Комуналка: оплачувати тепло і воду будемо по-новому

Олександр КАРПЕЦЬ

Під гаслами про енергозбереження та турботу про «оплату лише за спожите» у країні започаткували сенсаційну новацію – мешканцям будинків нав’язують оплату за воду і тепло не за індивідуальними, а за будинковими лічильниками.

2 серпня 2017 року набув чинності Закон «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання». Отже, нарахування оплати за спожиті комунальні послуги за так званими нормами скасовується. Натомість кожен будинок має бути обладнаним лічильниками тепла, гарячої та холодної води. Під’єднання будинків до мереж тепло- та водопостачання без приладів обліку забороняється.

Такі лічильники мусять встановити оператори зовнішніх мереж до 1 жовтня 2018 року для житлових будинків та до 1 жовтня 2017 року для нежитлових будівель.

Увага: витрати на придбання та встановлення приладів обліку будуть відшкодовувати споживачі шляхом надбавок до тарифів. Тобто самі собі оплатять «удавку на шию».

Офіційна аргументація на користь закону

«Основна мета закону – перехід на стовідсотковий облік споживання теплової енергії, гарячої та питної води за допомогою лічильників, що не дозволить перекласти на рядового споживача понаднормативні втрати монополістів та закладе принцип, відповідно до якого кожен споживач буде сплачувати лише ті обсяги комунальних послуг, які він фактично спожив», – заявив народний депутат Віталій Сташук.

«Завдяки обліку населення буде сплачувати лише за спожиті ресурси… Це сприятиме зменшенню витрат споживачів», – запевняє прес-служба президента.

Зазначають, що закон було розроблено з метою запровадження в Україні низки положень Директиви Євросоюзу 2012 /27/ЄС про енергетичну ефективність. Та у Європі навряд чи додумалися б скасувати облік за індивідуальними приладами на користь колективного обліку.

А що насправді?

Мешканцям нав’язують оплату за воду та тепло не за індивідуальними, а за будинковими лічильниками.

Ця норма повністю суперечить Закону «Про житлово-комунальні послуги», згідно з яким постачальники повинні укладати прямі угоди зі споживачами та вести поквартирний облік.

Директор аналітико-дослідницького центру «Інститут міста» Олександр Сергієнко коментує: «Тепер пропонується платити по будинковому лічильнику, а дані квартирних приладів будуть використовуватися лише для обчислення долі кожного житла у загальному рахунку. Все, що будинок спожив, буде розподілятися поміж усіма мешканцями».

Ще більш наочно пояснює експерт з енергетичних питань Валентин Землянський: «Все, що будинок спожив, буде розподілено серед мешканців, незалежно від наявності лічильників. На усіх! Тобто надіслали вам п’ять кубів, по лічильнику у вас – два, а за три, будь ласка, заплатіть за себе і за іншого хлопця».

«Така ситуація жодним чином не стимулює монополіста до підтримання мереж у справному стані, адже за весь витрачений ресурс сповна сплатить кінцевий споживач», – справедливо підкреслює Сергієнко.

Таку ж думку висловлює і Землянський: «Вбивається взагалі уся ідея економії, енергоефективності, стимулювання споживачів до більш раціонального використання ресурсів, адже тепер все одно доведеться заплатити за все».

Дійсно, мешканці часто викривлюють дані квартирних лічильників, наприклад, використовуючи магніти. Саме це часто є причиною того, що значення будинкових лічильників значно перевищують сумарні дані квартирних лічильників.

Але чому за крадіжки одних мусять платити ті, хто сплачує за справним лічильником? Замість того, аби відшукати та притягти до відповідальності порушників, влада встановлює колективну відповідальність. Адже згідно з базовими демократичними нормами відповідальність може бути лише тільки індивідуальною.

До того ж, постачальник має усі можливості «підкручувати» будинковий лічильник та/або маніпулювати його даними. Проконтролювати та вплинути на це споживачі не можуть жодним чином.

Хай живе колгосп?!

За допомогою цієї новації хочуть, на мою думку, вирішити проблему з величезними боргами. Примусове переведення обліку за будинковими лічильниками дає владі і монополістам додаткові можливості по «вичавлюванню» грошей з громадян.

На цю обставину справедливо вказує заступник директора Українського центру соціальної політики Валерій Пісецький. На його думку, переведенням обліку з квартирних на будинкові лічильники влада сподівається перекласти проблему індивідуальних боргів з постачальників на плечі мешканців будинку. Перед мешканцями постане вибір: платити за себе і за інших, входити у конфлікт з цими іншими, або зіштовхнутися з проблемою відключення цілого будинку від тепла та води.

Не допомогла витівка із введенням пені та штрафів. Коли кількість боржників обліковується мільйонами, постає банальне питання: як адмініструвати нарахування штрафів за такої кількості «винних»? Адже, якщо вони раніше ігнорували платіжки, то тепер вони ігноруватимуть нові, з пенею і штрафами.

Не стало масовим і виселення за борги.

Валерій Песецький каже:

«Базова ідея закону полягає у тому, аби постачальників вивести із зони конфлікту з індивідуальними споживачами і перевести на рівень «війни» з будинками у цілому. Сценарій останньої є простим: є борг – відмикаємо від послуг увесь будинок, немає – постачаємо далі. А борг буде, і буде він лише зростати… Почне будуватися боргова піраміда, яка призведе до того, що платити не буде ніхто, і будинок відключать від послуги».

До речі, з цим уже зіштовхнулися кооперативи і так звані ОСББ. Тепер цю практику влада хоче поширити на усі будинки.

Цілком можливо, що таким чином громадян намагаються все ж затягнути в ОСББ, встановивши нарешті «колективну відповідальність».

Дуже влучну характеристику тому, що відбувається довкола комуналки, дав експерт Валентин Землянський: «Усі рішення стосовно тарифів та нововведення ведуть до подорожчання послуг для кінцевого споживача, до збільшення остаточного рахунку за комунальні послуги».

Олександр КАРПЕЦЬ


Олександр Карпець

Олександр Карпець

Публіцист, журналіст.