Сум і біль: на Луганщині загинув Василь Капустинський з Білого Потока, що на Чортківщині. Йому завжди буде 25
Тужливо й осиротіло ліг на труну маруновий берет – особлива відзнака воїна. На Чортківщині, у селі Білий Потік поховали Василя Капустинського, захисника, пластуна, члена Молодіжного Націоналістичного Конгресу .
«Горів усім, що робив» – згадували про Героя рідні, друзі, побратими.
25-річний Василь Капустинський загинув 2 лютого під Кремінною на Луганщині. Попрощатися з Героєм прийшло багато рідних, односельців, побратимів, а також колег-«пластунів», які на могилі свого товариша заспівали молитву та патріотичну пісню в пам’ять про полеглого, – повідомили у Білобожницькій громаді.
Відправити заупокійне богослужіння за полеглим Воїном, разом з всечесними отцями з нашої громади та району, прибув митрополит Тернопільський і Кременецький Православної церкви України Нестор.
Як повідомляють в інформаційному центрі ГО «Молодіжний Націоналістичний Конгрес», із початком повномасштабного наступу Василь активно включився у волонтерську діяльність та з першого дня не полишав спроб мобілізуватися до війська для захисту нашої держави. Проте, у зв’язку із тим, що навчався і був призовного віку, не міг бути мобілізованим. Тому самостійно пішов у місцевий військкомат, де зголосився на контрактну службу у Збройних Силах України.
Після проходження базової підготовки був направлений у 95-ту окрему десантно-штурмову бригаду, яка перебувала на Лиманському напрямку. Службу проходив на посаді стрільця-помічника гранатометника, проте навіть в умовах війська проявляв лідерські якості та виконував функції командира групи при виконанні бойових завдань.
Осиротіла Білопотоцька громада, важкою тугою непоправної втрати сповила німота всю округу вітцівщини Героя Василя… І не віднайти слів розради для рідних воїна-захисника, бо назавжди втратили вони люблячого сина і брата, залюбленого в життя, надійну опору та підтримку… Цьогоріч першого січня Василь зустрів своє 25-річчя на бойових позиціях передової лінії фронту, тепер назавжди йому – 25…
Редакція Українського репортера щиро співчуває рідним, друзям та побратимам Василя Капустинського з приводу непоправної втрати. Вічна пам’ять Герою.
