Ми живемо в епоху брежнєвізму

Що означає культ особи? Захмарне звеличення начальника, сліпе поклоніння, а буває й обожнювання, ще й лакейське. На багатьох щаблях влади Україна переживає саме таку напасть. Вона гірше колорадського жука. Плодиться з неймовірною швидкістю, по горизонталі й вертикалі державного механізму, по усіх широтах місцевого самоврядування.

Куди оком не кинь — усюди вождики, маленькі гетьмани та гетьманші. Їм співають осанну, аплодують, їх ми бачимо на подіях різного калібру (ніби без них не освятиться та чи інша справа), вони повчають, себто тлумачать прописні істини, те, що відомо за царя Гороха. Вони вручають нагороди, грамоти, “здійснюють об’їзди” тваринницьких ферм, поліклінік та лікарень, новобудов, шкіл, стадіонів, а ще й особисто перевіряють якість ремонту доріг, а у шкільних їдальнях – каструлі, миски та чайники…

Вони до багатьох справ особисто причетні.

Отака у нас чиновницька фанаберія. А її ж мусять сповна – “щоб через вінця лилося!” – висвітлювати усі підконтрольні медіа-ресурси. Державним коштом, звичайно. За наші з вами гроші. Ми платимо за цю напасть — культ особи у різних проявах. Думалося, що воно згинуло разом із брежнєвськими десятиліттями застою. Ой ні.

І звідкіля оце лихо? За каденції якого президента насунулося воно на країну? Упам’ятку, як до ювілею Леоніда Кучми у Києві видрукували коштовний фотоальбом, а там — майже золоті буковки: Кучму порівнювали… з Рузвельтом. Це того Кучму, родина якого неймовірно збагатилася — мільярдерами стали! Це того “Данілича”, який ніяк не може відбитися від справи Гонгадзе (і не відіб’ється). Це того дніпропетровського директора, який заявив: “Мы, украинцы, все немного с придурью».

А хіба не “с придурью”, якщо незаслужено і в найяскравіших фарбах возвеличуємо чиновників за їхню рядову, буденну роботу, зрештою за їхній обов’язок дбати, щодня піклуватися про людей?

А хто возносить до небес цю сановну публіку? Підлеглі, в тому числі з відомчих прес-служб. Вони догоджають. “Догоджати начальству — складна, тонка, ніжна наука… Як догоджати — тонко чи грубо? У яких випадках тонко, а у яких — грубо? Спробуй з’ясуй.” Ці думки виклав на папері відомий фейлетоніст ще у 1926 році. А вони ж актуальні й нині! Догоджають. І тонко, і грубо, як вже карта ляже.

Скажімо, на офіційному сайті Київської обласної державної адміністрації в матеріалі про співпрацю між університетом Поплавського і КОДА подано 9 (!) широкомасштабних фотографій губернатора Олександра Горгана з “юним орлом”, звичайно. І під різними ракурсами.

Фото прес-служби КОДА

У наступному матеріалі про меморандум з іншим освітнім закладом уміщено 5 світлин з паном Горганом.

Або такий заголовок із цього ж сайту: “У Вишгороді пройшов Відкритий чемпіонат України з триатлону на олімпійській дистанції”. Читаємо, що “особисту участь в організації змагань взяли голова Київської обласної державної адміністрації Олександр Горган, голова Вишгородської районної державної адміністрації В’ячеслав Савенок та  Вишгородський міський голова Олексій Момот.” Зверніть увагу: “Особисту участь в організації змагань взяли”… Лише штришок. Зате який! Лакований, з позолотою. Без цієї “участі” ну ніяк не змелеться. А в комплексі із цією позолотою ще й 5 фото за “особистої участі” Горгана.

Фото прес-служби КОДА

Не втомилися? Доточимо ще заголовну суть із цього ж веб-ресурсу: “Олександр Горган розповів про заходи з безпеки дорожнього руху на Київщині”. Бачте, йому до усього є діло! Ще й полюбуйтеся на світлини, на яких миттєвості з губернатором — їх чотири.

Пригадується, у 1999 році виходив відомчий журнал “Департамент” ДПА. Так ось, у цьому кольоровому і коштовному часописі було розміщено 17 (!) фотографій Азарова… Ну, того самого знавця “азіровки”.

Тож чи поб’ємо рекорд цього пана на прізвисько “ДаПашліВи”? Зрештою, що змінилося у цьому плані після Революції Гідності? Азаров дав драла, але справа прославляння живе? А які ж фото! Які погляди державницькі! Очі випромінюють одну рішучість, безкомпромісність, твердість… Вручаємо дипломи, грамоти, вітаємо учасників (якоїсь події), сидимо в президії, глаголимо з трибуни, тицяємо пальцем у якусь точку на карті під час “інспекції ремонту доріг”, виступаємо з напутнім словом… Ми — нагорі, нам до усього є справа. З якої епохи отака філософія правління? З брежнєвської?

Вразило, що на київському легендарному стадіоні “Старт” з’явилися зоокомплекси — маленькі контейнери для того, щоб кидати сюди відходи… Потрібна справа, не спорю. На цих будочках написано, що їх встановлено за ініціативи голови Шевченківської РДА Олега Гаряги.

Але знову про обласний рівень. Не відстає від першої особи Київщини й голова обласної ради Ганна Старикова. На головній сторінці сайту облради розміщено фото-слайдери. Із шести світлин чотири присвячені Стариковій.

Обласна влада яскраво показала, як вона себе любить під час відкриття сервісного центру МВС у Білій Церкві. Фотооб’єктив вихопив і губернатора Горгана, і керівника МВС Авакова, і, звичайно, Старикову. У підсумку — 12 світлин, на яких бачимо голову обласної ради.

А чи не можна бути скромнішими? Знаємо, що у Старикової є розкішні автівки, “Ягуар”, наприклад, і солідні грошенята водяться. Нехай. Але навіщо така вражаюча кількість світлин на сайті, який утримується за кошти платників податків?

В інших регіонах те саме. Сказано: пошесть.

Чи не справедливіше було б розміщувати замість начальницьких портретів світлини українських героїв, тих, хто захищає нас на фронті?

Чи не правильно було б щодня розповідати, як і чим живуть їхні родини? Чи не пора завести постійні рубрики: наші герої, що робить влада для захисників України, діти учасників АТО? Зрештою, чому не прийнято першим особам без почту, себто свити, їздити на хутори, у забуті села й заходити до сільських осель без телекамер, не заради іміджу? Чому ніхто із цієї публіки не проїде бодай один раз у маршрутках, не поцікавиться, як обслуговують родини загиблих воїнів? Чому ніхто із цих “лакованих” гетьманів та гетьманш стиха не прийде до районної поліклініки й не стане у чергу до терапевта? Чому жодна “сіятельна” персона не прогуляється о 10-й вечора по темній вулиці райцентру? Якщо хтось один так вчинить, то він буде білою вороною, його заклюють, його морально знищать, зітруть. Культ особи такого не передбачає. Це всупереч правилам.

А що ж у тих брежнєвських зведеннях?

Ось офіційний сайт Запорізької облдержадміністрації. Вчитаймося тільки!

“Костянтин Бриль окреслив перелік проблемних об’єктів Якимівського району”.

“Костянтин Бриль взяв на контроль розташування спортивної бази для шкіл олімпійського резерву”.

“Костянтин Бриль: «Бажаю, аби ніщо не заважало колективу Бердянського морського торговельного порту розвиватись і процвітати».

Пан Бриль — голова облдержадміністрації. Його персона на державному веб-ресурсі має сяяти й миготіти? Чому? Хто наказав? А не докопаєшся. Машину прославляння так заведено, так запрограмовано, що вона крутиться, ніби в автоматичному режимі. Бо такий стиль. Така філософія влади. Гетьманчики — пуп землі. І тільки.

“Завітаємо” на офіційний сайт Хмельницької ОДА. І тут відчувається, що є поводир, якому душа болить за кожне озерце, кожне деревце, кожну вулицю.

Отож “насолоджуємося”: “Голова обласної державної адміністрації Олександр Корнійчук оглянув хід виконання ремонтних робіт на ділянці автомобільної дороги державного значення Р-50 Ярмолинці-Сатанів, протяжністю 4 км, км 16+900 – км 20+900, що пролягає через м. Городок”.

А як, цікаво, він оглядав: з технікою, обладнанням, інструментами чи — візуально? Чи не помилився, бува, у розрахунках? Чи згідні з його “дослідженням” в експертних установах?

І ви ж послухайте, яку геніальну думку викресав сей чиновник:

“Олександр Олександрович підкреслив, що згідно пропозиції переможця торгів вартість ремонту вказаної ділянки автодороги становить більше 22 млн. гривень. Джерело фінансування – кошти від перевиконання митних платежів”.

Оплески. Це ж треба примчати на джипі на певну ділянку автошляху, щоб там виголосити очевидне! Мабуть, і чимало літрів пального оте начальницьке авто спалило.

Не відстає від загальної тенденції й Кіровоградська ОДА. На головній сторінці сайту – традиційний слайдер, який “прокручує” фото губернатора Сергія Кузьменка. Чотири світлини. Щоб не менше, ніж в інших? А якщо не буде зовсім фото цієї сановної персони, то область стане жити гірше?

Титульна сторінка веб-порталу 11 разів миготить заголовками матеріалів, у яких згадується прізвище керманича цього краю, до речі, магістра державного управління.

Вірус культу особи проник скрізь, глибоко і потужно вразив і міністерства і відомства. Полюбуйтеся, як “розписують” справи міністра молоді та спорту Ігоря Жданова на офіційному порталі міністерства. Ось головна сторінка сайту. На слайдері — чотири світлини, з яких три присвячені пану Жданову. В матеріалі до Дня молоді — аж шість фото за участю Жданова. От і дивина: не освячується поступ вперед без такого начальника!

Якщо запитаєте, чи є технологія догоджання, то думаю, що, мабуть, немає. Жоден піарщик не скаже, що 15 фото начальника — це велике благо, це — стовбовий шлях до успіху, до омріяного мандату, до булави. Навпаки, у людей це викликає відразу, спонукає говорити про несмак, про те, що “вони усі такі”, що верховна влада потурає цим культикам, не уміє розпізнати, проаналізувати, подивитися тверезим поглядом на ці викривлення, зрештою дати по шапці… Ми йдемо у Європу зі своїм культом особи. Це — наше, одвічне, у крові, певно. І воно ж дуже заразне…

Ми йдемо до тієї Європи зі своїми відомчими прес-службами, яких давно треба було розігнати. Ось хто догоджає за народні мільйони! Говоримо про реформи в усіх сферах, а чому обходимо тему оцих лакувальних служб?

А як пишно розквітли маленькі культики. Гайворонський район Кіровоградської області. Не можу второпати, навіщо на сайті райдержадміністрації в матеріалі до дня Конституції подано три світлини за участю голови РДА Юрія Клименка? Або подія — відкриття англомовної зміни в дитячому таборі. Як же без районного начальника? Ось вам дві фотографії з паном Клименком.

Ознайомимося і з культиком у Гостомелі, що в Ірпінському регіоні. Тут на верхотурі селищної влади перебуває Юрій Прилипко, який “у 1985 році закінчив трьохрічний Університет Марксизму-Ленінізму” (так він про себе написав).

Беремо до рук газету “Гостомель сьогодні”, №6, за червень 2017-го. Тотальне прославляння Прилипка. Вже з першої шпальти видно, що він до усього причетний. Міжнародний день захисту дітей: “з ініціативи селищного голови Юрія Прилипка була організована ціла низка заходів…”. Читаємо, що люди “дякували за допомогу” Прилипку, який “по-батьківськи ставиться до всебічного розвитку дітей селища”. Але не написано, що в селі — великі проблеми з будівництвом дитсадків, що варто було б нагадати, які золоті гори обіцяв Прилипко під час передвиборної кампанії.

Але читаємо далі “Гостомель сьогодні”. Суцільні овації на адресу мера: “Завдячуючи підтримці селищного голови…”, “за підтримки селищного голови…”, “хочу подякувати Юрію Іллічу за постійну підтримку…”, “багато зусиль докладає до цього селищний голова Юрій Ілліч…”. І ще й на додачу фото цього вождя місцевого рівня в різних ракурсах. А ми кажемо, що це радянський генсек Леонід Ілліч Брежнєв полюбляв оплески та зірки. Культ особи докотився аж до наших часів. Про Леоніда Ілліча борони Боже щось погано було сказати. І про Юрія Ілліча у його провладній обоймі не прийнято ніякої крамоли говорити. Це опозиція може написати, що гостомельського Ілліча судять у справі про шахрайство (стаття — досить серйозна), що паралельно є й інші судові справи.

Іллічу такий розголос невигідний. Електорат цим не візьмеш. А чим його заманити? Може, зо дня в день глаголити, що Ілліч — це як сонце, людина великої та щедрої душі? Ага, розсмішили. Люди у нас мудрі.

З таким брежнєвізмом ми не скоро станемо Європою. Подивіться, як там діє влада. Ось хоча б Польща.

Краків: на головній сторінці веб-порталу муніципалітету немає фотографії мера. Є його фото тільки на вкладці – інформація про керівництво. На головній сторінці його ім’я фігурує тільки в новині про оголошення публічного обговорення проекту щодо облагородження одного із районів міста. Більше — жодної світлини за участі мера.

Варшава: на головній сторінці сайту не знайдете фото мера, є новини, в яких є посилання на слова мера, її цитати, але також в заголовках в основному пишуть – “влада міста”. Однак на головній сторінці є окреме віконечко збоку, де транслюють новини зі сторінки мерії на Фейсбуку, і там є пара новин від мера, з фото її участі в заходах. Але серед десяти новин, дві – з нею, решта – загальні.

Вроцлав: фото мера на головній нема. Є декілька новин про участь мера в заходах, або цитують. І все.

Гданськ: фото мера практично не зустрічається, є новина про відкриття дошкільних закладів, але в самій статті цитують його заступника. Так само інформацію про мера можна знайти на окремій вкладці.

Висновки для вас, лакувальники та прихильники культу особи:

1. Офіційні сайти не містять прямого піару, фотографій мерів чи інших чиновників і навіть прихований піар важко знайти.

2. Сайти наповнені важливою та корисною інформацією для громадян – про відкриття різних закладів, про оголошення грантів і конкурсів, є корисні посилання на платформи, у яких можна знайти корисну інформацію щодо пільг, виплат, подивитись, як просувається реалізація проектів міста і так далі.

І насамкінець ще про владу Лондона та Парижа.

Господи, настав на путь істинний нашу чиновницьку братію!

P.S. Після того, як цей матеріал було розміщено на сайті автор вирішив додати ще один штрих. 4 липня голова Київської ОДА Олександр Горган провів прийом громадян. Офіційний портал облдержадміністрації проілюстрував цю подію десятьма (!) фотографіями, на яких – керівник області.

Леонід Фросевич

Леонід Фросевич

Головний редактор “Українського репортера”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

16 + 3 =