Про це поліція Києва повідомляє у Фейсбуці.

“Боєприпас знаходиться у лісопарковій зоні, правоохоронці обмежили доступ до вказаної території”, – ідеться у повідомленні.

Бєоприпас вирішено підірвати на місці. Вибух, який можуть почути кияни, загрози не становитиме.

Фото: Поліція Києва

Сообщение У Києві біля Подільсько-Воскресенського мосту знайшли бойову частину “шахеда” появились сначала на Український репортер.

Запроваджується 12-річна повна середня освіта. Обов’язкові предмети скоротять з 22 до 9. Вводиться поняття автономії школи. Це лише деякі новації.

Проаналізуймо основні положення Закону «Про освіту».

Передбачається встановлення окладу вчителів на рівні трьох мінімальних заробітних плат, що нині складає 9600 грн. Але не одразу, а за кілька років. За словами міністра Лілії Гриневич, для встановлення мінімальної оплати у розмірі 9600 грн необхідно відшукати 12 млрд грн, тому вчительські зарплати будуть рости поступово.

До того ж на підвищення можуть розраховувати не всі. Розробляється методика, згідно з якою рівень зарплати буде залежати від якості викладання. Очевидно, що це відкриє широкі можливості для маніпуляцій.

Механізми оплати праці ще будуть виписувати під час підготовки закону про загальну середню освіту. Поки що зарплату планують підвищити на 25%. Разом з іншими видатками «на реформу» це потребуватиме трьох мільярдів гривень тільки у 2018 році, але коштів поки що немає.

Яка буде остаточна вартість освітньої реформи у цілому, також точно невідомо.

Основні особливості

Запроваджується 12-річна повна середня освіта. Вже із 2018 року діти, які прийдуть у перші класи, будуть учитися 12 років. Ця норма сприймається дуже неоднозначно. Численні вчителі, що мають багаторічний досвід роботи у школі, знизують плечима, вважаючи це дурницею. Виникає обґрунтована підозра, що це робиться задля того, аби діти якомога довше перебували на утриманні батьків, оскільки у країні панує безробіття.

У міністерстві освіти пояснюють, що для нових методик викладання нинішніх 11 років недостатньо. Утім, програма радянської школи була у рази насиченішою і складнішою, але тоді вистачало 10 років.

Середню освіту розділять на три етапи: початкова школа (4 роки), базова середня освіта (5 років у гімназії) та профільна середня школа (3 роки у ліцеї).

Виникає протиріччя. Якщо тривалість навчання у школі збільшується на 1 рік, то на бакалавра у вузах необхідно буде вчитися на рік менше – не чотири, а три роки.

Перші зміни почнуться вже з 1 вересня 2018 року. Уроки у 1 класі триватимуть 35 хвилин, у решті – 45. У класах не може бути більше 30 учнів, а в сільських школах – не менше 5, в іншому разі навчання відбуватиметься в індивідуальній формі.

Скасовується фінансування профтехосвіти із державного бюджету. ПТУ повністю перейдуть на баланс місцевих громад і будуть фінансуватися з місцевих бюджетів. Це призведе до фактичного знищення профтехосвіти, особливо у депресивних регіонах.

Ще однією сумнівною, навіть скандальною нормою є запровадження у школах інтегрованих уроків, тобто об’єднання учбових предметів у один.

У міністерстві запевняють, що такі уроки формуватимуть цілісну картину світу та підвищуватимуть пізнавальну зацікавленість учнів.

Обов’язкові предмети скоротять з 22 до 9, оскільки замість фізики, хімії, біології, географії та астрономії будуть створені інтеграційні курси «природа і людина», «людина і світ». Мови та літератури зіллються у предмет «словесність», а алгебра і геометрія будуть об’єднані у загальний курс математики.

На мою думку, це є профанацією освіти. До того ж виникає багато організаційно-технічних питань. Наприклад, немає вчителів для викладання таких, досі нікому невідомих, універсальних предметів. «Реформатори» обіцяють масове перенавчання. Скільки для цього знадобиться часу і грошей – невідомо. Але очевидно, що скорочення більше ніж удвічі кількості предметів потягне за собою різке скорочення кількості вчителів, і у цьому вбачається чи не найголовніший сенс «реформи».

Проти такої реформи виступило багато депутатів, зокрема такі різні й неоднозначні Вадим Рабинович та Наталя Королевська.

«Це не реформа, а знищення системи освіти», – заявила Королевська.

Запроваджується поняття автономії школи. Директора будуть вибирати за конкурсом на шість років, але він не зможе обіймати цю посаду в одній школі більше ніж два терміни. Незрозуміло, навіщо це… Директор школи – це не президент, а депутати у Раді сидять по 20 з гаком років.

Аби позбутися корупції, кожний навчальний заклад буде оприлюднювати надходження усіх коштів, а також напрямки витрат. У міністерстві твердять, що так батьки зможуть побачити реальну картину того, скільки коштів надає школі держава, а також зможуть контролювати свої благочинні внески.

Закон фактично легалізував репетиторство для шкільних вчителів. Документ дозволяє вчителям та будь-кому, хто зареєструється фізичною особою-підприємцем, провадити викладацьку діяльність.

Для підвищення рівня кваліфікації та, відповідно, заробітної плати вчителі зможуть проходити незалежну зовнішню сертифікацію. Якщо результат буде позитивним, зарплату збільшать на 20%.

«Спочатку вдягає «Адідас», а потім Вітчизну продасть!»

В законі є норма щодо адміністративного переслідування педагогів, які будуть з неповагою ставитися до українських символів та самої держави.

Один з авторів документа, депутат Олександр Співаковський, заявив, що норма начебто стосується того, що «педагогічні працівники, які паплюжать Україну, її атрибути, гімн тощо, не можуть працювати у системі освіти».

Натомість депутат Рабинович поставив питання: на підставі яких критеріїв будуть визначати ступінь поваги до герба та гімну з боку того чи іншого педагога? Адже відсутність чітких правових формулювань призведе до волюнтаристського використання цієї норми для переслідування неугодних.

Критика профспілок

Суворо та справедливо піддав критиці новоявлений закон голова Вільної профспілки освіти та науки Володимир Фундовний.

«Гриневич перетворила реформу на піар. Реформа є сирою, вона потребує доопрацювання. Є багато питань до сертифікації педагогів, досі ніхто не бачив необхідних вимог. Або ті ж опорні школи (у сільській місцевості за малої кількості дітей. – Авт.) – у МОН розповідають, що це добре, а насправді дитину треба буде розбудити у 4–6 ранку щодня, аби відвезти в інше село. Про яке навчання може йти мова, якщо дитина буде постійно не висипатися. У МОН думають не про дітей, а про свій піар», – вважає профспілковий лідер.

«Поправки, які ми просили внести, враховані не були. Наприклад, ми просили, аби у перелік були внесені найменування хвороб дітей, яким можна відвідувати школу. Раніше із затримкою розвитку можна було відвідувати навчальний заклад. Діти поступово навчалися усім предметам і вже у 16–17 років нічим не відрізнялися від своїх однолітків. Спеціалізовані школи нічим не відрізнялися від звичайних загальноосвітніх, крім того, там дітей годували та приділяли їм більше часу. Сьогодні діти із затримкою розвитку сидять у звичайних класах, і вчителі не можуть приділити їм необхідної уваги», – зазначив Володимир Фундовний.

Жіночі організації проти шкільної реформи

Розкритикували реформу освіти учасниці Національної платформи «Жінки за мир».

«Як педагог зі стажем, можу заявити, що це не реформа, а кроки на знищення системи освіти», – вважає співголова організації із Сумської області Тамара Іщенко.

За її словами, жіноче об’єднання звернулося до Порошенка з вимогою ветувати реформу освіти, оскільки «країні потрібна реформа, мета якої не заощадження бюджетних коштів, а створення належних умов для отримання якісної освіти українськими дітьми».

Утім, закон підписано. Наслідки такої «реформи» можуть бути дуже негативними.

Олександр КАРПЕЦЬ
Фото Кирила ХМІЛЬОВА

Сообщение Закон “Про освіту”: деградація чи рух уперед? появились сначала на Український репортер.

Попри надважку ситуацію у країні, бізнес олігарха Ахметова процвітає та приростає новими активами.

18 серпня 2017 року компанія Ornex купила на аукціоні останній 25-відсотковий державний пакет акцій «Київенерго». Таким чином держава остаточно втратила контроль над столичною енергомонополією.

Але нас цікавитимуть решта 72,4% акцій, які структури Ахметова придбали раніше. Їхня купівля має кримінальний присмак. Прокуратура уже двічі порушувала з цього приводу кримінальні справи, які спускали на гальмах.

Нагадаємо, що ДТЕК Ахметова контролює 9 з 14 теплових електростанцій, а також значну частину розподільчих електромереж.

За 25-відсотковий пакет «Київенерго» компанія Ахметова Ornex заплатила 759,6 млн гривень. В аукціоні брала участь лише ця фірма, тому пакет продали за стартовою ціною. Зазначимо, що до того Ахметов вже фактично контролював «Київенерго», бажаючих купити акції не було в принципі, і це, по суті, є цілеспрямованою передачею акцій у «потрібні руки» за заниженою ціною. Відтак, позбувшись блокуючого пакета, держава втратила навіть формальну можливість впливати на столичну енергомонополію.

Тепер структури Ахметова контролюють 97,3% акцій енергокомпанії.

Історія розкрадання монопольного підприємства

15 вересня 2016 року за клопотанням прокуратури Печерський райсуд дозволив позапланову перевірку фінансово-господарської діяльності «Київенерго» у справі щодо виведення з комунальної власності 12,73% акцій компанії у 2007 році (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/61443537).

Цей пакет акцій було спочатку передано Київенергохолдингу, яким володіли бізнесмени Хмельницький та Іванов, що мають доволі сумнівну репутацію. Після низки оборудок ці акції було виведено із власності Києва та продано холдингу ДТЕК Ахметова.

«Київенерго» є одним із найбільших енергетичних підприємств країни, що забезпечує електроенергією, теплом та гарячою водою до 75% мешканців Києва. У 2015 році виручка компанії склала 18 млрд грн.

Після корпоратизації «Київенерго» столична громада в особі Київради 1999 року отримала у власність 12,73% акцій у вигляді блокуючого пакета. Контрольний пакет у 50%+1 акція залишився за державою. Незначну частину акцій під час ваучерної приватизації було віддано працівникам енергетичної галузі.

У результаті маніпуляцій близько 37,3% акцій потрапили під контроль приватних фірм. Станом на 2006 рік, серед них була кіпрська Densec Limited, яка, за даними ЗМІ, належала Василю Хмельницькому та Андрію Іванову.

Тож питання до прокуратури. Чому її зацікавили лише 12,73% акцій, що потрапили до Київради та були згодом виведені з комунальної власності, власне вкрадені? Чому вона не цікавиться тими 37,5% акцій, що сумнівним шляхом потрапили до кіпрського офшору, за яким миготять фігури Хмельницького та Іванова?

Що ж до 12,73% акцій, які отримала Київрада, то їхнє виведення з комунальної власності почалося у квітні 2006 р., коли Київрада, а також офшорні фірми Densec Limited и Zarova Limited утворили ЗАТ Київенергохолдинг (КЕХ) для координації «Київенерго», «Київгазу» та «Київводоканалу».

Правда, формально пакет у розмірі 61% КЕХ перебував у власності Києва, його реально контролювали Хмельницький та Іванов.

Нагадаємо, тоді Києвом керував «космічний» мер Черновецький.

Робилося ж усе це, аби вивести корпоративні права із комунальної власності, що і відбулося згодом, коли Хмельницький та Іванов розпродали активи. Зокрема, Ахметову через підставні компанії було продано 12,73% акцій «Київенерго».

Для цього у квітні 2007 р. було зареєстровано чергове ТОВ «Київські енергосистеми». Засновниками цієї фірми стали нікому не відомі ТОВ «Центр-Інвест», ТОВ «Євросфера» та ЗАТ КЕХ. У травні 2007 року на зборах учасників ТОВ «Київські енергосистеми» було ухвалено рішення про збільшення статутного капіталу з 42 тис. грн до 158 млн грн за рахунок 12,73% акцій «Київенерго», тобто відбулася типова маніпуляція, відома як «розмивання статутного фонду».

Відтак, доля КЕХ у ТОВ «Київські енергосистеми» склала 49%, доля двох інших фірм – 51%. За ТОВ «Центр-Інвест», ТОВ «Євросфера» так само стояли Хмельницький з Івановим.

Далі, як сказано у рішенні Печерського суду, у червні 2007 р. «Київські енергосистеми» незаконно вчинили відчуження акцій «Київенерго» на користь фірми Trelodia Investments Limited (Кіпр), за якою так само стояли Хмельницький з Івановим.

У інтерв’ю Forbes у 2013 р. Іванов визнав, що долю «Київенерго» було продано ДТЕК Ахметова тому, що у Ахметова зробили цікаву пропозицію, а досвід у керуванні енергетикою у ДТЕК значно більший.

Простіше кажучи, шляхом сумнівних маніпуляцій Хмельницький та Іванов дешево прибрали до рук акції підприємств, зокрема «Київенерго», аби згодом продати набагато дорожче, що і було зроблено.

У 2012 році за «царювання» Януковича Фонд держмайна на приватизаційному аукціоні продає ще 25% акцій «Київенерго» ДТЕКу за 450,5 млн гривень за стартової ціни у 432,3 млн грн. Утім, 56 млн доларів за діючим тоді курсом за 25% акцій такого монстра, як «Київенерго», було, м’яко кажучи, не надто великими грошима. Відомо, що за Януковича ішов масовий розпродаж ласих шматків економіки в «потрібні руки», передусім Ахметову, Фірташу та «сім’ї» на чолі із «Сашою-стоматологом» – старшим сином Януковича.

Тепер додалися ще 25%, і наразі ДТЕК володіє майже 100% акцій столичної енергомонополії.

Справи – у прокурора!

Після останньої революції на Майдані відчуженням акцій зацікавилася прокуратура. Кримінальну справу з цього факту було порушено у липні 2014 року. Відтоді більше двох років про перебіг слідства ніхто нічого не чув.

Аж раптом у вересні 2016 року Печерський суд за клопотанням прокуратури, повторимо, дозволив провести позапланову перевірку «Київенерго» щодо виведення із комунальної власності 12,73% акцій компанії.

Сумнівні, на думку прокуратури, схеми з пакетом акцій «Київенерго» дозволили Ахметову стати мажоритарним власником компанії. Оце так новина!

«Із 2007 по 2012 рік 12,73% акцій «Київенерго» шляхом неодноразового відчуження, в тому числі за участю підприємств, установ та організацій нерезидентів, передано у групу компаній ДТЕК», – зазначається у судовому рішенні. Утім, це і так зрозуміло. Але виникає питання: що далі?

Тоді, восени 2016 року, громадськість пожвавилася. Нібито було затримано якогось клерка, що входив до керівництва «Київенергохолдингу». Одразу ж виникли асоціації з безсмертною класикою Ільфа і Петрова про «зіц-керівника Фунта». Однак Ахметов, Іванов, Хмельницький почуваються, за чутками, добре. Правда, начебто «шукають» Черновецького, який добре влаштувався у Грузії.

Після цього пройшов ще рік. Чому розслідування ведеться лише стосовно тих 12,73% акцій, які були відчужені, фактично вкрадені у Київради? Чому нічого невідомо про розслідування щодо тих 37,3% акцій, які у 2006 році опинилися під контролем структур Хмельницького та Іванова? Адже саме об’єднання цих акцій дозволило ДТЕК Ахметова сконцентрувати у руках контрольний пакет, за Януковича довести пакет до 72,4%, а після останнього продажу отримати майже 100% корпоративних прав.

І чому взагалі продали останній, 25-відсотковий, пакет акцій Ахметову, якщо є розслідування щодо незаконного придбання попередніх пакетів акцій?

Що ж стосується раптового поновлення у вересні 2016 року за рішенням суду розслідування прокуратури, яке знову стихло, то складається враження, що це був елемент банальних торгів між олігархами. Розмови про незалежність суду та прокуратури залишимо для повних дурнів.

Тому висловимо більш ніж реальне припущення, чому інтерес прокуратури до цієї кримінальної справи періодично то з’являється, то зникає. Таку метушню правоохоронців можна цілком логічно пояснити тим, що запровадження скандального «Роттердаму+», різке підвищення тарифів та зростання доходності ахметовського ДТЕК дозволило дуже добре нажитися структурам, які пов’язують із людьми, що при владі та мають частку в енергобізнесі Ахметова.

Відтак, схоже, що кримінальну справу як порушили у потрібний момент, так і спустили на гальмах, коли олігархи домовилися й обидві сторони отримали непоганий зиск…

Що ж стосується, власне, акцій компанії «Київенерго», то її давно слід націоналізувати. Підстав для цього є більш ніж достатньо, принаймні не менше, ніж у випадку з Приватбанком.

Олександр КАРПЕЦЬ

ДО ТЕМИ

Генеральний прокурор України Юрій Луценко 2 жовтня 2017-го на своїй сторінці у Фейсбуці написав:

“Сьогодні Господарський суд міста Києва починає розгляд позову столичної прокуратури про повернення київській громаді стратегічно важливих для життєдіяльності міста підприємств «Київенерго», «Київгаз» та «Київводоканал».

Як відомо, у 2006 році на підставі рішення Київради було створено ЗАТ «Компанія Київенергохолдинг» – єдиний комплекс з постачання енергоресурсів, води та водовідведення у столиці.

У процесі створення цього товариства фактично у його власність були передані належні територіальній громаді контрольні пакети акцій ВАТ «Київгаз» та ВАТ «АК «Київодоканал» (61% та 67% відповідно), а також 12,73 % акцій ВАТ «АЕК «Київенерго».

Вартість пакетів акцій на той час була оцінена у 230 млн. гривень. Однак у ході досудового слідства прокуратура міста Києва встановила, що вартість акцій була занижена в більш ніж 4 рази та згідно з висновками експертів складала понад 1,1 млрд. грн.

Крім того установлено, що у 2007 році без погодження наглядової ради та загальних зборів 12,73% акцій «Київенерго» взагалі були передані на користь інших приватних структур. На даний час вони знаходяться у власності ТОВ «ДТЕК ЕНЕРГО». Таким чином територіальна громада втратила будь-які права на вказані акції «Київенерго» та можливість контролю за ними і отримання дивідендів.

Крім того, товариство упродовж багатьох років є збитковим навіть при тому, що Київрада щорічно відшкодовує різницю в тарифах. Зокрема, товариствам «Київенерго» та «Київводоканал» фактично за весь час існування ЗАТ «Компанія Київенергохолдинг» відшкодовано майже 13 мільярдів гривень.

Також товариство, яке продовжує здійснювати управління значимими для столиці підприємствами «Київводоканал» та «Київвгаз», налічує лише 4 працівники.

За таких обставин, прокуратурою міста Києва в інтересах держави було подано позов про повернення територіальній громаді столиці належних їй пакетів акцій товариств «Київенерго», «Київгаз» та «Київводоканал».

Крім того, у червні 2017 року столична прокуратура завершила досудове розслідування стосовно колишнього голови правління ЗАТ “Компанія Київенергохолдинг”, який, зловживаючи своїм службовим становищем, незаконно відчужив на користь приватної компанії пакет акцій ВАТ “АЕК “Київенерго”.

Сообщение Як украли акції «Київенерго». Розслідування появились сначала на Український репортер.

Кабмін подав до Верховної Ради проект бюджету на 2018 рік. Планові доходи встановлені у сумі 877 млрд грн, видатки – 948 млрд грн. У 2017 році доходи прогнозують у сумі 721,4 млрд грн, а видатки – 790,4 млрд грн.

Курс долара на 2018 рік встановлюється на рівні 29,3 грн/дол. У бюджеті-2017 – 27,2 грн/дол.

Дефіцит бюджету-2018 передбачається у розмірі 79,2 млрд грн, або 2,4% ВВП.

Головними джерелами наповнення залишаються податки на додану вартість, на доходи фізичних осіб, акцизи.

У Кабміні очікують на пожвавлення роботи прибуткових держпідприємств та в цілому розраховують на 80 млрд грн податку на прибуток. Також Нацбанк перерахує до бюджету 47 млрд грн прибутку.

Впадає у вічі занадто оптимістичний рівень інфляції в проекті бюджету-2018 – 7%. Нагадаємо, що на 2017 рік було закладено інфляцію у розмірі 8,3%, але прогнозується, що вона буде удвічі більшою.

Вкрай сумнівним видається зростання ВВП за рік на 3%. Така ж цифра передбачалася на 2017 рік, однак прогнозується, що у нинішньому році вона буде 1,5–1,8%.

Але план по доходах бюджету у 2017 році виконується, значною мірою, саме за рахунок інфляції. Очевидно, на це уряд розраховує й у 2018 році.

Експерт Олександр Охріменко називає проект «занадто оптимістичним», вказуючи, що його планують виконати за рахунок девальвації гривні майже на 8%.

Охріменко критикує нереально низький дефіцит бюджету в проекті: «Кабмін говорить про дефіцит бюджету у 2,4%, але без урахування боргів щодо ПДВ, боргів по зарплатах держпідприємств та «діри» у 150 мільярдів гривень у бюджеті Пенсійного фонду».

На думку Охріменка, є сумнівними такі джерела поповнення бюджету, як спецконфіскація майна колишніх чиновників (4 млрд грн) та приватизація (22 млрд грн).

Економіст Іван Нікітченко висловлює сумнів у нереально низькому прогнозі інфляції на 2018 рік. Він вважає, що послаблення гривні до 29,3 грн/дол. призведе до зростання на 7,7% цін на імпортні товари, моторне паливо, енергоносії тощо, а це потягне зростання цін і на товари вітчизняного виробництва.

На думку економіста Віктора Скаршевського, у 2018 році ВВП зросте незначним чином, інфляція складе 12–24%.

«Нинішній бюджет виконується за рахунок інфляційно-девальваційного процесу. На нього ж уряд розраховує й у наступному році. Девальвація гривні дозволить наповнювати дохідну частину бюджету, адже 40% надходжень прив’язана до курсу валюти – ввізні мита, імпортне ПДВ, багато інших зборів. До речі, у серпні, коли гривня укріпилася, бюджет недорахувався 10% коштів. Тому слабка гривня вигідна владі з огляду на наповнення бюджету», – зазначає Скаршевський.

Борги наші тяжкії

Важливою особливістю бюджету-2018 є те, що значну частину доходів планується отримати шляхом узяття позик: 112 млрд грн – внутрішніх, 81 млрд – зовнішніх. На виплату боргу у 2018 році планується витратити 118 млрд грн.

Граничний обсяг боргу на 31 грудня 2018 року встановлено у сумі 1,999 трлн грн, гарантованого державою боргу – 747,6 млрд грн.

Значним ризиком для державних фінансів є та обставина, що до 2020 року Україна повинна сплатити 22 млрд доларів по прямому та гарантованому зовнішнім боргам.

Однак увесь золотовалютний резерв країни на кінець серпня 2017 року ледве перевищив 18 млрд доларів.

Влада знайшла, де узяти гроші на сплату боргів: влізти у нові борги на ще кабальніших умовах. Уряд планує розмістити євробонди із величезною ставкою – близько 9% річних, а також взяти у борг на внутрішньому ринку майже 215 млрд грн під 12%, що складає близько 20% зведеного бюджету та майже чверть доходів загального фонду державної скарбниці.

Скромне фінансування «соціалки»

Збільшення соціальних видатків передбачається вельми скромним – із 117 млрд грн у 2017 році до 122 млрд грн у 2018 році.

Уряд має намір наступного року підвищити мінімальну заробітну плату на 16,3% до 3723 грн. Але прожитковий мінімум, який у грудні 2017 року піднімуть із 1600 до 1700 грн, буде заморожений на рівні 1700 грн упродовж усього 2018 року.

На фінансування Пенсійного фонду передбачено 141 млрд грн. Це на 15 млрд грн менше, ніж у 2017 році.

Найважливішими напрямками фінансування соціальних програм є адресні субсидії на оплату комунальних послуг – 55,1 млрд грн, пільги на оплату комуналки – 7 млрд грн, видатки на виплату малозабезпеченим сім’ям та іншим категоріям населення – 57,9 млрд грн, допомога на покупку палива – 2,7 млрд грн.

Для порівняння, у бюджеті на 2017 рік було закладено 51 млрд грн для надання субсидій на оплату комуналки. Реально, на думку експертів, сума складе близько 100 млрд грн.

Влада обіцяє покращити фінансовий стан деяких галузей і категорій трудящих.

Зокрема, вчителям знову піднімуть зарплати на 25%. Медицині додадуть усього 11 млрд грн (до 112,5 млрд).

Силовикам – багато грошей, але не усім

Фінансування силових органів у 2018 році планується збільшити до 165 млрд грн, аби ця сума складала задекларовані 5% ВВП, що на 22 млрд грн більше, ніж у 2017 році. У тому числі, армія отримає усього 60 млрд грн (+11 млрд), на закупку озброєнь – 16,4 млрд грн (+6,5 млрд).

МВС, включно з Нацгвардією, Держприкордонслужбою та Держслужбою з надзвичайних ситуацій, отримають у сумі 63,9 млрд грн (+10,8 млрд).

А видатки на Генпрокуратуру зростуть на 2 млрд грн – до 6,7 млрд гривень. Службі безпеки додадуть 1,5 млрд грн, збільшивши бюджет до 7,6 млрд грн. Фінансування Служби зовнішньої розвідки зросте з 960 млн до 1,5 млрд грн. Адміністрація спецзв’язку розбагатіє з 1,5 до 2,2 млрд гривень.

Фінансування Державної фіскальної служби підскочить майже удвічі – з 6,3 до 11,8 млрд гривень.

Нелояльним поталанило значно менше.

Наприклад, фінансування Національного антикорупційного бюро (НАБУ) збільшиться лише на 10% – до 857 млн грн. На 10% виросте фінансування Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, яка хоч і входить до структури Генпрокуратури, але діє окремо у парі з НАБУ.

Себе влада не обділила

А от у фінансуванні низки державних органів прогнозується космічне зростання.

Передусім це стосується відомої ДУСі, тобто Державного управляння справами. Фінансування цієї структури у 2018 році збільшиться на 700 млн гривень і сягне 2,4 млрд грн.

Для порівняння, фінансування Державного космічного агентства, до якого входять, зокрема, «Південмаш» та КБ «Південне», у 2018 році, навпаки, буде скорочено з 2,9 млрд до 2 млрд грн. Тобто утримання ДУСі перевищує фінансування усієї ракетно-космічної галузі, яка в умовах війни має також величезне значення для оборони країни.

Фінансування секретаріату уряду взагалі буде збільшено з 500 млн до 1,5 млрд гривень, тобто утричі.

Олександр КАРПЕЦЬ

Сообщение Інфляція – усьому голова. Щодо проекту бюджету на 2018 рік появились сначала на Український репортер.

Запроваджують новацію – оподаткування виручки від продажу громадянами вживаних речей через комісійні магазини та ломбарди.

Не є секретом, що податкові борги великого бізнесу та олігархів зросли у рази. За даними Державної фіскальної служби, у січні 2014 року цей борг складав 9,5 млрд гривень, а 1 липня 2017 року він сягнув 77,4 млрд гривень.

Але ось новація… Про цю норму тривалий час не згадували. Адже адміністрування цього податку, тобто гонитва за клієнтами ломбардів та комісійних крамниць, може коштувати дорожче, ніж можливі надходження до бюджету.

Державна фіскальна служба видала роз’яснення, відповідно до якого гроші, отримані фізичними особами в результаті продажу вживаних речей, вважаються додатковим доходом, з якого сплачується податок. Мова йде про податок на доходи фізичних осіб (ПДФО) у розмірі 18% та про військовий збір у розмірі 15%.

Відтак, якщо громадянин продав через комісійний магазин, наприклад, вживаний смартфон за 1000 гривень, то на руки він отримає приблизно на 195 гривень менше. Приблизно – тому що треба враховувати неоподатковувані мінімуми, але це дрібниці, вдаватися в які зараз не будемо.

Мова не про доволі прибутковий бізнес, а про численні випадки, коли нужденні громадяни змушені звертатися до комісійних крамниць та ломбардів, здаючи туди речі, аби «дотягнути до зарплати».

Чиновники наполягають, що комісійний магазин є не лише торговельним посередником, але й податковим агентом. Тому крамниця мусить утримувати з виплачуваних клієнту коштів податок на доходи фізичних осіб та військовий збір.

Але якщо комісійний магазин є податковим агентом, повинен утримувати податки і збори з власника товару та сплачувати їх у бюджет, то до чого тут фізична особа?

Фіскали пояснюють: якщо платника податків знайти не вдасться, то відповідати буде магазин. Для продажу речі у комісійному магазині або для отримання грошей під заставу в ломбарді громадянин має надати паспорт й індивідуальний податковий номер. Податки і збори будуть утримуватися, навіть якщо мова йде про невеликі суми.

Якщо громадянин здав річ у ломбард, отримав за неї певну суму, але потім не викупив її, то з отриманої суми також має бути сплачений прибутковий податок і військовий збір, оскільки цю суму теж вважають «доходом фізичної особи».

Якщо йти за цією логікою, то під час прийому товару в комісійну торгівлю або у заставу, магазин або ломбард мусять витребувати паспорт та копію довідки про присвоєння ІПН. Під час виплати грошей за проданий товар магазин повинен утримати податок і збір, і це відповідальність виключно магазину, а не власника товару.

Складніше ситуація з ломбардом. Адже якщо клієнт не викупив свою річ, то навряд чи він повернеться у ломбард, аби віддати податок і збір, які ломбард згодом перерахує у бюджет за ідентифікаційними даними клієнта. Ще менше віриться, що людина самостійно перерахує належні суми у бюджет країни. До того ж громадянин може не знати, що це потрібно.

У цьому випадку ломбард із виданої суми за заставлений товар повинен наперед відрахувати податок і збір, але не сплачувати його одразу до бюджету, а тримати на якомусь, умовно кажучи, депозиті, оскільки клієнт може товар викупити. І лише коли клієнт у встановлений термін товар не викупить, ломбард перерахує кошти до бюджету.

І магазин, і ломбард у рамках звітності мусять повідомляти фіскалам про доходи клієнтів.

Очевидно, що така процедура є складною та витратною.

Не менш проблемною є ситуація, коли вживаний товар продається не через юридичну особу-магазин, а через фізичну особу-підприємця, який працює на спрощеній системі оподаткування та звітності. У цьому випадку громадянин, отримавши кошти за свою річ, мусить сам сплатити до бюджету належні податки та збори. Правда, фантастика?!

До того ж громадянин повинен зазначити отриманий дохід у податковій декларації за звітний період.

Фіскали попереджають, що будуть перевіряти виконання цих процедур – нарахування та утримання податків і зборів. У разі виявлення факту приховування доходів, штраф складе до 10% від суми, що підлягає сплаті. У разі ж затримки сплати може нараховуватися пеня.

Очевидно, що жорсткий контроль над доходами громадян у комісійних та ломбардах ударить по цьому бізнесу, а бажаючих здавати речі стане відчутно менше.

Здача речей у комісійний магазин чи ломбард є наперед збитковою операцією. Власник товару, купуючи нову річ, заплатив завідомо більше, часто набагато більше, ніж отримає за цю ж, але уживану річ у комісійному. Відтак, держава прагне нажитися на збитках, нужденності.

Здаючи речі у комісійний чи ломбард, обивателі отримують не дохід, як твердять чиновники і депутати, а виручку.

Однак чиновники називають виручку доходом та обкладають її податком як дохід.

Олександр КАРПЕЦЬ

Сообщение Вводять новий податок для ломбардів. Хто постраждає… появились сначала на Український репортер.

Під гаслами про енергозбереження та турботу про «оплату лише за спожите» у країні започаткували сенсаційну новацію – мешканцям будинків нав’язують оплату за воду і тепло не за індивідуальними, а за будинковими лічильниками.

2 серпня 2017 року набув чинності Закон «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання». Отже, нарахування оплати за спожиті комунальні послуги за так званими нормами скасовується. Натомість кожен будинок має бути обладнаним лічильниками тепла, гарячої та холодної води. Під’єднання будинків до мереж тепло- та водопостачання без приладів обліку забороняється.

Такі лічильники мусять встановити оператори зовнішніх мереж до 1 жовтня 2018 року для житлових будинків та до 1 жовтня 2017 року для нежитлових будівель.

Увага: витрати на придбання та встановлення приладів обліку будуть відшкодовувати споживачі шляхом надбавок до тарифів. Тобто самі собі оплатять «удавку на шию».

Офіційна аргументація на користь закону

«Основна мета закону – перехід на стовідсотковий облік споживання теплової енергії, гарячої та питної води за допомогою лічильників, що не дозволить перекласти на рядового споживача понаднормативні втрати монополістів та закладе принцип, відповідно до якого кожен споживач буде сплачувати лише ті обсяги комунальних послуг, які він фактично спожив», – заявив народний депутат Віталій Сташук.

«Завдяки обліку населення буде сплачувати лише за спожиті ресурси… Це сприятиме зменшенню витрат споживачів», – запевняє прес-служба президента.

Зазначають, що закон було розроблено з метою запровадження в Україні низки положень Директиви Євросоюзу 2012 /27/ЄС про енергетичну ефективність. Та у Європі навряд чи додумалися б скасувати облік за індивідуальними приладами на користь колективного обліку.

А що насправді?

Мешканцям нав’язують оплату за воду та тепло не за індивідуальними, а за будинковими лічильниками.

Ця норма повністю суперечить Закону «Про житлово-комунальні послуги», згідно з яким постачальники повинні укладати прямі угоди зі споживачами та вести поквартирний облік.

Директор аналітико-дослідницького центру «Інститут міста» Олександр Сергієнко коментує: «Тепер пропонується платити по будинковому лічильнику, а дані квартирних приладів будуть використовуватися лише для обчислення долі кожного житла у загальному рахунку. Все, що будинок спожив, буде розподілятися поміж усіма мешканцями».

Ще більш наочно пояснює експерт з енергетичних питань Валентин Землянський: «Все, що будинок спожив, буде розподілено серед мешканців, незалежно від наявності лічильників. На усіх! Тобто надіслали вам п’ять кубів, по лічильнику у вас – два, а за три, будь ласка, заплатіть за себе і за іншого хлопця».

«Така ситуація жодним чином не стимулює монополіста до підтримання мереж у справному стані, адже за весь витрачений ресурс сповна сплатить кінцевий споживач», – справедливо підкреслює Сергієнко.

Таку ж думку висловлює і Землянський: «Вбивається взагалі уся ідея економії, енергоефективності, стимулювання споживачів до більш раціонального використання ресурсів, адже тепер все одно доведеться заплатити за все».

Дійсно, мешканці часто викривлюють дані квартирних лічильників, наприклад, використовуючи магніти. Саме це часто є причиною того, що значення будинкових лічильників значно перевищують сумарні дані квартирних лічильників.

Але чому за крадіжки одних мусять платити ті, хто сплачує за справним лічильником? Замість того, аби відшукати та притягти до відповідальності порушників, влада встановлює колективну відповідальність. Адже згідно з базовими демократичними нормами відповідальність може бути лише тільки індивідуальною.

До того ж, постачальник має усі можливості «підкручувати» будинковий лічильник та/або маніпулювати його даними. Проконтролювати та вплинути на це споживачі не можуть жодним чином.

Хай живе колгосп?!

За допомогою цієї новації хочуть, на мою думку, вирішити проблему з величезними боргами. Примусове переведення обліку за будинковими лічильниками дає владі і монополістам додаткові можливості по «вичавлюванню» грошей з громадян.

На цю обставину справедливо вказує заступник директора Українського центру соціальної політики Валерій Пісецький. На його думку, переведенням обліку з квартирних на будинкові лічильники влада сподівається перекласти проблему індивідуальних боргів з постачальників на плечі мешканців будинку. Перед мешканцями постане вибір: платити за себе і за інших, входити у конфлікт з цими іншими, або зіштовхнутися з проблемою відключення цілого будинку від тепла та води.

Не допомогла витівка із введенням пені та штрафів. Коли кількість боржників обліковується мільйонами, постає банальне питання: як адмініструвати нарахування штрафів за такої кількості «винних»? Адже, якщо вони раніше ігнорували платіжки, то тепер вони ігноруватимуть нові, з пенею і штрафами.

Не стало масовим і виселення за борги.

Валерій Песецький каже:

«Базова ідея закону полягає у тому, аби постачальників вивести із зони конфлікту з індивідуальними споживачами і перевести на рівень «війни» з будинками у цілому. Сценарій останньої є простим: є борг – відмикаємо від послуг увесь будинок, немає – постачаємо далі. А борг буде, і буде він лише зростати… Почне будуватися боргова піраміда, яка призведе до того, що платити не буде ніхто, і будинок відключать від послуги».

До речі, з цим уже зіштовхнулися кооперативи і так звані ОСББ. Тепер цю практику влада хоче поширити на усі будинки.

Цілком можливо, що таким чином громадян намагаються все ж затягнути в ОСББ, встановивши нарешті «колективну відповідальність».

Дуже влучну характеристику тому, що відбувається довкола комуналки, дав експерт Валентин Землянський: «Усі рішення стосовно тарифів та нововведення ведуть до подорожчання послуг для кінцевого споживача, до збільшення остаточного рахунку за комунальні послуги».

Олександр КАРПЕЦЬ

Сообщение Комуналка: оплачувати тепло і воду будемо по-новому появились сначала на Український репортер.

В Україні підготували пенсійну реформу. Якою вона буде? В попередньому матеріалі на цю тему “Хоч працюй, хоч не працюй – пенсії не побачиш!” ми розповіли про деякі важливі аспекти нововведень.

Сьогодні — продовження розмови.

У мене складається враження, що пенсійна реформа також є маніпуляцією з метою фактичного збільшення пенсійного віку, тобто скорочення числа пенсіонерів.

Сьогодні чоловіки мають право виходити на пенсію за віком у 60 років, жінки – у 58. При цьому пенсійний вік жінок з 2011 року зростає на півроку щороку, і з 2021-го жінки також будуть виходити на пенсію у 60 років.

Нині для виходу на пенсію у вказаний вік треба мати трудовий стаж не менше 15 років. Згідно з реформою, вже з 2018-го мінімальний стаж різко підвищиться до 25 років. Потім, починаючи з 2019-го, розмір мінімального стажу щорічно буде збільшуватися на один рік. Відтак, починаючи з 2028-го для виходу на пенсію у 60 треба буде мати мінімум 35 років страхового стажу.

Кабмін має намір ввести такий собі «гнучкий коридор пенсійного віку», тобто прив’язати вік виходу на пенсію до трудового стажу.

Той, у кого стаж складатиме від 25 до 35 років, зможе вийти на пенсію лише у 63. Якщо страховий стаж усього від 15 до 25 років, то на пенсію можна буде вийти у 65. У разі, якщо стажу в 65 років назбирається менше 15 років, громадянин зможе претендувати лише на отримання державної соцдопомоги, розмір якої залежатиме від сукупного доходу сім’ї. До того ж механізм нарахування та виплати такої допомоги у документі чітко не обумовлюється, все віддається на розсуд Кабміну, котрий у ручному режимі буде встановлювати розмір такої допомоги.

Дістати стаж легальної роботи у розмірі навіть 25 років у часи безробіття та тінізації економіки надто складно, а для 35 років – майже неможливо!

Встановлюючи такі страхові стажі, держава мусила би зі свого боку провадити сильну політику зайнятості, різко збільшуючи кількість легальних і високооплачуваних робочих місць. Але державна політика в Україні у сфері зайнятості взагалі відсутня як така.

До того ж багатьох може очікувати колізія з підрахунком стажу. Місяць страхового стажу враховується, якщо за цей час було сплачено внесок у Пенсійний фонд (ПФ) не менший, ніж внесок від мінімальної зарплати. Але внески сплачує роботодавець, а не працівник. Найманий працівник може взагалі не знати, чи сплачуються за нього внески у ПФ, а якщо сплачуються, то які суми.

Отож уряд у проекті реформи пропонує «купити» страховий стаж, якого не вистачає, сплативши внески у ПФ. При цьому вважає, що це має бути не більше 5 років, а МВФ наполягає на тому, щоби обмежитися двома роками.

До того ж далеко не у всіх знайдуться кошти. Нині єдиний соціальній внесок складає 22% зарплати. Якщо виходити з нинішньої мінімалки у 3200 гривень, то мінімальний внесок складатиме 704 гривні на місяць. Таким чином «покупка» одного року стажу обійдеться у 8500 гривень. Але ж надалі мінімалка буде підвищуватися, відповідно зросте і мінімальний внесок. Відсоток внеску також можуть підвищити.

ЗАМІСТЬ РЕЗЮМЕ

Враховуючи невпинне загострення соціально-економічної ситуації в країні, підвищення мінімального стажу та інші аспекти, така «реформа» призведе до зменшення кількості тих, хто отримує пенсію, оскільки зупиняється виробництво, закриваються підприємства, згортаються торгівля, будівництво, скорочується кількість платників податків та робочих місць. До того ж саме працівники передпенсійного віку частіше за інших потрапляють під скорочення. Величезна кількість громадян або не набере необхідного стажу, особливо 35 років, або просто не доживе до пенсії, оскільки середня тривалість життя в Україні складає 68 років.

Зрозуміло, що у ВР буде ще друге читання, під час якого, можливо, внесуть певні корективи. Та навряд чи вони надто змінять сенс та зміст реформи.

На мою думку, вся ця реформа є лише маніпуляцією стажем, пенсійним віком та коефіцієнтами за відсутності найголовнішого – суттєвого збільшення кількості легальних та високооплачуваних робочих місць.

Олександр КАРПЕЦЬ
Фото Кирила ХМІЛЬОВА

Сообщение Місце на цвинтарі замість пенсії появились сначала на Український репортер.

13 липня 2017 року Верховна Рада прийняла у першому читанні і за основу законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», що дає старт пенсійній реформі.

У разі остаточного ухвалення цього нормативу, багато майбутніх пенсіонерів не зможуть здобути необхідного для пенсії стажу і змушені будуть розраховувати лише на необов’язкову грошову допомогу, а то й узагалі не доживуть до пенсії.

Навіть так зване осучаснення, тобто незначне збільшення пенсій, буде досягатися фактичним скороченням пенсій «новим» пенсіонерам шляхом маніпуляцій коефіцієнтами. Чи не єдиний позитив цієї реформи полягає у знятті обмежень на суми пенсій працюючих пенсіонерів.

Пенсійна реформа, включно зі скороченням 140-мільярдного дефіциту Пенсійного фонду, є однією з найважливіших умов отримання Україною траншу МВФ.

За даними уряду, сьогодні у нас близько 12 млн пенсіонерів, і 8 млн з них отримують мінімальну пенсію – 1300 гривень. Утім, в Мінсоцполітики твердять, що деякі отримують ще менше – 950 гривень. Це означає, що більшість пенсіонерів живуть за межею бідності. Згідно з міжнародними нормами, пенсія повинна складати не менше 40% від зарплати, а в деяких країнах вона сягає 60%.

Відтак, якщо середня пенсія в Україні складає 1800 гривень, а середня зарплата у квітні складала 6659 гривень, то наші пенсіонери у середньому отримують усього 27% зарплати.

Експерт Фонду суспільної безпеки Юрій Гаврилечко справедливо звернув увагу на той факт, що, проштовхуючи цей законопроект, уряд Гройсмана припустився шантажу: мовляв, якщо не проголосуєте за всю «реформу» укупі, не будуть «осучаснені» пенсії, а працюючі пенсіонери і надалі отримуватимуть лише 85% пенсії.

Хоча запроваджену ще за Яценюка вкрай сумнівну з точки зору законності норму про обмеження пенсій працюючим пенсіонерам можна було б просто скасувати. Що ж стосується «осучаснення», то його Кабмін мусить робити кожні два роки без усяких реформ. Не виконавши цього, уряд порушив закон.

Більше того, у законопроекті норму про індексацію пенсій взагалі виключено. Замість неї запроваджується якесь малозрозуміле «підвищення на 50% від показника зростання середньої зарплати та інфляції за три роки», але лише з 2020 року, а до того обов’язкова зараз індексація буде провадитися за бажанням Кабміну в ручному режимі.

Пенсійна реформа: загальні положення

Суть законопроекту полягає у наступному:

– перерахунок, тобто осучаснення, пенсій з використанням показника середньої заробітної плати за 2014–2016 роки у розмірі 3764 грн;

– повна виплата пенсій працюючим пенсіонерам;

– зменшення коефіцієнту оцінки трудового стажу з 1,35 до 1;

– збільшення мінімального трудового стажу для виходу на пенсію.

З усього зазначеного лише скасування обмежень на розмір пенсійних виплат для працюючих пенсіонерів можна вважати дійсно позитивною нормою. Якщо цей «податок» скасують, то на 17,6% зросте розмір пенсій приблизно у 600 тисяч працюючих пенсіонерів.

Документ передбачає скасування нинішньої норми про вихід на пенсію не за віком, а за вислугою років для медиків та учителів. Також скасовуються спеціальні пенсії для учених та правоохоронців.

Після реформи усі громадяни, окрім суддів, нардепів, військових, шахтарів та ще обмеженого кола працівників, будуть мати рівні права при виході на пенсію та її розрахунку за єдиним законом. Скасовується також пенсія держслужбовцям за вислугу років.

Лохотрон осучаснення

Так зване осучаснення призведе до підвищення пенсій на 50–300 гривень тим, хто вже є пенсіонером. Але постраждають «молоді» пенсіонери, котрі лише будуть виходити на відпочинок, тому осучаснення назвали пенсійною реформою за рахунок тих, кому зараз 35–55 років. Причина полягає у зменшенні коефіцієнта оцінки трудового стажу з 1,35 до 1.

Сьогодні при нарахуванні пенсії використовується коефіцієнт стажу 1,35, аби пенсіонери, що мають більший стаж, за інших рівних умов, отримували б більшу пенсію. Цей коефіцієнт пропонується зменшити до 1. Тому пенсії громадян, що будуть виходити на відпочинок з 2018 року, зменшаться на чверть.

Наприклад, якщо сьогодні працівник отримує офіційну зарплату, удвічі вищу за середню по країні, тобто близько 12 000 гривень, то, маючи трудовий стаж 20 років, він може розраховувати на пенсію у 3240 гривень. Але у разі зниження коефіцієнта, зможе розраховувати на пенсію розміром усього 2400 гривень.

Саме за рахунок цих зекономлених на нових пенсіонерах коштах уряд має намір незначною мірою осучаснити пенсії «старих» пенсіонерів.

За прогнозами чиновників, осучаснення пенсій торкнеться не менше 5 мільйонів. Правда, коштів для осучаснення може не вистачити. Аби провести перерахунок та виплату нових пенсій, потрібно додатково 47,7 млрд грн, а їх немає звідки узяти.

Та навіть якщо осучаснення відбудеться, то саме зниження коефіцієнта призведе до того, що надбавка, повторимо, буде незначною, склавши 50–400 гривень.

Олександр КАРПЕЦЬ
(Далі буде.)

Фото Кирила ХМІЛЬОВА

Сообщение Хоч працюй, хоч не працюй – пенсії не побачиш! появились сначала на Український репортер.

У той час, як влада хизується якимось міфічним «зростанням економіки» у 2016 році, а також збільшенням експорту сільськогосподарської сировини, тобто перетворенням України із ракетно-космічної держави на бананову республіку, в країні відбуваються все нові рекорди падіння економіки, особливо експорту.

Нещодавно було оприлюднено узагальнені дані за три останні роки, від яких, відверто кажучи, стає не по собі. Особливо ці дані вражають на тлі тих обіцянок, які представники нинішньої влади давали на Майдані у 2014 році. Однак звичним переведенням стрілок на Путіна та війну відбутися вже не вийде…

Отже, нам радісно повідомили про те, що у 2016 році зростання реального ВВП начебто склало 2,3%. Навіть якщо щось подібне мало місце, то пояснити це можна перш за все катастрофічним обвалом економіки у 2014–2015 роках. Результатом стала вкрай низька база порівняння та звичайний після глибокого падіння «ефект підскакування», тому невелика флуктуація економіки створює ілюзію зростання.

До речі, у 2016 році був добрий врожай, а у 2017 році очікування не дуже сприятливі. Яким чином це позначиться на економічних показниках – можна лише здогадуватися.

Звертає увагу той факт, що політики, які прийшли до влади у 2014 році, обіцяли побудувати в Україні нову європейську державу, в якій громадяни заживуть по-новому. Громадянам обіцяли подолання бідності, вихід на міжнародні ринки, вільний розвиток бізнесу тощо.

Але…

Кумулятивне падіння валового внутрішнього продукту (ВВП) за три роки склало 14%, і це дуже багато. Саме тому широко розрекламоване зростання реального ВВП у 2016 році на 2,3% виглядає вкрай непереконливо.

Більше того, існує думка, що у 2016 році мало місце не зростання економіки, а консервація кризи.

Останні досягнення в галузі падіння

Влада полюбляє підкреслювати зростання номінального ВВП у гривневому вимірі, який дійсно зростає доволі стрімко. Але причинами такого зростання є переважно інфляція та девальвація національної валюти в умовах величезної залежності нашої економіки від курсу долара.

Якщо розглядати ВВП у доларовому еквіваленті, хоч це і не зовсім коректно, то на кінець 2013 року ВВП складав 183 млрд доларів, а у 2016 році він дорівнював 93 млрд доларів. Це ж менше у 2 рази!

Кумулятивне падіння промислового виробництва за три роки склало 24,5%, і це величезна цифра!

Якщо ж експортну виручку 2016 року порівняти з аналогічним показником 2011 року, який, за деякими оцінками, був найуспішнішим у сенсі експорту, то висновки будуть просто шокуючими.

У 2011–2016 роках, тобто за останню п’ятирічку, експорт скоротився майже удвічі – з 68,4 млрд до 36,4 млрд доларів. Майже втроє скоротилися надходження від експорту металу (на 12,8 млрд доларів), ще більше – від експорту мінеральної сировини (на 7,5 млрд доларів) та хімічної продукції (3,8 млрд доларів).

У машинобудуванні – взагалі справжня катастрофа! Майже у 10 (!) разів зменшився експорт повітряних суден, залізничного транспорту та продукції суднобудування – з 4,9 млрд до 556 млн доларів. Понад 3 млрд доларів валютних надходжень недорахувалися виробники важкого, енергетичного машинобудування та електрообладнання.

Саме обвальне падіння експорту стало найголовнішою причиною катастрофічного знецінення національної валюти та падіння життєвого рівня більшості громадян.

Експорт товарів основних сировинних груп – залізної руди, металу, зернових – залежить від кон’юнктури зовнішнього ринку, а продукції високого ступеня переробки практично повністю залежить від відносин з Росією. Ситуація на зовнішніх ринках традиційних для України експортних товарів останніми роками була несприятливою, а про стосунки з Росією годі й говорити. Попри гучні заяви та псевдопатріотичне базікання, владно-олігархічна верхівка за 25 років геть нічого не зробила для того, аби знайти ринки збуту вітчизняної високотехнологічної продукції поза межами Росії та СНД.

Інфляція, валютні резерви, зовнішній борг та решта «дрібниць»

За три роки споживча інфляція у країні зросла на 101%, що дає підстави говорити про гіперінфляцію. Та це в цілому, так би мовити, середня температура по лікарні. Якщо ж розглянути дані по галузях, то «успіхи» будуть ще більш вражаючими.

Кумулятивне зростання споживчих цін на агропродукцію склало 161,5%. Якщо ж врахувати, що кумулятивний індекс цін виробників склав 124%, то можна зробити висновок: має місце відкладений через нестачу коштів попит громадян. Тобто ціни будуть зростати і надалі.

Попри бравурні заяви Нацбанку про неухильне зростання золотовалютних резервів, насправді ситуація стає все більше небезпечною.

Наприкінці 2013 року золотовалютні резерви складали 24 млрд доларів, а на початок 2017 року – усього 15,5 млрд доларів. Відтак, резерви скоротилися на чверть, але не це є найбільш небезпечним. Якщо поглянути на структуру резервів, то картина вимальовується ледве не апокаліптичною.

Чисті міжнародні резерви, тобто резерви без урахування зобов’язань, які країна мусить сплатити у майбутньому, за три роки скоротилися у 3,6 раза. У 2013 році вони складали 15,2 млрд, а наприкінці 2016 року – 4,2 млрд доларів.

Падіння економіки України демонструється ще цілою низкою показників.

Зокрема, зростання безробіття за три роки склало 2%, хоча ця офіційна статистика жодної довіри не викликає.

Валовий борг відносно ВВП виріс за три роки на 44,1%. Скорочуються надходження прямих інвестицій, які у 2013 році складали 4 млрд доларів, а наприкінці 2016 року налічували 3,2 млрд доларів. Падіння начебто невелике, але треба розуміти, що у 2016 році із зазначених 3,2 млрд 2,2 млрд доларів – це кошти на докапіталізацію дочірніх банків, і якщо їх не враховувати, то фактично інвестиції за три роки скоротилися втричі.

За три роки кількість платників податків скоротилася на 10%, оскільки багато суб’єктів господарювання припинили своє існування.

Оптовий товарообіг у доларовому еквіваленті скоротився у 2,3 раза, обсяг роздрібної торгівлі також зменшився у стільки ж.

У сукупності все це свідчить про те, що економіка країни лише тільки звужується, і жодних фундаментальних причин для її зростання не вбачається.

Рівень життя: Африка у центрі Європи

Падіння макроекономічних показників пояснює зниження рівня життя громадян України та зростання соціальних проблем.

За даними Громадської організації «Публічний аудит», річний дохід української сім’ї знизився з 3,5 тис. доларів у 2014 році до 1,4 тис. доларів у 2017 році. Середня заробітна плата скоротилася з 400 до 230 доларів, а середня пенсія встановила більш ніж подвійний антирекорд, впавши зі 128 до 60 доларів.

Безумовно, таке падіння доходів не дозволяє людям нормально існувати, нормально виживати, лікуватися, годувати свої сім’ї, дітей, не кажучи вже про дозвілля, про якийсь розвиток, освіту.

Крім того, що кардинально змінився рівень доходів пересічного громадянина, величезний вплив на життя кожної української сім’ї справило ще й зростання цін буквально на все. Адже тарифи на всі ключові комунальні послуги підвищилися у два, чотири і навіть у шість разів. Вартість продуктів харчування за останні три роки показала плюс 100%, при цьому на деякі категорії товарів першої необхідності ціни злетіли у п’ять-шість разів. Непродовольчі товари подорожчали в середньому на 70%, медикаменти та медичні послуги – на 85%, транспорт – на 84%. Очевидно, що, не маючи нормальних доходів, людина просто не може оплатити медичні та житлово-комунальні послуги, нормально харчуватися та одягатися.

На цьому тлі зростає заборгованість за комунальні послуги, бо коли людина перебуває на межі виживання, вона змушена витрачати кошти на предмети першої необхідності.

Усі кошти в основному йдуть на харчування, навіть на оплату таких банальних речей, як комунальні послуги, їх не вистачає. Тож більше половини населення оформило субсидії. У той же час в Україні у 70 разів зросла заборгованість держави перед постачальниками послуг за субсидії, які було обіцяно простим громадянам. На кінець 2014 року заборгованість державного та місцевих бюджетів перед постачальниками комунальних послуг складала всього 0,5 млрд гривень, а у травні 2017 року досягла майже 35 млрд гривень.

Таким чином, держава поклала на населення непомірний тягар у вигляді тарифів, зростання цін на все, при цьому не проіндексувавши у повному обсязі заробітні плати і пенсії. Це поставило простих громадян на межу виживання.

Аналізуючи підсумки останніх трьох років, у ГО «Публічний аудит» звернули особливу увагу на статистику виробництва хліба та хлібобулочних виробів, яке знизилося на 17%. Ситуацію у країні часто оцінюють за кількісними показниками виробництва м’яса, молока, але в першу чергу – саме хліба,оскільки це є найдоступніший продукт. Якщо зростає його споживання, можна припустити, що збільшується кількість населення. Падіння ж на 17% вказує, у тому числі, на зменшення кількості громадян країни за рахунок як вимирання, так і трудової міграції до інших держав.

Олександр КАРПЕЦЬ

Сообщение Проаналізовано: економіка України вмирає чи – успішно розвивається появились сначала на Український репортер.

Призначені субсидії вже не нараховують. Квитанції на оплату житлово-комунальних послуг у столиці надійшли без урахування субсидій. Те ж саме відбувається у регіонах.

На виправдання пролунали звичні у таких випадках звинувачення на адресу клерків місцевих служб соціального захисту, які начебто не встигли провести необхідні бюрократичні процедури. Про те, що причина криється у відсутності коштів через непомірно роздуті тарифи, влада мовчить, хоча усі знають.

І це коли на дворі літо і немає видатків на опалення. Що буде взимку – можна лише гадати, та від цих гадань уже мороз поза плечі пробігає, хоча на вулиці стоїть літня спека.

Відтак, маємо повний параліч усієї системи субсидування, що загрожує розвалом ЖКГ.

Та попри явну кризу, чиновники генерують нові ідеї. Лунають «геніальні думки» про те, що проблема, виявляється, полягає у непрозорості розрахунків між підприємствами теплокомуненерго та «Нафтогазом» шляхом взаємозаліків, але якщо перейти на розрахунки живими грошима, то все буде гаразд. Звідки візьмуться живі гроші, якщо коштів не вистачає на взаємозаліки, – чиновники мовчать. Так само вони нічого не кажуть про те, що першопричиною кризи є неадекватно високі тарифи на газ та послуги.

Борги справжні і намальовані

Проте «Нафтогаз» множить штучні борги шляхом нарахування штрафів та пені, які нав’язує споживачам як умову постачання палива. Доходить до дурниць, коли підприємство заборгувало, умовно кажучи, 1 млн гривень за газ, але разом зі штрафами і пенею ця сума розростається до 5 млн гривень і продовжує зростати далі. Цифри складаються по усій країні. Відтак, отримуємо велетенські «борги», у структурі яких реальні борги за реально спожитий газ складають лише частину, а решта – це накручені відсотки, на яких дехто хоче нажитися.

До того ж значна частина боргів комунальних підприємств виникла тому, що держава заборгувала за субсидії, за останніми оцінками, близько 35 млрд гривень.

Як штучно роздувають борги, добре показують наступні цифри та факти.

За даними «Нафтогазу», борг за газ підприємств теплокомуненерго та ТЕЦ на 13 червня сягнув майже 25,9 млрд гривень. Більше за усіх заборгувала приватна компанія «Київенерго» – понад 4,3 млрд гривень. У «Київенерго» цю суму заперечують. За словами фінансового директора ПАТ «Київенерго» Тетяни Грязнової, компанія списала штрафні санкції по відсутніх боргах у відповідності до закону № 1730 про реструктуризацію боргів підприємств теплокомуненерго, тому залишився борг на суму 3 млрд гривень, а не 4,3 млрд гривень, як заявляють у «Нафтогазі», ігноруючи той факт, що різниця у 1,3 млрд гривень – це списані штрафні санкції. Також, за словами фіндиректора «Київенерго», із решти боргу в 3 млрд гривень майже половина, а саме 1,47 млрд гривень, виникла через затримку надходжень із бюджету на покриття пільг та субсидій.

Тож із 4,3 млрд оголошених боргів майже 2,8 млрд гривень виникли з вини держави, причому 1,3 мільярда – борги держави за субсидії.

Корінь зла – тарифний грабунок

Під час формування бюджету на 2017 рік було видно, що закладених 50 млрд гривень на субсидії не вистачить, і треба додати, за деякими оцінками, ще 25–27 млрд гривень, яких у бюджеті немає.

Утім Мінфін вважає, що для забезпечення субсидій до кінця 2017-го необхідно виділити «усього» 15 мільярдів. Саме цю суму закладено у законопроекті про внесення змін до бюджету, який депутати розглянули лише у першому читанні, але ухвалювати в цілому не стали, відклавши питання на потім, попри вмовляння прем’єра Гройсмана.

Повторимо, що цілком очікуваним виявилося те, що катастрофічно не вистачає тих 50 мільярдів, передбачених бюджетом–2017, а потім зменшені до 47 мільярдів на вимогу МВФ. Причина у тому, що майже 8 із 13,5 мільйона домогосподарств знадобилися субсидії через подорожчання газу до 6879 гривень за 1 тисячу кубів, що у кілька разів перевищує собівартість вітчизняного газу, яку оцінюють у 70 доларів за 1 тисячу кубів.

Чиновники запевняли, що така висока вартість газу і тарифів дозволить «Нафтогазу» сплачувати величезні податки, яких вистачить на субсидії для населення.

Ситуацію влучно змалював колишній міністр ЖКГ Олексій Кучеренко: «Німецька ціна плюс транзит із Німеччини (тобто ціну газу зрівняли з ціною німецького газового хабу NCG – Авт.) поховала підприємства теплокомуненерго. Заборгованість ТКЕ за газ перед «Нафтогазом» сягнула 25 мільярдів гривень. Усіх загнали у субсидії, забуваючи, що аби ті субсидії були, треба, щоб хтось сплатив податки на таку ж суму».

Нинішнього провалу можна було б уникнути, якби весь газ вітчизняного видобутку, як цього вимагає закон, був спрямований до комунального сектору, а продавали його населенню та ЖКГ за реальною ціною. Наприклад, експерт Валентин Землянський стверджує, що для вітчизняного газу 80 доларів за 1 тисячу кубометрів є цілком реальною ціною, навіть з урахуванням так званої інвестиційної складової, яка використовується на розвиток газової галузі та збільшення вітчизняного видобутку.

За офіційними даними, у 2016 році в Україні було видобуто 20 млрд кубів газу, а обсяг споживання населенням та комунальним сектором складає 17 млрд кубів, тобто газу вітчизняного видобутку на ЖКГ та населення вистачає.

Метушливі рухи

Розуміючи, що нинішній колапс комуналки призведе до вибуху під час наступного опалювального сезону, який має усі шанси взагалі не розпочатися, в уряді заворушилися, заходилися підчищати “хвости”, готувати ґрунт для маніпуляцій з доходами населення, що враховуються при призначенні субсидій, а також вигадувати різного роду сумнівні прожекти на тему адресності та монетизації субсидій.

Так, у 2016 році в бюджет повернуто 16 млрд гривень невикористаних субсидій через завищені норми споживання. Очікується, що у 2017 році ця сума складе 10 мільярдів гривень, але використовувати ці кошти можна буде лише після закінчення бюрократичної процедури повернення, але ж гроші для підготовки до зими потрібні вже сьогодні.

Чиновники знову заговорили про недосконалість системи субсидування та про перехід до повноцінної адресної виплати кожному домогосподарству у грошовій формі, тобто про монетизацію субсидій. Це не просто утопія, а ще і спосіб перекладання відповідальності з держави, тобто з влади, на рядових громадян. Сьогодні за невиплату субсидій відповідає держава. Якщо виплати будуть адресними, то оплату субсидій повинні будуть виконувати самі громадяни тими коштами, які їм виділятиме держава у вигляді субсидій. А оскільки грошей немає або вони надходитимуть з величезним запізненням, то боржниками по субсидіях перед комунальниками буде вже не держава, а громадяни, на яких подаватимуть позови до суду і в яких за борги відбиратимуть майно, помешкання тощо.

До речі, чим не спосіб переділу житлового фонду?

Крім того, в уряді прогнозують, що якесь зростання доходів населення начебто дозволить знизити видатки на субсидії. Звідки це зростання візьметься, якщо економіка в цілому, виробництво та торгівля падають уже три роки поспіль, чиновники не кажуть. Говорити можна хіба що про інфляційне зростання, яке тут же з’їдається зростанням цін та тарифів. Очевидно, як і минулого разу, коли мінімалку в наказному порядку підняли до 3200, на цей раз також щось намалюють на папері, але грошей у кишенях громадян більше не стане. Чиновники обіцяють якесь підвищення пенсій, правда, незрозуміло, за рахунок яких ресурсів, саме на жовтень, коли починається опалювальний сезон, аби збити хвилю невдоволення.

За даними Мінсоцполітики, найближчим часом соціальні служби виконають перерахунок субсидій на наступний сезон. Очевидно, що багато хто субсидій позбудеться.

Тривожне очікування зими

У сухому залишку маємо наступне.

За даними Мінфіну, із передбачених на рік 47 млрд гривень на пільги та субсидії за 5 місяців року вже витрачено 35,6 млрд гривень. Тобто до кінця року залишилося менше 12 мільярдів. Водночас уже погоджені та підписані протоколи розрахунків щодо пільг та субсидій на суму 56,6 мільярда гривень, тобто до кінця року вже не вистачає 10 мільярдів гривень.

За розрахунками Асоціації «Укртеплокомуненерго», на нинішній рік на пільги та субсидії знадобиться 75–77 млрд гривень, тож обіцяних Кабміном 15 мільярдів вистачить лише до жовтня. А потім знову доведеться вносити зміни до бюджету. Але намалювати у бюджеті кошти можна, питання – де взяти гроші?!

За інформацією Асоціації «Укртеплокомуненерго», через борги та відсутність коштів більшість підприємств теплокомуненерго перейшли на чотирьох- та навіть на трьохденний робочий тиждень, хоча сьогодні вони повинні на повну готуватися до опалювального сезону.

Схоже, взимку на нас очікує щось «дуже цікаве».

Олександр КАРПЕЦЬ
Фото з відкритих джерел

Сообщение Розвал системи субсидій. Що буде далі? появились сначала на Український репортер.