Сум і біль: у Слов’янську поховали 21-річного Дениса Сосненка, який збирав тіла загиблих на фронті
Люди опускаються на коліна і кидають троянди перед фургоном, який повільно проїжджає повз них. Десь на відстані чути приглушені вибухи з передової на південний схід від міста.
Коли з фургона витягають труну, люди починають плакати.
“Сину мій! Чому?” – вигукує Людмила Сосненко, тримаючись за доньку.
За останні місяці в цьому місті на півночі Донбасу було багато передчасних, раптових похоронів, але цей – дещо інший. Цього разу тут ховають не солдата або звичайного цивільного, – пише ВВС.
21-річний колишній чемпіон України з кікбоксингу Денис Сосненко минулого року пішов працювати у благодійну організацію “Чорний тюльпан”, яка шукає на передовій кинуті тіла солдатів, як українських, так і російських.
“Денисе, на твоїх плечах сьогодні багато янголів – янголів тих, кого ти повернув додому”, – сказав місцевий голова “Чорного тюльпана” Олексій Юков, звертаючись до людей.
“Завдяки твоїй роботі стільки загиблих солдатів змогли возз’єднатися зі своїми рідними”.
Минулого тижня Денис Сосненко загинув, коли мікроавтобус, яким він керував – фургон, дуже схожий на той, який перевіз його тіло на міську площу – наїхав на протитанкову міну неподалік від лінії фронту.
“Він завжди казав: “Це моя місія – я мушу це робити”. Це була небезпечна робота, але він заспокоював нас, кажучи: “Не хвилюйтеся, ми захищаємо душі померлих, – розповіла його мати Людмила. – Він завжди був веселим і мав великі плани на життя після війни”.
Він розповідав про жахи цієї роботи, збирання тіл по частинах, і про постійну небезпеку – не лише від війни, що вирувала навколо них, а й від мін-пасток, які часто ховали під трупами російські військові, коли відступали. Команда використовує дрони та інше обладнання для пошуку вибухових пристроїв.
Але Сосненко та його колеги також палко говорили про важливість своєї роботи.
Багато тіл, які вони зібрали протягом останніх 11 місяців, були тілами російських солдатів, яких потім обміняли через лінію фронту на тіла зниклих безвісти українських військових.
“Ми відчуваємо втіху, повертаючи людей додому до їхніх сімей”, – сказав Артур Семейко, який працював разом із Сосненком, згадуючи заспокоєння, яке вони принесли родинам, що зрештою змогли належним чином поховати своїх зниклих безвісти родичів.
Виступаючи після похорону Дениса Сосненка на засніженому кладовищі на околиці Слов’янська, Артур Семейко наголошує, що в їхній роботі нічого не зміниться.
“Ми раді, що змогли поховати його з честю, – сказав Семейко. – Він стільки досяг за таке коротке життя, але тепер ми повинні продовжувати нашу роботу, щоб повернути більше людей додому”.
“Ми повернемося до роботи якомога швидше”, – погодився Олексій Юков.
“Ми повернемося, навіть якщо це коштуватиме нам життя, — додав він. – Ми розуміємо, що не маємо часу сумувати, тому що триває війна і гине дуже багато хлопців. Їх теж треба повертати додому”.
