За словами журналістки, місцевої мешканки Михайлини Скорик, яка переймається долею свого міста, відбувається це будівництво (нібито парку) непрозоро. Оригіналів рішень Ірпінської міської ради щодо упорядкувальних робіт на території Будинку творчості письменників НСПУ не оприлюднено, паспорту цього об`єкта, як і жодних інших документів, немає (чи їх просто тримають у таємниці).

Попри обіцянки мера Карплюка “максимально можливо зберегти природний ландшафт”, на території Будинку творчості письменників ще до рішення Ірпінської міськради почали різати дерева.

Як повідомляє “Громада Приірпіння”, журналістка Михайлина Скорик вирішила про все це запитати в міського голови Ірпеня Володимира Карплюка. Проте мер повів себе дивним чином. На запитання Михайлини Скорик про те, що ж тут буде, яка площа цієї ділянки, скільки зрізано дерев, мер відповів однією фразою і та – для одчіпного.

– Будуємо парк Будинку письменників, – сказав Володимир Карплюк. А далі… замість того щоб відповідати (або не відповідати) на запитання журналістки, він раптом сам став інтерв`юером (чи екзаменатором?), почав запитувати у Михайлини Скорик, коли народилася Леся Українка та інші класики української літератури.

Мабуть, мер Ірпеня спеціально вивчав біографії письменників, щоб продемонструвати свої знання з красного письменства, а ще – щоб уникнути спілкування з журналістами на невигідні йому теми. І все ж, якби Володимир Карплюк готувався, то він би не сказав журналістці такої відвертої неправди щодо того, для кого ж цей парк будується, а зробив би це якось завуальовано.

Нагадаємо, що на своїй сторінці у Фейсбуку відразу після того, як в Ірпені 31 березня пройшов позачерговий з`їзд Національної спілки письменників України, на якому вирішувалася доля Будинку творчості письменників, голова НСПУ Михайло Сидоржевський написав, що за результатами угоди між Національною спілкою письменників України та владою Ірпеня “вся територія буде впорядкована за гроші міста, після того вже за новою угодою її частина буде відведена під міський парк відпочинку, приблизно 2,8 га землі перейде в користування запропонованому містом інвестору, коштом якого і будуть відремонтовані будівлі Будинку творчості”.

Очільник спілки чітко зазначив, що мерія збудує міський парк відпочинку, а не парк для письменників, як відповів журналістці Володимир Карплюк. Крім того, в інтерв`ю кореспондентці “Українського репортера” ірпінські чиновники наголошували: якщо ділянка землі не використовується тим, хто її орендує, за цільовим призначенням, то міська влада має повне право забрати її в комунальну власність громади. Що в Ірпені і було зроблено.

Чи є від того користь письменникам? А як можна бути задоволеним, коли в тебе забрали майно, нехай навіть і законно? Чи ж буде те будівництво на користь жителям Ірпеня? Міська влада на чолі з Карплюком відповіді на ці питання давати не хоче.

Алла ТОПЧІЙ

На цю тему читати тут:

• Ірпінь: комбінації з письменницькими дачами і гектарами
• В Ірпені українським письменникам нагадали: “А я у гай ходила…”
• “Кіно” з інвестором та гектарами Будинку творчості письменників в Ірпені
• Будинок творчості письменників стає жахливим місцем Ірпеня
• “Раби не ми! А хто ж ви? З л и д н і”. Що пишуть люди про Будинок творчості

Сообщение Що будується на території Будинку творчості? Мер Карплюк відповідає… питаннями на питання появились сначала на Український репортер.

Письменники, науковці і просто небайдужі громадяни висловили на сторінках Фейсбуку свої думки, міркування, занепокоєння долею легендарної місцевості Ірпеня – Будинку творчості письменників.

Ось деякі з них.

Ігор Павлюк, письменник, науковець, доктор наук із соціальних комунікацій, член Асоціації європейських письменників:

– Дякую, за добру статтю. Жив я тут кілька років не так давно. Опишу в мемуарах. Бачу, булгаківщина поглиблюється.

Наталка Поклад, поетеса:

– Цікавенно розгортаються події. Я була в Ірпені лише двічі: тієї осені-зими, коли привезли в Україну тіла Василя Стуса та його побратимів, та у вересні в кінці 90-х. Там справді ПРАЦЮВАЛОСЬ, і цикл “Ірпінь” подобається мені донині, хоч О. Ющенко і не взяв його до колективної збірки, “не знайшов”. Тому страшенно шкода, що руйнується таке славне місце. “Реконструкція” – це вже зовсім інша історія, і чомусь мало віриться, що вона додасть письменникам і відповідних умов для творчості, і грошей. Хоч, як бачимо, подібна ситуація з усією нашою культурою: одним вона “занадто архаїчна”, другим – “совєцька”, а третім – “некрофільська”, “нетолерантна”… І… “занадто українська”…

А нещодавно повідомляла Гайворонська, що має бути в Ірпені якийсь ФЕСТ, а бажаючі учасники зможуть заночувати в Будинку творчості… І як їм там ночувалося?

Марта Геліос:

– У нас є музеї письменників – класиків української літератури. Будинок творчості письменників в Ірпені – меморіальне місце, яке потребує збереження. Це має бути заповідник, містечко української літератури! Невже ми все пустимо на пси! Треба кричати SOS! Негайно. Інакше ми ніхто і звати нас ніяк.

Микола Зінківський, журналіст, видавець:

– Мені теж шкода цієї письменницької оази…

Бовдурів у нашій країні багато. Нищать нашу Батьківщину від малого до великого – якась кара Божа.

Микола Паламарчук:

– Тут на кожному кроці повинна висіти дошка пам`яті. Ця земля бачила вкупі тисячі Великих людей… Шкода недалеких керівників.

Сергій Батурин, письменник:

– Десять років тому казали, що в орендованому не знати ким “Енеї” для письменників будуть знижки. Вісім років тому казали, що в переданій не знати кому поліклініці НСПУ письменників годуватимуть, як і раніше. Тепер кажуть, що за передані комусь гектари території будинку творчості в Ірпені не знати хто там все впорядкує. Що ж буде з тим будинком – оце, справді, біном Ньютона! Хтось 28 січня 2012 року прилюдно обіцяв там гуртожиток для письменників побудувати, не пригадуєте, хто саме?

Володимир Гаптар, поет, журналіст, державний службовець:

– Дякую, Алло, не знав “цієї гармонії спілчанського життя”, хоча членом цієї спілки вже років тридцять…

Георгій Бурсов, журналіст:

– Будинок творчості радянських українських письменників… Одне слово вивітрилося… Занепад… занепад… занепад. Ми ВІЛЬНІ!!! Від дармового комфорту, точніше – від рабського добробуту. РАБИ не Ми!!! А хто ж ви? З л и д н і…

Підготувала Алла ТОПЧІЙ

Фото Володимира ДАВИДЕНКА

Сообщение “Раби не ми! А хто ж ви? З л и д н і”. Що пишуть люди про Будинок творчості появились сначала на Український репортер.

Депутати Ірпінської міськради 24-ма голосами “за” (двоє були “проти”) ухвалили договір про співпрацю між Національною спілкою письменників України та міською радою. (Текста документа ніхто з присутніх на сесії журналістів не бачив, бо його не роздавали.)

Далі, одним із наступних голосувань (до речі, без обговорень), спілці повернули попередню ставку податку на близько 11 гектарів. Саме на цій ділянці розташовано Будинок творчості, тобто тепер НСПУ платитиме щомісяця до Фіскальної служби міста не 90 тисяч гривень, а лише 9.

Природно постає питання: за які такі заслуги, за яку послугу це було зроблено? Невже лише з любові до красного письменства та співчуття майстрам слова, більшість із яких сьогодні ледве животіють?

Дуже важко в це повірити. І ось чому. Питання щодо договору між Національною спілкою письменників України та Ірпінською міськрадою широко обговорювали в пресі як очільник спілки Михайло Сидоржевський, так і представники Ірпінської влади. І в їхній подачі фактів були суттєві розбіжності.

Читайте тут

• Ірпінь: комбінації з письменницькими дачами і гектарами
• “Кіно” з інвестором та гектарами Будинку творчості письменників в Ірпені

Нагадаємо, що Михайло Сидоржевський на своїй сторінці у Фейсбуку та в інтерв`ю низці ЗМІ зазначав наступне: «У Спілки письменників немає коштів для впорядкування цієї території і ремонту БТП, який не здійснювався десятки років, ми не мали жодної можливості сплачувати земельний податок у розмірі 100 тисяч гривень щомісяця, встановлений міською радою з січня 2017 року.

За результатами угоди (між Національною спілкою письменників України та владою Ірпеня.– Авт.) вся територія буде впорядкована за гроші міста, після чого вже за новою угодою її частина буде відведена під міський парк відпочинку, приблизно 2,8 га землі перейде в користування запропонованому містом інвестору, коштом якого і будуть повністю відремонтовані будівлі Будинку творчості».

Ірпінська ж влада ні в публікаціях у пресі, ні у відповіді “Українському репортеру” ні про які 2,8 гектара не згадувала. Акцентувала увагу лише на тому, що хоче створити на території Будинку творчості письменників НСПУ в Ірпені паркову зону відпочинку жителів міста.

Крім того, ірпінські чиновники заявляли, що на значній ділянці Будинку творчості – непролазні хащі, в яких живе безліч гадюк, бо їх десятки років ніхто не розчищав. А в цьому випадку, якщо земля не використовується за призначенням, заростає бур`янами тощо, влада має повне право забрати в орендаря такі ділянки, щоб упорядкувати їх. До речі, це вона уже і робить.

Ще до ухвалення на сесії договору між спілкою та міськрадою працівники “Ірпіньзеленбуду” почали активно освоювати територію Будинку творчості письменників. Журналістка Ніна Костенко написала, що, попри запевнення чиновників про “максимально можливе збереження природного ландшафту та наявних зелених насаджень”, у місті на вулиці Михайла Стельмаха, де розташований Будинок творчості письменників, уже незаконно зрізано кілька живих багатовікових сосен.

Щоправда, чиновники мають іншу думку: мовляв, зеленбудівці не зрізали жодного живого дерева. Розчищали лише територію від старих сосен, які становили загрозу новим насадженням.

Та мова не про те. Виходить, що ірпінська міська влада цілком законно забрала частину наданої в пожиттєве користування Національній спілці письменників України території Будинку творчості письменників, яка була в занедбаному стані, оскільки НСПУ не мала змоги її упорядковувати. То навіщо ж якийсь договір між сторонами укладати? Та ще й так щедро розкидатися бюджетними коштами, бо ж податок, як відомо, надходить до міської скарбниці.

Питання поки що відкриті.

Алла ТОПЧІЙ

Сообщение В Ірпені українським письменникам нагадали: “А я у гай ходила…” появились сначала на Український репортер.

Мекка літераторів різних поколінь, історичний куточок українського письменства, місце, де ходили парковими алеями незабутні класики Павло Тичина, Максим Рильський, Остап Вишня, Юрій Яновський… Все це про нього – Будинок творчості письменників в Ірпені. Над цією оазою української культури нависла небезпека залишитися хіба що в пам`яті людській.

Читайте тут

Ірпінь: комбінації з письменницькими дачами і гектарами

Проте, на щастя, є небайдужі громадяни, яких по-справжньому хвилює доля пристоличного Будинку відпочинку письменників, який нині перебуває в дуже і дуже жалюгідному стані: будиночки от-от розваляться, алеї заросли бур`янами, чагарники нагадують непролазні лісові хащі, де багато років не ступала нога людини. Тож ця небайдужість і змусила нас повернутися знову до ірпінської теми.

А точніше, ми спробуємо з`ясувати, хто ж буде інвестором, на яких умовах, і чи будуть взагалі належати Ірпінському будинку творчості письменників 2,8 гектара.

Спілка сказала: коштів немає

Ще раз нагадаємо, що в статті голови Національної спілки письменників України Михайла Сидоржевського “Київську владу звинуватили у спробі “віджиму” землі”, розміщеній на його сторінці у Фейсбуку, написано: “У Спілки немає коштів для впорядкування цієї території і ремонту БТП, який не здійснювався десятки років. Крім того, ми не мали жодної можливості сплачувати земельний податок у розмірі 100 тисяч гривень щомісячно, встановлений міською радою з січня 2017 року.

За результатами угоди вся територія (між Національною спілкою письменників України та владою Ірпеня. – Авт.) буде впорядкована за гроші міста, після чого, вже за новою угодою, її частина буде відведена під міський парк відпочинку, приблизно 2,8 га землі перейде в користування запропонованому містом інвестору, коштом якого і будуть повністю відремонтовані будівлі БТП”.

Що у планах чиновників?

Природно виникає питання: а що ж то буде за інвестор? У що він вкладе гроші, щоб потім повернути їх сторицею? З цим питанням кореспондентка “Українського репортера” звернулася до чиновників Ірпінської міськради, які спочатку пояснили, що, найімовірніше, на тих 2,8 га буде зона рекреаційного призначення (готель, басейн, сфера послуг), яка плавно переходитиме в парк. Така перспектива не дуже порадувала і письменників, і захисників довкілля. “Український репортер” виступив на цю тему зі статтею: “Ірпінь: комбінації з письменницькими дачами й гектарами”.

Лише міськрада здатна створити парк?

Після цього редакція отримала письмовий відгук на матеріал секретаря Ірпінської міської ради Юрія Денисенка:

“Ірпінська міська рада уклала угоду з Національною спілкою письменників України про створення паркової зони на території Будинку творчості письменників НСПУ в Ірпені.

Заплановано реконструкцію території з побудовою парку та благоустроєм, що включатиме в себе облаштування нової вхідної групи на територію, пішохідних алей, скульптурних груп, додаткове декоративне озеленення. Крім цього, планується будівництво сцени для проведення творчих вечорів та публічних читань.

Однією з найголовніших умов реконструкції є максимально можливе збереження природного ландшафту та наявних зелених насаджень і зон на території паркової зони Будинку творчості письменників в Ірпені.

Земельна ділянка, на якій розташований Будинок творчості письменників “Ірпінь”, згідно з Генеральним планом міста Ірпінь, передбачена як зона рекреаційних закладів (парки, сфери, зони відпочинку), а згідно з планом зонування віднесена до зони установ відпочинку та туризму, що унеможливлює будь-яке багатоповерхове житлове будівництво.

На жаль, Національна спілка письменників України протягом останніх десятиліть не проводила робіт з благоустрою паркової частини території Будинку творчості письменників і не має на це коштів.

Водночас НСПУ не має можливості сплачувати земельний податок без врахування пільги. За таких умов паркову зону можна створити лише коштами Ірпінської міської ради. Вже зарезервовано 5 мільйонів гривень, і до кінця року планується проведення значної частини робіт з благоустрою паркової зони.

Ірпінська міська рада планує найближчим часом провести спільну толоку з провідними письменниками для обговорення спільних дій та реконструкції паркової зони.

Також варто врахувати, що за два останні роки Ірпінь став повноцінним містом парків, відкривши для громади реконструйовані та створені парк імені Правика, парк Центральний, парк Дубки, парк Покровський, Алею Героїв АТО та інші об`єкти”.

А про інвестора вже ні гу-гу

Дивно, але в даному відгуку зовсім не йдеться ні про 2,8 га території Ірпінського будинку творчості, ні про інвестора, якого нібито згідно з угодою між Національною спілкою письменників України та Ірпінською міською радою має шукати для НСПУ остання, ні про готель чи щось інше, що має збудувати інвестор на території 2, 8 га, ні про збільшення з січня 2017 року земельного податку в розмірі 100 тисяч гривень щомісячно.

В останньому числі газети “Дзеркало тижня” (№14, 15 – 21 квітня 2017 року) вміщено інтерв`ю голови Національної спілки письменників України Михайла Сидоржевського, в якому на питання щодо Ірпінського будинку творчості письменників він відповідає, що на позачерговому з`їзді НСПУ, який відбувся 31 березня в Ірпені, “важливими були два питання: зміни до Статуту і підписання угоди про співробітництво з Ірпінською міською радою про використання Будинку творчості письменників. З керівництвом міста узгодили план реконструкції нашого Будинку творчості за участю міста. Це дозволило зменшити суму земельного податку до 9 тисяч гривень у місяць. Ірпінський будинок творчості письменників – 11 га території. Територія, м`яко кажучи, необлаштована, захаращена.

Приблизно на третині її розміщені наші будинки, це споруди 1950 – 1960-х років, які з того часу не ремонтувалися. А для реконструкції і ремонту Ірпінського будинку творчості потрібні великі кошти.

Підкреслю, що під “реконструкцією” аж ніяк не мається на увазі продаж, адже земля – це власність Ірпінської міської громади. Ми отримали, згідно з постановою Кабміну, право на постійне користування цією землею без права продажу. Тому вирішили наступне… Частину із цих 11 га віддається під міський парк відпочинку. Інша частина, на якій і розміщені наші будинки, залишається за нами. І третя частина буде передана, згідно з угодою, яка буде підготовлена і підписана, в користування інвестору, якого запропонує Ірпінська міська рада.

Йдеться про те, щоб земля, яка буде відведена інвестору, була відповідно оцінена. І на цю суму майбутній інвестор має зробити капітальний ремонт усіх будинків на території Ірпінського БТП, а також спорудити нову котельню на альтернативному паливі і виконати інші ремонтно-будівельні роботи. В цілому, ця територія має стати комфортною для письменників. У свою чергу, в рекреаційній зоні інвестор не має права зводити багатоповерхівки”.

А про гектари без конкретики

Зауважимо, що в цьому інтерв`ю очільник НСПУ Михайло Сидоржевський не називає конкретної цифри – 2,8 га, а говорить про третю частину всієї площі Будинку творчості письменників в Ірпені, яку все ж передбачається передати інвестору за те, що він відремонтує будинки на території БТП. У відгуку ж секретаря Ірпінської міськради Юрія Денисенка не йдеться про інвестора, але нічого не сказано і про ремонт Будинку творчості письменників, який згідно з угодою має здійснити запропонований ірпінською міською владою інвестор.

Інвестора – на сцену!

Чи треба це розуміти так: даєте землю – відремонтуємо будинки, не даєте – не відремонтуємо? Водночас очільник НСПУ Михайло Сидоржевський говорить відверто – даємо інвестору землю, ремонтуйте будинки. Здавалося б, ділова пропозиція. Ось тільки багато хто із письменників, представників громадськості та і просто небайдужих громадян далеко не в захваті від неї. Бо ж хоч і наголошує Сидоржевський на тому, що в “рекреаційній зоні інвестор не має права споруджувати багатоповерхівки”, проте, зрозуміло, що на тих 2,8 га зведуть не будинок для літніх людей, не дитсадок, не притулок для тварин чи щось подібне, а комерційний заклад – найімовірніше, готель із басейном, рестораном, спа-салонами тощо.

Тож чи комфортно почуватимуться письменники в такому товаристві?

Осмислюючи події навколо Будинку творчості письменників в Ірпені, само собою напрошується ще одне питання. Як відомо, два з половиною роки тому, восени 2014-го, Сидоржевського на з`їзді НСПУ було обрано головою Національної спілки письменників України. І він запевняв колег, що буде служити їм вірою і правдою, обіцяв поліпшити становище в НСПУ, яке вже давно є критичним. І що ж виходить: обіцянка – цяцянка, а дурневі радість? Невже очільник НСПУ нічого кращого не придумав, як іти з простягнутою рукою до ірпінської влади просити інвестора. А хіба більше інвесторів ніде немає? Може, варто було б подумати і над іншими варіантами виходу із ситуації, що склалася навколо Ірпінського будинку творчості письменників?

Алла ТОПЧІЙ

Малюнок Олега СМАЛЯ

Сообщение “Кіно” з інвестором та гектарами Будинку творчості письменників в Ірпені появились сначала на Український репортер.

Будинок творчості письменників в Ірпені — немов казковий зелений куточок українського письменства, творча Мекка літераторів різних поколінь.

У стінах його невеличких, проте досить затишних, з оригінальною архітектурою будиночків, яким уже майже 80 років, жили і творили класики української літератури Павло Тичина, Андрій Малишко, Остап Вишня, Олександр Довженко, Юрій Яновський, Павло Загребельний, Олесь Гончар, Анатолій Дімаров, Євген Гуцало…

Цей перелік можна продовжувати і продовжувати. Проте… він може обірватися, і назавжди. Є серйозні побоювання, що скоро чудовими ірпінськими алеями ходитимуть не письменники з книжкою, записником чи, по-сучасному, з ноутбуком, а скоробагатьки, з дорогим спиртним коктейлем у руках і золотими перснями на пальцях. А письменникам туди буде зась? Чому так?

На позачерговому з`їзді Національної спілки письменників України, який відбувся 31 березня в приміщенні одного з готелів Ірпеня, його делегати схвалили підписання угоди про співпрацю НСПУ з Ірпінською міською радою.

Це рішення викликало неоднозначну реакцію як літераторів, так і громадськості, адже йдеться про відчуження від території Будинку творчості письменників значної ділянки землі, наданої Національній спілці письменників України у довічне користування.

Отже, нам відомо про домовленість з міською радою.

Скільки землі буде передано Ірпінській міськраді згідно з цією угодою (яку, до речі, багато хто з письменників не бачив), що за це отримає Національна спілка письменників України, кому і на яких умовах перейде частина території Будинку творчості письменників? Всі ці питання і намагалася з`ясувати кореспондентка “Українського репортера”.

На своїй сторінці у Фейсбуку голова НСПУ Михайло Сидоржевський розмістив матеріал: “Київську владу звинуватили у спробі “віджиму” землі Національної спілки письменників України” за підписом прес-служби НСПУ.

На думку Сидоржевського, у цьому виступі вичерпно прокоментовано інформаційний скандал, який спалахнув навколо рішення позачергового з`їзду НСПУ.

Очільник Спілки стверджує: “Йдеться про єдино можливий компроміс між інтересами Ірпінської громади, якій належить 11 га землі під Ірпінським будинком творчості письменників (БТП) і НСПУ, якій надано цю землю в постійне користування”.

Михайло Сидоржевський наголосив, що “у Спілки немає коштів для впорядкування цієї території і ремонту БТП, який не здійснювався десятки років”.

“Крім того, ми не мали жодної можливості сплачувати земельний податок у розмірі 100 тисяч гривень щомісячно (очевидно, це описка, мабуть, йдеться про щорічний платіж), встановлений міською радою з січня 2017 року. За результатами угоди вся територія буде впорядкована за гроші міста, після чого, вже за новою угодою, її частина буде відведена під міський парк відпочинку, приблизно 2,8 га землі перейде в користування запропонованому містом інвестору, коштом якого і буде повністю відремонтовано будівлі БТП”.

А ще із цього допису в соцмержах ми дізнаємося, що за цим інвестором залишиться приблизно третина нинішньої загальної площі території Будинку творчості письменників.

За словами голови НСПУ, пошук рішення щодо ремонту і реконструкції БТП розпочався ще за часів Володимира Яворівського і Віктора Баранова (тодішні керівники Спілки. – Авт.), але ігнорування у вирішенні цього питання могло б призвести до важких для НСПУ наслідків. “Ще трохи зволікань і нерішучості — і ми би втратили БТП. Всі одинадцять гектарів”, – заявив Сидоржевський,

За коментарем кореспондентка “Українського репортера” звернулася до радника Ірпінського міського голови, депутата міськради Максима Плешка. І ми почули, що земельна ділянка, на якій розміщений Будинок творчості письменників, перебуває у власності територіальної громади Ірпеня, а Національна спілка письменників України лише нею користується. І користується дуже незадовільно.

Будиночки, де живуть письменники, які купили путівку в Будинок творчості, напівзруйновані, територія БТП захаращена, нагадує лісові хащі. А головне — НСПУ не має змоги платити податок за користування землею – 100 тисяч гривень на рік. Якщо земля не використовується за призначенням, заростає бур`янами, а будівлі, розміщені на ній, руйнуються, влада має повне право конфіскувати такі ділянки і привести їх у належний стан.

Що робить Ірпінь? Він вже “зайшов” зі своїми коштами на територію письменницьких дач. Утім, це традиційна схема, яку застосовують в багатьох резонансних земельних справах. Ну а про масштабні комбінації в ірпінському регіоні, схоже, скоро будуть говорити, починаючи з дитсадка.

Отож на впорядкування території Будинку творчості письменників з місцевого бюджету було виділено 5 мільйонів гривень. Ці кошти, кажуть в міській раді, будуть освоєні вже наприкінці року.

Питання: йдеться про благодійну допомогу з боку міськради? Чи, може, ці мільйони Спілці доведеться віддавати? З якого гаманця їх візьмуть? Він же порожній!

Далі — ще один хід: міська влада хоче знайти для Національної спілки письменників інвестора, який буде освоювати близько 2,8 гектара, на яких стоять письменницькі хатинки.

Стривайте: а як це – “знайти”? На дорозі? Йшла-йшла і надибала? Чи буде проведено публічний конкурс серед інвесторів, які хочуть вести бізнес у цьому куточку? Чи буде обговорення за участю громадськості? Чи представить потенційний інвестор на суд ірпінської громади, письменницького середовища бізнесовий план?

І чому саме зупинилися на такій кількості гектарів — 2,8? Чому не узяли, скажімо, 20 або 40 соток?
Підемо ще далі. Кажуть, бізнесмени тут освоюватимуть гектари. Добре. Чиновники пояснюють, що буде зона рекреаційного призначення (готель, басейн, сфера послуг), яка плавно переходитиме в парк.

Про готель дуже цікаво було б почути. Скільки зірочок матиме? Чотири, п’ять, три? Хтось із громадськості бачив проект? Скільки поверхів випнеться серед лісу? 16? 24? 36? На яку категорію людей орієнтуватиметься сей заклад? І потім, чи відомі висновки екологічних та інших експертів щодо такого будівництва у парковій зоні?

В мерії вже забігають наперед і солодко обіцяють, що, мовляв, користуватися всіма цими благами можуть і письменники. Тут би сказати: браво! Оплески, які переходять в овації. Хтось повірить, що майстри красного письменства відпочиватимуть у фешенебельному готелі?

А далі б сказати: автора — на сцену! В мерії кажуть, що там, де відпочивали класики української літератури, хочуть створити літературно-рекреативний історичний кластер. Знаменито!

Ми попросили радника Ірпінського міського голови назвати конкретні цифри: а скільки ж, власне, землі залишиться у володінні письменників, скільки перейде до інвестора, а скільки буде виділено під парк для мешканців Ірпеня. Відповідей, на жаль, не почули.

Утім, нема відповіді й на запитання, як бути із землею, на якій інвестор планує побудувати готель? Чи вона й надалі перебуватиме у комунальній власності, чи все ж таки її приватизують, бо інакше навіщо тоді вкладати гроші у загальне майно?

Депутат Ірпінської міськради Богдан Мельничук у ЗМІ висловлюється щодо цієї угоди критично: мовляв, жодна так звана реконструкція в Ірпені не обходиться без отримання колосальних надприбутків. Реконструкція території площею 2,8 га — це лише частина плану, “пов`язаного з розбудовою пойми, а також будівництвом нової дороги від залізничного мосту до Романівки, кошторис якого становить 65 мільйонів гривень”…

“Типовим випадком прихованого продажу майна” вважає те, що відбулося в Ірпені 31 березня, письменник Сергій Пантюк, який має намір оскаржувати так звану “угоду про співпрацю” в суді.

Відомий прозаїк, голова Київської організації Національної спілки письменників України Володимир Даниленко вважає, що до майже банкрутства довела Національну спілку письменників України сама держава, яка хоче, щоб творчі спілки помирали природною смертю, бо вважає їх пережитком комуністичної системи, на який потрібно ще й виділяти гроші з державного бюджету.

Проте списувати все на державу не варто. Є ж і керівництво Спілки… Усе це нагадує не так і далекі часи, коли були втрачені Спілкою поліклініка на вулиці Рейтарській у Києві, частина Будинку творчості у Коктебелі, кафе “Еней” на Банковій, 2. Тоді теж так звані інвестори запевняли, що письменники, як і раніше, ходитимуть до лікарів, харчуватимуться за прийнятними цінами в кафе. Але вже давно ніхто з членів НСПУ і поріг цих закладів не переступає.

Бо ж їх там, м`яко кажучи, ніхто не чекає. Хочеш прийти до лікаря — плати, хочеш у кафе посидіти — теж плати (по 50 гривень за каву). Тоді теж обіцяли письменникам золоті гори. Та що там, за період Незалежності України була знищена така потужна структура, як Укркнига.

Володимир Даниленко вважає, що в плачевному стані Національної спілки письменників України, крім самої держави, винне і керівництво НСПУ. Її очільник мав би переконати чиновників у Верховній Раді України, Адміністрації Президента України в тому, що НСПУ має право на життя, вона може виступати промоутером української літератури у світі. Проте для цього потрібні нові проекти, нове бачення розвитку творчої структури.

Володимира Даниленка підтримує і його молодший колега письменник Вано Крюгер. Він висловлює припущення, що майно Національної спілки письменників спеціально доводили до такого стану, не по-господарськи використовували територію, щоб поставити письменників перед фактом:

“Нема можливості утримувати об`єкти, нема за що ремонтувати приміщення”. Ну а хіба для того, щоб прибрати територію БТП, поставити паркан, такі вже великі затрати потрібні? Це можуть зробити і самі письменники. Тут Вано Крюгер наводить красномовний приклад турботи про спілчанське майно — “Поетичні суботники”, які організовував письменник і громадський діяч Сергій Пантюк.

Крім того, Вано Крюгер ще й обурився тим, що письменникам не сказали, скільки ж гектарів землі буде відчужено від Будинку творчості в Ірпені, адже йшлося лише про 2,8 гектара, на яких буде збудовано готель з басейном. А скільки ж землі буде відведено під парк?

Голова Київської обласної організації Національної спілки письменників України Анатолій Гай — колишній військовий журналіст, “афганець” – каже: ірпінські чиновники попросту ошукають спілчанське керівництво і буде те, що з поліклінікою на Рейтарській чи з “Енеєм” на Банковій, 2.

Алла ТОПЧІЙ

Сообщение Ірпінь: комбінації з письменницькими дачами і гектарами появились сначала на Український репортер.