Держава “забула” про Укргідрометцентр. Будемо передбачати погоду за народними прикметами?
В Україні держава майже “забула” про службу, яка “робить погоду” – не вкладає кошти в оновлення і технічне переоснащення Українського гідрометеорологічного центру та підпорядкованих йому організацій.
Мережа наземних метеорологічних спостережень забезпечена автоматизованими системами на рівні два відсотки потреби. Щільність мережі пунктів наземних метеорологічних спостережень у гірських районах України є недостатньою, а в акваторії Чорного та Азовського морів таких пунктів взагалі немає.
Діюча мережа метеорологічних радіолокаційних спостережень, яка дає можливість отримувати інформацію про хмарність, опади і пов’язані з ними небезпечні погодні явища, охоплює лише 15 відсотків території України.
Базова мережа спостережень за забрудненням ґрунту, атмосферного повітря, поверхневих вод суші та моря потребує заміни приладової бази, сформованої ще чверть століття тому.
До таких висновків дійшли у Рахунковій палаті України. Зазначається, що фінансове забезпечення гідрометеорологічної діяльності в системі ДСНС (Українського гідрометеорологічного центру та підпорядкованих йому організацій) у 2017 році становило 62 відсотки потреби, з яких близько 96 відсотків – поточні видатки. Тільки протягом останніх трьох років потреба в капітальних видатках (видатках розвитку), у тому числі на придбання приладів та обладнання для технічного переоснащення гідрометеорологічної мережі, була забезпечена на рівні семи відсотків. Протягом попередніх десяти років видатки розвитку взагалі не передбачалися.
Через недоліки фінансового забезпечення, у тому числі розрив між середньою заробітною платою фахівців з гідрометеорологічної діяльності в системі ДСНС та середньою заробітною платою в Україні у 2017 році (4 630 грн / 8 377 грн), зростають ризики відтоку працівників, які мають достатній рівень професійних знань, вмінь та навичок. Вирішення цього питання у частині підвищення рівня заробітної плати працівників гідрометеорологічної служби є нагальною потребою сьогодення.
За останні сім років фактична чисельність працівників Українського гідрометеорологічного центру та гідрометеорологічних організацій, що перебувають у його віданні, не зазнала істотних змін (зменшилася на 4,4 відсотка). Водночас майже 23 відсотки персоналу на кінець 2017 року досягло пенсійного віку, що створює високі ризики масового виходу працівників на пенсію та суттєвого зниження ефективності діяльності через втрату корпоративних знань, вмінь та навичок.
Рахункова палата вважає, що Міністерство внутрішніх справ України як центральний орган, який формує державну політику у сфері гідрометеорологічної діяльності, та Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) як орган, який реалізує державну політику у цій сфері, мають підготувати та подати на розгляд Кабміну Стратегію розвитку в Україні гідрометеорологічної діяльності та Державну цільову програму з матеріально-технічного забезпечення діяльності національної гідрометеорологічної служби.
Про це інформує Рахункова палата.
ДО РЕЧІ.
З прес-релізу до Дня працівників гідрометеорологічної служби, 2017 рік:
“Основу системи спостережень складають 124 метеорологічні станції, 22 авіаметеорологічні, сім аерологічних, п’ять радіолокаційних, понад 25 гідрологічних станцій і підрозділів, 10 морських, три спеціалізовані агрометеорологічні, дві воднобалансові, дві сніголавинні, одна селестокова, озерні станції на водосховищах, 341 гідрологічний річковий, 59 озерних, 10 морських постів, значна кількість метеорологічних та агрометеорологічних постів. Базові спостереження за забрудненням атмосферногоповітря проводяться на 129 стаціонарних постах у 39 містах, поверхневих вод суші у 201 пункті, морських вод у 56 пунктах, ґрунтів у 19 адміністративних районах.
Україна є членом-засновником Всесвітньої Метеорологічної Організації з 1948 року. Інформація з 16 метеорологічних і 7 аерологічних станцій постійно надходить до Глобальної системи телезв’язку ВМО”.
