У Василькові суд став на бік журналістів. Справа про чиновників та їхні закриті наради
Зазвичай у судових спорах між чиновниками та журналістами у нас здебільшого перемогу чомусь святкують перші. Вони ж і є позивачами, які знаходять тисячі надуманих підстав покликати Слово до бар’єра.
У васильківській історії усе сталося якраз навпаки, щоправда за єдиним винятком – у тамтешених медійників була дуже вагома підстава звернутися до суду. Це було принципово, адже їх поставили перед фактом – вони є небажаними у кабінетах влади, для них – зачинені двері службових кабінетів мерії. По суті, було завдано ганебного удару по свободі слова. Тобто заборона, як за горезвісної тоталітарної совдепії.
Події розгорнулися у Василькові, місті з великою та славною історією; воно ще здавна було відоме, як південна фортеця Києва і, до речі, у XVI столітті отримало Магдебурзьке право. Cьогодні ж на рубежі правди і кривди зійшлися журналісти місцевої газети «Життя і Слово» і працівники виконкому Васильківської міськради.
Усе починалося, так би мовити, за ясної погоди, безхмарно. Ось що розповідають колеги із видання «Життя і слово»:
«Ще до початку широкомасштабного вторгнення рф, наші кореспонденти завжди були присутніми на щотижневих робочих нарадах, що минали під головуванням Васильківських очільників, аби розповісти читачам про діяльність у громаді».
Однак потім тишу раптом розітнула громовиця заборони: «В один прекрасний день працівники виконкому намагались не допустити журналістів до зали. Лише потім ми дізнались, що напередодні, десь на колінках, були внесені зміни до регламенту і всі ці наради зробили закритими. Проте в той момент на нас нацькували “Муніципальну варту”, яка мала б захищати людей, однак виконувала роль особистої охорони Наталії Баласинович» (міського голови Василькова.- ЛФ).
Випадковість? Якесь непорозуміння? Чи все ж удар по фортеці Слова, який засвідчив небезпечний маневр з боку місцевих керманичів?
Знову процитуємо журналістів: «Від початку каденції нинішньої очільниці Василькова Наталії Баласинович редакція газети «Життя і слово» уважно стежить за діяльністю мера та її команди. Практично кожного тижня – періодичність виходу газети з друку – зазначені посадовці стають героями наших матеріалів. Неодноразово ми писали про порушення цивільного, адміністративного і навіть кримінального законодавства, які допускають управлінці, уповноважені розпоряджатися ресурсами, що належать міській громаді. Та найбільше нашу увагу завжди привертали махінації з бюджетом міста й перерозподіл земельних ділянок, що відбувалися за зачиненими дверима шляхом «пакетного» голосування».
Отже газета не є стороннім спостерігачем васильківського життя, не лакує дійсність, а привертає увагу до усього злободенного, що хвилює містян, б’є на сполох, коли бачить несправедливість, залаштункові домовленості на шкоду міста. Гостра і принципова критика не сподобалася на місцевій верхотурі влади.
«Очільниця Василькова не раз звинувачувала медійників у заангажованості та необ’єктивності й чинила перешкоди у доступі до засідань міської ради. До певного часу працівники ЗМІ ладні були миритися із екстравагантністю Наталії Баласинович та її однодумців, аж поки ті не влаштували цілу виставу для редакції «Життя і слово», – зазначають колеги.
А сталося ось що. 20 вересня 2021 року Наталія Баласинович проводила робочу нараду з керівниками структурних підрозділів та комунальних підприємств.
«Побачивши у залі відеокамеру, мер здійняла ґвалт, заявила, що журналісти не можуть бути присутніми під час обговорень низки питань…»
З якого дива така секретність? Які таємниці, небажані для міської громади, могли почути журналісти? Ні, не в цьому річ. Є тут наріжний камінь явища: критикуєш – отже небажаний. Геть за двері! Що-що, а узяти заборону в обладунки казенних параграфів та циркулярів чимало українських чиновників добре навчилися. Мастаки!
Ось і у Василькові 16 вересня 2021 року внесли зміни до Регламенту роботи виконкому міської ради. Йдеться про порядок підготовки і проведення нарад (закритих нарад) у виконкомі.
Сотворили «шедевр» особливої тактики васильківського самоврядування – возвели в ранг такої собі «законності» закриті наради. Отож з’явився циркуляр і – геть журналістів!
Змиритися з цим? Не на тих напали. Редакція звернулася до Київської обласної ради, до парламентського Комітету з питань свободи слова. Останній, до речі, зобов’язав виконком розробити прозору та зрозумілу процедуру допуску ЗМІ до управлінських заходів, а Наталію Баласинович – налагодити стосунки з медійниками. Але ж васильківські чиновницькі циркуляри так просто «не розвалюються», «не щезають». Живучі! Поговорили депутати, ніби підтримали боротьбу журналістів за свободу слова. І що? У Василькові на цьому цивільному фронті нічого не змінилося! Ось вам страшна річ – «цілюща» сила вседозволеності, волюнтаризму в багатьох містах і селищах, у громадах. Панує горезвісний стиль: ви говоріть скільки забажаєте, а ми тут правимо, ми тут – на троні. Як це типово! Ну ось скажіть, у якому населеному пункті є інформаційний білборд, на якому було б зазначено: «У нашому місті відповідно до закону місцеве самоврядування здійснюється на принципах народовладдя, законності, гласності…»? Нема таких. А шкода.
Трон вседозволеності так просто не похитнеш. У такому разі потрібен інший калібр, здатний пробити броню із заборон, – судовий. Редакція газети звернулася із позовом до Київського окружного адміністративного суду. Просила визнати протиправним та скасувати рішення виконкому Васильківської міськради від 16 вересня 2021 року про зміни до Регламенту роботи виконкому (вище ми вже згадували, що цим документом «освячувалося» проведення закритих нарад). У позові була також вимога визнати протиправними дії посадових осіб виконкому щодо перешкоджання журналістській діяльності під час проведення наради (закритої наради) 20 вересня 2021 року. Справу розглядав суддя Віталій Щавінський. Права медійників у суді захищав адвокат Дмитро Крикунов.
Якою ж була правова позиція відповідача? Ось як юристи виконкому обґрунтовували необхідність оновлення регламентного циркуляру. Стверджували, що «попередня редакція Регламенту не дозволяла міському голові проводити наради у закритому режимі в разі розгляду питань конфіденційного характеру. До цих питань відносяться питання захисту прав дітей, обговорення питань, які містять персональні дані громадян, дозволу на розповсюдження яких не було та інше».
Така собі поганенька спроба возвести «заборону» в ранг законності. І ось як розбив аргумент відповідача суд:
«Відповідачем не обґрунтовано, яким чином нарада міського голови, зокрема з керівниками комунальних підприємств – щотижнево, в понеділок о 9.00 год. стосується розгляду питань конфіденційного характеру чи питань захисту дітей. Судом не заперечується право відповідача на проведення закритих нарад. Однак закриті наради мають проводитися лише у передбачених законом випадках».
Шкода, що цього (елементарного!) не зрозуміли посадовці виконкому.
30 січня 2023 року Київський окружний адміністративний суд (головуючий суддя Віталій Щавінський) оголосив вердикт у цій справі. Було визнано протиправним рішення виконкому щодо змін до Регламенту роботи виконкому (вони стосуються запровадження закритих нарад. –Ред.). Суд зобов’язав скасувати цей документ.
Дуже важливо, що Феміда визнала протиправними дії посадових осіб виконкому щодо перешкоджання діяльності редакції «Життя і слово»: головного редактора Анастасії Кудрицької, журналістки Людмили Лещенко, журналіста Максима Жуковського. Йдеться про згадану вище нараду (закриту нараду) виконкому 20 вересня 2021 року. Зобов’язано також утриматися від подальшого перешкоджання роботі журналістів.
У судовому вердикті є ще один пункт – стягнути на користь редакції судовий збір – 4 тисячі 751 гривню за рахунок бюджетних асигнувань виконкому Васильківської міськради. І що чуємо від чиновників? Не мають великого бажання платити. Редакція не забарилася з відповіддю: «Так от сьогодні, коли постало питання щодо розподілу судових витрат у справі, юристка виконкому заявила, що треба взяти до уваги тяжкі часи у громаді та брак грошей через війну. Якщо чесно, нам дуже приємно, що нарешті згадали про громаду! От тільки згадали в контексті відмазки. А де ж були всі ваші думки про громаду, коли кожен волонтер у Василькові кричав про розкрадання гуманітарної допомоги?», – коментують журналісти цей «плач винуватців».
Що засвідчує васильківська історія? Повне фіаско потерпіла спроба чиновників закритися від громади заборонними мурами, які вони самі ж і спорудили. Вони так боялися публічності своїх виконкомівських рішень, що навіть не зазирнули до низки законів, які оберігають права журналістів, громадян. Пануй, бо є булава у руці? Але ж до булави треба ще й голови, кажуть в народі.
Добре, що редакція «Життя і слово» не змирилася з ганебним наступом на свободу Слова, яке у даному випадку стало і зброєю. Заради законних інтересів усієї громади. Заради торжества Правди. Слово показало, що аж ніяк не є кволим чи млявим, боязким чи принишклим. Воно – бойове, бо стало на повен зріст проти несправедливості, келійності, волюнтаризму.
Отож, з перемогою на рубежі Правди!
Леонід Фросевич
