Аліса Забой: “Держава на скульпторів не звертає уваги”
Понад 100 кращих українських майстрів презентували творчі доробки на виставці “Трієнале скульптури 2017” в Будинку художника.
Майже 200 скульптурних творів, які нині можна побачити у виставкових залах Будинку художника – від мініатюрних композицій до монументальних пластичних образів, вражають різнобарвністю палітри талантів, творчих облич і художніх прийомів.
“Колись на виставках переважно виставляли портрети. А нинішні скульптори працюють композиційно. Сьогодні ми бачимо багато робіт із звареного чорного металу, уже не кажучи про бронзу”, – розповіла “Українському репортеру” Аліса Забой, одна із головних організаторів трієнале, голова секції скульптури Київського відділення Союзу художників.
Нещодавно пані Аліса відсвяткувала 50-річчя творчого життя, а нині ще опікується творчою долею 200 столичних скульпторів.
„На цій виставці ми хотіли б бачити київську владу, представників Міністерства культури. Адже держава нині на скульпторів не звертає уваги.
Про майстрів згадують більше у подарунковому контексті, і це боляче. Про суттєву допомогу годі і говорити, але хоча б не заважали працювати! У мене, приміром, майстерня має 33 квадратних метри, яку я вже другий рік не опалюю, адже ціна за опалення просто непідйомна – 2, 5 тисячі гривень. Якщо додати електрику і податок на землю, то виходить 3, 5 тисячі гривень. Але ж я маю ще заплатити за квартиру, в якій мешкаю. У той же час ми не можемо залишити після себе культурний шар, в якому будуть лише зім’яті жерстянки чи пусті пляшки, тому маємо пристосовуватися”, – ділиться своїми міркуваннями скульптор.
В таких умовах працюють й інші її колеги, але все ж таки знаходять можливості для створення своїх маленьких і великих шедеврів. Тож до нинішнього свята скульптури, як його називають самі митці, пані Аліса також підготувала чудові філософські твори – вишукані бронзові жіночі фігури під назвою “У русі”, “У спогадах”, “У сумнівах” та інші.
А от переможець “Трієнале скульптури 2017” молодий скульптор Петро Гронський, робота якого “Двоє” визнана найкращою, вважає, що наше суспільство змінюється на краще:
“Я вважаю, що відбуваються позитивні зміни, і трієнале – яскравий приклад того, як змінюється скульптура, з’являються нові автори, це дуже класно! Головна ідея моєї роботи “Двоє” – діалог середовища і людини. Це символічне перехрестя, на якому зустрічаються як двоє людей, так і людина з містом, тобто мегаполісом.
Я з мистецької родини. Мій батько – композитор, а мати – художниця. Спостерігаючи за їхнім життям, я теж мріяв, що буду займатися творчістю. Нині ж мрію про те, щоб закінчилася війна. А ще – щоб одна із моїх робіт зайняла місце в публічному просторі Києва, де вона буде доречною Це дуже важливо”.
Серед виставкових робіт також увагу привертає монументальна і загадкова “Даная”, зроблена із дерева, яка належить найстаршому учаснику виставки – скульптору і педагогу Борису Степановичу Довганю. “Данаю малювали великі живописці, але в скульптурі цей образ ще ніхто не втілював”, – зауважив автор.
Марина ХОВРАХ
Фото Олексія ІВАНОВА
