Вмирати чи виживати? Якою буде медицина на Київщині
Хто нас лікуватиме? За які кошти? Чи закриють лікарні? Ці та інші питання обговорювали під час засідання комісії з питань охорони здоров’я материнства, дитинства, соціального захисту населення та пенсіонерів Київської обласної ради.
Пропонують, що кожен округ матиме мінімум дві лікарні багатопрофільного лікування першого рівня та одну лікарню другого рівня.
Так, броварська лікарня матиме другий рівень та обслуговуватиме всю лівобережну частину Київської області, що призведе до більшого навантаження. Сьогодні лівобережжя області має 6 районних лікарень. Після утворення госпітальних округів, залишаться тільки 3. Інші планують закрити або перепрофілювати заклади в хоспіси. Ніякого будівництва нових лікарень не передбачено.
Хто найбільше постраждає від змін? На думку головного лікаря Броварської центральної районної лікарні Валентина Багнюка, медична реформа найбільше вдарить по селянах та мешканцях райцентрів.
Для них поява сімейних лікарів і паралельне закриття райлікарень означає неможливість лікуватись у спеціалістів. Адже нова мережа лікувальних закладів прив’язується до кількості населення, але зовсім не враховується стан доріг та громадського транспорту. У селі неможливо за 10-20 хвилин, як обіцяють, надати екстрену допомогу або транспортувати хворого до лікарні.
Амбулаторії в пілотних регіонах, особливо у селах, взагалі розташовують без урахування можливості хворих дістатися до них, наголошує багато хто з керівників районних і міських лікарень.
Постраждають і працівники лікарень. Їм усім треба буде переучуватися на педіатрів.
– Наприклад, кардіолог, який пропрацював 25 років, мусить усе почати з початку – стати сімейним лікарем.
Тепер він має бути і педіатром, і гінекологом, і стоматологом, і кардіологом.
Навіть лікуватиме туберкульозних, інфекційних і онкохворих.
Але на перекваліфікацію потрібен час. Утім, хороші та енергійні спеціалісти, мабуть, будуть шукати або іншу роботу, або… іншу країну, – вважає головний лікар Броварської центральної районної лікарні Валентин Багнюк.
– Перш, ніж впроваджувати реформи, поясність, з якого бюджету вони будуть фінансуватися, – каже головний лікар Бородянської районної лікарні Ігор Чебишев. – Мені район сказав, що тепер грошей на лікарню не дасть, оскільки її все одно забирає область, тобто вона буде центром госпітального округу.
– Зверніть увагу на Києво-Святошинський район, – зауважує його коллега з Боярки. – Наш район не просто найбільший, з новими мікрорайонами й житловими комплексами, а й розкиданий навколо всього Києва. Торік із стаціонару районної лікарні було виписано 20135 хворих! І це враховуючи, що більшість населення району лікується в Києві.
Є ще одна незрозумілість. Буде дві служби швидкої допомоги: невідкладна та екстрена. Причому, екстрена керуватиметься з єдиного центру з Києва, що важко уявити і пояснити. Яку “швидку” викликати для себе – теж незрозуміло.
Головного лікаря Сквирського району, одного з найвіддаленіших районів Київщини турбує, що реформа орієнтована на молодих і здорових людей, які мають можливість “зірватися” й поїхати куди завгодно. А людям літнього віку, мешканцям сіл доведеться мовчки помирати. Зрозуміло, що з села лише одиниці поїдуть до лікарні за десятки, а то й сотні кілометрів.
Ось ще деякі міркування медиків про цю реформу. Надії на те, що перевчаться на сімейних лікарів дільничні терапевти, педіатри, акушери-гінекологи, інші вузькі фахівці мало. Чи може лікар віком за п’ятдесят, який все життя пропрацював за певною спеціальністю, з’їздивши на 6-місячні курси, повернутися фахівцем-універсалом?!
Та й у чому тут інтерес лікаря? Він їде на курси, втрачає в матеріальному плані, півроку живе далеко від сім’ї. Повертається на те саме робоче місце, сідає в тому ж кабінеті за той же стіл, з тими ж фонендоскопом і тонометром, але обсяг роботи збільшується навіть не в рази, а на порядки. Як і відповідальність. Хоча наші сільські лікарі завжди були сімейними лікарями, без ніякої реформи.
Попередній матеріал на цю тему читайте ТУТ
Наталія ПЛОХОТНЮК
