктейлем у руках і золотими перснями на пальцях. А письменникам туди буде зась? Чому так?

На позачерговому з`їзді Національної спілки письменників України, який відбувся 31 березня в приміщенні одного з готелів Ірпеня, його делегати схвалили підписання угоди про співпрацю НСПУ з Ірпінською міською радою.

Це рішення викликало неоднозначну реакцію як літераторів, так і громадськості, адже йдеться про відчуження від території Будинку творчості письменників значної ділянки землі, наданої Національній спілці письменників України у довічне користування.

Отже, нам відомо про домовленість з міською радою.

Скільки землі буде передано Ірпінській міськраді згідно з цією угодою (яку, до речі, багато хто з письменників не бачив), що за це отримає Національна спілка письменників України, кому і на яких умовах перейде частина території Будинку творчості письменників? Всі ці питання і намагалася з`ясувати кореспондентка “Українського репортера”.

На своїй сторінці у Фейсбуку голова НСПУ Михайло Сидоржевський розмістив матеріал: “Київську владу звинуватили у спробі “віджиму” землі Національної спілки письменників України” за підписом прес-служби НСПУ.

На думку Сидоржевського, у цьому виступі вичерпно прокоментовано інформаційний скандал, який спалахнув навколо рішення позачергового з`їзду НСПУ.

Очільник Спілки стверджує: “Йдеться про єдино можливий компроміс між інтересами Ірпінської громади, якій належить 11 га землі під Ірпінським будинком творчості письменників (БТП) і НСПУ, якій надано цю землю в постійне користування”.

Михайло Сидоржевський наголосив, що “у Спілки немає коштів для впорядкування цієї території і ремонту БТП, який не здійснювався десятки років”.

“Крім того, ми не мали жодної можливості сплачувати земельний податок у розмірі 100 тисяч гривень щомісячно (очевидно, це описка, мабуть, йдеться про щорічний платіж), встановлений міською радою з січня 2017 року. За результатами угоди вся територія буде впорядкована за гроші міста, після чого, вже за новою угодою, її частина буде відведена під міський парк відпочинку, приблизно 2,8 га землі перейде в користування запропонованому містом інвестору, коштом якого і буде повністю відремонтовано будівлі БТП”.

А ще із цього допису в соцмержах ми дізнаємося, що за цим інвестором залишиться приблизно третина нинішньої загальної площі території Будинку творчості письменників.

За словами голови НСПУ, пошук рішення щодо ремонту і реконструкції БТП розпочався ще за часів Володимира Яворівського і Віктора Баранова (тодішні керівники Спілки. – Авт.), але ігнорування у вирішенні цього питання могло б призвести до важких для НСПУ наслідків. “Ще трохи зволікань і нерішучості — і ми би втратили БТП. Всі одинадцять гектарів”, – заявив Сидоржевський,

За коментарем кореспондентка “Українського репортера” звернулася до радника Ірпінського міського голови, депутата міськради Максима Плешка. І ми почули, що земельна ділянка, на якій розміщений Будинок творчості письменників, перебуває у власності територіальної громади Ірпеня, а Національна спілка письменників України лише нею користується. І користується дуже незадовільно.

Будиночки, де живуть письменники, які купили путівку в Будинок творчості, напівзруйновані, територія БТП захаращена, нагадує лісові хащі. А головне — НСПУ не має змоги платити податок за користування землею – 100 тисяч гривень на рік. Якщо земля не використовується за призначенням, заростає бур`янами, а будівлі, розміщені на ній, руйнуються, влада має повне право конфіскувати такі ділянки і привести їх у належний стан.

Що робить Ірпінь? Він вже “зайшов” зі своїми коштами на територію письменницьких дач. Утім, це традиційна схема, яку застосовують в багатьох резонансних земельних справах. Ну а про масштабні комбінації в ірпінському регіоні, схоже, скоро будуть говорити, починаючи з дитсадка.

Отож на впорядкування території Будинку творчості письменників з місцевого бюджету було виділено 5 мільйонів гривень. Ці кошти, кажуть в міській раді, будуть освоєні вже наприкінці року.

Питання: йдеться про благодійну допомогу з боку міськради? Чи, може, ці мільйони Спілці доведеться віддавати? З якого гаманця їх візьмуть? Він же порожній!

Далі — ще один хід: міська влада хоче знайти для Національної спілки письменників інвестора, який буде освоювати близько 2,8 гектара, на яких стоять письменницькі хатинки.

Стривайте: а як це – “знайти”? На дорозі? Йшла-йшла і надибала? Чи буде проведено публічний конкурс серед інвесторів, які хочуть вести бізнес у цьому куточку? Чи буде обговорення за участю громадськості? Чи представить потенційний інвестор на суд ірпінської громади, письменницького середовища бізнесовий план?

І чому саме зупинилися на такій кількості гектарів — 2,8? Чому не узяли, скажімо, 20 або 40 соток?
Підемо ще далі. Кажуть, бізнесмени тут освоюватимуть гектари. Добре. Чиновники пояснюють, що буде зона рекреаційного призначення (готель, басейн, сфера послуг), яка плавно переходитиме в парк.

Про готель дуже цікаво було б почути. Скільки зірочок матиме? Чотири, п’ять, три? Хтось із громадськості бачив проект? Скільки поверхів випнеться серед лісу? 16? 24? 36? На яку категорію людей орієнтуватиметься сей заклад? І потім, чи відомі висновки екологічних та інших експертів щодо такого будівництва у парковій зоні?

В мерії вже забігають наперед і солодко обіцяють, що, мовляв, користуватися всіма цими благами можуть і письменники. Тут би сказати: браво! Оплески, які переходять в овації. Хтось повірить, що майстри красного письменства відпочиватимуть у фешенебельному готелі?

А далі б сказати: автора — на сцену! В мерії кажуть, що там, де відпочивали класики української літератури, хочуть створити літературно-рекреативний історичний кластер. Знаменито!

Ми попросили радника Ірпінського міського голови назвати конкретні цифри: а скільки ж, власне, землі залишиться у володінні письменників, скільки перейде до інвестора, а скільки буде виділено під парк для мешканців Ірпеня. Відповідей, на жаль, не почули.

Утім, нема відповіді й на запитання, як бути із землею, на якій інвестор планує побудувати готель? Чи вона й надалі перебуватиме у комунальній власності, чи все ж таки її приватизують, бо інакше навіщо тоді вкладати гроші у загальне майно?

Депутат Ірпінської міськради Богдан Мельничук у ЗМІ висловлюється щодо цієї угоди критично: мовляв, жодна так звана реконструкція в Ірпені не обходиться без отримання колосальних надприбутків. Реконструкція території площею 2,8 га — це лише частина плану, “пов`язаного з розбудовою пойми, а також будівництвом нової дороги від залізничного мосту до Романівки, кошторис якого становить 65 мільйонів гривень”…

“Типовим випадком прихованого продажу майна” вважає те, що відбулося в Ірпені 31 березня, письменник Сергій Пантюк, який має намір оскаржувати так звану “угоду про співпрацю” в суді.

Відомий прозаїк, голова Київської організації Національної спілки письменників України Володимир Даниленко вважає, що до майже банкрутства довела Національну спілку письменників України сама держава, яка хоче, щоб творчі спілки помирали природною смертю, бо вважає їх пережитком комуністичної системи, на який потрібно ще й виділяти гроші з державного бюджету.

Проте списувати все на державу не варто. Є ж і керівництво Спілки… Усе це нагадує не так і далекі часи, коли були втрачені Спілкою поліклініка на вулиці Рейтарській у Києві, частина Будинку творчості у Коктебелі, кафе “Еней” на Банковій, 2. Тоді теж так звані інвестори запевняли, що письменники, як і раніше, ходитимуть до лікарів, харчуватимуться за прийнятними цінами в кафе. Але вже давно ніхто з членів НСПУ і поріг цих закладів не переступає.

Бо ж їх там, м`яко кажучи, ніхто не чекає. Хочеш прийти до лікаря — плати, хочеш у кафе посидіти — теж плати (по 50 гривень за каву). Тоді теж обіцяли письменникам золоті гори. Та що там, за період Незалежності України була знищена така потужна структура, як Укркнига.

Володимир Даниленко вважає, що в плачевному стані Національної спілки письменників України, крім самої держави, винне і керівництво НСПУ. Її очільник мав би переконати чиновників у Верховній Раді України, Адміністрації Президента України в тому, що НСПУ має право на життя, вона може виступати промоутером української літератури у світі. Проте для цього потрібні нові проекти, нове бачення розвитку творчої структури.

Володимира Даниленка підтримує і його молодший колега письменник Вано Крюгер. Він висловлює припущення, що майно Національної спілки письменників спеціально доводили до такого стану, не по-господарськи використовували територію, щоб поставити письменників перед фактом: “Нема можливості утримувати об`єкти, нема за що ремонтувати приміщення”. Ну а хіба для того, щоб прибрати територію БТП, поставити паркан, такі вже великі затрати потрібні? Це можуть зробити і самі письменники. Тут Вано Крюгер наводить красномовний приклад турботи про спілчанське майно — “Поетичні суботники”, які організовував письменник і громадський діяч Сергій Пантюк.

Крім того, Вано Крюгер ще й обурився тим, що письменникам не сказали, скільки ж гектарів землі буде відчужено від Будинку творчості в Ірпені, адже йшлося лише про 2,8 гектара, на яких буде збудовано готель з басейном. А скільки ж землі буде відведено під парк?

Голова Київської обласної організації Національної спілки письменників України Анатолій Гай — колишній військовий журналіст, “афганець” – каже: ірпінські чиновники попросту ошукають спілчанське керівництво і буде те, що з поліклінікою на Рейтарській чи з “Енеєм” на Банковій, 2.

Алла ТОПЧІЙ

Редакція

Редакція “Українського репортера”