Андрій Іллєнко: «Я переконаний, що людина, яка має політичний вплив чи державну посаду, не повинна мати подвійного громадянства. Бо тоді виникає подвійна лояльність: тут вона впливає на державні процеси, а її запасний аеродром в іншій країні».
«Коли народний депутат – здоровий, молодий чоловік, – виходить і каже: “Я втомився”, то реакція одна: ти серйозно? Ти це говориш у країні, де сотні тисяч людей роками сидять на фронті, не бачать сім’ї й щодня ризикують життям? Ти це говориш солдату? Лікарці швидкої допомоги? Пожежнику, який після прильоту витягує людей з-під завалів?».
«На всіх великих війнах діти еліти воювали. Ми можемо взяти Британію: майбутня королева працювала санітаркою під час бомбардувань Лондона. Принц Гаррі – ветеран війни. Чи став би Джон Кеннеді президентом, якби не воював? Думаю, що ні. Тому еліта і діти еліти повинні долучатися до оборони країни, і люди повинні бачити, що вони в рівних умовах з усіма».
«Не може бути мобілізації лише для бідних. Будь-які корупційні прояви мають випалюватись максимально жорстко. Бо корупція під час мобілізації – це катастрофічна проблема. Її треба зупинити».
«Країна має повернутися в нормальне правове поле. Звідки почалося те, що називають “бусифікацією”? З самого початку у питанні мобілізації був абсолютний хаос. Я цю цифру – 2 мільйони, які не оновили дані, – чую роками. Тобто 2 мільйони людей фактично ігнорують свої обов’язки. Але системних кроків, щоб це виправити, ніхто не робив. Бо тема непопулярна, і політики бояться її, як чорт ладану».
«Наш батальйон уже 10 місяців перебуває на одному рубежі оборони в Донецькій області без повноцінного відведення на відновлення. Але ми все одно намагаємось давати людям можливість хоча б час від часу побути вдома, приїхати у відпустку, побачити близьких. Звичайно, це не замінить повноцінної ротації. Але ми прекрасно розуміємо: якщо людина взагалі не отримує дози нормального життя, вона виснажиться».
«Я не розумію, що означає “Бахмут не мав стратегічного значення”. Це вузол доріг. Не захищали би Бахмут – захищали б Костянтинівку, тому що вони б пройшли далі. Можна було сказати: це теж не стратегічне, давайте віддамо Костянтинівку, будемо захищати Дружківку. Тоді б вони далі пішли – на Добропілля, а потім на Покровськ. І Покровськ ми б тоді захищали не у 2025 році, а у 2023-му».
«Обстановка буває різною. До цього ми майже два роки воювали під Сіверськом – це була важка окопна війна. А потім у середині минулого літа нас швидко перекинули на інший напрямок, де почалися великі проблеми. Ми заходили в ситуації великого хаосу: ворог наступав, не до кінця було зрозуміло, де основні удари, де просочування. Треба було терміново налагоджувати взаємодію із суміжниками, вищими штабами. Перший місяць був дуже важким. Але поступово ситуацію вдалося стабілізувати, і відтоді нам плюс-мінус вдається тримати лінію».
«Ми про небезпеку російської агентури в Україні говоримо з 2014 року. Для мене це очевидні вороги. Люди, які десятиліттями працювали на те, щоб України не було. На першому місці в них було самозбагачення, а на другому – знищення України, в тому числі через її грабунок. Тому моя позиція проста: вони всі мають сидіти за державну зраду».
Андрій Іллєнко – офіцер батальйону «Свобода», депутат Верховної Ради VII та VIII скликань.
Джерело: Лівий берег
