На замітку уряду Гройсмана: велич американської науки
Останнiм часом я нiчого не чую про досягнення української науки. Тож поговоримо про науку США. Ми вже писали, що Нобелівську премію з економіки знову отримав американець.
Лауреатами з фізики, хімії, фізіології і медицини також стали американці. Тепер у США 325 нобеліатiв.
Але коли ж Америка встала на шлях, що веде до наукового лідерства? З першого кроку. Ubi universitas, ibi Europa де університети, там і Європа, говорить прислів’я, але ж колоністи й прибули звідти. Тому 8 вересня 1636 року, всього через 16 років після прибуття «Мейфлауера», коли їх було не більше 35–40 тисяч, вони заснували в Кембриджі Новий коледж (майбутній Гарвард): «Для пошуку знань і передачі їх потомству, ті ж, кого лякає цей шлях, нехай i далi неосвічено сподіваються на чудеса церкви».
У Росії тоді взагалі не було вищих навчальних закладів. І середніх теж.
Коледжі виникали один за другим: Вільгельма і Марії (1693 р.), Єльський університет (1701), Пенсильванський (1740), Принстонський (1746), Колумбійський (1754), Браунський (1764), Ратгерівський (1766), Дартмутський коледж (1769). Так що на початку XIX століття в США було 9 вищих навчальних закладів (в Росії всього три). Недарма двоє батьків-засновників США були вченими: Бенджамін Франклін, чиї заслуги відомі, і Томас Джефферсон, агроном, який приніс у Новий Світ різні сорти рису, маслинових, трав і конституцію.
І все ж віддаленість від старих наукових центрів позначалася, в теоретичній науці тон задавала Європа. Зате в практиці американці швидко вирвалися вперед. Під час війни з Англією 1812–15 років ворожа блокада показала всю небезпеку відсутності власного виробництва зброї країна не виробляла ні рушниць, ні гармат, ні пороху. Запросити знаючих майстрів не вдалося, і довелося створювати складне виробництво самотужки, не маючи ні бази, ні досвіду, ні фахівців, але також і застарілих стереотипів. І США впоралися! Більше того, замість мануфактур із переважанням ручної праці, які становили основу промисловості напівфеодальної ще Європи, вони створили передове машинне виробництво. Не маючи достатньо робочої сили, вони пішли шляхом механізації, але винайшли не тільки нові машини, а й методи організації виробництва.
Америка вершила модернізацію, не запозичуючи технологій, як Росія, а створюючи їх! І незабаром випередила Європу. Так, на прокладанні залізниці Москва – Петербург працювали американські парові екскаватори (перший такий був створений юним інженером Вільямом Отисом в 1836 р.), а в 1854 р. сама Англія, майстерня світу, побудувала збройовий завод за американським зразком, закупивши для нього американське ж обладнання.
Однак справжнє відкриття Америки відбулося в 1876 році, коли на виставці в Філадельфії приголомшені європейці переконалися в безумовнiй перевазi американської технічної думки. Після чого у США запозичували все: технологію виробництва рушниць і револьверів, швейних машин і металевих рушничних патронів, насосів, парових машин і котлів, турбін і паровозів, сільгоспмашин, машин для виготовлення взуття, пильних станів, фрезерних, копіювальних, шліфувальних, револьверних, розточувальних і багатьох інших верстатів, електричних мостових кранів, холодильників і ліфтів тощо.
Причому Європа копіювала не лише конструкції машин, а й методи робіт, організації виробництва і навіть реалізації продукції.
Остаточно світ переконався в технічній перевазі США на знаменитій Всесвітній виставці в Чикаго в 1893 році. Проходила вона в рамках святкування 400-річчя відкриття Америки і була грандіозною.
Сам Ольмстед, ландшафтний архітектор, який створив нью-йоркський Сентрал-парк і парк на горі Мон-Рояль у Монреалі, трудився над її оформленням. На ній працювало перше в світі колесо огляду, що стало одним із чудес світу. Створене Джорджем Феррісом (з тих пір англійською колесо огляду називається ferris wheel), воно мало 75 метрів у діаметрі й важило 2000 тонн! Дві парові машини потужністю по 1000 к. с., 36 кабін розміром з автобус, 20 сидячих і 40 стоячих місць у кожній (всього 2160 чоловік). Його 70-тонна вісь була на той момент найбільшою сталевою кованою деталлю в історії техніки, а саме колесо було вищим за будь-яку будівлю Америки.
Виставку висвітлювали не тільки сотні репортерів, а й 200 тисяч електроламп Едісона. Напругу давали генератори Тесли (він мав власну залу з неоновими табло і рукотворними блискавками). Навіть дзвін Свободи перевезли на цей час із Філадельфії до Чикаго! Понад 27 млн чоловік відвідали 200 її павільйонів (населення США в той час становило близько 63 млн).
Міністр фінансів Росії Вітте для вивчення досвіду виставки направив до США Віктора Львовича Кирпичева, ректора Харківського політеху. Професор відзначав, що Америка далеко випередила Європу не тільки в оригінальності й досконалостi машин, але і в їхній точності та стандартизації. За океаном створили перші дійсно масові виробництва, причому зі значно вищою продуктивністю (в середньому вдвічі-втричі), ніж у Європі. Так, наприклад, американська домна того ж обсягу, що і англійська, давала в три-чотири рази більше чавуну за рахунок вдування великої кількості повітря під бiльшим, ніж в Англії, тиском.
Але, незважаючи на промислове лідерство і безсумнівне багатство, США відставали в науковому відношенні від Старого Світу. Взяти ту ж Нобелівську премію, засновану в 1901 році, першим американським лауреатом став Теодор Рузвельт (премія миру), потім в 1907-му Альберт Майкельсон фізика, в 1914-му Теодор Річардс хімія, але в цілому до 1932 року переважали премії миру і з літератури: 8 з 12. Великобританія за цей же час мала двадцять лауреатiв, причому 16 із них отримали премії з фізики, хімії та медицини. У Франції було 24 лауреати, але безумовним науковим лідером світу була Німеччина 38 нобеліатiв!
Вочевидь, велика наука вимагає більшого часу для свого становлення, ніж промисловість, і головне – глибокого коріння, школи. Цим університети Америки похвалитися не могли. Зате там активно велися прикладні дослідження, викликані практичними потребами країни. Згадайте Роберта Фултона і його перший у світі комерційно успішний пароплав. Уже в 1811 р. Ніколас Джеймс Рузвельт побудував за його проектом серійний пароплав «Нью-Орлеан» для перевезень на Огайо і Міссісіпі, а в 1813 р. в Піттсбурзі заробили відразу два його заводи парових двигунів. У підсумку через рік до Нового Орлеану було приписано 20 пароплавів, а до 1835 року на Міссісіпі і її притоках їх ходило вже 1200, більше, ніж в усьому іншому світі!
Згадайте Семюеля Морзе (електромагнітний телеграф і знаменитий код), Ілая Уїтні (фрезерний верстат і перша бавовноочисна машина), Сайруса Маккорміка (жнивна машина), не кажучи вже про Едісона і братів Райт. Зрозуміло, великий внесок у становлення науки зробили іммігранти: Джозеф Прістлі, Олександр Белл, Нікола Тесла, Володимир Зворикін і багато інших.
Що стосується школи, то у 1910 році число американських вузів досягло тисячі, а студентів третини мільйона. Так, більша частина відкритих після 1870 року коледжiв були невисокого класу, але все ж університетів стало більше, ніж у всій Європі. Америка сміливо прокладала шлях у майбутнє і, не чекаючи переходу до загальної середньої, впроваджувала масову вищу освіту! У 1935-му число її вузів зросло до 1500, а студентів було більше мільйона. Це важливо, оскільки на Заході наука робиться в університетах.
І все ж Америка відставала від Старого Свiту, поки прихід Гітлера до влади не викликав масову еміграцію вчених за океан, а потім атомний проект не показав всю важливість науки. Одним із перших приїхав у 1933 р. Альберт Ейнштейн, а потім за його підтримки до США перебралися Ханс Бете, Енріко Фермі, Лео Сцилард, Едвард Теллер, Фелікс Блох, Еміліо Сегре, Юджин Вігнер та багато інших. У підсумку в перші повоєнні роки США посіли лідируюче становище в науці. Якщо до 1950 р. американці становили незначну меншість серед нобеліатiв з фізики і хімії, то потім більше половини премій було отримано ними.
Зараз у США більше 4 тисяч університетів та коледжів і більше 19 млн студентів. У першій десятці кращих університетів світу – шість американських, а в першій сотні – їх близько сорока. 15 американських математиків були удостоєні Філдсівської премії. Наука є однією з ключових галузей країни, основою її могутності і процвітання. Витрати на неї в 2016 році склали більше чверті світових витрат і в десять разів перевищують російські.
До п’ятірки країн, що лідирують за обсягами інвестицій в наукові дослідження і дослідно-конструкторські розробки (НДДКР), увійшли США, Китай, Японія, Німеччина і Республіка Корея. Однак якщо рахувати витрати на НДДКР у відсотковому відношенні до ВВП, то світовим лідером є Республіка Корея (4,3%), за якою йдуть Ізраїль (4,1%), Японія (3,6%), Фінляндія і Швеція.
У США 3%. В Китаї середньорічний темп зростання витрат на НДДКР досягає виняткового рівня в 18,3%, i хоча витрати становлять лише 2% від ВВП, але це означає, що країна вкладає приблизно 369 мільярдів доларів щорічно в даний сектор!
Росiя, що колись була великою науковою державою, зараз плентається далеко позаду з 1,2%, врівень із Бразилією, i цей показник неухильно падає з кожним роком. Це непогано, бо дуже вже небезпечною є сусiдня країна. Погано те, що і в Україні справи з наукою далеко не блискучі: 0,6% ВВП на НДДКР – це дуже замало для країни, яка дбає про майбутнє.
Юрій КІРПІЧОВ, США (спеціально для “Українського репортера”)
Малюнок Олега СМАЛЯ
Про українську науку наш сайт розповідав тут:
