Це було схоже на паніку. Футбол від Андрія Шевченка

Головне футбольне питання – їхати збірній України на чемпіонат світу до країни-агресора чи ні – вирішилося само собою. Команда Шевченка не зуміла вийти з кваліфікаційної групи, поступившись удома хорватам.

Збірна вже вкотре провела досить дивний матч. Хороший перший тайм і абсолютний провал у другій половині гри. Щось подібне ми вже бачили місяць тому в Ісландії.

Оптимізм

Перші 45 хвилин вселяли оптимізм. Українці вміло контролювали м’яч, непогано атакували та часто били по воротах. Найкращий момент відкрити рахунок мав Коноплянка – Євген після подачі Ярмоленка бив головою з кількох метрів – м’яч пролетів поруч зі стійкою. Двічі з дальньої дистанції «стріляв» Степаненко, один раз запустив свою ліву «гармату» Ракицький – було досить небезпечно.

Загалом, за перший тайм «жовто-сині» 7 разів били по воротах суперника, провели 8 флангових атак і мали нагоди, аби забити. Активним був Коноплянка, який кілька разів ефектно на фланзі накручував Домагоя Віду та загострював гру.

Хорвати теж не відсиджувались в обороні. У картатих активно працював лівий фланг, звідки пройшло кілька гострих подач. Як завжди небезпечно було після кутових та подач зі штрафних. Стандарти – один із козирів збірної Хорватії, яким вона вміло користується.

Безнадія

Після перерви ситуація на полі різко змінилася. «Червоно-білі» почали грати трошки вище, активно пресингували українських захисників, часто змушуючи останніх відбиватися довгими передачами в нікуди. Оскільки ми грали без номінального центрального нападника, ніхто за ці виноси не чіплявся, і м’яч знову опинявся під контролем суперника.

Конструктив у грі «жовто-синіх» кудись зник. Можливо, це пов’язано з фізичною формою. У другому таймі українці значно гірше відкривались, особливо в глибину за спини захисників. А коли у команди немає динаміки, маневру, то проти неї дуже легко грати.

Попустили наші дуже легко та несподівано. Ракицький невдало перервав простріл, м’яч опинився у Модріча, якого ніхто не атакував. У хавбека «Реалу» було достатньо часу, аби виконати точну подачу. Крамаріч опинився між двох захисників і спокійно пробив головою.

Пропущений м’яч шокував наших футболістів. З’явився невиправданий брак, якого було ну дуже багато. Неточними передачами, поганим прийомом м’яча грішили усі без винятку польові гравці. Це було схоже на паніку.

А за 8 хвилин гості забили вдруге. Українці виходили з оборони, але швидко втратили м’яч. Пішла довга передача на Ракітіча, про якого забули наші захисники. Півзахисник «Барселони» виконав геніальну передачу в дотик, яку на дальній штанзі замкнув Крамаріч, оформивши дубль.

За 20 хвилин, що залишалися до фінального свистка, збірна України так і не спромоглася бодай гостро огризнутися. В активі команди лише один удар по воротах (знову Ракицький здалеку і неточно) проти семи у першому таймі. Безнадія – така емоція читалася на обличчях гравців у жовтій формі.

Потрібно визнати, що експеримент з Ярмоленком на місці центрального нападника себе не виправдав. Андрій, як і Денис Гармаш, який мав допомагати Ярмоленку, постійно зависав у напівпозиції: і  ні тут, і ні там. Як наслідок, за весь матч Ярмоленко здійснив усього 45 тактико-технічних дій з браком 37 відсотків. Надто мало і неефективно, як для одного з лідерів команди. Не вразив і Марлос, від якого усі чекали значно більше загострюючих дій: обводок, проникаючих передач, підступних ударів – всього, що вміє робити цей гравець, не було.

Рік Шевченка

Як оцінити рік роботи Шевченка на посаді головного тренера? З одного боку, в грі збірної вималювалася чітка структура, заснована на контролі м’яча. Ми намагаємося грати у футбол, а не мучитися. Андрій Миколайович суттєво омолодив склад, дав шанс проявити себе багатьом новачкам, молодим футболістам, які цим шансом скористалися. У збірної є свій малюнок гри – і це плюс.

З другого боку, поки що команда Шевченка абсолютно не вміє проявляти характер, не може перебудуватись, якщо щось іде не за планом тренерського штабу. Переломити гру, вигризти результат зубами – ці слова поки не стосуються збірної Шевченка. Так було в обох матчах із хорватами, у грі проти Ісландії на виїзді. Також команді бракує досвіду. Вона не може довести до логічного (переможного) завершення ті матчі, у яких має відчутну перевагу (Ісландія вдома, Туреччина на виїзді). Ось і виходить: там не дотерпіли, там перегоріли і втратили важливі очки. Ще одне спостереження – поки що «жовто-сині» не надто вдало грають із сильними командами. Дві поразки від Хорватії, лише одне очко у двох поєдинках з Ісландією. Турків обіграли? Ну так ця команда сьогодні не така грізна, як раніше.

Чи є у Шевченка перспективи? Думається, що так. Він чітко знає, чого хоче від своїх футболістів. Інша річ, що сьогодні по-справжньому сильних гравців у нашій команді небагато. Низький рівень внутрішнього чемпіонату аж ніяк не сприяє прогресу гравців. А в «Шахтарі» та «Динамо» на провідних ролях легіонери. Звідки ж цим сильним українським футболістам взятися?

Шевченко прийняв збірну після провального Євро-2016 у період зміни поколінь. Вийшло так, що цей відбірковий цикл став для Андрія Миколайовича етапом становлення нової команди. Особливих результатів від його збірної ніхто і не чекав. Але ми їх вимагатимемо вже у наступному відборі, який стартує наступної осені. І тоді вже ніхто ніяких знижок тренерському штабу давати не буде. Сподіваємось, у Шеви та його команди все вийде. Шишки вже набили, досвід з’явився. Тепер – засукати рукави і працювати на результат.

Андрій Шевченко, головний тренер збірної України:

– Як тільки у другому таймі у нас не вистачило сил, ховати підняли темп і почали пресингувати. У другому таймі рівень команд дав про себе знати. У нас зразу з’явилися проблеми. Я говорю про мобілізацію класних гравців у суперника. У них дуже багато високоякісних гравців. Їм вистачило одного шансу для того, щоб вийти вперед. Ми почали частіше помилятися, втратили позиції, пропустили перший гол, хоча вже і до цього були у них моменти, які насторожували.

Збірна України показала колективний футбол, говорити про фізичний стан немає сенсу, хорвати просто вищі класом. Я дуже задоволений хлопцями, після першого тайму у всіх була велика надія. Якщо розглянути гру, то всі ці епізоди пов’язані з якістю футболістів. У нас багато молодих гравців, які уперше грають на такому рівні. У нас є команда, яку ми будуємо.

Що таке високоякісні гравці? Вони знають, коли збільшити темп, коли його збавити. Остання передача, яку віддав Ракітіч, – не думаю, що є багато футболістів у світі, які можуть віддати такі передачі. Майстерність суперників сьогодні значно вища, ніж у нас.

Якщо і далі працюватиму в команді, то моя філософія не зміниться. Я спеціально викликаю по 25-26 гравців, бо я хочу викликати всіх футболістів, які можуть прогресувати. Я бачу перспективи, єдине – нам треба краще розуміти гру.

Україна – Хорватія 0:2

Україна: П”ятов – Караваєв, Ракицький, Хачеріді, Матвієнко – Степаненко, Ротань (Сидорчук, 68) – Марлос (Бесєдін, 78), Гармаш (Коваленко, 66), Коноплянка – Ярмоленко

Хорватія: Субашич – Віда, Мітровіч, Ловрен, Врсалько (Піваріч, 86) – Модріч, Ракітіч, Бадель, Крамаріч (Пашаліч, 88), Перішич – Манджукич (Рог, 90)

Голи: Крамаріч, 62, 70

Ярослав ТИМОШИК

Фото Укрінформ

На цю тему читайте також ТУТ

Like

Леонід Фросевич

Головний редактор “Українського репортера”


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *