Він грав вічно юну класику на раритетних скрипках як-то “Il Cannone Guarnerius” роботи Гварнері дель Джезу.
Він співпрацював із визначними диригентами сучасності, такими як Карло Цеккі, Курт Мазур, Саулюс Сандецкіс, Максим Шостакович, Ігор Блажков, Роман Кофман, Стефан Турчак, Володимир Кожухар, Володимир Сіренко та ін.
Талановитий скрипаль народився 3 липня 1941 року у місті Грубешові. Його стрімкий злет розпочався під час навчання у московській консерваторії в класі видатного педагога Юрія Янкелевича. Ще студентські роки принесли Богодару міжнародну славу: він став лауреатом найпрестижніших світових змагань — Конкурсу імені М. Паганіні в Генуї та Конкурсу імені Дж. Енеску в Бухаресті.
Як соліст Київської обласної філармонії, він успішно гастролював у Канаді, Німеччині, Великобританії, Італії, Франції, Австрії, Голландії, Фінляндії, Данії, Польщі, Чехії, Македонії, Словенії, Хорватії, Японії, Південній Кореї, Австралії, Болгарії, не кажучи про республіки СРСР. Репертуарний список відомого музиканта охоплював класику, а саме: Арканджело Кореллі, Антоніо Вівальді, Йозеф Гайдн, Йоганн Себастьян Бах, Джузеппе Тартіні, Вольфганг Амадей Моцарт, Нікколо Паганіні та інші.
на репетиції концерту Мирослава Скорика з Максимом Шестаковичем
На репетиції концерту Мирослава
Скорика з Максимом Шестаковичем
Разом із тим, першим Богодар Антонович узявся виконувати твори сучасних українських композиторів: Євгена Станковича, Георгія Майбороди, Мирослава Скорика, Віталія Губаренка, Левка Колодуба, Ганни Гаврилець, Ігоря Щербакова, Вікторії Польової, Юрія Ланюка та інших.
Знання музики різних епох і стилів, майстерне виконання кожного композитора, авторське прочитання кожної партитури мали великий успіхом у слухачів та музикознавців. Не випадково Богодара Которовича називали “справжнім великим майстром скрипкової музики”.
У 1980 р. зрілий майстер очолив скрипкову кафедру Київської державної консерваторії імені П. І. Чайковського, а в 1985-му – став професором. Наприклад, у 1983-1984 рр. у Богодара Антоновича навчалася талановита косівська скрипалька Сіхана Бадівуку-Ходжа (Sihana Badivuku-Hoxha; 1967), тепер – перша скрипка Приштинської філармонії, учасниця ансамблю “Vivendi”.
Кажуть, талановитих скрипалів Богодар Антонович впізнавав за кількома зіграними тактами. Іноді вступний іспит зі спеціальності до Національної музичної академії імені П. І. Чайковсього, де він головував, – тривав не більше кількох хвилин.
23 і 24 травня 1999 р., на завершення виконавської кар’єри, Богодар Которович відіграв у Колонному залі імені М.В.Лисенка Національної філармонії України та в Національній опері два аншлагові бенефіси. І грав маестро на знаменитій скрипці роботи Гварнері на прізвисько дель Джезу – “Il Cannone Guarnerius” (“Гармата Гварнері”) 1743-го року народження. На тому інструменті до кінця свого життя публіку чарував Паганіні, а перед смертю заповів рідному місту – Генуї. Відтоді реліквія вартістю $4,5 млн, яку музикознавці називають “вдовою Паганіні”, стала національним надбанням, а з 1851 р. виставляється в головному залі мерії – у музеї Палаццо Доріа-Турси (Palazzo Doria-Tursi).
Так ось… Спеціально на два вечори раритет, на якому грав великий італієцьі, доставили до Києва спеціальним рейсом, забезпечивши, звісно, багатомільйонний страховий поліс, а також належний супровід: мер Генуї, персональний куратор “Il Cannone Guarnerius” та квартет озброєних італійських карабінерів. Богодар Антонович став другим скрипалем-неіталійцем (першим у 1997 р. був ізраїльський скрипаль Шломо Мінц), який за межами Італії грав на тому унікальному інструменті.
Попри це, Богодар Которович став останнім музикантом, який удостоївся права грати на історичній скрипці – за рішенням мерії Генуї, відтоді інструмент переведений у статус музейного експонату.
4 липня 2009 р. Богодар Антонович Которович помер унаслідок інфаркту. Поховали маестро на Байковому кладовищі в Києві.
