Люди шоковані відмовою депутатів перейменувати вулицю на честь полеглого героя (+відео)
Звідки береться надія? Звичайно, з серця. Саме воно страждає від нестерпного смутку і всіх бід. Часом все здається таким безнадійним і згубним, що не має бажання жити далі. Але в кожного з нас є внутрішня сила, що спонукає щодня вставати, творити добро.
Надія допомагає йти назустріч життєвим перешкодам сміливим кроком, не опускаючи обличчя. З такими думками я зайшла у фойє будівлі селищної ради смт. Гранітне Малинського району Житомирської області. На порядок денний виносилося питання щодо перейменування вулиці Чехова на вулицю загиблого героя Олексія Влодарського.
У своїх постах я почала піднімати цю болючу тему ще з лютого 2019 року. Влада селища не сприяла такому перейменуванню. Селищний голова Микола Курса взагалі зайняв позицію, що йому це не потрібно.
Я шукала підтримки в організаціях, зверталася до ЗМІ, до людей, які розуміли, що перейменування вулиці на честь Олексія Влодарського – найкраща можливість вшанувати його, подякувавши таким чином за пожертвуване життя. Що такі люди, як Олексій, є прикладом для наступних поколінь, які мають знати, якою ціною дається нам наша незалежність.
До останнього я сподівалась, що здоровий глузд селищного голови переможе, та марно. Спекотно було не тільки на вулиці, градус емоцій зашкалював в такому б, здавалося, простому питанні.
Як можна так цинічно говорити про біографію Олексія, вишукувати в ній темні плями? Миколо Івановичу, оскільки ви дуже цікавитесь моїм особистим життям і добре на ньому знаєтесь і обов’язково прочитаєте цю статтю, до вас питання: невже ви є настільки ідеальним, що можете судити про інших?
Ваше життя є прикладом для інших? За перейменування вулиці за Олексія підписалося 217 осіб, і це не враховуючи його побратимів, які зараз там, на війні… А скільки голосів зібрали ви, коли вас вибирали вчергове? Ви гадаєте, що отак можете все “рєшать”, бо у вас є право – службове крісло?! І це питання також до тих депутатів, які проголосували проти. Як же все безнадійно.
На жаль, серед нас є багато ватників, хохлів, малоросів і відвертих прихильників «русского міра» і настальгуючих за комуністичним режимом людей. І це тільки тому, що у них не здирали живцем шкіру на долонях, як це робили червоноармійці, чекісти з українськими селянами сто років тому.
Знаєте, в мене чуйка на таких, і взагалі від деяких депутатів так і тхнуло цією гниллю. Не дивно, що вони проголосували проти. Льоша любив своє селище, але не було йому тут місця, в Гранітному. Його ніби витискали звідси. Вороги не лише на Сході, вони і вдома… Скіфу вже байдуже, Скіфу вже не болить.
Всі, хто зібрався на цій сесії, щоб підтримати вшанування пам’яті Олексія не очікували такого фіналу. Всі були шоковані “вироком” цих “слуг народу”. Один чоловік викрикнув: “А чи спокійно ви будете сьогодні спати?” І знаєте, що я подумала, такі, як вони, будуть спати спокійно, тому що в них не має совісті, бо в кого вона є, вона їх мучить. І наостанок, пам’ятайте – ви можете бути сильними сьогодні, але час є сильнішим за вас.
Надія – це факел, який здатний освітити темний тунель потоком світла, вказати шлях і вивести до довгоочікуваного щастя.
Тетяна ЛЕВКОВА, волонтерка, громадська активістка
https://www.facebook.com/ukrreporter/videos/2303566316347824/
https://www.facebook.com/ukrreporter/videos/2334413043473355/
Від редакції. Після того, як цей матеріал було розміщено на нашому сайті від автора ми одержали листа:
“Депутати, які проголосували ЗА, запропонували підняти повторно це питання на наступній сесії.Тим паче, що по факту не вистачило одного голосу. Один депутат проголосував би точно ЗА, але відпочивав. На жаль, всеодно не вистачало одного голоса. Шкода, що цей голос належав атовцю, який також воював… Боротьба триває. Ми не здаємося! Олексій Влодарський є прикладом для нащадків!”
Редакція “Українського репортера” має намір і надалі інформувати вас, шановні читачі, про перебіг подій у селищі Гранітне. Слава Україні! Слава Героям!
