Трамп програє тарифну війну. Третій квартал і перспективи економіки США
Це навіть не іронія долі, а її злий жарт, покарання, причому цілком очікуване більшістю експертів, крім радників американського президента. Торговельну війну, розпочату ним, Америка впевнено програє!
Якщо з Мексикою дисбаланс вдалося злегка зменшити, то дефіцит в торгівлі з Китаєм, на який спрямовує свій гнів Трамп, обклавши високими тарифами ледве не половину його експорту в США, росте!
Він збільшується з березня місяця і особливо швидко – після початку війни, дійшовши в результаті до $40,2 мільярда в місяць у вересні! Це – рекорд.
Продовжує зростати і загальний торговельний дефіцит: у поточному році він підскочив відразу на 10,1%. Їх легко вигравати, тарифнi вiйни, казав президент, але був неправий. Американці стали більше купувати іноземних комп’ютерів, телекомунікаційного обладнання, літаків, мобільних телефонів, іграшок, спортивного спорядження та одягу. А іноземці не стоять у черзі за нашими товарами. Особливо різко скоротився експорт сої – Китай перемикається на закупівлі в інших країнах, там вона дешевше. Європейські аеробуси нітрохи не гірше боїнгів, а японські автомобілі кращі за американські. І так далі.
Причому проявилася вкрай неприємна тенденція: став зменшуватися профіцит у сфері послуг. Тобто в тій блискучій інтелектуальної, фінансової, консалтинговій, іміджевій сфері, завдяки якій процвітала Америка! Ні, до крутого піке справа ще не дійшла, але повернути ситуацію в колишнє русло буде нелегко. Камінь, що котиться вниз, неважко зупинити на початку розгону, але потім – запитайте у Сізіфа…
Головні показники
Головне – ВВП. Як і передбачали експерти ще на початку літа, зростання в III кварталі знизилося до 3,5% в перерахунку на річні темпи. Відмінний показник для такої величезної економіки, як американська! Але гірше, ніж в II кварталі. Чому? І чого очекувати в майбутньому? Спробуємо з’ясувати. Треба зауважити, що помилка в прогнозах склала всього 0,1–0,2%, що дозволяє довіряти їм і в майбутньому.
Другий важливий індикатор – безробіття. У жовтні повторено вересневий рекордно низький показник – 3,7%, що, звичайно, просто чудово, але цим, як не парадоксально, і пояснюється гальмування економіки. Вона продовжить його і в IV кварталі і в наступному році. У вересні Федрезерв збільшив прогноз на 2018 рік до 3,1%, але незабаром зменшив його до 2,5%. Це свідчить про те, що податкова реформа не спрацювала, про що ми поговоримо далі.
Індекс ділової активності в промисловості також опустився з 59,8% у вересні до 57,7% в жовтні – більш, ніж очікувалося. Показник вище 50% говорить про зростання ділової активності у виробничому секторі, нижче – про її спад.
Сповільнилося і зростання особистого доходу: з 0,4% в серпні до 0,2% у вересні (без урахування випереджаючого зростання інфляції), тоді як витрати американців підскочили на 0,4%. Витрати, що випереджають доходи, свідчать про завищені очікування, і дійсно, індекс споживчої впевненості зріс у вересні і навіть у жовтні, хоча експерти прогнозували зниження показника. Тому продажі в торгівлі піднялися відразу на 4,7%.
Але на те є інше пояснення: найважливіший ринок – нерухомості – почав сповільнюватися. Іпотечний кредит дорожчає слідом за зростанням ставок ФРС – і продаж нових будинків впав на 5,5% у вересні, причому спад триває четвертий місяць поспіль! Що я й помітив у своєму швидко зростаючому флоридському містечку саме з червня. Та й перепродаж знизився на 3,4% – це має велике значення для США і є тривожною ознакою. Відсоток за 30-річними іпотечними кредитами з фіксованою ставкою досяг 5%, що збентежило багатьох покупців. Тому, мабуть, і стали більше витрачати в магазинах, що не можуть дозволити собі покупку житла.
ФРС підвищила базову ставку 26 вересня (до 2–2,25%) – це третє за рік підвищення. Воно викликане сприятливою макроекономічною статистикою, але Трамп не забарився висловити своє незадоволення – він прихильник доступних грошей і побоюється гальмування економіки. Такі нині звичаї: десятиліттями, ще з часів Білла Клінтона, Білий дім уникав давати коментарі про грошово-кредитну політику, щоб гарантувати незалежність ФРС при прийнятті рішень…
Темпи зростання в промисловості теж сповільнилися: з 5,0% в II кв. до 4,1% в III. Прихильники президента списують це на урагани Флоренс і Майкл, але, повторюю, ще задовго до цих, не так уже й нищівних ураганів, експерти пророкували саме такі цифри уповільнення зростання ВВП, а прогноз на четвертий квартал ще нижче – максимум 3%. На наступний рік – ще нижче, а на 2020 й – ще.
Податкова реформа не працює
Про це вже можна говорити. Не знаю, про що думали республіканці, проштовхуючи її, крім тривіальних меркантильних інтересів «жирних котів». Не чіпатимемо дрібних поблажок середньому класу (вони приблизно еквіваленти пакетам з гречкою, якими купують голоси виборців в Україні), оцінимо вплив реформи на економіку в цілому. На жаль, оцінювати просто нічого.
Її концепція полягала в тому, що зниження податків на корпорації призведе до розширення податкової бази за рахунок активізації бізнесу. Але цього не сталося. Дефіцит бюджету в минулому фінансовому році підскочив відразу на 17%. У підсумку маємо $779 млрд., що є рекордом з 2012 р, йдеться в заяві глави Мінфіну США Стівена Мнучіна і керівника адміністративно-бюджетного управління Білого дому Міка Малвейні.
Але вони прикрашають ситуацію: їх дані різко розходяться з інформацією Бюджетного управління Конгресу, де ще 11 вересня повідомили: дефіцит вже становить $895 млрд. У липні, коли Трамп почав торговельні війни, він виріс майже удвічі, в серпні – ще удвічі і досягне $1 трлн. до кінця 2018 фінансового року. Тобто, мабуть, вже досяг. Але ж згідно з попередніми розрахунками, подолання цієї позначки очікували не раніше 2020 року – Трамп пришпорює час! Я більше довіряю фахівцям Конгресу.
У Бюджетному управлінні обґрунтовано вважають, що витрати зросли через податкову реформи і через збільшення державних витрат. Запорукою тому цифри зростання податкових зборів: всього 1% за даними Конгресу (при зростанні витрат на 7%) і ще гірше за даними уряду: 0,4% (витрати зросли 3,2%). Країна живе невідповідно до своїх достатків. Тобто бюджетний дефіцит і державний борг швидко зростатимуть.
Про що це говорить? Про те, що реформа провалилася. Ні, власники корпорацій, зрозуміло, вельми задоволені, але в справу зайві гроші не пустили, та й на зарплатню теж. Все як при Бушеві-молодшому. ВВП ще зростає, але екстенсивно і абсолютно недостатніми темпами – для успіху реформи вони повинні становити не менше 4,5%.
Економіка може розширюватися або за рахунок збільшення кількості робочих місць, екстенсивно, або за рахунок зростання продуктивності. Але при настільки низькому безробітті робочі руки взяти практично нема де, хіба що за рахунок заохочення імміграції, причому бажано професіоналів. Утім, як нинішня адміністрація ставиться до імміграції, ви і самі знаєте.
При вичерпаному ринку робочої сили мала б розпочатися конкуренція за трудящих, тобто спостерігалося б зростання зарплат. А цього немає. Вірніше, є, але воно мізерне і пояснюється іншим: Міністерство праці повідомляє, що тривалість робочого часу зросла на 1,8% в III кв. – після зростання на 2,0% в II кв. Саме тому економіка зростає, і злегка зросли питомі витрати на робочу силу (на 1,2% в III кв. після падіння на 1,0% в II). Це викликано погодинною компенсацією за понаднормові години роботи. Але якщо номінально витрати на робочу силу збільшилися на 3,5%, то реальна погодинна компенсація робочих з урахуванням інфляції зросла лише на 1,4%. Але ж мова йде про перепрацьовані години. У підсумку, з урахуванням зростання кількості відпрацьованих годин, реальна погодинна компенсація зросла лише на 0,1% порівняно з аналогічним періодом минулого року.
Що стосується зростання продуктивності, то вона, піднявшись у II кварталі до 2,9% (приріст лише на 0,3% порівняно з минулим роком), повернулася до колишніх темпів і навіть нижче: 2,2% в III кварталі. Чому? А тому що ділки бізнесу не поспішають вкладатися в модернізацію – навіщо, якщо їх захищають тарифами? Металургію захищають вже дуже довго, в результаті наші заводи технологічно відстали, і роблять найдорожчий у світі метал. І навіть після введення нових тарифів він набагато дорожче російського, не кажучи вже про китайський. Тому автоіндустрія США хоче мати у себе імпортну сталь, а літакобудівельники – імпортний алюміній. Навіть зараз.
Ще приклад: пройшов уже майже рік, як обклали тарифами імпортні сонячні панелі і що? Втрачено понад 10 тисяч робочих місць, а своїх, порівнянних за співвідношенням ціна-якість, панелей так і не з’явилося, хоча це не металургія, де на будівництво нового заводу або модернізацію старого потрібні роки. Всі пам’ятають результати захисту автопрому: в 2008 році – трійка гігантів збанкрутувала, а «Крайслер» взагалі довелося продати італійцям.
Протекціонізм – це відмінний спосіб консервації технологічної відсталості. Америка програє Китаю і Мексиці не тільки через дешевизну тамтешньої робочої сили, а й тому що там кращі заводи!
Тому економісти і прогнозують подальше гальмування країни. Поки що працює відмінна економіка Обами, але запас міцності не безмежний і вже лунають перші постукування в її моторі, куди надходить паскудний бензин. Схоже, багато американців почали відчувати це – і наприкінці жовтня рейтинг президента слідом за економічними показниками теж пішов вниз, впавши, за даними Геллап, до 36%.
Юрій КІРПІЧОВ, США (спеціально для “Українського репортера”)
Малюнок Олега СМАЛЯ
