Як мер Гостомеля Прилипко розмовляє з людьми

У Гостомелі гурт людей вранці завітав до селищної ради — потрібно було конче порозмовляти з мером щодо вельми важливого питання.

Суть: селищна рада призначала громадські слухання з приводу забудови Гостомеля на понеділок 24 квітня. Але ж саме цього дня – наступного понеділка після Великодня – у Гостомелі вже упродовж десятиліть — поминальний день. Люди йдуть до церкви, на цвинтарі… Тому проводити цього дня громадські слухання ну ніяк не можна.

Ось цю думку громадські активісти й намагалися донести до Гостомельського селищного голови Юрія Прилипка. Подивіться й послухайте, як мер розмовляє з громадою.

Розмова відбувається у службовому кабінеті пана Прилипка.

На пропозицію перенести громадські слухання на інший день місцевий керманич відповідає:

–  Будемо робити те, що краще для громади. Я вашу думку почув, і почую другу сторону, і прийму рішення.

– Яку “другу сторону”? – цікавляться люди.

– Громада! Ви теж громада, – пояснює господар кабінету.

Дивно. Невже у Гостомелі є бажаючі проводити громадські слухання в поминальний день?

Люди стривожені не тільки цією “накладкою”. Вони дуже занепокоєні, що якась фірма хоче забудувати центрову, так би мовити, ділянку в самому серці Гостомеля, поблизу селищної ради. Чи доцільно це робити? Можливо, тут варто збудувати дитячий садочок або ж адмінбудівлю селищної ради.

Мешканцям селища дуже болить доля історичного центру селища. Тому й пропонують меру:

– Проведімо форум підприємців, визначимося з будівельними планами. І до забудови історичного центру Гостомеля підійдемо після того, як з’ясуємо, де є вільні ділянки.

А що ж Прилипко? Поглядає на годинник на руці:

– Добре. Вивчимо…

Оскільки люди наполягають на конкретній відповіді, зокрема і щодо перенесення громадських слухань, мер зривається на підвищений тон:

– Я сказав: біля кабінєта почекайте! В мене нарада.

Хтось із мешканців селища дорікнув Прилипку:

– Ви працюєте для громади, а не громада – для вас.

Мабуть, доречно нагадали прописні істини. Бо ж є присяга посадових осіб органів місцевого самоврядування. А в ній — чорним по білому:

“Усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто
присягаю, що буду вірно служити громаді та народові України,
неухильно дотримуватися Конституції України та
законів України, сприяти втіленню їх у життя, охороняти права,
свободи і законні інтереси громадян, сумлінно виконувати свої
посадові обов’язки”.

Але що чує громада? Голос мера зі сталевими нотками:

-… Біля кабінєта, я говорю! -Це так він звертається до літньої жіночки, яка занепокоєна проведенням слухань у поминальний день.

Тобто чекайте “біля кабінєта”?

-Ми хочемо почути від вас відповідь, – ледве не в один голос звертаються прибулі до Прилипка.

Натомість що чують прості люди, так-так, пересічні, як прийнято казати, себто ті, які не їздять на розкішних “лексусах”, “мерседесах” чи “ленд крузерах”? Які не мають під рукою великих земельних наділів.

А ось що: “Біля кабінєта, я говорю!”, “Я сказав: двері закрийте!”

– Я сказав: двері закрийте! – саме так, розгнівано, дає про себе знати мер.

Ми не знаємо, чи вивчав мер Закон “Про службу в органах місцевого самоврядування”, але цей документ, зокрема, вимагає “шанобливого ставлення до громадян та їх звернень до органів місцевого самоврядування”, наголошує на “турботі про високий рівень культури, спілкування і поведінки посадових осіб”.

– А можна дізнатися, хто є забудовником? – не заспокоюються відвідувачі.

– А ви побачите, – парирує Прилипко.

– Як називається фірма?

– Не знаю, – відбивається селищний голова.

Врешті-решт з великими труднощами ніби вдалося домовитися про перенесення громадських слухань. Мер заявив, що такі слухання проведуть у вівторок, 25 квітня. Однак активісти наполягають, щоб це було у суботу або неділю.

Прилипко стоїть на своєму:

– 25 квітня, на 17.00. Все, питання закрито! – лунає сердите мерське слово. – Будь ласка, освободітє кабінєт!

– Добре, що хоч “будь ласка” промовив, – стиха каже хтось із відвідучів.

З таким стилем спілкування ми йдемо у Європу.

Петро КОНОНЧУК

Відео Юрія МАРЧУКА

Like

Редакція

Редакція “Українського репортера”


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *