В Гостомелі народ узяв владу (+відео)

Громадські слухання в Гостомелі ще не почалися, а вже зашкварювалося.

– Свинота ви! Ні малєйшего уваженія… Ви і в подмьотки не годітєсь Юрію Іллічу, – аж захлиналася гнівом якась жіночка пенсійного віку.

– Овва! Знову по сценарію… Ви з тієї групи підтримки, яка постійно супроводжує Прилипка в судах, – озвався чоловік середніх літ. ­ Сьогодні ж його не судять. Давайте думати, як жити далі.

– З вамі жити? Одна бєда з вамі, – шкварчить радикальна пані.

– А ви хочете, щоб у Гостомелі махлювали із землею? – знову пішов у словесний бій її опонент.

Його підтримав сусіда:

– Кому ви доказуєте? Холуям без роду та племені?

Буде гаряче, подумалося. До початку громадських слухань залишалося півгодини, а вільних місць у залі вже не було. Яка тема зірвала гостомельців з їхніх маєточків та будиночків, проклавши курс саме сюди, до маленької сесійної зали. До слова, саме тут проходять депутатські сесії.

А тема — не дрібна. Ядерна, як почув я на тутешньому ринку. В центрі селища є надзвичайно приваблива земельна ділянка — 38 соток. Біля церкви. По сусідству із адмінбудівлею селищної ради.

Центрова ділянка. Центровішої не буває. Як дуже коштовний і рідкісний діамант. Подібної “діамантової” ділянки в Гостомелі ви не знайдете навіть при світлі потужних армійських ліхтарів.

На цю земельку накинув оком забудовник – хоче звести тут житлові багатоповерхівки. А що тутешня влада? Зачинила би браму та й поготів, відрізавши: “Давайте пошукаємо в іншому місці, на виселках, як мовиться в народі”. Цього сказано не було, твердо переконують мене місцеві активісти. Бо влада обома руками за цей проект, певно, крутить якусь веремію.

Гостомельську булаву в руках тримає Юрій Прилипко. Ну, хто ж не знає його?! Тутешній пан. За плечима – вісім класів Гостомельської селищної середньої школи, Катюжанське сільське професійно-технічне училище (спеціальність: механізатор меліоративних робіт). “У 1985 році закінчив трьохрічний Університет Марксизму-Ленінізму, отримавши вищу освіту у системі політичного навчання”, – саме так написав Прилипко в біографії.

Одразу скажемо: на громадських слуханнях мера не було. Тобто Юрій Ілліч були поза кадром. Але ж і в кадрі бачимо його – в мережі ЮТУБ. Тут розповсюджено відеосюжет: представники громади прийшли до службового кабінету Прилипка зі скромним проханням — перенести дату громадських слухань з 24 квітня на інший день. Бо ж саме через тиждень після Великодня, в понеділок в Гостомелі здавна — поминальний день.

Із цього відеосюжету бачимо, як з великими потугами людям вдалося умовити Прилипка змінити дату. Розмова часто зривалася на підвищену тональність. В мікрофоні прохоплюється різкий голос (без зайвих формальностей) мера: “…Біля кабінєта, я вам говорю! Біля кабінєта!”. Очікуйте, тобто, і знайте місце.

У цей час хтось із громади запитує Юрія Ілліча:

– А можна нам дізнатися, хто забудовник?

– А ви побачите, – відповідає (ніби, пропонуючи розгадати ребус) держатель гостомельської булави.

– Але ж ви знаєте цю фірму, – не заспокоюються ходоки.

– Я не пам’ятаю, – таким був одвіт випускника Університету марксизму-ленінізму.

А як научав пролетарський диктатор Ульянов (Ленін)? Брати владу.

Звичайно, про “пошту, телеграф, банки” не йдеться, і у цьому немає потреби. Реформа децентралізації вже майже дала владу Гостомельській об’єднаній територіальній громаді. Лишень треба провести вибори по-новому. Тобто ще трішки, і громада скаже, що вона тут — реальний господар. А поки цього “трішки” немає, в селищі пульсує життя по-старому.

Оцей “старий паровоз” і дочахкав до громадських слухань. Так-так, вони потрібні, бо будівництво можна вести лише після публічного обговорення проектної документації.

Отже, на старт…

Біля сцени, на шторах розвішують кілька аркушів — проекти семиповерхових житлових будинків. Проектувальники, мабуть, тут і представники забудовника.

– Ну, не можна будувати нові житлові квартали, – обурюється громадський активіст Георгій Сахненко. – Адже селище перенаселене, і колосально. Треба споруджувати соціальні об’єкти — дитсадки, школи, поліклініку. А де вони?

– Ви збурюєте людей, – викрикнула якась білявка (кажуть мені, що це — депутатка Наталія Вікторівна).

Сахненко адресує до передвиборчих обіцянок пана Прилипка. Мовляв, де ж отії золоті гори?

Розвіялись, за димом пішли. “Трубка 15, прицел 120, бац, бац… и мимо!», – як любив говорити Яшка-артилерист з кінострічки “Весілля в Малинівці”.

Тим часом наша зала вимагала:

– Давайтє к дєлу, хватіт торохтєть!

На цьому особливо наполягав якийсь бородань в кепі, із сонцезахисними окулярами на сорочці. Мабуть, також із групи підтримки, що по судах кочує.

Погляд вихоплює “на гальорці” декілька цікавих рядів мовчазних, похмурих хлопців. А деталі ж які! У деяких – кросівки, спортивні куртки, спортивні штани з трьома поздовжніми білими лампасами під “адідас”.

Але ж і гострі на слово гостомельці! Ген тітонька в червоній шапці знервовано ріже правдоньку про порядки в державі:

– Уже все розпродали…. І ліси, і поля. Ніяк не наїдяться. Повивершували триметрові забори, а за ними — собаки, як телята. А простим людям кістки дістаються. Та з ким же ви жити будете, як народу не стане?

Чується чийсь зболений голос:

– А той чиновник в Гостомелі має п’ять ділянок. А моєму синові так і не дали землі.

І люди зболені, і — земля. Яка зачекалася справжніх, дбайливих господарів.

Обирають голову зборів. Кілька кандидатур. Одна із претенденток — місцева мешканка Тетяна Проторченко, до речі працює помічником нардепа Надії Савченко.

У мене склалося враження, що групі, яка симпатизує владі, Проторченко, як мовиться, “не зовсім підходить”. Шум, гам. Наполягають на переголосуванні. А раптом, щось не теє…

Повторно — знову ліс рук за Проторченко. Короткий спіч пані Тетяни: про чесність, прозорість, про те, що тільки мешканці Гостомеля мають право вирішувати долю свого селища. Не Ірпінь, не Буча, не Ворзель.

Якийсь молодий чоловік голосно вигукує:

– А хто запросив сюди бучанських атовців?

По хвилі в залі стало менше народу.

Зринає питання про те, чи мають “ударну силу” громадські слухання?

Юристка селищної ради пояснює, що висновки громадських слухань можуть бути узяті до уваги. Але не факт, що пропозиції буде виконано.

І зала зірвалася на крик.

– Ви уже все вирішили, а нас запросили ради форми?

– “Галочки” в документах хочете поставити, прикриваючись думкою народу?

Депутат Юрій Марчук:

– Ми взагалі не маємо права розглядати ці документи експонування проекту. Бо торік селищна рада запровадила мораторій на розробку детальних планів територій та подання змін до коригування Генплану Гостомеля. Це будівництво — всупереч інтересам громади.

Сивочолий чоловік поважного віку говорить гучніше усіх:

– Я считаю, что обсуждать проект можно лишь тогда, когда громада даст согласие на строительство.

Оплески. Стало зрозуміло, що громада бере саме такий курс.

Ці настрої посилила і головуюча Тетяна Проторченко:

– Ви — влада, – звернулася вона до людей.-Як скажете, так і має бути. А що нам пропонують нині? Фактично, провівши громадські слухання, відбувається легалізація цього будівництва. Бо громадськість категорично проти забудови.

І знову оплески. Зазвичай, це буває дуже рідко. Люди сьогодні стали скупими на такі позитивні емоції, на таку однозначну підтримку. Бо бачать гешефти, “махльож і дільож”. Зігнувся простий нарід. Од війни, зубожіння, брехні та цинізму.

Відео дивитися тут:

Але ж приємно спостерігати, як цей нарід випростовується, як проривається крізь бастіони лукавства і обману. Хоче бачити чесноти в очах поводирів, співрозмовників, тих, хто в центрі…

А Проторченко далі бере залу:

– Треба зупинити цей механізм забудови! Але в законний спосіб. Треба залучити депутатів, щоб вони у своїх округах зібрали пропозиції, і за це потім проголосували на сесії.

Говорили й інші. Чую:

– Хіба не є моральним злочином пропонувати збільшувати кількість житлових кварталів, не дбаючи про соціальні, адміністративні об’єкти?

– За копійки продаємо землю, яка коштує мільярди.

– Ми ставимо “шпаківні”, заробляємо швидкі гроші, а потім ніхто не турбується про те, як жити гостомельцям.

Хтось узяв слово:

– 21 депутат селищної ради проти цього будівництва. Ми провели опитування.

Важливо: люди не стоять неприступним муром. Мовляв, нікого не пустимо. Вони — за розвиток, але комплексний, на підставі економічних розрахунків, з максимальною вигодою для громади. А щодо історичної зони селища, то нехай вона буде окрасою Гостомеля.

Вони й сказали про це на зборах. Демократія перемогла? Мабуть, недаремно ще у 1614 році польський король Сигізмунд ІІІ надав Гостомелю Магдебурзьке право.

Тому я б не казав, що в Гостомелі – “ні малєйшего уваженія…”

Є повага, є. До її величності Правда.

На цю тему читайте тут, а також тут

Леонід ФРОСЕВИЧ
Фото Олексія ІВАНОВА

Редакція

Редакція

Редакція “Українського репортера”