Російський Ермітаж варто назвати українським

Цікаві факти про долю українських раритетів

Упродовж десятиліть українські культурні цінності легально і нелегально вивозились і розкрадались, а потім дивним чином «спливали»  в музеях і приватних колекціях інших країн. Що і коли ми втратили, які історичні пам’ятки повертаються нині на Батьківщину?

Ще за часів Російської імперії вивозити з України цінні речі було загальноприйнятою практикою, розповідає Олександр Алфьоров – молодий вчений інституту історії України, екс-керівник прес-служби полку «Азов» і один із тих, хто сьогодні повертає наші духовні надбання на рідну землю.  «Улов» археологічних розкопок належав тому, хто їх фінансував. Він же і вирішував подальшу долю знайденого скарбу – або продати музею, або приватному колекціонеру.

«Особливо болючим в контексті вивезення культурних цінностей з України є радянський період, –  вважає співрозмовник. –  До знайдених предметів ставилися справді, як до реліквій, а з іншого боку, як до фінансових державних заощаджень. Найбільша кількість раритетів потрапили в цей час до російського Ермітажу, а також до Історичного музею в Москві».

Один із таких експонатів – Сабатинівський човен I-II століть до нашої ери, який було знайдено під Кривим Рогом, а нині він – експонат Центрального військово-морського музею в Санкт-Петербурзі. І, як засвідчує напис на табличці біля нього, він «є свідченням тисячолітньої історії російського мореплавства». Або Бородінський (Бессарабський) скарб, який датується також II тисячоліттям до нашої ери і складається з багатьох царських предметів. Його було знайдено у 1912 році на Одещині у скіфському кургані «Солоха», а нині він прикрашає Ермітаж.

«Позичені» шедеври

Технологія зникнення цінностей була простою: українські раритети спочатку «позичали» для музейних виставок на договірній основі, а потім вони дивним чином опинялися у фондах російських музеїв на постійному зберіганні.

Російські археологічні експедиції, які діяли в Україні у 70-80-ті роки, були ще одним «легальним» каналом,  яким цінні знахідки вивозили з України і згодом вони потрапляли до російських музеїв. Для такої роботи були визначені 13 українських областей, серед яких – Крим, Київська, Одеська, Миколаївська, Херсонська, Запорізька тощо. Адже саме на цих територіях розміщувалися скіфські кургани, багаті на скарби.

На сотні кілограмів скіфського золота, яке регулярно вивозили з України, починаючи ще з 20-х років, «накладало лапу» Державне сховище Міністерства фінансів, а потім продавало безцінні речі, щоб погасити кредити. Єдина знахідка, яку оминула така доля, – скіфська Пектораль, яка нині є гордістю нашого Музею історичних коштовностей.

Неймовірну кількість історичних та культурних пам’яток було вивезено з України і під час Другої світової, чимала частина з яких  і  досі не повернулися на Батьківщину. Відомо, що союзники передали 534 тисячі 120 одиниць цінностей до СРСР у 1945-47 роках. З них 167 тисяч 717 – походили з Києва.

«Півроку тому в Росії випадково було знайдено Мазепин дзвін, вивезений із Софії Київської у воєнні роки, про який згадується в історичних джерелах, – розповідає науковець. – Відомо також, що Росія, ще з часів евакуації, має запасники вагонів, завантажені документами. Архіви – це теж частина історичних цінностей. Ще у VXIII сторіччі, під час захоплення Криму Росією, було видано наказ: захопити ханські архіви. Тому сьогодні у нас немає жодного документа Кримського ханства».

Раритети без підписів

На думку Олександра Алфьорова, нинішня анексія Криму –  злочинність не тільки політичної, але і наукової системи. «Я особисто зафіксував випадки, коли предмети нумізматики були вивезені з Криму до Ермітажу, оформлені у відділ античності, а потім швидко ставали частиною нумізматичних колекцій. У такий спосіб знахідки 70-х років були легалізовані у 2014-2015 роках», – розповів науковець. Він також зауважив, що нині в Ермітажі демонструють цінні експонати, особливо скіфські і сарматські предмети, на яких немає підписів із зазначенням їх походження.

Зрозуміло, що не тільки в Російській Федерації знаходяться українські культурні цінності, вони є також у колекціях багатьох музеїв світу. Але, за даними Інституту археології України, перелік вивезених до РФ колекцій сягає 750 назв, а обсяг їхнього опису міститься на 400 сторінках.

Шлях додому

Чи повернуться вони в Україну і чи стануть справжнім національним надбанням – питання складне, але не риторичне. Поки що науковці складають реєстр зниклих раритетів і намагаються сприяти їхньому поверненню, використовуючи всі можливі засоби.

Приміром, у травні цього року Україні вдалося повернути два рідкісні експонати. Це меч вікінга X-XI століть і печатку Святослава  Хороброго. Меч вікінга, який було знайдено на території України, спочатку виставили на сайті, атрибутували й оцінили в 17 тисяч євро.  Контрабандисти мали вивезти його до Росії, але на кордоні Естонії історичну знахідку було затримано і згодом повернуто на рідну землю.

Для тих, хто зацікавлений більше дізнатися про повернення зниклих вітчизняних раритетів, варто завітати до лекторію Музею «Золоті ворота». Він працює за ініціативою Національного заповідника «Софія Київська», що перетворився сьогодні на справжній освітній  центр, наслідуючи славні традиції Ярослава Мудрого, котрий при храмі заснував скрипторій і школу.

Шаблі Богдана Хмельницького

Іменна шабля Богдана Хмельницького, виготовлена у формі каравели з кривим клинком і написом: “Здобув славу під Зборовом і Збаражем, втратив її під Берестечком”– зберігалась в Історико-етнографічному музеї «Переяслав». У 1992 році її було викрадено, і вона перебувала у розшуку Інтерполу. Тільки через 10 років українську реліквію знайшли співробітники управління карного розшуку столичної міліції. Нині вона зберігається у Музеї «Заповіту» в  Переяславі-Хмельницькому.

За ствердженням Олени Попельницької – науковця Національного історичного музею України, друга шабля Богдана Хмельницького з позолоченим зображенням славетного гетьмана зберігається в Польщі, у фундації князів Чорторийських.

«Амстердамське» золото

Виставку “Крим: золото і секрети Чорного моря” було відкрито в археологічному музеї Пірсона Амстердамського університету ще у 2014 році.

Її було сформовано з колекцій п’яти українських музеїв, один з яких перебуває у Києві, чотири інших  – в Криму. В Амстердамі експонувалося понад  500 експонатів: 19 – з Музею історичних коштовностей, 565 – з кримських музеїв. Це безцінні артефакти зі скіфського золота –  церемоніальний шолом, дорогоцінні камені, мечі, домашнє начиння стародавніх греків і скіфів.

Як розповіла екс-директор Музею історичних коштовностей Людмила Строкова, раритети київського музею повернулися в Україну ще у 1914 році згідно з контрактом. А решту експонатів за клопотанням української сторони було залишено в Амстердамі у зв’язку з окупацією Криму. «Кримське золото є частиною українського музейного фонду і повинно повернутися в Україну, – впевнена вона. – З цією метою Національний історичний музей України призначений зберігачем цієї золотої колекції, а також сформовано спеціальну комісію, яка займається питанням повернення наших раритетів.  Нині ж золоту колекцію демонтовано з виставкової експозиції музею Пірсона і перенесено на «зберігання».

Золота Пектораль і парадний скіфський шолом

Один із найвідоміших українських раритетів – золота Пектораль із Товстої могили, якою прикрашав себе скіфський цар у IV ст. до н. е., значиться у списку «невиїзних» цінностей України під №1. Про це розповіла науковець Музею історичних коштовностей Любов Клочко.

«На всі міжнародні виставки, які проводились в Японії, Австрії, Канаді та інших країнах, ми даємо гальваноскопію Пекторалі. Тільки один раз відмовилися від копії у США, хоча у 2001 році Гілларі Клінтон із чоловіком завітали до нашого музею і милувалися золотими шедеврами скіфської доби. Нині безцінний раритет експонується у третій залі, й біля нього, як завжди, зупиняються всі наші відвідувачі.

Скіфський парадний золотий шолом – теж одна із знаменитих знахідок, яку і досі вивчають українські вчені. Його було знайдено у Передерієвій могилі 1988 року експедицією Донецького університету. Під час розкопок безцінну річ було значно пошкоджено – фрагменти довелося шукати в товщі землі. Але парадний золотий шолом було відреставровано, і нині він прикрашає експозицію «Золотї комори».

Марина ХОВРАХ