Одним з найбільш поширених запитів суспільства сьогодні залишається запит на інформацію про причини розстрілу 18 квітня у Києві випадкових перехожих, захоплення людей в заручники, хто такий терорист Дмитро Васильченков і чому він вчинив криваву бійню.
При собі терорист мав нарізний напівавтоматичний карабін KelTec SUB2000, з якого застрелив сімох і поранив 14 людей, серед них є дитина.
Слідчі СБУ кваліфікували дії Васильченкова як злочин, передбачений ч. 3 ст. 258 ККУ (терористичний акт, що призвів до загибелі людей).
Сьогодні ви уже знаєте майже всі обставини вчинення теракту і хто його вчинив. Опубліковані відео і фото з місця трагедії, біографічні дані терориста-вбивці Васильченкова, який був ліквідований, його батька.
Відомі прізвища жертв і поранених, результати службових розслідувань МВС і взяття під ватру двох поліцейських, які неналежним чином виконали свої службові обов’язки на місці вчинення злочину. На сьогодні звільнені під заставу. Почули неодноразові заяви керівників правоохоронних органів і президента Зеленського.
Читаючи допис, згадайте, коли ви вперше почули новину про терориста, що кого він вам нагадав, які були ваші перші асоціації?
Ви, мабуть, пригадати подібні непоодинокі випадки в США та інших країнах, які вчиняли стрільці-одинаки.
«Російський слід», «рука Москви», коли з’явиласz інформація, що Васильченков уродженець Москви…
Норвезький неонацист Брейвік
Коли я отримав більш менш повну інформацію про обставини розстрілу людей, ще не маючи повних біографічних даних про «стрілка», я пригадав подібний, але набагато масштабніший подвійний терористичний акт, який вчинив норвезький неонацист Андерс Брейвік.
Коротко нагадаю. 22 липня 2011 року Брейвік у поліцейській формі прибув на острів Утейя, де проходив щорічний літній табір молодіжного крила Робітничої партії Норвегії, і відкрив вогонь по підлітках і молодих людях, убивши 69 і поранивши 240 осіб.
Перед прибуттям на острів Брейвік підірвав замінований автомобіль в урядовому кварталі Осло. Внаслідок вибуху загинуло 8 осіб.
У багатьох блогах Брейвік визначав себе норвезьким націоналістом і виступав проти надання громадянства емігрантам, особливо мусульманам. Через Інтернет Брейвік також спілкувався з право-радикалами з інших країн, висловлював бажання створити норвезьку право-радикальну партію.
Був учасником неонацистського інтернет-форуму «Nordisk», на якому обговорюються будь-які теми, пов’язані з тероризмом. На інтернет-порталі document.no, що піддає критиці іслам, під ім’ям Anders B. залишив десятки записів антиісламського і націоналістичного змісту. При цьому, норвезька поліція стверджує, що він не належав до жодної офіційної неонацистської організації і не входив в коло радикалів, за якими ведеться нагляд.
Мотиви вчинення терористичних актів Брейвік пояснював праворадикальними (неонацистським) переконаннями, боротьбою проти «мультикультуралізму» та «ісламізації» Європи.
За кілька годин до подвійного теракту Брейвік розмістив в Інтернеті «Декларацію незалежності Європи 2083». У документі, що нараховує 1518 сторінок, він детально розписує свій план звільнення Європи від мультикультуралізму і мусульманської релігії.
На допиті Брейвік заявив, що головною його жертвою на острові мала стати колишня прем’єр-міністр країни Гру Гарлем Брунтланн, яку в Норвегії називають «матір’ю нації».
Брейвік збирався прибути на острів Утойя вранці в п’ятницю, 21 липня, коли Брунтланн виступала з промовою в молодіжному таборі, проте за деяких причин він не встиг цього зробити і потрапив на Утойя лише після того, як жінка поїхала з острова.
Брейвік визнав себе винним у скоєному теракті. Повідомив, що план атак він виношував 9 років та сказав, що «вважає свої дії звірячими, але вкрай необхідними».
Група норвезьких психіатрів провела обстеження Брейвіка і дійшла висновку, що він хворий на параноїдальну шизофренію. За висновками лікарів, на момент вчинення злочину Брейвік повністю не усвідомлював свої дії, вважав себе «лицарем-тамплієром, який здійснював вбивства заради добра». Враховуючи висновки психіатрів, Брейвік міг уникнути тюремного ув’язнення і провести решту життя у психіатричній лікарні. Через деякий час комісія психіатрів визнала Брейвіка психічно здоровим, на чому він наполягав з самого початку.
Вирок Андерсу Брейвіку винесено 24 серпня 2012 року. Терориста засуджено до 21 року позбавлення волі. 18 січня 2022 року Андерс Брейвік постав перед норвезьким судом, і вперше за 5 років постав перед громадськістю з клопотанням про умовно дострокове звільнення.
Він прибув на суд у темному костюмі з краваткою і з виголеною головою, після чого зробив нацистське привітання присутнім у залі. Він повторив привітання судді Дагу Бьорвіку, коли той увійшов до зали суду. Брейвік також мав аркуші із надрукованими англійською мовою написами, у тому числі один із написом «Припиніть свій геноцид проти наших білих націй» та «Нацистська громадянська війна».
1 лютого 2022 року норвезький суд відхилив клопотання про умовно-дострокове звільнення Андерсу Брейвіку.
Ви звернули увагу, що у справі Брейвіка я акцентую вашу увагу на мотивах вчинення злочину, його політичних поглядах і переконаннях, які він має психологічні риси характеру, поведінку і психічний стан терориста.
Вивчимо психологічний портрет і психотип російсько-українського Брейвіка – військового пенсіонера Дмитра Васильченкова. Користуватися будемо даними опублікованими в соціальних мережах правоохоронними органами, журналістами і інформацією, отриманою нашою організацією.
Зауважу, що для встановлення істини у кримінальному провадженні і правильної кваліфікації злочинних дій необхідно в першу чергу встановити його мотиви вчинення, психологічний портрет і психотип суб’єкта злочину (підозрюваного, обвинуваченого).
Від терориста Васильченкова ми не отримаємо свідчень (пояснень) про мотиви розстрілу перехожих на вулиці, захоплення людей в заручники і вбивство одного з них. Ми не почуємо від нього, що його примусило вчинити цей страшний «звірячий» злочин. Він ліквідований.
Психіатри і психологи не зможуть обстежити Васильченкова і зробити висновок наскільки він осудний, які мав психічні розлади і відхилення в поведінці, які його домінуючі риси характеру, його психотип, який зовнішній фактор міг визвати агресивний приступ, що він пішов на такий безумний «звірячий» злочин.
Певні висновки можна зробити, вивчивши дані стану його здоров’я, зафіксовані у медичній картці (якщо вона є), з пояснень рідних, знайомих, друзів про його риси характеру, поведінку та обставини особистого життя.
Аналіз оприлюднених в інтернеті даних про Дмитра Васильовича Васильченкова, 21.04.1968 р. н. (де народився, проживав, вчився, у яких військах служив в армії, з ким спілкувався, на яку тему вів переписку, його політичні погляди, світогляд його батька, ветерана ЗС росії, полковника у відставці) дає підстави зробити наступні висновки.
Військовий пенсіонер Дмитро Васильченков був ярко вираженим представником «русского міра», українофобом (україноненависником). Заперечував легітимність України.
Він ненавидів євреїв, був євреєненависником (Judenhass — «ненависть до євреїв»). Не вживайте слово «антисеміт».
Цей термін як і термін «антисемітизм» — не науковий. Його ввів німецький журналіст Вільгельм Марр (Wilhelm Marr) у другій половині XIX століття, який у 1879 році заснував «Антисемітську лігу». Марр використовував термін «антисемітизм» з метою надання ненависті до євреїв расового відтінку, на відміну від релігійного (юдофобії).
Марр хотів замінити термін Judenhass («ненависть до євреїв») на більш сучасний, «расовий» термін.
Незважаючи на те, що семіти — це велика група народів Близького Сходу (включаючи арабські і єврейський народ), термін «антисемітизм» прижився і до цього часу помилково використовується виключно як позначення упередженого ставлення або ненависті до євреїв.
Васильченков сповідував нацизм Гітлера і його методи вирішення «єврейського питання».
Мав скандальний, агресивний характер, використовував насильницькі методи до тих, хто робив йому критичні зауваження. Мав явні ознаки манії переслідування (страху), стеження за ним. Був нетерпимим до тих, хто не поділяв його політичні погляди.
Що таке ксенофобія
Васильченков, на мою думку, страждав глибокою ксенофобією. «Ксенофобія — це нав’язливий страх, ворожість, нетерпимість, презирство і ненависть до чужинців, незнайомих, іноземців. Слово походить від грецьких слів ξένος (Xenos), що означає «іноземець», «чужий», і φόβος (Фобос), що означає «страх».
Психологічний портрет осіб, які страждають на ксенофобію (нав’язливий страх або ненависть до чужого, незвичного), базується на комплексі психоемоційних станів, стереотипів та соціальних установок.
Ксенофобія — це не лише індивідуальна патологія, а й соціально-психологічний феномен, який виражається у нетерпимості до інших етнічних, культурних чи релігійних груп.
Особи, схильні до ксенофобії, часто мають такі риси характеру (психологічний портрет):
Підвищена тривожність та страх: В основі лежить страх перед невідомим, який трансформується у захисну агресію. Чужинець сприймається як загроза власній ідентичності, безпеці чи цінностям.
Стереотипне мислення: Вони схильні ділити світ на «своїх» (безпечних, хороших) та «чужих» (небезпечних, поганих), використовуючи узагальнені негативні стереотипи щодо інших груп.
Низька толерантність до невизначеності: Потреба у чітких рамках, страх перед змінами та інакшістю.
Невпевненість та низька самооцінка: Часто ксенофобія використовується як механізм самоствердження — підвищення власної значущості шляхом приниження інших (етнічних чи соціальних груп).
Консерватизм та догматизм: Жорстке дотримання власних звичаїв і нездатність прийняти інший погляд.
Агресивність (прихована або відкрита): Ненависть, ворожість, презирство та готовність до дискримінації.
Психотип та типологічні особливості
Ксенофобія може бути притаманна особам з певними акцентуаціями характеру:
Епілептоїдний (збудливий) тип: Схильність до агресії, деспотизм, жорстке розмежування на «ми» і «вони», педантичність у питаннях «своєї» культури.
Параноїдальний тип: Схильність до формування надцінних ідей, пошук зовнішніх ворогів, підозрілість та теорії змови, де «чужинці» є причиною всіх бід.
Тривожно-недовірливий тип: Завжди очікує небезпеки від незнайомих людей, культурально обумовлена настороженість.
Психологічні механізми ксенофобії
Проекція: Власні негативні риси (агресія, небажання працювати тощо) проектуються на іншу групу («це не я поганий, це вони приїхали і руйнують все»).
Пошук «цапа-відбувайла»: Пояснення власних невдач або соціальних проблем діями чужинців.
Інтолерантність: Нетерпимість, пов’язана з неможливістю або небажанням прийняти різноманітність світу.
ВИСНОВОК. Психотип ксенофоба — це особа, яка відчуває себе вразливою, проєктує свій страх у вигляді агресії на «інших», спираючись на жорсткі стереотипи та чорно-біле сприйняття світу.
Мотиви і причини теракту Васильченкова
В силу своєї колишньої професії (слідчий МВС і начальник відділу військової контррозвідки СБУ) я глибо вивчав психологію, психіатрію, фізіономістику, слухав закриті лекції у цій області.
При розслідуванні кримінальних справ нерідко був присутній на проведенні судово-психологічних і особливо складних психіатричних експертиз. Консультувався з професорами психіатрії і психології щодо психологічних портретів і психотипів окремих обвинувачених, злочини яких приходилося розслідувати.
Вивчивши доступну інформацію про психологічні риси характеру, поведінку Васильченкова (психологічний портрет), його психотип, спосіб життя, я поставив собі питання, яке майже завжди ставив перед собою, коли був слідчим:
1). Що могло спровокувати, підштовхнути Васильченкова до вчинення такого бездумного кривавого злочину – стрілянину по беззахисних прохожих, серед яких були діти?
2). Що могло бути тією «іскрою», «запаленим сірником», який піднесли до «парів бензину психічного стану» Васильченкова, яка вибухнула кривавою ксенофобією?
3). Хто міг вчинити дію (і що це за дія?), яка могла спровокувати Васильченкова нажимати на спусковий гачок свого карабіну і хаотично розстрілювати мирних людей?
Думаю, що якби Васильченков залишився живим, то він особисто відповів на поставлені запитання і дав би свідчення (як Брейвік) про МОТИВИ, вчиненої ним кривавої бойні.
Думаю, що він би дав пояснення, що було тією «останньою краплею», яка вилилася в страшну трагедію.
Розстрілюючи пішоходів, психічно не урівноважений ксенофоб Васильченков, як представник «русского міра», українофоб, євреєненависник (Judenhass) був переконаний, що серед них є українці і можуть бути євреї. Обидва етноси він патологічно ненавидів.
Підпал своєї квартири (вигоріла до тла) засвідчує, що патологічний ксенофоб Васильченков був готовий до смерті і свідомо йшов на неї. В його уяві «это был его последний и решительный бой…»
З урахуванням викладеного у моєму дослідженні та отриманих консультацій від спеціалістів рекомендую моїм колегам СБУ уважно ознайомитися зі справою засудженого норвежця Брейвіка. Його справа у відкритому доступі.
Особливу увагу необхідно звернути на свідчення Брейвіка, його поведінку, психологічний портрет, психотип, політичні переконання і головне — вивчити розгорнуті висновки експертів-психіатрів.
Це допоможе встановити якими мотивами керувався Васильченков при розстрілі людей, і якою була причина («остання крапля»), що визвала в нього психічну агресію вчинити бездумну криваву бійню.
У справі терориста Васильченкова потрібні не лише професіоналізм слідчих і прокурорів, а й їхня громадянська мужність і честь. Український народ має право на правду!
Встановлення істинних мотивів і причин вчинення Васильченковим теракту допоможе розробити науково-практичні рекомендації по недопущенню їх повторення. А це збережені людські життя!
Від імені нашої організації висловоюю глибокі співчуття рідним і загиблим. Вічна їм пам’ять. Пораненим як найшвидшого одужання.
Хай ангели-охоронці оберігають Україну, її захисників і захисниць!
Смерть ворогам!
Честь маю!
Григорій ОМЕЛЬЧЕНКО,
Герой України, лицар ордену ООН «Діяння на благо народів»
і медалі ЄС «Європейські цінності»,
генерал-лейтенант СБУ, почесний Голова Спілки офіцерів України
Від автора: шановні українці, з іншими статтями і розслідуваннями можете ознайомитися, підписавшись на мій ютуб канал @general.g.omelchenko або за цим посиланням: https://ukrreporter.com.ua/author/omelchenko
Фото на головній сторінці: Громадське
