Окрім Тетево, до трійки найбрудніших міст Європи увійшли Неаполь (Італія) з індексом 84,61 і Скоп’є (Македонія) з індексом 82, 17.

20 найбрудніших міст світу.

Щодо українських міст, то на 31-му місці у списку опинився Харків з індексом 56,06, на 30-му розташувався Львів з показником 56,04, на 13-му місці – Дніпро. А Київ посів 102-гу сходинку рейтингу.

Найчистішими європейськими містами стали Гельсінкі (Фінляндія) з показником 13,49, Рейк’явік (Ісландія) – 15,57, Цюріх (Швейцарія) – 16,42 і Стокгольм (Швеція) – 16,62.

Що таке Pollution Index? Рейтинг, складений на основі опитування користувачів сайту numbeo.com і являє собою оцінку загального забруднення в місті. Незалежний сайт numbeo.com, що публікує статистичні дані, головним чином, про вартість життя і споживчі ціни в різних країнах, зареєстрований у Сербії.

Сообщение У списку найбрудніших міст на планеті – Київ, Харків, Львів і Дніпро появились сначала на Український репортер.

Про це в коментарі для Latifundist.com повідомив Олександр Лисак, адвокат іще однієї фігурантки справи – Марини Сігал.

До того ж іще 15 червня Апеляційний суд Києва зменшив заставу для власників агрохолдингу (торгова марка «Гаврилівські курчата») у 16 разів – до 5 мільйонів гривень.

При цьому 11 червня Марину Сігал відпустили під заставу в 90 млн. грн. Тобто тепер їй повинні повернути 85 млн. грн.

На цю тему читайте також: 

• Екологічна загроза: село Гаврилівку взяли під контроль громадські патрулі
• Курячий агрохолдинг насмітив на 200 мільйонів гривень
• Розкрито таємницю “Гаврилівських курчат”

Сообщение Господарям “Гаврилівських курчат” заставу зменшили в 16 разів – і відпустили появились сначала на Український репортер.

“Одним із затриманих є екс-депутат від «Партії регіонів» та власник підприємства з виробництва курятини “Агромарс” (ТМ “Гаврилівські курчата”) Євген Сігал”, – сказав співрозмовник агентства”.

Хочете отримувати найцікавіші матеріали в месенджер?  Стежте за нами в Telegram!

На цю тему читайте також: 

• Екологічна загроза: село Гаврилівку взяли під контроль громадські патрулі
• Курячий агрохолдинг насмітив на 200 мільйонів гривень

Сообщение Розкрито таємницю “Гаврилівських курчат” появились сначала на Український репортер.

Міністерство з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України оприлюднило звіт про результати вивчення екологічної ситуації на території Донецької та Луганської областей. Результати не надто докладні, але головна проблема намічена – вода.

Одразу треба пояснити, що МінТОТ був лише замовником, а виконували дослідження експерти Мінекології, а також Державної екологічної академії післядипломної освіти та управління. Загалом ця робота більше звертає увагу на деякі больові точки, та фіксує значне погіршення екологічної ситуації. Адже експерти вимушені працювати в умовах критичної нестачі даних, без результатів детальних обстежень, які сьогодні часто неможливі.

Наприклад, спеціалісти з Німеччини декілька разів намагалися дослідити затоплені шахти в зоні конфлікту, але їхні зусилля блокувалися окупаційною владою. І це при тому, що Російська Федерація навмисно блокує відкачування води на шахтах, які знаходяться на окупованій території!

Тому для повноти картини будемо доповнювати висновки цієї роботи з аналогічним дослідженням, що трохи раніше проводилося Координатором проектів ОБСЄ в Україні – «Оцінка екологічної шкоди та пріоритети відновлення довкілля на сході України».

Як вугілля впливає на чай

Найбільшою загрозою для Донбасу екологи називають неконтрольоване затоплення шахт – наприклад, через припинення енергопостачання водовідливних комплексів. Сьогодні понад 35 шахт регіону затоплюється або вже повністю затоплені та не підлягають подальшій експлуатації.

Чому затоплення шахт – це неприємності для тих, хто живе на поверхні? Тому, що вода, яку припинили відкачувати, буде підніматися все вище, і може навіть підтоплювати значні території.

До того ж затоплення здатне провокувати просідання поверхні, і як наслідок – руйнацію забудови, доріг, мостів. В зоні найбільшого ризику — Гірницький район Макіївки, Київський, Калінінський та Петровський райони Донецька.

Але головна проблема полягає в тому, що більшість населення регіону неминуче зіткнеться з погіршенням якості питної води – через забруднення поверхневих і підземних водозаборів шахтними водами, які дуже часто токсичні.

А от у разі затоплення гірничих виробок на знаменитій шахті «Юнком» в місті Єнакієво Донецької області, де в 1979 році влаштували підземний ядерний вибух, винесені на поверхню воді будуть забруднені ще й значною кількістю радіонуклідів.

До речі, через винесення шахтними водами шкідливих мікроелементів та сполук, вже вийшли з ладу багатьох місцевих водозаборів Донецької та Луганської області.

Науковці провели аналіз якісного стану води в басейнах рік регіону. Найчистіша вода поки що в р. Сіверський Донець – її оцінюють просто як «забруднену» (4 клас з 7 по індексу забруднення). Але в гирлі притоку річок Казенний Торець та Бахмутка якість погіршується до 5 класу («брудна»).

Води басейну річки Кальміус – 5, «брудна», та «дуже брудна» – у гирлі Кальчика. Якість водних об’єктів басейну річки Дніпро на території Донецької області – «брудна» та «дуже брудна».

Чи може вплинути на водопостачання інтенсифікація бойових дій? Так, і дуже суттєво. Багато фільтрувальних станцій знаходяться на лінії зіткнення або в безпосередній близькості до неї.

Пошкодження ємностей з рідким хлором на таких об’єктах може призвести до катастрофи. Враховуючи особливості кожної із фільтрувальних станцій, у разі викиду рідкого хлору в атмосферне повітря площа зони можливого хімічного зараження складатиме від 2 кв. км до 30 кв. км . При цьому кількість людей, які потрапляють в прогнозовану зону хімічного зараження, може складати до 90 тисяч чоловік.

У разі припинення роботи зазначених фільтрувальних станцій без питної води можуть залишитись близько 3 мільйонів людей.

Мало хто звертає увагу на місцеві канали: «Сіверський Донець – Донбас» та «Південно-Донбаський водогін». У зв’язку із проведенням бойових дій, канал та водогін вже мають значні технічні несправності. У разі їх зупинки без питної води може залишитись близько 3,5 мільйонів людей, які проживають в містах Донецьк, Горлівка, Макіївка, Єнакієво, Авдіївка, Торецьк, Волноваха, Маріуполь.

За час конфлікту загальний щорічний водовідлив в Донбасі скоротився вдвічі – з 800 до 400 – 450 мільйонів куб. м. При збереженні цієї тенденції вже через кілька років, як стверджують фахівці, частина шахтних вод почне потрапляти в підземні водоносні горизонти.

Це, до речі, може призвести не тільки до тяжкої кризи з питною водою, але й з катастрофічними наслідками в сільському господарстві – засоленням грунтів, адже шахтні води характеризуються надзвичайно високої мінералізацією. Цікаво, що цей процес вдарить не тільки по сходу України, але й зачепить прилеглі території РФ.

Чи стане війна хімічною

Друга значуща екологічна загроза в регіоні – це велика кількість промислових підприємств, де накопичилися значна кількість хімічно небезпечних речовин: до початку конфлікту в Донецькій та Луганській областях розміщувалось близько 4 500 потенційно небезпечних господарських об’єктів. Серйозні порушення у роботі та аварії можуть призвести до забруднення навколишнього середовища. І це стається прямо зараз — з 2014 до 2017 року на підприємствах регіону зафіксовано понад 500 аварійних ситуацій.

Навіть у 2016–2017 роках, коли інтенсивність бойових дій значно знизилась, за повідомленнями Ради національної безпеки та оборони України пошкоджень зазнали Авдіївський коксохімічний завод, Торецький фенольний завод, Донецький казенний завод хімічних виробів, Стаханівський завод феросплавів та інші підприємства, розташовані поблизу лінії зіткнення.

Деякі з об’єктів в прямому сенсі слова надзвичайно токсичні. Наприклад, мало хто пам’ятає, що через окуповану територію проходить дільниця аміакопроводу «Тольятті-Одеса» — неподалік від міста Костянтинівка, до міста Горлівка. Аміак передається від російського підприємства «Тольятті азот» до Одеського припортового заводу у м. Южне, де завантажується в танкери та транспортується до США. Трубопровід має гілку до ВАТ «Концерн Стирол» у м. Горлівка. Управління технологічним процесом транспортування відбувається за допомогою автоматизованої системи із єдиного центру, що розташований в м. Тольятті (Російська Федерація). Пошкодження цього об’єкту в результаті бойових дій може мати важкі наслідки – аміак там транспортується під тиском до 35 атм.

На окупованих територіях залишилося багато хімічних підприємств, деякі зазнали пошкоджень в результаті бойових дій. Так, потребують відновлюваних робіт шламонакопичувачі Фенольного заводу у смт Новгородське, неподалік міста Торецьк Донецької області – де зберігаються сотні тонн токсичних хімічних відходів.

Високотоксичні відходи зберігаються і на Горлівському хімічному заводі – поряд з 30 тоннами тротилу!

Водночас висловлюється обережне припущення, що забруднення повітря з промислових джерел в регіоні дещо зменшилося, адже обсяги виробництва на окупованих територіях помітно впали. Впали вони і на підконтрольних уряду територіях Донецької та Луганської областей – хоча лише і на кілька процентів. Згідно з даними інформаційно-аналітичних довідок за 2015–2017 роки, що готуються Мінприроди, в містах Маріуполь, Краматорськ, Слов’янськ, Лисичанськ, Сєвєродонецьк та Рубіжне випадків високого забруднення з концентрацією домішок вище 5 максимально разових гранично допустимих концентрацій зареєстровано не було.

Але ж треба розуміти, що в Донецькій та Луганській областях на територіях, непідконтрольних уряду України, та поблизу лінії зіткнення наразі не працюють пости автоматизованого спостереження за станом атмосферного повітря, припинили роботу пости контролю якості атмосферного повітря.

Відсутність послідовного, системного моніторингу ситуації призводить до того, що деякі спостереження науковці поки що не можуть пояснити. Наприклад, у донних відкладах Карлівського і Клебан-Бицького водосховищ відзначено суттєве, порівняно з даними 2008 року, забруднення барієм – у тисячі разів! Джерело цього забруднення поки що невідоме – висловлюється припущення, що це наслідки використання значної кількості боєприпасів.

Микола СЕРДЮК

Сообщение Війна на Донбасі може стати хімічною появились сначала на Український репортер.

Днями плануються випробування – очищення питної водопровідної води діоксидом хлору у водогоні Києва.

Існують побоювання, що діоксид хлору може викликати збільшення ракових захворювань. На думку багатьох авторів, провідним фактором у механізмі дії окислювачів є ініціація вільнорадикальних процесів. А вільні радикали впливають на більшість біохімічних компонентів живої клітини, викликаючи зміни та деградацію життєво важливих молекул. Вільні радикали пов´язують із феноменом феноптозу – запрограмованої смерті організму.

Проблема безпеки діоксиду хлору є однією з найсуперечливіших у токсикології окислювачів як засобів обеззаражування води.

Одного дня з ваших кранів може политися вода з додаванням хімікатів, які одразу або з часом невідомо як можуть вплинути на ваше здоров’я, здоров’я ваших дітей, здатність тих дітей народжувати.

Мало того, існує думка фахівців, що використання діоксиду хлору в київському водогоні може призвести до вимивання з труб біоплівки, на якій власне ці старезні труби й тримаються! І ось уявімо, що вимиті залишки біоплівки, яку не затримають фільтри, опиняться у квартирах киян. У когось через це поламається електрочайник, у когось пральна чи посудомийна машина, душові кабіни, вийдуть із ладу кулькові крани.

А раптом, однієї ночі, розпадуться усі старі труби київського водогону?

Ото вже буде радості компаніям-постачальникам і компаніям із ремонту – доведеться замінювати УСІ труби одночасно!

Може, на те й розраховано?

Тримайтеся. Якщо іспити визнають вдалими, тоді, внаслідок кулуарних домовленостей, одна лише людина – генеральний директор «Київводоканалу» Дмитро Новицький – матиме змогу монопольно підписати контракт з однією з італійських фірм, яка завезе до України тисячі тонн своїх хімікатів.

Громадськість не поінформована – де (на яких складах), як (у яких умовах) зберігатимуться ці гори небезпечних хімікатів.

Досліди з очищення питної води діоксидом хлору, здійснені ще 2015 року в Запоріжжі, довели, що після такої очистки у воді створювалися побічні продукти – хлорити – у кількості, вищій за допустиму норму(!). Там відмовилися від такого способу очищення. На черзі Київ?

Ми – не піддослідні кролики!

1. Вимагаємо припинити випробування з використанням діоксиду хлору на діючому водогоні, про небезпеку якого так мало відомо жителям Києва.

2. Вимагаємо публічної, відкритої дискусії громадськості з генеральним директором «Київводоканалу» Дмитром Новицьким, який вже тривалий час проштовхує цю програму.

Безпека киян має бути в їхніх власних руках! (Якщо, звичайно, даний випадок не зацікавить СБУ та прокуратуру.)

Від імені ініціативної групи «Стоп, діоксид хлору!»

Володимир СЕРДЮК
Фото Олексія ІВАНОВА

Додаткова інформація:

Висновки звіту про використання діоксиду хлору для обробляння води на водопровідних спорудах КП «Водоканал» м. Запоріжжя.

Тести проводилися у період з 03.11.2015 по 30.11.2015 у лабораторіях Дніпровських водогінних станцій ДВС-1 и ДВС-2.

1. Використовувати діоксид хлору на початковому етапі очищення води в додаток чи замість первинного хлорування неможливо, оскільки створюються побічні продукти – хлорити – у кількості, вищій за допустиму норму.

2. Використовувати діоксид хлору на кінцевій стадії очищення води замість чи в доповнення до вторинного хлорування як комплексний підхід у період проблемної якості води чи при додатковому обеззаражуванні на насосних станціях у мережі міста можливо, концентрація хлоритів при усіх використаних дозах діоксиду хлору була в нормі.

3. За підсумками дослідів, мінімальні робочі дози діоксиду хлору склали: ДВС-1 и ДВС-2 – 0,25 мг/дм3, н/ст «Хортицька» – 0,4 мг/дм3. Витрати початкових реагентів для виробництва діоксиду хлору на 1 м3 води, що оброблялася, при вибраних дозах склали: доза 0,25 мг/дм3 – хлорид натрію 0,0225л, соляна кислота (9%) 0,0225л, доза 0,4 мг/дм3 – хлорид натрію 0,036 л соляна кислота (9%) 0,036л.

4. Діоксид хлору має пролонговану дію. Після 5-годинного контакту його концентрація у воді була вищою, ніж після контакту 0,5 години, тобто зниження його концентрації у воді повинно спостерігатися набагато пізніше. За літературою, консервуючі якості зберігаються близько 3 діб.

5. У науковій літературі, статтях діоксид хлору позиціонується як більш сильний дезінфектант стосовно вірусів та інших мікроорганізмів. Та, за даними лабораторії ДВС-1 щодо бактеріологічного забруднення, цього не спостерігалося. Такими результатами варто нехтувати, так як у 7 дослідах знайдено спільні коліформи та ентерококи у воді вже після введення діоксиду хлору, а до введення вода була чистою. Тобто вода забруднилася після введення додаткового дезінфектанта, що нелогічно, досліди некоректні. У 4 дослідах фіксувалася відсутність ентерококів після введення діоксиду хлору, які були присутні у початковій воді. Ця частина дослідів логічна і коректна.

6. При роботі з водою, що містила вільний хлор (ДВС-2), проявилися окислювальні властивості діоксиду хлору – відбувалося додаткове зниження кольоровості, перманганатної окислюваності, марганцю. Під час роботи з водою, що містила зв’язаний хлор (ДВС-1, амонізація води), окислювальні властивості діоксиду хлору не проявилися.

Like

Сообщение Діоксид хлору – панацея чи лезо на горлі людини? появились сначала на Український репортер.

За результатами лабораторних досліджень встановлено, що якість річкової води не відповідає гігієнічним вимогам і санітарно-хімічними показникам:

• інтенсивністю запаху (5 балів при допустимому значенні – відсутність запаху);
• вмістом завислих речовин (2,4 мг/мЗ при допустимому значенні 0,75 мг/мЗ);
• вмістом плаваючих домішок (виявлено плівку молочно-білого кольору при допустимому значенні – не допускається);
• показниками жорсткості (10 мг-екв/мЗ при допустимому значенні 7 мг-екв/мЗ);
• хімічному споживанні кисню (122 мг02//м3 при допустимому значенні 30мгО2 /м3),
• окисності (28,7 при допустимому значенні 7,0).

Воду з річки не можна використовувати для будь-яких потреб, заборонено напувати нею тварин та вживати в їжу рибу.

Повідомляється, що єдиним можливим джерелом забруднення може бути Понінківська картонно-паперова фабрика. Остаточно це буде відомо лише після отримання висновків експерта. Керівництво фабрики викликали на допит, однак ніхто не з’явився.

Варто додати, що стан річок Хомора та Случ на території Баранівського району Житомирської області не вперше викликає занепокоєння місцевих жителів. Ще в 2016 році до Державної екологічної інспекції почали надходити скарги людей щодо забруднення води. 15 квітня 2016 року на Хоморі стався замор водних живих ресурсів (риба, раки, бобри).

Екологи з’ясували, що Хомора періодично забруднюється стоками зі сторони Хмельницької області. Стоки в річку потрапляють від трьох  підприємств Хмельниччини.

Сообщение На Житомирщині в річці Хомора загинула риба, отруїти воду могла паперова фабрика появились сначала на Український репортер.

Виступаючи в парламенті з інформацією на цю тему, глава відомства піддав критиці керівників міст та селищ за те, що вони заплющили очі на гори відходів. І вони — скрізь, в усіх областях та куточках країни. “Україне тоне у смітті”, – вердикт міністра.

Пасивність, споглядацька позиція керманичів населених пунктів — ось стиль роботи на місцях, кажуть незалежні екологи. Наприклад, Херсонська, Одеська області, місто Київ не подали “нагору” жодної інформації про сміттєзвалища.

Нагадаємо, що свого часу боротьба із териконами відходів нагадувала … комедію. Скажімо, тодішній прем’єр Азаров наказав навіть створити «летючі загони” спеціального призначення, які їздли київськими сміттєзвалищами, фотографували це неподобство, надсилали світлини самому Азарову. А вже той використовував цей компромат у специфічній боротьбі з київським мером Черновецьким.

Що робити сьогодні із купами сміття? Наприклад, це питання дуже загострилося на Київщині. На територію столичної області якимсь чином “прорвалися” вантажівки зі львівськими побутовими відходами. І розвантажувалися… в Іванківському та Бориспільському районах.

Водночас директор департаменту екології та природних ресурсів Київської облдержадміністрації Вікторія Киреєва стверджує, що полігони столичної області не мають можливості приймати сміття з інших регіонів, адже заповнені на 80-90 %.

Чиновниця радить відстежувати та повідомляти про несанкціоновані звалища. І хто це повинен робити? Поліція? Екологічні інспектори? У такому разі, чому вони “проспали” нашестя львівських сміттєвозів?

Леонід БОРИСЕНКО

Сообщение Міністр Семерак: “Україна тоне у смітті” появились сначала на Український репортер.