Як писали диктант у різних куточках України та за кордоном, – повідомляє  “УП. Життя.”

Ірина Сітькова назвала цей диктант найкращими за останні кілька років.

“Це було символічно й потужно, адже виття сирен не могло перекрити мелодії тексту.

Це найкращий диктант і найкраще читання за останні кілька років. Стільки сенсів і така глибина, при тому все це – дуже обережно, дбайливо, з любов’ю до тих, хто пише, і з повагою до нашої історії”, – написала жінка.

Анна Ященко каже, що завдяки радіодиктанту раз на рік має змогу писати ручкою щось довше, ніж просто підпис.

“Якби Павло Вишебаба читав диктанти у школі, всі б були відмінниками”, – додала вона.

“І нашого голосу більше нікому й ніколи не вимкнути і не заглушити”, – процитувала радіодиктант Євгенія Завалій.

“Текст зворушливий і ніжний, дякую Оксані Забужко.

Дякую Павлу Вишебабі за повільне й інтонаційне читання. Але все одно, думаю, наробила помилок в пунктуації”, – поділилася жінка у себе у соцмережах.

Лєна Чиченіна зазначила, що даремно всі боялися цьогорічного радіодиктанту.

“Ну що, всі вижили після диктанту? Не так все і страшно виявилося, навіть молитви не знадобилися”, – звернулася вона до своїх підписників.

Анна Куземко не змогла пропустити ювілейний радіодиктант навіть попри безліч дедлайнів.

“Сподобався і текст Оксани Забужко, і те, як його прочитав Павло Вишебаба. Впевнена, що наробила пунктуаційних помилок, але це таке…” – написала жінка.

Костянтин Яременко підкреслив символічність повітряної тривоги – її оголосили одразу після початку радіодиктанту, а відбій дали по його завершенню.

“Паста в ручці закінчилась, і одне речення не вмістилось… Про навичку писати від руки взагалі окрема тема. Пан Вишебаба в ролі диктора – то дуже влучний вибір!” – зазначив він.

Дехто з українців долучилися до радіодиктанту вперше. Ірина Хомчук розділила дебют разом зі своїм плюшевим товаришем гусаком.

“Павло Вишебаба диктував старанно й цілком зрозуміло. Є два моменти, в яких сумніваюся щодо точного відтворення авторських розділових знаків, але я поставила свої. До речі, Оксана Забужко розділила своє одне речення аж на 13, от!

Зізнаюся: отримала задоволення від писання рукою й ручкою. Тепер пішла клацати далі по клавіатурі”, – пише жінка.

У соцмережі X, за традицією, не забули пожартувати з радіодиктанту.

“У Забужко речення довші, ніж повітряна тривога під час радіодиктанту”, – написала користувачка з ніком sirinjyka.

“Вирішила не відтягувати невідворотне й зробила першу помилку вже в слові “радіодиктант”, – пише користувачка sinekurre/

“Сьогодні дорослі діляться на два типи: ті, хто пишуть радіодиктант і ті, в кого є робота”, – жартує користувач leks_melnyk.

Де писали радіодиктант національної єдності?

Євгеній Золотухів цьогоріч вперше писав радіодиктант не з України.

“Така подія – чудова нагода відчути звʼязок зі своїм, рідним.

Текст сьогодні був, як на мене, відчутно коротшим (добре відчула рука, яка відвикла писати). А начитка від Павла Вишебаби майже ідеальна, навіть немає нарікань.

Після перших же речень зі складними розділовими знаками я перестав сподіватися на диктант без помилок, але приємні емоції отримав!” – поділився чоловік.

Писали радіодиктант і в потягах. Наталія Літвін розповіла, що провідники самі пропонували для цього пасажирам листочки та ручки.

“Тире і дефіси – наше все. Але і гарний же текст! І прочитаний, і написаний перфектно”, – наголосила вона.

Військовослужбовці теж доєдналися до радіодиктанту. Бійці 118 окремої механізованої бригади вже другий рік поспіль писали його з окопів.

Військові з 44 окремої артилерійської бригади імені гетьмана Данила Апостола писали радіодиктант прямо на вогневих позиціях – біля гармат, бойових машин, на пунктах управління.

Доєдналася навіть частина бійців, які перебувають у Суджі, що у Курській області рф.

“Як свяченою водою виганяють нечисту силу, так і наші воїни, українським словом виганяють московську нечисть”, – йдеться у дописі.

Українські полярники зі станції “Академік Вернадський” цьогоріч писали радіодиктант вп’яте. Попри досить ранню годину – у них на той момент була п’ята ранку – вся команда зібралася у їдальні.

“Усі – вбрані у вишиванки: хтось у традиційні, а хтось в особливі антарктичні, з пінгвінами та китами.

Щоправда, в останній момент озонометристу Сергію Якущенку довелося “переїхати” писати диктант до свого офісу, адже сьогодні погода зробила йому “подарунок” у вигляді багаторазових вимірювань рівня озону замість традиційних п’яти”, – розповіли у Національному антарктичному науковому центрі.

Полярники відзначили, що текст був досить складним, але цікавим. Троє учасників – лікарка Іванна Котурбаш, кухар Назарій Цюпка та геофізик Олександр Богомаз – відправили свої роботи на перевірку.

Сообщение Радіодиктант національної єдності-2024 писали навіть у Суджі та на “Вернадського” появились сначала на Український репортер.

«У день Національного свята Франції 14 липня я маю велику честь вручити від імені президента Емманюеля Макрона Орден Почесного легіону двом видатним українцям. Їх імена добре відомі у Франції та Європі, вони обидва нині борються за волю та незалежність України. Пані Забужко – на літературному фронті, а пан Сенцов – на полі бою», – сказав посол Франції в Україні Етьєн де Понсен.

Нагадаємо, Орден Почесного легіону (Ordre national de la Légion d’honneur) – найвища нагорода у Франції, яку присуджує президент республіки за військові або цивільні заслуги (найвища нагорода за цивільні заслуги). Його засновано 19 травня 1802 року декретом Наполеона Бонапарта.

Сообщение Олега Сенцова та Оксану Забужко нагородили французьким Орденом Почесного легіону появились сначала на Український репортер.

Єремеєва сказала, що в серіалах «1+1» державною мовою будуть лише комедії, а мело- і просто драми – російською. Тому що «мелодрами українською мовою сприймаються гірше… Продукти у весняному сезоні ми створили по-російськи, оскільки українська дається важче для цього жанру». Зате «з комедіями простіше». Як вважає Єремєєва, українською говорити в кадрі проблемно. З державною ж серіалів за кордон не продати, а коли фільми російською, то їх купують охоче.

Як відомо, цей телеканал контролює олігарх Коломойський.

На цей антиукраїнський наступ не могло не відреагувати суспільство. Відома письменниця Оксана Забужко написала у Фейсбуці:

“Коли чергова іст…та, наділена якими-небудь привілеями (мікрофоном, камерою, погонами, грішми, і т.д.), посміє ляпнути вам у вічі, що мова вашої країни – це такий смєшной калхоз, – благаю, не треба, за 4-поколіннєвим рефлексом розстріляних, 1) ховати очі, вдаючи, що нічого не сталося, 2) зворушливо доводити цій істоті у відповідь, як вона помиляється (розповідати, яка ваша мова насправді хароша, пропонувати безкоштовні лінґвістичні консультації, радити почитати Лесю Українку, Підмогильного, Ольжича, і кого-там-іще), 3) старатись відшукати в її словах “раціональне зерно”, щоб не так мучило приниження від того, що вас обляпали – а ви нічим не можете відповісти…

Можете. Ця іст…та вчинила замах на вашу національну гідність. На ваше законне, природне ПРАВО ЛЮДИНИ. В фізичному еквіваленті – все одно якби підійшла до вас і вдарила в обличчя.

Не втирайтесь. Це погана стратегія – найгірша з усіх можливих.

Підозрюю, що ми взагалі вижили як нація – не завдяки тому, що гнулись і мовчали, а завдяки тим, хто, отримавши ляпаса, “відрухово” (як розповідала мені колись одна упівка-підпільниця) бив у відповідь, не думаючи про наслідки.

І це правильний рефлекс. Вчімося захищатись”.

https://www.facebook.com/ukrreporter/videos/1034952800012628/

На фото: робота хужожниці А. Буйгашевої “Побудка”. Картину було представлено на цьгорічній бієнале “Україна від Трипілля до сьогодення в образах сучасних художників” у Києві.

Сообщение Оксана Забужко: продюсерка “Плюсів” вчинила замах на національну гідність українців (+відео) появились сначала на Український репортер.

Серед рекомендованих до прочитання є збірка есе “Your Ad Could Go” української письменниці Оксани Забужко, – повідомляє twnews.

Як говориться в описі, це історії про Помаранчеву революцію, суперництво та теніс. Книга виходить в американському видавництві Amazon Crossing з 28 квітня.

Також автори рекомендують звернути увагу на книгу “Як нагодувати диктатора” польського репортажиста Вітольда Шабловського, перевидання Антона Чехова, біографію Фріди Кало в Парижі (Франція) і багато іншого.

Зазначимо, що раніше роман Забужко “Музей покинутих секретів” увійшов до списку найкращих книг XXI століття за версією швейцарської газети Tages Anzeiger.

Сообщение “New York Times” назвав книжку української письменниці однією з найкращих новинок 2020 року появились сначала на Український репортер.

Декомунікація поколінь

Презентуючи нову книжку, яка є зібранням найяскравіших зразків малої прози за три десятиліття, успішніша авторка поділилася думками, якими вона нині найбільше переймається. Вони так чи інакше знайшли відображення в її творах, частину з яких уже сьогодні перекладено багатьма мовами та поставлено на численних європейських сценах: «Інопланетянка», «Дівчатка», «Казка про калинову сопілку».

Завершує книжку нова повість, на яку, за словами авторки, терпляче чекали видавці. У ній йдеться про непорозуміння між матір’ю і дочкою, яке стає своєрідним підсумком історії цілого покоління – «покоління відкладеної війни».

Нова книжка носить назву цього твору – «Після третього дзвінка вхід до зали забороняється». Як пояснила авторка, це означає: про те, що мати не встигла сказати, донька вже не дізнається.

Згідно із сюжетом, письменниця розповідає про матір «зі своїми кістяками у шафі» і доньку, яка також має свої секрети.

«Для мене це повість про декомунікацію», – зізнається Оксана Забужко. Але мова йде не про конкретну сім’ю, точніше, не лише про неї, а про ціле покоління людей.

«Чому ми своїх дітей не підготували до тієї війни, яка свого часу не впала на наші плечі? – запитує письменниця. – Ми навіть не розповіли їм про страхи і приниження нашої молодості. Моє покоління у ролі передавача досвіду, скажімо відверто, «облажалось».

Оповідання – складний жанр

«Ця книжка розповідає про те, що мене найбільше «діставало» і діймало протягом тридцяти з гаком років», – акцентує авторка. Загалом вона вважає, що короткі оповідання – це складний жанр, тому написати добре оповідання важче, ніж великий твір.

«Оповідання вимагає існування «товстих журналів», – пояснює пані Оксана. – «Товсті журнали» померли, відповідно почав відмирати і жанр. Молодим авторам добре було б на малих формах вчитися і тренувати свої літературні «м’язи». Натомість всі пишуть романи, адже вони краще продаються. Це вам скаже продавець книг у будь-якій країні світу.

Але Нобелівський комітет у 2013 році спробував змінити кон’юнктуру, присудивши премію канадській письменниці Еліс Манро, яка за все своє життя не написала навіть повісті, а писала лише оповідання – історії про людей».

У XXI столітті великих воєн не буває

Про війну, яка сьогодні триває на сході України, Оксана Забужко написала попередню книжку «І знов я влізаю в танк». В новій книзі читач знайде оповідання, в якому один із героїв – київський таксист – ще під час Помаранчевої революції зауважує: «Буде війна». Цей образ, як зазначає сама письменниця, не є вигаданим, вона справді почула цю фразу під час буремних революційних подій у 2004-му, коли і сама відчувала воєнну небезпеку.

Передчуття війни завадило авторці писати вірші. Адже, як зізнається Оксана Забужко, поетичні рядки приходили до неї виключно про воєнні жахіття, і письменниця не хотіла, записавши їх, сприяти тому, щоб вони здійснилися.

«А сьогодні наші хлопці на сході України мусять стояти живим кордоном, – з обуренням зазначає письменниця. – За 25 років люди, які вдавали, що правлять країною, не зробили кордон із Росією!».

Відповідаючи на запитання: «Чи буде велика війна?», Оксана Забужко підкреслює, що у XXI столітті великих воєн не буває. «Адже сьогодні, щоб отримати перемогу, не потрібно бомбити міста, достатньо розбомбити мізки. В такому разі ви самі винесете завойовникам ключі від міста. Це так, як відбулося в Криму», – говорить вона. Насправді ж, вважає письменниця, Третя світова терористична війна уже триває.

Марина ХОВРАХ

Сообщение Оксана Забужко: «У XXI столітті не потрібно бомбити міста, достатньо розбомбити мізки» появились сначала на Український репортер.