Добалакалися: Україна – це Гонтарєва. Знову про хор і спалену хату
Деякі патріоти добалакалися: Україна – це Гонтарєва. Вони назвали поганим антиукраїнським, отже й антидержавним, «ганьбою України» гостру сатиру на банкіршу-втікачку від правосуддя.
Не пам’ятаю, щоб навіть гостріші, карикатурні публічні нападки на найвищих керівників влади хтось насмілився голосно назвати «поганими, ганебними, неукраїнськими». Недавно в соцмережі з’явилася фотопародія на подружжя Зеленських в образі Проні Прокопівни і Голохвастова з кінокомедії «За двома зайцями».
І ніякого лементу про моральність, антидержавний посил. Хоча зле висміяли найвищу державну особу, обрану 73-ма відсотками виборців. Ще й з яким літературним героєм порівняли! А образу Гонтарєвої підняли до рівня «недопустимої образи» самої Батьківщини, якщо не самого Бога.
У захисників Гонтарєвої не вистачило клепок у головах для усвідомлення того, що висмоктана ними з пальця «ганебна» історія щодо сатиричного номера шоу чи не найяскравіше показала всю нікчемність челяді «вершків» суспільства, ніби рентгеном просвітила цинічну, підлизну її мораль, і все те, що глибоко сиділо у гнилому середовищі «еліти» з її вірнопідданою прислугою.
Джинсові журналісти і блогери, в упряжці з представниками шнуркової інтелігенції, зчинили справжній армагеддон проти «95 кварталу» і знаменитого хору. Сумніваюся, чи було б стільки лементу, якби та сатира йшла не від колишньої шоу-команди Володимира Зеленського.
Навколо ж чого «прокислі» вершки кинулися демонструвати свою «моральність»? Навколо «незміряного» горя тієї, за керівництва якої Національним банком у мільйонів українців згоріли заощадження у ліквідованих нею банках, а в решти вкладників за лічені години вклади «схудли» втричі.
За участі Гонтарєвої мільярди народних грошей викидалися на рятування проблемних банків, які все одно ліквідували – звісно, після того, як «правильно» розпорядилися одержаними з Нацбанку Гонтарєвої не однією сотнею мільйонів. Перелік «заслуг» «дочки нації» перед українським народом можна продовжити. Та повернімось до моралі – не «елітної», а справді народної.
Незважаючи на виняткову гостинність українців, здавна існує таке правило: «Я з нечесним за стіл не сяду». Бо у справді народній моралі великим безчестям вважалося злодійство.
Необхідна умова для збереження честі – пошанування правдивості: «Ніколи неправди не говори, бо кого ймуть на неправді, тому вже хотя би й божився, не вірять».
Ще раз наголошу, що це вимоги народної моралі. І носіями її повинні бути моральні люди. У нашій же історії моральність демонструють ті, хто далекий від народної моралі, вони залюбки сідають за стіл з явно нечесними, з зажерливими корупціонерами і казнокрадами, у яких правдивість не в пошані.
Найбільш «знаменитий» захисник Гонтарєвої – міністр економіки, торгівлі і сільського господарства Тимофій Милованов. Він доземно вибачався перед ображеною банкіршею, бо, мовляв, критика у її бік «знижує інвестиційну привабливість України». Олігарх Ігор Коломойський назвав міністра дебілом. А той і не образився, сам жартома назвав себе цим словом. Головним же у цьому конфлікті назвав те, що «в суспільстві триває дискусія». А точніше – окозамилення від справжніх народних бід.
З подібних «геніїв» складається й уся команда, яка переймається захистом «України-Гонтарєвої». Он велика моралістка назвала сатиру кварталівців ледь не кінцем світу для України: кінець епохи гідності.
Це сказала політик, яка сама давно втратила гідність і мораль державника й політика: спочатку в команді Ющенка, а потім і в команді Порошенка. Мільйони виборців оцінили їхню гідність, діловитість і чесність. У справді демократичній державі шакалів владної зграї, які двічі профукали довіру народу заради власного збагачення, поганою мітлою женуть з політики, а в Україні такі ще й повчають нас, як на цьому світі жити. І ще страшніше: паплюжить народний хор, який несе в маси українську пісню, в тому числі й за кордоном.
А що заявила Уляна Супрун, громадянка іншої країни: скасувати концерт хору імені Григорія Верьовки на День гідності. І це пішло гуляти по вітчизняних ЗМІ.
Дожилися. Доборолися. Аж гримить!
Долучилася до цькування хору ще одна «велика» патріотична моралістка, відома поетеса, вихованка політичної школи США, обласкана євровладою увагою й фінансами. Виступ хору на концерті «95 кварталу» вона назвала «стриптизом на гробах».
А як назвати те, що на безупинному вимиранні нації жирують її керманичі і партійні лідери? Ті, хто за останні п’ять років довів Україну до світового лідерства з корупції, від чого самі казково збагатилися? Та представницю «гнилої частини інтелігенції з подвійною мораллю» ця біда не «моралить», не піднімає дух патріотичної боротьби за здоров’я й життя простого народу.
У соцмережі з’явилося повідомлення: «У вінничанина Сергія Тарасіва – рак мозку. Учасники АТО/ООС просять врятувати друга». І подібні звернення, на жаль, стають нормою життя нашого героїчного суспільства, оскільки в державі немає грошей для лікування навіть таких героїв, як Сергій. Не говорячи вже про передчасні смерті пересічних людей, у яких немає грошей на дорогі ліки і ще дорожчі операції. У тих людей, котрим Гонтарєва спалила заощадження на лікування і похорони.
Натомість з бідної державної скарбниці нафтогазовий діяч Коболєв одержує майже 29 мільйонів гривень місячної зарплати, що дорівнює дев’яти з половиною тисячам українських пенсій. Одержує багатомільйонні премії за нібито виграні суди проти Росії, але збитки й досі не компенсовані Україні. Сотні мільйонів заробили на цьому й закордонні дорогі адвокати. Майже мільйонні зарплати в низці інших державних структур. Недавно почув з телеекрана, що новопризначеному голові ЦВК відвалили на хлібець аж 750 тисяч гривень на місяць. Це вже навіть не стриптиз, а повний розгул на гробах збіднілого народу.
Хочу через газету запитати президента Володимира Зеленського, прем’єра Олексія Гончарука, голову парламенту Дмитра Разумкова: хто вам дав право так розкидатися народними грошима? Ви що, їх надбали своїми шоу-виставами?
Половина родин неспроможна заплатити за комуналку, бо їх обклали здирницькими платіжками, щоб коболєви одержували космічні зарплати і премії, а власники приватизованих державних енергетичних систем і копалин обростали новими офшорами. Але й цього не бачать «геніальні поети» й «великі моралісти», бо для них головне – з шкіри лізти своїм лакейством перед хазяями, загризаючи навіть справді народний і всесвітньо відомий хор, доведений «патріотичною владою» до стану виживання.
Якось почитав, що у Норвегії всі ресурси належать народу, який в кінці року одержує свою ренту, в 2018 році вона склала 49 тисяч євро на одного громадянина цієї держави. За Конституцією України всі ресурси й надра теж належать народу. За запасами газу ми другі в Європі. Хочу запитати письменницю пані Забужко, яка представляє себе моралісткою нації: на чиїх гробах і хто танцює цей антиукраїнський стриптиз?
Думаю, я назвав далеко не всю вітчизняну ідіотію. Бо в країні війна, ледь не щодня гинуть захисники Вітчизни, а деяі представники політичної еліти й інтелігенції оравою накинулися захищати біду Гонтарєвої, у якої згоріла одна з літніх резиденцій.
Так, однією з найважливіших вимог народної моралі є діяльна любов до людей, що перш за все мала виявлятися у наданні допомоги ближньому, передусім вдовам і вдівцям. Гонтарєва не належить до категорії бідної вдови: вона має житло в Лондоні багатомільйонної вартості у фунтах, та і в Україні є де «погрітися», соцмережі показують, як її син ніжиться у ванній, наповненій шампанським.
Виникає і таке запитання, на перший погляд, цинічне: як постраждала Гонтарєва від гострого жарту кварталівців, що так дружно й резонансно кинулися її захищати? Нехай вибачить мене моя мораль, але скажу таке: за такий піар, що зчинився навколо її горя, прирівняного до державної біди, треба б Гонтарєвій «розкошелитися» на кілька мільйонів для організаторів цього армагеддону. Он якою знаменитістю стала!
Стосовно неї і їй подібних, скажу словами китайського філософа Конфуція: «… соромно бути багатим і знаним, коли в державі панує беззаконня».
Натомість прислуга державної еліти закликає патріотів не на боротьбу з корупцією і беззаконням, що світом визнано головною проблемою України, а на «свідому смерть заради землі своєї». Тільки не подумайте, не заради тієї землі, яку хочуть пустити з молотка. На свідому смерть повинні піти сини України заради іншої землі, яку здали «лідери нації» в 2014-му. Мовляв, такі герої вибрані Богом.
І тут подвійна мораль. Оскільки той, хто закликає до «свідомої смерті заради рідної землі», повинен сам стати в першу шеренгу цієї кривавої боротьби, і синів своїх туди поставити. А то он скількох патріотів чуємо щодо перемоги над агресором, але геройствують вони не з автоматом у руках, а перед мікрофоном у телестудіях. На цьому й знаними стають. А як їхній рейтинг підстрибує вгору, коли когось називають «проросійським», «рукою Путіна»?
Але те, що таким натовпом побіжать «героїчні українці» в «солісти хору імені Гонтарєвої», – це й мене здивувало. Оскільки вважаю, що навіть у продажної української челяді, а, може, і в окремих представників еліти, залишилася в душі хоч якась частинка надзвичайно шанованої в народі заповіді: «Нехай не шукає ніхто свого власного, але кожен – для ближнього».
Втім, про що веду мову? Давно в народі помічено, що той, хто насмілиться образити самолюбну нікчемність, може залишитися наодинці з нею, якої швидко стає дуже багато, і своїми шпильками вона замучить того, хто пішов проти неї. Що бачимо й з історією участі народного хору в сатирі проти «української совісті й гідності» – Гонтарєвої. Навіть керівник хору вимушений був поклоном до землі вибачатися перед «обличчям України». Може, тому, що вже посипалися були «патріотичні» пропозиції про позбавлення державного хору будь-якого фінансування з державної скарбниці.
Але, на моє глибоке переконання, керівник знаменитого хору не повинен був вибачатися. Якщо ж до народного хору стане сунутись чиясь продажна брудна рука розправи, то ми всім півторатисячним колективом приїдемо в Київ на вантажівках, тракторах і комбайнах її зупиняти. Думаю, нас підтримають й інші справжні українці.
Леонід ЯКОВИШИН,
Герой України, генеральний директор ТОВ «Земля і воля», публіцист
