Повстанець-кулеметник. Його не зламали ні гранати, ні табори. Йому було лише двадцять. Двадцять — це коли мріють. Коли закохуються. Коли життя тільки починається. А він узяв кулемет.
Іван Терлецький. Псевдо — «Вовк». Син старшини Української Галицької Армії. Хлопець із Львівщини, якому історія не залишила права стояти осторонь.
У 1944 році він вступає до лав Української Повстанської Армії. Бої проти нквс. Ліси. Облави. Нічні рейди. Постійний ризик.
Його позиція — передова. Його вибір — свобода.
У 1946-му після вибуху гранати він падає непритомний. Прокидається вже в полоні.
Десять років таборів. Заслання. Заборона повернутися в рідне село. Позбавлення громадянських прав.
Йому навіть не дозволили всиновити дитину — бо “неблагонадійний”. Бо не відмовився від свого минулого. Бо не зрікся переконань. Його хотіли зламати системою. Але він вистояв.
Коли імперія почала хитатися, Іван Терлецький знову став у стрій — вже без кулемета, але з тією ж принциповістю. Долучився до Народного руху України, допоміг створити першу парафію Української автокефальної православної церкви на Херсонщині, працював у Братстві ОУН-УПА, повертав із забуття імена побратимів.
Він прожив 92 роки. Помер 2 травня 2015 року — вже заставши нову фазу війни за незалежність.
Його життя — це нитка, що з’єднала УГА, УПА і сучасну Україну. Доказ того, що боротьба не обривається — вона передається.
Сьогодні, 27 лютого, виповнюється 103 роки від дня народження Івана Терлецького.
Історія вчить: Імперії бояться не тільки зброї. Вони також бояться незламних людей.
За матноіалами “Історія України”
