Хто замінить Терезу Мей: Список кандидатів на прем’єрське крісло
Нова серія Brexit-серіалу обіцяє видати купу сюрпризів і тішити несподіваними сюжетними поворотами. Не встиг ще сонний, весняний Лондон відійти від драматичного падіння прем’єр-міністра Терези Мей, Британія негайно занурилася в чергову політичну війну.
Добивши ослаблу і виснажену роками переговорів і криз Терезу Мей, лідери брекзитерів-змовників, які доклали руку до повстання консерваторів 24 травня, висунули свої претензії на вестмінстерський трон, – пише на своїй сторінці у Фейсбуку Ілія Куса.
І знову сірі довгі коридори Вайтхоллу і величні зали Ветсмінстера сповнилися неприємних, бундючних бесід, пікантно-чванькуватих чуток і презирливого шепотливого протягу марнославства.
В гонитві за найбажаніше, але таке марне в охопленому вогнем Лондоні крісло беруть участь уже вісім претендентів, в основному – це ті самі “барони” – лідери різних Brexit-племен, що підняли небувале раніше повстання проти власного лідера і посіявши вогонь по всій Британії.
Першим у боротьбу за лідерство в Консервативній партії включився колишній мер Лондона, екс-міністр закордонних справ Борис Джонсон. Той, хто з самого початку розгойдував човен, час від часу ховаючись у трюмі і виходячи назовні лише за мінімальної небезпеки або коли можна акуратно вколоти прем’єра ззаду, доки вона не бачить.
Він став першим “зрадником” в очах Терези Мей, який вчасно покинув корабель на шлюпці, коли той попав у перший шторм, ще влітку минулого року після завершальних раундів переговорів з ЄС про умови Brexit.
Наступним після Джонсона свої претензії на престол висунув міністр закордонних справ Джеремі Хант – загадковий, вправний дипломат, лобіст китайських інтересів і один з найголовніших інтриганів Консервативної партії. Весь час намагався діяти за спиною Мей, підбурюючи своїх однопартійців до бунту, при цьому сам лишався в тіні.
Хант може стати компромісною фігурою для консервативних еліт, оскільки має друзів у всіх таборах британського політикуму.
Міністр внутрішніх справ Саджид Джавід вважає, що його претензії не менш справедливі, однак оголошувати про висунення поки не зважився. Він має репутацію “морального виродка” серед ліберальної частини громадськості та своїх колег. Однак його участь у “змові” проти Мей врівноважує токсичний імідж.
Напевно, вперше за свою кар’єру міністр екології Майкл Гоув зробив хоч якусь насправді гучну і рішучу заяву. Він офіційно повідомив про те, що буде балотуватися на посаду лідера Консервативної партії. Мабуть, це один із тих небагатьох моментів, коли Гоув діє самостійно, не оглядаючись на жодних покровителів.
Він відомий як один з найбільш спритних “зрадників” у партії, якщо мислити морально-етичними мірками, які не притаманні британській політиці, особливо останніх років. Зрадивши Девіда Кемерона після референдуму за Brexit, Гоув не отримав бажаної посади в нагороду за свою відмову від боса і був з ганьбою звільнений Терезою Мей.
Після свого повернення в Кабмін в 2018 році він знову зрадив, цього разу саму Терезу Мей, і переметнувся до Джонсона. І от він зраджує уже Джонсона, висуваючи особисто себе як кандидата на посаду консервативного лідера. Його можуть підтримати з тих же причин, що і Ханта, – компромісна фігура. Але на відміну від Ханта він буде слабким компромісним прем’єром.
Ще однією цікавою фігурою в майбутній “громадянській війні брекзитерів” стане Андреа Ледсом – впливова, вольова і сильна жінка, котра фактично подарувала Терезі Мей її прем’єрство в 2016 році і з такою ж легкістю знищила його кілька днів тому, подавши у відставку з посади лідера консерваторів у парламенті.
Екс-міністр з питань Brexit Домінік Рааб недовго пробув на своїй посаді. Незважаючи на віру його колег у те, що він принципово не буде йти у відставку, Рааб грюкнув дверима, щойно зрозумів, що його позицію по Brexit Мей не враховуватиме. Принциповість Рааба та його експертність в питаннях виходу Британії з ЄС додали йому політичних балів, що й переконало міністра спробувати щастя на виборах голови партії.
Запит консерваторів на “просто нормальну адекватну людину” був втілений у кандидатурі міністра охорони здоров’я Метта Хенкока. На тлі загального ідіотизму і хаосу в Лондоні його рейтинги поступово зростали. Це той випадок, коли людина просто робила свою роботу, будучи аутсайдером у політичному “фрік-шоу”, яке всіх дістало.
Ще одна жінка на внутрішньопартійних виборах – екс-міністр пенсій Естер МакВі, що пішла від Мей восени минулого року. Вона запустила власну групу підтримки у партії, названу “Консерватизмом блакитних комірців”.
Несподівано вистрілила нарешті рушниця, що її Тереза Мей повісила на стіну в попередній серії, коли взяла в уряд свого давнього соратника Рорі Стюарта, відомого як “останнього лояліста” Мей. Тепер учень сам взявся за штурвал і вирішив вискочити на вибори лідера Консервативної партії, обіцяючи продовжити “спадщину Мей”.
А тепер по цифрах. На сьогодні кількість депутатів-консерваторів, які публічно підтримали конкретну кандидатуру, розподілилася так:
Джеремі Хант – 28 голосів, Майкл Гоув – 23 голоси, Борис Джонсон – 22 голоси, Домінік Рааб – 19 голосів, Саджид Джавід – 10 голосів, Метт Хенкок – 7 голосів, Естер МакВі – 5 голосів.
Чекаємо на апдейти і хай буде з нами Brexit.
На фото внизу зліва направо: Андреа Ледсом, Рорі Стюарт, Естер МакВі, Домінік Рааб, Майкл Гоув, Борис Джонсон, Джеремі Хант і Метт Хенкок.
