Курс лікування для Росії. Погляд з Америки
Росія вичерпала міру терпіння світу і перемогою України ця війна не завершиться. Цього вже мало. Вже очевидно, що спільнота націй не відступиться, не довівши справу до кінця, і головним інструментом у остаточному приведенню в розум збожеволілої країни буде економіка. Вона стане осиковим колом у могилу путінського режиму.
Який показав, що Росія потребує радикального лікування. Його курс включає ізоляцію та строгу дієту аж до повної депутинізації, дефашизації, денацифікації, демілітаризації (з обов’язковою денуклеаризацією), виплати репарацій та компенсацій за завдану шкоду – і весь цей час жодних ніжок Буша! Бо не в коня корм. США рятували Росію з голоду в 1892, 1921, 1992 рр., але цього разу слід виявити жорсткість, надто багато бід принесла світові ця країна.
Карфаген має бути зруйнований, обстріл Запорізької АЕС показав це з усією очевидністю. Путін, звичайно, мерзотник, але бомблять українські міста, вбивають дітей і обстрілюють реактори 200 тисяч таких путіних, а на батьківщині їх підтримують мільйони. Тому Карфаген повинен бути знищений, поки він не знищив увесь світ, а оскільки він не тільки в танках, літаках і ракетах, а й у головах, то доведеться прочистити мозок мільйонам, а голодна дієта дуже допомагає в таких випадках.
За нинішнього розвитку подій вона неминуча. Вже ясно, що найближчі тижні підкосять фінансову систему агресора, найближчими місяцями почне руйнуватися економіка, попереду гіперінфляція, порожні полиці, закриті підприємства, масове безробіття, страйки та голодні бунти. І дивно, що більшість жителів Росії, навіть освічені, не розуміють, що на них чекає, хоча перші ознаки катастрофи вже є. Я навіть не очікував, що все піде так швидко: ми вже бачимо виліт країни з фінансових ринків, обвал рубля, зростання цін, нестачу товарів та обмеження продажів, зупинку заводів та перші страйки.
Чим викликаний швидкий та нищівний ефект санкцій, незважаючи на певну девальвацію цього терміну та скептичне ставлення до них? Тим, що вони торкнулися всього: пересування громадян, спорту, культури, науки, мистецтва, але головне, фінансів та економіки, Росія так сильно інтегрована у світову економіку, що критично залежить від імпорту та експорту у всіх сферах і галузях. Балачки про імпортозаміщення так і залишилися балачками і, як жартував Шендерович про Марію Захарову, якщо на цій патріотці залишити тільки вітчизняне, то вона виявиться абсолютно голою і навіть без трусів. Як і сама Росія.
За Путіна вона ще сильніше сіла на голку, і на 2022 рік нафтогазові доходи бюджету планувалися в розмірі 9,5426 трлн. руб. або 38,1% від усіх доходів, але про ці мрії можна забути. Північний потік-2 практично похований, Європа рішуче переходить на імпорт газу зі США, Катару та інших країн, навіть Китай відмовляється від імпорту російської нафти, до того ж через санкції неясно, як оплачувати її постачання. До речі, одна з причин різкого стрибка цін на нафту полягає в тому, що ніхто не хоче купувати російську, бо не знає, як за неї можна буде розрахуватися і чи це вдасться зробити так, щоб не підпасти під санкції?
Це стосується інших експортних позицій і в результаті можна резюмувати, що експортні доходи скоротяться в кілька разів. Що призведе до величезного дефіциту бюджету з усіма наслідками: скорочення зарплат бюджетників, витрат на освіту, медицину, науку, на підтримку інфраструктури, проблеми з виплатою пенсій тощо.
Торкнеться це і військових витрат – збройним силам доведеться затягнути пасок. Дефіцит бюджету буде посилено скороченням збору податків через зупинку заводів (більшість автобудівельних вже зупинено) та банкрутств підприємств, насамперед туристичних агенцій та авіакомпаній. Стюардеси, яким морочив голову Путін, фактично вже безробітні, тому й були такими похмурими. Аеропорти та небо Росії спорожніли.
Але головне, звичайно, фінанси і зараз Захід веде справжню війну, яка стала реальною ефективною альтернативою бойовим діям. Вона вибиває ґрунт з-під російської фінансової системи, роблячи режим Путіна неспроможним і нездатним довго продовжувати війну проти України. Безпрецедентність вжитих цього разу заходів не у кількості російських підприємств чи путінських олігархів, включених у санкційні списки, а в ударі по Центральному банку Росії. Його резерви в США, Канаді, Європі та Японії заморожені, і Путін не може ними скористатися.
За даними на 1 лютого, ЦБ РФ мав резерви на $630,2 млрд., включаючи 113,5 млрд. доларів з ліквідної частини Фонду національного добробуту. Проте майже половина ($311,2 млрд.) розміщена в іноземних цінних паперах, чверть ($151,9 млрд.) на депозитах в іноземних комерційних та центральних банках, а $132,2 млрд. (21%) припадає на золото, яке перебуває переважно у сховищах ЦБ у Росії.
Тобто більшість резервів недоступна Путіну, золото в умовах санкцій неможливо конвертувати в життєво важливу валюту, що стосується дружнього Китаю, то лише 17% резервів номіновано в юанях, але що толку в них, якщо все одно не можна купити на них долари чи євро? До того ж, не бажаючи підпадати під фінансові санкції Заходу та втрачати ринки, китайські компанії схильні виконувати обмеження, накладені на фізичних та юридичних осіб Росії із боку США та Європи. Так, певною мірою юані пом’якшать колапс споживчого ринку та економіки, але за рахунок посилення залежності від Китаю, що є досить небезпечним для такої розкиданої на величезній території країни.
Загалом, з фінансової точки зору Путін підготувався до війни геть погано. Розрахунок був на бліцкриг і нерішучість Заходу, а воно, бачбе, як вийшло… Аналітики вважають, що Росія незабаром може оголосити дефолт за державними облігаціями. Великі резерви, якими вихвалявся Путін, виявилися пшиком, насправді це не актив, а витрати, хоч вони були зроблені ціною зниження рівня життя населення. До речі, підвищувати відсоткову ставку з 9,5% до 20% не мало особливого сенсу: просто ЦБ РФ не знає, що робити, він у паніці.
Замороження резервів такої великої економіки, як російська, це безпрецедентний випадок і він матиме розгромний ефект. Ми побачимо, як рубль впаде, та, власне кажучи, вже бачимо це. Санкції проти Центробанку можуть мати колосальний ефект на російську економіку та банківську систему, не менший, ніж у 1991 році. Вони можуть призвести, окрім різкого падіння рубля, до повного колапсу фінансової системи.
Удар по Центробанку та золотовалютним резервам Росії був доповнений від’єднанням низки її банків від системи SWIFT, що заважає їм працювати у всьому світі, та ефективно заблокувало російський експорт та імпорт. У таких умовах погляди підприємців, та й держкомпаній звернуться на Китай, що може мати вкрай неприємні для Росії наслідки.
Річ у тому, що її небо спустіло надовго, якщо не назавжди. Відродити цивільне авіабудування в умовах санкцій країна поза сумнівами не зможе, що б там не теревенькав кремлівський мрійник стюардесам. Але одна справа летіти з Москви до Владивостока 8 годин та зовсім інша повзти потягом 8 діб. Відсутність авіасполучення призведе до послаблення впливу центральної влади та посилення сепаратистських настроїв. Ген олігарх Дерипаска вже відкрито пропонує перенести столицю до Сибіру!
А відсутність надходжень за природні ресурси, що видобуваються, ще більше підігріє такі настрої. Справді, навіщо, наприклад, Якутії годувати Москву, якщо та нездатна реалізувати здобуті в землі багатства? Чи не краще мати справу з більш близьким, прагматичним і багатим Китаєм, який забезпечить край усім необхідним для пристойного життя? Спроба ж налагодити авіасполучення за допомогою китайських літаків призведе знову-таки до посилення залежності від Китаю – куди не кинь, скрізь клин.
Так необачний напад на Україну незабаром призведе не лише до неминучого краху путінщини, а й до можливого розпаду Росії. Якщо в цьому і полягає титанічна задача Путіна, то він непогано справляється з нею.
Юрій КІРПІЧОВ, публіцист, письменник, США
Малюнок на головній сторінці: “Новая газета”
