Про це повідомляє Львівська міська рада.

З 28 червня по 5 липня відомі українські та іноземні музиканти зберуться, щоб вшанувати музиканта, який загинув за волю України.

Відомо, що 29 червня виповниться вісім років, як снайперська куля забрала життя Василя Сліпака – видатного українського оперного співака, соліста Паризької національної опери, волонтера, учасника бойових дій та Героя України. Задля гідного вшанування Василя музиканти України, Іспанії, Франції, Німеччини та Великої Британії долучаються до Восьмого відкритого міжнародного музичного маратону пам’яті оперного співака.

Маратон пам’яті Василя Сліпака був започаткований у 2017 році і щороку символічно проводиться в останні дні червня.

Програма заходів
Цьогоріч маратон відбуватиметься з 2 червня по 25 липня під гаслом “Полеглим за Україну артистам”.

28 червня, 19:00 / Бароко l’immortelle (Львівська філармонія)

Музика здатна стати універсальним словником почуттів – ідея, яку у свої трактати про риторичні фігури вкладали барокові композитори, ці записи могли розшифрувати кожну мелодію перетворивши її в сюжет. Однак найцінніше те, що майже пів тисячоліття тому люди, слухаючи музику, відчували подібні до наших переживання.

Таємничі посилання на сторінках партитур транслюватиме Ансамбль давньої музики “Terra Barocca” . Їхня програма – це вісім унікальних творів доби бароко, серед яких як творіння легендарних майстрів, так і музика несправедливо забутих композиторів. У програмі твори Йоганна Себастьяна Баха, Станіслава Сильвестра Шажинського, Йоганна Якоба Фробергера, Генрі Перселла, Клода Бальбатра, Жан-Фері Ребеля, Панкраса Руає та Антоніо Вівальді

29 червня, 17:00 / Молитва для Василя (Львівська філармонія)

Програма концерту зосередиться на камерній музиці як новітніх авторів, так і представників пізньоромантичної епохи. Всі обрані твори, написані в індивідуальному стилі кожного з митців, відобразили головні тенденції розвитку української інструментальної музики. Спільно твори Барвінського, Лятошинського, Гаврилець, Лисенка та Скорика стануть молитовною згадкою про героя України Василя Сліпака. Вони прозвучать у виконанні струнного квартету “Фенікс” та відомої піаністки Віоліни Петриченко.

29 червня, 20:00 / Діалог сучасності (Львівська філармонія)

Новий ансамбль “etc.duo”у складі молодих виконавиць Наталії Кожушко-Максимів та Роксоляни Кіт – пропагує сучасну українську музику. Музику, яку рідко чути на концертних майданчиках, музику про те, що лишається за лаштунками. У програмі твори Миколи Лисенка, Євгена Станковича, Антіна Рудницького, Ганни Гаврилець, Віктора Камінського та Юрія Іщенка

30 червня, 17:00 / “Я нічого не боюсь” (Львівська філармонія)

“Я нічого не боюсь. Тільки Бога” – ці відомі слова Василя Сліпака дали назви концерту. Незламність та воля до перемоги відзначає і знаменитий твір Людвіга ван Бетховена, що невипадково був обраний для програми Академічного симфонічного оркестру Львівської національної філармонії у рамках маратону пам’яті Василя Сліпака. Символічна та натхненна історія про графа Егмонта з Нідерландів оповідається в музиці однойменної увертюри. Звучатиме і один з найпопулярніших зразків польського музичного авангарду – твір Генрика Гурецкого, “Симфонія жалобних піснеспівів”. Написаний для оркестру та соло жіночого голосу, цей твір концентрує слухацьку увагу на образі матері в скорботі, що оплакує свого загиблого сина та є символічно співвідносною з Дівою Марією і водночас з жертвами Другої світової війни. Для події з Польщі приїздить відома диригентка Марта Ключинська. Солісткою вечора виступить мецо-сопрано Лілія Нікітчук.

30 червня, 20:00 / З Франції з любовʼю (Львівська філармонія)

Остання подія маратону прокладе ще один символічний місток між Україною та Францією – у залі філармонії на один вечір запанують настрої Паризької опери, солістом якої був Василь Сліпак. Саме тут зійдуться шляхи маестро французької музики – Моріса Равеля, Франсіса Пуленка, Жоржа Бізе, Гектора Берліоза і це ще далеко не весь перелік композиторів, які прозвучать у виконанні гості маратону Серін де Лабом та львівських піаністів Оксани Рапіти та Мирослава Драгана.

5 липня, 18:00 / Опера “Діалоги кармеліток” (Львівська опера)

Одна з найпопулярніших опер ХХ століття – “Діалоги кармеліток” Франсіса Пуленка – у постановці Львівської національної опери. Історія про молоду аристократку Бланш, яка, переживаючи складні події та обставини у часи Французької революції, перемагає власні страхи, сумніви та безпорадність, постане у режисерській візії Василя Вовкуна.

Неокласична музика Франсіса Пуленка, сповнена глибокого драматизму, прозвучить під орудою Івана Чередніченка.

Мінімалістична сценографія Миколи Молчана, сповнена містких символів головної християнської ідеї, костюми топової української дизайнерки Оксани Караванської та вражаюча світлова партитура Олександра Мезенцева нададуть постановці виразних штрихів та деталей.

Фото: Радіо Свобода

Сообщение У Львові відбудеться восьмий міжнародний маратон пам’яті співака і воїна Василя Сліпака появились сначала на Український репортер.

Син першого ректора Львівської богословської академії Михайла Димида та іконописиці Іванки Димид, онук знаної художниці Лесі Крип’якевич, правнук українського історика Івана Крип’якевича та священника і скрипаля Артемія Цегельського  віддав своє життя, захищаючи Україну від російської агресії.

З 7-річного віку Артем був пластуном, потім студентом УКУ, мандрівником, захоплювався парашутним та іншими екстремальними видами спорту.   Не було такого спорту, в якому себе не спробував хлопець. Він захоплювався військовим пластуванням, стрибками з парашутом, мандрівництвом.

Учасник Революції гідності, на початку окупації Криму він поїхав на півострів для підсилення проукраїнських сил начебто для купівлі мотоцикла. Після початку бойових дій на Сході України вступив добровольцем в «Азов». Брав участь у боях в районі Широкого. Пізніше перевівся до спеціального підрозділу «Гарпун».

Одного разу на мотоциклі заїхав в Ірак. Загалом відвідав понад 50 країн світу. Проїхав на мотоциклі від Мексики до Канади, підкорив Кіліманджаро, стрибнув з парашутом зі статуї Христа-Спасителя у Ріо-де-Жанейро.

24 лютого 2022 року хлопець перебував у Ріо-де-Жанейро, проте одразу після початку повномасштабного вторгнення вирушив в Україну. Купив бронежилет та каску та, щоб не платити за перевезення в літаку, одягнув броню на себе. Здивованій стюардесі сказав, що він з України і так йому безпечніше.

Вдома зібрав решту спорядження з часів АТО і вирушив на оборону столиці. Але потім його скерували до Бердичева, у 142-й навчальний центр ССО. Служив поруч з мандрівником Віктором-Миколою Гаврилюком, другом Дмитром Пащуком (загинув 12 березня 2023 року) та народним депутатом Романом Лозинським. Вони жартома називали свою четвірку на війні «Гавайська ТрО». Воювали на Херсонському напрямку.

«Ми тримались купи вчотирьох постійно – ти, Гармаш, ВК і я. 105 днів цієї війни разом, поряд, – написав побратим Артемія Роман Лозинський. – Присягали, стріляли, вигадували, сперечались, вечеряли при свічках і снідали між окупованими селами, стійкували, ти щось нам доказував, переконував, а ми слухали і трохи харились, мріяли, воювали. Зазвичай з теробороною. Але і з росіянами теж, особливо ти. Найбільше боявся цього моменту. Що хтось з нас чотирьох… А ти нічого не боявся».

Вільний. Безстрашний. Відважний. Для нього світ був великий і відкритий, а перепон не існувало… Ми всі ним неймовірно пишалися», – писав його рідний дядько, голова ВО «Свобода» Олег Тягнибок.

“Що його привело до того рішення [воювати, – ред.] – це є поклик предків, – вважає батько Артема. – Його дід і прадід боролися за вільну і незалежну Україну, у тому числі потерпали на Сибіру. Так що це історія і виховання”.

«Він був опорою. Він був такий молодий, драйвовий. Він давав мені цей драйв. Я не знаю, як жити без нього – згадувала сестра Артемія Емілія Димид. – Він міг узяти в друга саксофон і навчитися на ньому грати за кілька днів, а потім дати мені ноти і заграти зі мною El condor pasa. Він міг їхати на лижах без снігу, міг видертися на, знаєте, оці величезні вітряки, він міг літати. По-справжньому літати. У нього були крила, і він їх не ховав. Він міг перетнути мотоциклом пів світу, а потім везти його пішки ще з десяток кілометрів, бо закінчився бензин. Одного дня він міг бути у Мексиці, а на другий день – у Франції. Його цікавило життя, дії, рух».

Загинув 18 червня 2022 року внаслідок мінометного обстрілу під час бойового виходу в селі Біла Криниця Березнегуватського району на Миколаївщині.

21 червня 2022 року був чин похорону в Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла м. Львова . Під час похорону мама Артемія Іванка Крип’якевич-Димид заспівала синові останню колискову, що облетіла тисячі медіа в Україні та за кордоном.

“Та колискова не була сентиментом, це був гімн, моя молитва”, – цитує УКУ слова Іванки з інтерв’ю виданню Твоє місто.

Похований Арсеній на Марсовому полі у Львові.

Назавжди в строю Героїв України. Шана і слава Герою!

Сообщение “Він міг літати. У нього були крила”. Пам’яті воїна Артемія Димида (+відео) появились сначала на Український репортер.

Головний сержант загинув у боях за Україну 9 січня 2023 року.

Денис родом з Коростенського району Житомирщини. Після закінчення університету, у 2017 році він став до лав прикордонників. Хлопець взяв собі позивний “Грек” і боронив Україну в складі прикордонного підрозділу на Донбасі.

24 лютого 2022 року Денис із побратимами серед перших зустріли ворога: вони стримували загарбників, які йшли на Київ з боку білорусі. Завдяки тому, що прикордонники підірвали міст на шляху ворогів, Сили оборони України отримали додатковий час, щоб захистити столицю від окупантів.

Побратими розповідають, що Денис був справжнім лідером. Він першим хапався за зброю, щоб нищити ворогів, та за лопату, щоб будувати укріплення. Боєць власним прикладом заохочував колег до самовідданого служіння Батьківщині. “Грек” мав багато друзів по всій Україні, чимало з яких займалися волонтерством та допомагали його підрозділу: діставали необхідні речі, ремонтували техніку, привозили різні смаколики. Коли Сили оборони України витіснили ворога з північних областей, воїн вирішив бути там, де продовжувалися активні бойові дії.

«Ворог сам не полишить нашу землю, маємо вигнати його з України», – казав Денис.

Він долучився до підрозділу, який їхав боронити Україну на сході. «Усі в підрозділі слухали “Грека”. Він нас учив, знав багато чого, є вільна хвилина, відпрацьовували різні тактичні прийоми», – розповів прикордонник із позивним “Грім”, який серед останніх бачив Дениса живим.

На початку 2023-го підрозділ головного сержанта Зубрійчука стояв у промзоні Соледара. Ворожі позиції були за якихось сотню метрів від наших.

Загинув Денис під час боїв за Соледар. Того ранку 9 січня путінські найманці підступно атакували, порушуючи усі закони війни. Вони обійшли розташування прикордонників у промзоні Соледара, використовуючи однострій, схожий на український, але без шевронів та знаків розрізнення.

Ба більше, рашисти використовували розпізнавальні стрічки того ж кольору, що і Сили оборони України. Першими йшли штурмовики-смертники, найімовірніше, зеки “вагнера”, по яких вели вогонь і наші, і росіяни. Смертники викривали наші вогневі точки, а після них уже працювали специ, міномети, гранатомети… Ворожий вогонь був такої щільності, що прикордонникам довелося поповзом вибиратися з розташування. Цим вогнем важко поранило і “Грека”. Прикордонники витягли його з-під вогню та змогли ще живим помістити у бронеавтомобіль “Козак”, але під час евакуації Денис помер.

«Денис був справжнім патріотом України, який любив свою Батьківщину, свою родину та життя. Був вихованим в дусі патріотизму та любові до людей. До останнього свого подиху боронив територію нашої країни, віддавши найцінніше – своє життя», – написала сестра загиблого Юлія.

Поховали прикордонника у рідному селі Мала Хайяа на Житомирщині. Назавжди 27. Вічна слава Герою!

Сообщение Пам’яті головного сержанта, прикордонника Дениса Зубрійчука появились сначала на Український репортер.