Вишиті картини – це справжні витвори мистецтва, які вражають до глибини душі, мабуть, і найвитонченіших естетів! У кожному творі дихає кольорами і візерунками українська тематика! На полотнах – краса неповторної природи нашої рідної землі, де ніби звучить українська душа!

Євгенія Шудря за своє життя вишила 3 килими, серед яких «Гетьманський килим», і 57 картин, організувала і провела більше 20 персональних виставок!

Доповнювали виставку відомої української майстриніроботиїї талановитих учениць: Ірини Купрій, Надії Новикової, Світлани Видути.

Приємно здивував і водночас уразив відвідувачів науково-дослідницький доробок Євгенії Стефанівни – 5 дослідницьких книг, а нині працює над шостою. В її арсеналі є наукові роботи з вивчення історії художнього текстилю, численні публікації про життя і творчість митців, бібліографічні тематичні видання, присвячені народній творчості тощо.

Творча зустріч із Євгенією Шудрею була теплою і наповненою якось особливою енергетикою любові і доброти. Звучали щирі спогади про життя мисткині з уст її чоловіка – відомого українського поета, журналіста і фотохудожника Володимира Коскіна, сина, доньки, внучки і правнучки, а також з уст головної організаторки виставки, завідувачки бібліотеки Олени Циганенко, кандидата історичних наук Любові Босої, учениць пані Євгенії та інших.

Ліричною окрасою святкової імпрези були пісні у виконанні Олександра Редича, Анатолія Ріпного та Віталія Кобзаря.
Вишиті пані Євгенією квіти, здавалося, оживали на полотнах і по-особливому пахли, наповнюючи залу вишуканим ароматом тепла і радості, тому що у кожному хрестику і в кожній ниточці її добре і любляче серце, в якому вона щемко плекає любов до краси, людей і Світла!

Ольга ХОДАЦЬКА

Сообщение Вишиті квіти життя Євгенії Шудрі (+фото) появились сначала на Український репортер.

Відомо, що для того, щоб правильно оцінити якусь добу, треба духом перенестися в неї, щоб зрозуміти всі ті почування, всі ті думки, якими керувалися її керманичі.

Саме про це йшлося на церемонії започаткування ювілею – літературно-музичному дійстві «Осяяння», присвяченому 120-річчю Київської «Просвіти», що відбулося 26 травня 2026 р. в Будинку-музеї Миколи Лисенка у Києві. Організаторами виступили: Київська «Просвіта» (голова КМО – Кирило Стеценко) і «Фонд Лисенка (очільник – Микола Лисенко – молодший).

Прологом до літературно-музичного дійства була музика Григорія Китастого «Гомін степів» у виконанні бандуриста, народного артиста України, професора Тараса Яницького.

Урочистості відкрив голова Київської «Просвіти», культуролог, композитор, відомий скрипаль, народний артист України та громадський діяч – Кирило Стеценко, який провів екскурс в історію становлення та розвитку Товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка, що охоплює кілька драматичних історичних етапів, які чергувалися періодами активного національно-культурного відродження та жорстоких репресій з боку тогочасних політичних режимів. Так, він згадав перше видання «Енеїди» І. Котляревського у 1798 р., яка була написана живою українською мовою, та видання першого українського фольклорно-літературного альманаху «Русалка Дністровая» у 1837 році силами членів гуртка «Руська трійця».

Емоційно підкресленим було слово голови Київської «Просвіти» про Шевченків «Кобзар» (1840 р.) та створення таємного політичного товариства Кирило-Мефодіївське братство, до складу якого увійшли українські інтелігенти-просвітителі, зокрема Тарас Шевченко, Микола Костомаров, Пантелеймон Куліш. Згадав Кирило Вадимович і таємну культурно-освітню та громадсько-політичну організацію української інтелігенції «Стара громада» ( М. Лисенко, Т. Рильський, М. Драгоманов та ін.), що діяла в Києві з кінця 1850-х (офіційно з 1861-1862 років) до 1876 року, лідером якої був В. Антонович. Вона і стала ядром українського національного відродження другої половини XIX століття.

По-особливому говорив культуролог про створення «Просвіти» у Львові (1868 р.), яку очолив28-річний випускник Віденського університету, композитор Анатоль Вахнянин. Вона виникла як противага москвофільським течіям та колонізаторській політиці і ставила за мету культурний розвиток, підвищення національної свідомості та консолідації українського народу в Галичині.

З надзвичайно цікавою інформацією про «Осяяння – 1906» (мета і шлях) виступив Євген Букет – відомий український краєзнавець, історик, журналіст, письменник і громадський діяч, голова «Просвіти» Київської області, який цікаво висвітлив тему й розповів про нову книжку «Київська «Просвіта». Нариси з історії», презентація якої відбулася 30.05.2026 р. на головній сцені XIV Міжнародного фестивалю «Книжковий Арсенал 2026». Краєзнавець достеменно дослідив і ґрунтовно висвітлив чотири періоди Київської «Просвіти», що тривали з 1906 до кінця 1980-х років, та одкреслив місію сучасної «Просвіти».

Сьогодні Київське міське та обласне об’єднання «Просвіта» працюють у незалежній Україні, зосереджуючись на утвердженні української національної ідеї, розвитку мови та культури, відродженні історичної пам’яті, піднесенні духовності, а також у формуванні національної свідомості та громадянського суспільства.

Присутнім надовго запам’ятається урочиста мить перерізання жовто-блакитної стрічки Миколою Лисенком (праправнуком), що знаменувало відкриття «РОКУ КИЇВСЬКОЇ ПРОСВІТИ»(!) Подія 26.05.26 започатковує низку інформаційних та мистецьких імпрез на честь 120-річного ювілею Київської «Просвіти», засновником якої під № 1 було зареєстровано композитора Миколу Віталійовича Лисенка. Церемонія відбувалася під звуки епічного твору «Бандуристе, орле сизий», який виконував народний артист України Тарас Яницький.

Микола Віталійович Лисенко (молодший) – відомий український диригент і музикант, прямий нащадок (праправнук) славетного композитора Миколи Віталійовича Лисенка, який достойно продовжує музичну династію, поділився щемливими спогадами про видатного українського композитора і просвітянина.

Лаконічною і вичерпною була промова про Київську «Просвіту» Ігоря Гирича – провідного українського історика, джерелознавця, журналіста, дослідника києвознавства та історії політичної думки, доктора історичних наук, завідувача відділу Інституту української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського НАН України.

У серці кожного залишив слід артистичний та емоційний виступ Лариси Кадирової – видатної української акторки театру і кіно, театрально-громадської діячки, педагога, народної артистки України та лауреатки Національної премії України імені Тараса Шевченка.

Завершилася урочиста подія «Осяяння» святковим концертом, на якому виступили: Андрій Бондаренко (фортеп’яно), Микита Наумов (баритон), Валерія Товста (сопрано), Олексій Слюсар (баритон), Тарас Силенко (кобза), Тарас Яницький (бандура).

Порадувала публіку драматична сценка за мотивами Лесі Українки і В. Винниченка у виконанні студенток Лариси Кадирової з Національної музичної академії України: Юліанії Канонік, Анни Кононенко та Варвари Ільїної.

Натхненним і неймовірно захопливим був виступ очільника Київської «Просвіти», народного артиста України, скрипаля-віртуоза Кирила Стеценка, який виконав «Козачок» і «Танець» на муз. Кирила Стеценка (старшого) та «Елегію», муз. М. Лисенка (старшого), що викликало шквал оплесків. Партії фортеп’яно виконувала неймовірна Варвара Завидович.

Завершальним акордом урочистої літературно-музичної події «Осяяння», присвяченої 120-річчю Київської «Просвіти», було спільне виконання Церковного гімну України «Боже великий, єдиний» на сл. О. Кониського під керівництвом відомого українського диригента і музиканта Миколи Лисенка (молодшого). Це було єднання українського духу в любові до рідної багатостраждальної, але незламної України!

Подія «Осяяння» започатковує низку інформаційних та мистецьких імпрез«Року Київської «Просвіти»: 27.05.26 – урочисте відкриття експозиції фотографій і документів «Просвітлені» на Контрактовій площі (автори – Ігор Стамбол, Євген Букет, за підтримки Українського інституту національної пам’яті та Державного архіву Київської області), 30.05.2026 р. – презентація книжки Є. Букета «Київська «Просвіта». Нариси з історії» на головній сцені XIV Міжнародного фестивалю «Книжковий Арсенал 2026», 25.06.26 – «Народження Світла» – мистецька містерія, що відбудеться у Будинку вчених НАН України).

Ольга ХОДАЦЬКА,
заступниця голови Київської «Просвіти»

Сообщение Київській “Просвіті” – 120 років! (+фото) появились сначала на Український репортер.

Ця нагорода є другою за престижністю після Шевченківської премії

«Кожен з митців своєю творчістю формує Київ як культурну європейську столицю. Завдяки їхній праці світ відкриває для себе глибину й самобутність української музики, переконується у високому рівні українського кіномистецтва. Діяльність письменників, художників, майстрів народного мистецтва, журналістів, діячів театру та цирку доводить свою важливу роль у розвитку національної свідомості та духовності нашого суспільства», – заявив він.

Премію вручили в 9-ти номінаціях у різних видах мистецтва: літератури, кіномистецтва, музичної композиції, театрального, образотворчого мистецтва, журналістики, народного декоративного, хореографічного та циркового мистецтв.

Сообщение Кличко вручив щорічну Мистецьку премію “Київ” видатним діячам появились сначала на Український репортер.

На подію було запрошено просвітян і друзів «Просвіти» – відомих українських письменників, акторів, співаків, композиторів, музикантів, мисткинь, художників, журналістів – усіх, хто плекає рідне Слово, Пісню, загальнолюдські цінності, вивчає культурну спадщину України, береже звичаї і традиції нашого народу і примножує їх.

Організаторами святкової імпрези стали:письменниця Ольга Ходацька – заступниця голови КМО ВУТ «Просвіта» ім. Т. Шевченка,  Кирило Стеценко – голова Київської «Просвіти», культуролог, народний артист України, і Тетяна Алісова– завідувачка бібліотеки Центрального будинку офіцерів Збройних Сил України. Модераторка заходу О. Ходацька створила неповторну ауру людяності й добра, зарядила простір культурного осередку духом Творення та Перемоги.

Під час події звучали вірші і пісні, проникливі історії про материнську любов, силу сім’ї, родини, роду та незламність українського духу. Присутні вшанували хвилиною мовчання загиблих на війні синів і доньок України, невинно вбитих росією мирних людей, висловили слова вдячності Матерям, які виховали справжніх патріотів, вибір яких – оборона рідної землі від знавіснілого московського ворога. Ділилися сокровенними спогадами про свій рід і малу Батьківщину, про родинне тепло і світло в душі, що допомагає вистояти навіть у найтемніші часи.

Віртуозний скрипаль Кирило Стеценко, відомий не тільки в Україні, а й у закордонні, цікаво висвітлив династичне питання, акцентуючи увагу на життєписі свого діда – видатного українського композитора, хорового диригента, педагога і громадського діяча, представника плеяди послідовників Миколи Лисенка, автора літургійної музики, романсів, хорів та творів для дітей, у 1917–1920 роках, одного з організаторів української музичної культури УНР.

Окрасою творчої зустрічі була виставка вишитих картин Шудрі Євгенії Стефанівни «Вишивана квітка – Україна», майстрині   декоративно-прикладного та народного мистецтва, очільниці мистецької студії «Живопис голкою», дослідниці українського декоративного мистецтва, яка приїхала з нескореного міста Ірпінь разом із чоловіком Володимиром Коскіним – талановитим письменником, членом Правління КО НСП України, журналістом, фотохудожником, який підняв гострі питання про збереження нашої культурної спадщини, захисту довкілля і прочитав неймовірні вірші з нової книжки «Двері», присвячені своїй дружині-ювілярці.

Пісні у виконанні композитора і барда Ігоря Якубовського, завідувача Центральної бібліотеки Солом’янки ім. Г. Сковороди, та заслуженого артиста України, капітана ЗСУ, талановитого актора Дмитра Лінартовича, створили неймовірний емоційний простір, що особливо важливо для національної єдності.

Під час події звучали вірші та одкровення поетес – Галини Сливки, Ольги Киці, Ольги Ходацької, бібліотекарки Тетяни Алісової, журналістки і головної редакторки часопису для дітей «Я сам/а» Тетяни Кондратенко, очільниці комітету з питань освіти і науки НРЖ України Тамари Котелі,  голови КО Товариства «Знання» України, професора, письменника і театрознавця Василя Неволова; президента Інституту політико-правових і релігійних досліджень, письменника Олександра Герасименка, відомого українського художника Володимира Реброва, пісні Зої Подгорних (дует «Два крила»), науковиці Людмили Юрченко, української каліграфині Анжеліки Корнієнко, яка відроджує національну графіку, та інших. Демонструвалася виставка українських хусток колекціонерки Людмили Грабовенко.

Було по-родинному тепло і затишно, панувала атмосфера творчості, любові до України і єднання, про що свідчать відгуки млинівців: «Поетичний млин» Київської «Просвіти» – це художнє відображення нашого сьогодення» (В. Коскін).

«Поетичний млин» став не просто черговою творчою зустріччю, а справжнім святом єдності сердець,  місцем сили, де живе українське слово, де народжується світло, де люди знаходять підтримку, натхнення і віру в майбутнє» (Т. Алісова).

«Голос твого коріння, за словами Галини Сливки,– у твоїй крові, у дарах твоїх і талантах, у великих ділах твого роду, у твоїй музиці, твоїх танцях, що живуть із покоління в покоління, що стали твоєю твердю і твоїм захистом. Поезії. Розмови. Дотики до душ. Натхнення. Порушення важливих проблем і пошук шляхів їх розв’язання – це і є «Поетичний млин» Київської «Просвіти».

Ольга ХОДАЦЬКА,

заступниця голови київської «Просвіти»

І поки поруч є такі друзі, така творча й щира інтелігенція Київщини — житиме наша культура!

Щиро дякуємо Київській «Просвіті» за підтримку, за єдність, за любов до українського слова й культури.

У ці непрості часи так важливо відчувати поруч людей, які допомагають берегти нашу духовність, нашу пам’ять, нашу Україну. Саме завдяки таким людям не обривається нитка поколінь, не стихає українська пісня і не згасає надія.

Цей день залишився у серцях теплим світлом. Бо поки ми разом, поки шануємо матір, родину, рідну мову й українську пісню — житиме Україна!

Сообщение “Поетичний млин” Київської “Просвіти” – голос нашого роду (+фото) появились сначала на Український репортер.

5 травня у виставкових залах палацу відбулося урочисте відкриття персонального проєкту Михайла Поживанова «Простір творчого експерименту».

Подія привернула велиу увагу представників академічної спільноти, провідних мистецтвознавців, громадських діячів та представників державної влади, які завітали на цю приємну подію.

З вітальним словом до присутніх звернувся генеральний директор Львівської національної галереї мистецтв імені Бориса Возницького Тарас Возняк. Він підкреслив багатогранність постаті автора, зауваживши, що навіть за роки державної служби на високих посадах Михайло Поживанов не втратив тонкого світосприйняття. За словами керівника національної галереї, ці риси сповна відображені у представлених на виставці полотнах, що вирізняються особливим ліризмом та глибиною. про це пишть на сайті Львівської національної галереї мистецтв.

Професор, почесний академік Національної академії мистецтв України Степан Давимука у своєму виступі акцентував на винятковій цілеспрямованості автора. Було відзначено успішний шлях Михайла Поживанова від інженерних посад у металургії та політичної діяльності до вагомих здобутків у царині культури — заснування художньої галереї у Києві шістнадцять років тому, підтримка різних культурологічних та видавничих проєктів. Обрання Поживанова головою Київської організації НСХУ свідчить про високу довіру колег по мистецькому цехові, вагомий авторитет у царині культури.

Академік, професор Львівської національної академії мистецтв, лауреат Шевченківської премії Любомир Медвідь дав високу оцінку професіоналізму експонованих робіт. За його словами, творчість автора сповнена «здорового духу» та енергії переможця, що дозволяє очікувати на подальші яскраві мистецькі відкриття.

До привітань на адресу автора долучилися: уповноважена Львівської міськради з питань культури апарату виконкому Львівської міськради Наталія Бунда, народний артист України, керівник Львівського національного академічного театру опери та балету, член-кореспондент НАМУ Василь Вовкун, відомі художники – член-кореспондент НАМУ Михайло Бокотей, народний художник України Михайло Демцю, заслужений діяч мистецтв Ігор Гавришкевич, народні художники України Петро Сипняк, Володимир Слепченко та Микола Шимчук, почесний академік НАМУ Анатолій Фурлет, професор, кандидат мистецтвознавства Роман Яців, гендиректор Національного музею у Львові імені Андрія Шептицького Ігор Кожан, доктор мистецтвознавства, професор, академік НАМУ Орест Голубець, галеристи Оксана Давимука, Тетяна Костенко, Юрій Комельков, політик, письменник Віталій Барвиненко, громадський діяч, поет Василь Куйбіда та інші поважні гості.

У слові-відповіді Михайло Поживанов висловив подяку керівництву Львівської національної галереї мистецтв імені Бориса Возницького за сприяння в організації виставки. Михайло Олександрович вважає, що Львову належить особлива роль у формуванні його художнього світогляду.Тому цілком закономірно, що у Львові він завжди відчуває сприятливу творчу атмосферу – рідну.

Отже, «Простір творчого експерименту». Як загалом відвідувачі сприймають цей особливий «простір» живописця? Вікторія Сипняк, скажімо, зазначає, що це не «лише про творче хоббі та приватні мистецькі експерименти успішного політика, громадського діяча, бізнесмена і науковця – це спроба говорити про важливе для себе та інших в інший спосіб. Мало хто наважується на такий експеримент, досягнувши помітного суспільного визнання і статусу в іншій сфері діяльності або ніші суспільства».

Поживанов, як бачимо, наважився. Його творчість захоплює, вражає; він не торує легку стежину, а прагне незвіданого в мистецтві, особливого, а це дуже непросто, складно. Художник Поживанов не боїться труднощів на цьому шляху.

Вікторія Сипняк вважає, що «для Михайла Поживанова мистецтво — це не спосіб ще раз самоствердитися або змагатися з професіоналами, це спосіб пізнати ще й цю мову для вільного висловлення власних думок, емоцій та спостережень, як людини. Це простір психологічного вивільнення для самого себе і пізнання себе, крізь призму кольору та образомислення…».

Важлива подія у Палаці Потоцьких викликала чимало позитивних коментарів у соцмережах. У Фейсбуку дописувачка Ніна Кисельова зазначає: «Картини Михайла Поживанова – чудові, святкові. В наш час позитивно впливають на настрій».

Відома художниця з Одещини Тетяна Мітакі пише: «Свято, дійсно свято, коли такі сторінки є в творчому житті творчої людини. Щирі вітання, шановний пане Михайле!»

Дописувачка Анна Діденко зазначає: «У Палаці Потоцьких – грандіозна подія! Творчого злету, пане Михайле, та наснаги на нові звершення!».

Інший дописувач соцмереж – Михайло Бімбо – вважає, що виставка Поживанова є «дуже професійною. Автор – молодець!».

Віктор Коновал також у захваті від експозиції: «Наполегливість та бажання – якості , що приведуть до великих творчих успіхів. Михайле Олександровичу, легкого вам пензля в руки! Ви гарний приклад для всіх!”.

Виставка «Простір творчого експерименту» триватиме до 28 червня 2026 року.

Довідково: Михайло Поживанов — почесний академік НАМУ, доктор технічних наук, професор. Відомий як державний та громадський діяч: народний депутат України кількох скликань, екс-очільник Маріуполя, заступник голови КМДА та заступник міністра економіки України. Засновник Київської художньої галереї «АВС-арт» та мистецької серії «Імена», меценат. З 2021 року — член НСХУ, з 2023-го — член НСПУ. Входить до складу наглядових рад ЛНАМ та НАОМА.

Леонід Фросевич

Сообщение У знаменитому Палаці Потоцьких відкрили виставку художніх робіт Михайла Поживанова появились сначала на Український репортер.

«Ми зберемося, щоб разом, усім залом заспівати пісні, які зігрівають душу: «Мамина світлиця», «Пшеничне перевесло», «Зелене жито», «Рушимо», «Ой до Львова доріженька!», «Весільний марш», «Многая літа» та інші неймовірні пісні Ігоря Білозіра на слова Богдана Стельмаха, Анни Канич, Петра Запотічного, які знає кожен. Адже ці пісні не мають терміну давності й уже багато десятиліть не втрачають актуальності!», – кажуть учасники знаменитого ансамблю «Ватра 80-х».

9 травня на сцену Центру Довженка вийде легендарний склад «Ватри 80-х»: Мар’ян Шуневич (вокал), Марта Лозинська (вокал), Ірина Маслюк-Дуць (вокал), Олеся Левків (вокал), Володимир Дуць (гітара, вокал), Богдан Назар (скрипка), Борис Уманець (клавішні інструменти), Андрій Мовчан (ударні інструменти) та Іван Огар (бас-гітара).

Музиканти й організатори (компанія «NOVOSAD&Co») приурочують концерт «Ватра 80-х. Мамина світлиця» до Дня матері – аби того дня кожна мати в залі відчула вдячність, турботу й душевне тепло! «Ніби вчора, рідна мамо, ви мене будили рано…», – ці та інші рядки з найвідоміших пісень Ігоря Білозіра стануть найкращим музичним подарунком для найрідніших до свята.

Квитки на концерт «Ватра 80-х. Мамина світлиця» 9 травня у Центрі Довженка доступні в касах міста та онлайн:
https://novosad.tibox.me/vatra-80-x-mamina-svitlicya

Галина ГУЗЬО

Сообщение Легендарна “Ватра 80-х” заспіває для матерів найкращі пісні Ігоря Білозіра появились сначала на Український репортер.

«Роботи охоплюють творчих шлях художників від періоду навчання в Українській академії мистецтв до сьогодення. Об’єднані багаторічною дружбою, що бере початок ще зі студентських років, художники демонструють власні підходи до осмислення та трансформації реальності, спираючись на глибоко особистий досвід і пережиті події. Експозиція відображає еволюцію творчих пошуків митців: зміну естетичних орієнтирів, переосмислення тем і образів, а також розвиток технік і роботу з різноманітними матеріалами», – розповідають в галереї «АВС-арт».

«Хроніка трансформації: ретроспектива» постає як візуальний наратив про час, пам’ять і внутрішні зміни, що формують індивідуальний стиль кожного з художників».

На цю приємну подію завітали представники Національної спілки художників України, колеги Євгена Бобрика та Володимира Вакуленка, журналісти, науковці, бізнесмени.

Звичайно, в центрі уваги були двоє побратимів – автори розкішних та цікавих робіт, від яких за словами голови Київської організації спілки художників Михайла Поживанова отримуєш справжню насолоду.

Про Євгена Бобрика відомо, що він народився 1972 року в Рівному в родині художника. Початкову художню освіту здобув у Дніпропетровському художньому училищі, яке закінчив у 1991 році. У 1991—1997 роках навчався в Українській академії мистецтв, у майстерні монументального живопису професора Миколи Стороженка.

У 1994—1995 роках проходив творче стажування в університеті міста Гранада (Іспанія), що мало істотний вплив на формування його художньої мови та інтерес до культурних архетипів різних народів.

З 1996 року викладав живопис і композицію в Київській дитячій академії мистецтв. Євген Бобрик є учасником всеукраїнських та міжнародних художніх виставок з 1991 року. Основним напрямом його творчості є станковий живопис. У своїй практиці митець активно використовує техніку енкаустики. Член Національної спілки художників України, дизайнер, архітектор.

Для творчої манери художника характерне поєднання монументальності з декоративністю. Тематичне коло його робіт охоплює біблійні сюжети, образи інших культур і цивілізацій (зокрема цикли «Африканські маски», «Іспанський цикл»), а також жіночий образ, який посідає центральне місце у творчості митця.

Володимир Вакуленко – художник, , член Національної спілки художників України, молодший сержант, командир відділення снайперів (2024). Народився 1969 року в Знам’янці Кіровоградської обл. Закінчив Дніпропетровське художнє училище ім. Євгена Вучетича (1989); Українську академію мистецтва, майстерня вільної графіки професора А.Чебикіна (1995); асистентуру-стажування НАОМА (2005). Учасник понад 50 художніх виставок в Україні та за кордоном. Експериментує з різними матеріалами та техніками, поєднуючи енкаустику, метал, скло та світло.

Володимир Вакуленко приєднався до лав ТРО Ірпінь-Буча 25 лютого 2022 р., брав участь у бойових діях під Бахмутом, де отримав важке поранення (листопад, 2022). Після реабілітації продовжив боронити Україну у складі ІІІ штурмової бригади. У 2024 р. отримав важке поранення в районі Райгородки Луганської обл. Демобілізований за станом здоров’я. За бойові заслуги нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (2023), медаллю «За заслуги перед містом Ірпінь», пам’ятним нагрудним знаком «Кров за Україну», медаллю «Захисник України», медаллю Православної церкви України за жертовність і любов до України, Подякою Верховної Ради України за незламність духу, хоробрість та проявлену стійкість при виконанні військового обов’язку.

«Український репортер» готує докладний матеріал про цю виставку.

Адреса галереї «АВС-арт: вулиця. Глибочицька, 32-В, 3-й поверх.

Виставка працюватиме до 16 травня, з 12:00 до 18:00 щодня, крім неділі та понеділка.
Вхід вільний.

Фото: “Український репортер”

Сообщение В київській галереї «АВС-арт» відкрили художню виставку Євгена Бобрика та Володимира Вакуленка появились сначала на Український репортер.

Талановита молода авторка дуже глибоко та емоційно висвітлила ті моторошні картини окупації рідного міста, які, на жаль, пережили й діти…
У виставі йдеться про те, що світло, щастя і спокій перериваються 24 лютого 2022 року. Ця дата назавжди закарбувалася у памʼяті українців і ніколи більше не буде асоціюватися з чудовим закінченням холодної зими. Лютий перетворюється на «вічний місяць», адже місто, що прийняло перший удар на аеродромі, було звільнене ЗСУ після 38 днів запеклих боїв, поховавши плани ворога захопити Київ.

За цей час усі мрії звичайної дівчинки зі звичайної української сім’ї розбиваються… Окупанти намагаються забрати в неї майбутнє. Головна героїня Надя (зверніть увагу на ім’я – НАДІЯ завжди Є), як і її подруга Мирося (і знову знаково – МироСлава) та інші діти і дорослі, проходять через пекло нелюдських знущань московитів, ґвалтувань, убивств…

«Та чи є щось таке, що не здатна побороти наша країна? Що не здатен побороти наш народ? Хочеш стати учасником «тихого» бунту? Приєднуйся до нашої маленької історії та гордо неси жовту стрічку на своїй руці», – каже Дар’я Гарнага – смілива, талановита дівчинка-підліток, яка зібрала навколо себе красивих, щирих, талановитих однодумців!

Глибина болючої теми, яка майстерно розкрита в деталях, вразила не лише молодь, а й досвідчених і мудрих фахівців. Красиво та професійно обгорнула ідейний задум для втілення на сцені режисерка, акторка, художня керівниця КОКу Світлана Юрченко, яка допомогла юним талантам засяяти одразу феєрично, додавши секретів із акторської майстерності та разом із командою звукорежисерів підкреслила задум молодої творчої команди, тому що, за її словами, «цю виставу від молоді має побачити весь світ, щоб усвідомити всі жахи війни і те, через що проходять українські діти».

«Ми щиро зичимо команді творчих успіхів і розвитку! Ми безмежно пишаємося, що стали свідками народження креативних, сміливих проєктів! Нічого для молоді без молоді – головний принцип плідної взаємодії! «Жовта стрічка» – це про сміливість бути українцем!» (Катерина Павленко, начальниця відділу культури, молоді і спорту Гостомельської селищної ради).

«Емоції… сльози… гіркі спогади… радісні звістки, сила волі… підтримка… супротив московській навалі – все це так майстерно передали юні актори в «Жовтій стрічці» талановитої девʼятикласниці Дарʼї Гарнаги! Які ж талановиті діти і як емоційно відобразили те, що пережили під час окупації у 2022… І таких патріотів московити хотіли поставити на коліна! Не буде цього ніколи, бо ми «маємо в серці те, що не вмирає» –велику любов до України! Вистояли – переможемо! Вітаю студію «Pro (Zori)» з премʼєрою і бажаю творчого натхнення та успіху!» (О. Ходацька, журналістка).

«Дякую авторці сценарію, всім акторам і їхнім наставникам! Це було сильно, правдиво, емоційно!» (Ірина Струпинська, педагогиня).

Сучасне молоде покоління особливе. Вони патріотичні, сміливі, амбітні, з загостреним відчуттям справедливості. Молодь завжди була генератором історичних змін. Тому сьогодні, поки їхні батьки захищають Україну на полі бою, молоді хлопці та дівчата навчаються під звуки сирен, волонтерять, збирають кошти на підтримку армії, купують обладнання, необхідне на полі бою, пишуть такі чудові сценарії про жагу до життя і нашу ідентичність і грають у виставах, демонструючи всьому світу, що ми сильна нація і перемогти нас просто неможливо!

Війна неодмінно закінчиться нашою Перемогою! І, віримо, саме молоді, креативні, амбітні і талановиті стануть архітекторами мирного й щасливого майбутнього. А досвідчені будуть гідним прикладом і підтримкою в реалізації найсміливіших ідей та задумів.

Дорогі юні актори зі студії «Pro (Zori)», мрійте, розвивайтесь, досягайте успіху, несіть у своїх серцях Світло, яке неодмінно подолає темряву! Разом – до Перемоги! Все буде Україна!

Ольга ХОДАЦЬКА,
членкиня Національної спілки журналістів України

Сообщение У Гостомелі відбулася прем’єра дитячої вистави “Жовта стрічка” про окупацію міста появились сначала на Український репортер.

У зверненні зазначається, що вийшли з ладу системи тепловодопостачання та водовідведення, каналізації, пошкоджено вікна і частину інфраструктури будівлі. Це створило серйозні перешкоди для повноцінного функціонування установи та поставило під загрозу подальшу долю цінних книжкових, газетних, журнальних та інших фондів, у яких зібрано видавничі здобутки України за понад столітню історію.

Між тим, фонд Державного архіву друку Книжкової палати, який включений до Переліку об’єктів, що становлять національне надбання, нараховує більше 15 млн одиниць зберігання видавничої продукції.

Книжкова палата – це місце, де формується національна бібліографія та зберігається закарбована у друці інтелектуальна спадщина країни.

Фахівці Книжкової палати України продовжують вживати невідкладних заходів для порятунку архівних видань. Проте цього недостатньо.

Для повноцінного відновлення роботи необхідно провести терміновий ремонт інженерних мереж та відремонтувати пошкоджені приміщення, щоб забезпечити належні умови для збереження фондів і продовження виконання державних функцій. Орієнтовна загальна потреба у коштах становить більше 10 мільйонів гривень.

Керівництво устанеови закликає усіх, хто цінує українську книгу, культуру, друковане слово і дбає про національну пам’ять, підтримати наші зусилля та надати благодійну фінансову допомогу для відновлення стабільного функціонування Книжкової палати.

Сообщение Книжкова палата України намагається врятувати 15 мільйонів друкованих видань появились сначала на Український репортер.

У повідомленні наголошується, що Михайло Мацялко присвятив своє життя українській культурі та пісні, створивши у 1990 році гурт “Соколи” разом із братом Іваном Мацялком та дружиною-співачкою Марією Шалайкевич.

“Світла памʼять про Михайла Мацялка назавжди залишиться у серцях рідних, друзів, колег і всіх шанувальників української музики. Його творчість і вагомий внесок у розвиток національної культури житимуть у поколіннях”, – наголошується в повідомленні.

Пік популярності ансамблю із Дрогобича прийшовся на 90-ті роки. Тоді гурт збирав аншлаги та давав по 40 концертів щорічно у Канаді та США.

В 1999 році колектив встановив рекорд – провівши 9 місяців у всеукраїнському турі.

Раніше, у липні 2007 році помер один із засновників гурту Іван Мацялко.

Сообщение Відійшов у вічність засновник гурту “Соколи” Михайло Мацялко появились сначала на Український репортер.