Про це повідомив міністр внутрішніх справ Іван Вигівський. За його словами, на засіданні РНБО було визначено конкретні пропозиції. Вони, зокрема, передбачають:

посилення відповідальності за систематичні порушення правил.
Посилення контролю за перевищенням швидкості. Це одна з головних причин ДТП.
Повернення «Фантомів» — спеціальних патрульних автомобілів, які не вирізняються з-поміж інших, але оснащені системами фіксації порушень швидкості, які працюють, зокрема, під час руху.

Як стверджує Вигівський, «Фантоми» пропрацювали лише місяць перед початком повномасштабної війни. І за цей період поліцейські притягнули до відповідальності понад 26 тисяч водіїв, які перевищили швидкість. Тепер вони повернуться на дороги.

«Вчора у центрі столиці сталася жахлива аварія, яка дивом не призвела до людських жертв. Лише за перші тижні серпня в Україні зафіксовано понад 1300 ДТП із постраждалими. Підвищення безпеки дорожнього руху – одне із завдань МВС, яке ми запропонували до Програми діяльності Уряду. Мова не тільки про штрафи та посилення відповідальності. Йдеться про комплекс заходів, які дозволять покращити культуру на дорозі», — сказав міністр.

Сообщение В Україні посилять контроль за водіями появились сначала на Український репортер.

Сообщение У Києві вперше відбудеться Міжнародний форум Recovery 360° появились сначала на Український репортер.

Про це повідомило Міністерство освіти і науки України у відповіді на запит hromadske.

Частину підручників уже надрукували та підготували до відправлення в навчальні заклади. Інші книги на момент атак ще перебували у виробництві.

Понад 270 тисяч примірників було частково або повністю знищено 19 липня під час російського удару по поліграфічному підприємству в Києві. Решта накладу згоріла або зазнала пошкоджень 1 серпня, коли російські війська атакували логістичний склад у Харкові.

Втратили від 50 до 100% окремих накладів підручників з англійської мови, біології, географії, математики, української літератури, громадянської освіти та правознавства. Мова йде про книги видавництв “Астон”, “Грамота”, “Лінгвіст”, “Літера” та “Ранок”.

“Це системна цинічна робота російських загарбників зі знищення української освіти та шкільної літератури”, – зазначають у МОН.

Швидко замінити весь втрачений наклад буде складно. Підручники з кожного предмета друкують раз на п’ять років, і у 2026 році планове оновлення навчальної літератури припало саме на четверті та дев’яті класи.

У МОН запевнили, що з 1 вересня учням мають відкрити доступ до PDF-версій підручників та електронних додатків.

Матеріали опублікують на національній освітній платформі “Всеукраїнська школа онлайн”. Друковані примірники доставлятимуть до закладів освіти після відновлення знищених накладів.

Сообщение Росія знищила майже мільйон підручників — школярі розпочнуть навчальний рік без книг появились сначала на Український репортер.

Про це у Фейсбуці повідомив Львівський Будинок офіцерів.

Сергій Власенко – військовослужбовець 158-ї окремої механізованої бригади. Він у своїх роботах використовує метал, який залишила по собі війна: гільзи, уламки, деталі військової техніки та інші фрагменти, які привозять з різних куточків бойових дій — із Запоріжжя, Гуляйполя, з Покровська та інших місць Донецького напрямку.

«Тепер ці речі мають зовсім інший сенс. Те, що було частиною зброї, стає птахами, тваринами, комахами та фантастичними істотами… Це мистецтво про трансформацію — коли метал, створений для знищення, отримує шанс стати частиною нового життя», – зазначається в дописі.

Автор скульптур – військовий Сергій Власенко. Він намагається створювати «щось нове» з того, що вже не використовується, з різних уламків бойової техніки.

Виставка триватиме до 24 серпня у Львівському Будинку офіцерів на вулиці Театральна, 22.

Сообщение Воїн створив виставку скульптур «Трансформація життя» із уламків бойової техніки  появились сначала на Український репортер.

Про це  повідомив Національний антарктичний науковий центр.

«Минулої осені в Києві Іван Марчук подарував картину з автографом очільнику Національного антарктичного наукового центру Євгену Дикому. Символічно, що це – робота з циклу «Виходять мрії з берегів», адже антарктичні дослідження — це також про вихід за межі звичного та відкриття нових горизонтів», – ідеться в повідомленні.

За словами художника, він мріяв, щоб його твори побували на всіх континентах. Останньою білою плямою на цій мапі залишалася Антарктида.

«На просторах Антарктики сталося щось дивне: на тлі чорних скель, снігу, льоду й холодного полярного світла її кольори наче влилися в навколишній пейзаж. Виникло відчуття, що вона завжди була частиною цього місця. Хаотичні мазки перетворилися на хуртовину, темні лінії – на скелі, білі – на снігові схили й кригу, якими тупотять засніжені пінгвіни. Наче сама Антарктика домалювала на картині щось загадкове – уже не фарбами, а світлом і холодом», – поділилась враженнями очільниця 31-ї Української антарктичної експедиції Анжеліка Ганчук.

Роботу розмістили в культовому барі «Фарадей» на станції – поруч зі старими платівками, книгами та іншими цінними речами.

Дивіться також відеоінтерв’ю з Іваном Марчуком.

Сообщение На антарктичну станцію «Академік Вернадський» доставили картину художника Марчука появились сначала на Український репортер.

Демографи, соціологи та економісти дедалі частіше наголошують, що боротьба за людський потенціал постане перед Україною пріоритетним завданням, – можливо, не менш важливим для повоєнного відновлення, ніж відбудова зруйнованої інфраструктури.

Про це йдеться в дослідженні, яке розміщено на сайті Інститут солціології НАН України.

Як зазначається, “точно спрогнозувати, якою буде повоєнна міграційна ситуація в Україні, сьогодні навряд чи можливо. За приблизними оцінками, лише від 50 до 30% українців, які мають зараз тимчасовий захист за кордоном, розглядатимуть можливість повернення в Україну, втім, міграційні рішення людей залежатимуть не лише від безпекової ситуації в Україні, а й від міграційної політики у приймаючих країнах, від сімейних обставин, кар’єри, освіти дітей, соціальних зв’язків і, зрештою, від того, як довго тривав період перебування закордоном, яким людина надалі бачить своє майбутнє і як його «локалізує». Не менш важливим буде й те, які плани матимуть більшість громадян, які під час війни не виїжджали або виїжджали і вже повернулися: чи залишатимуться вони жити у своїх громадах, переїжджатимуть у межах країни чи шукатимуть можливостей за кордоном. Нарешті, у разі успішного повоєнного відновлення Україна може поступово стати країною, що приваблюватиме людей – для роботи, навчання, підприємництва.

…Після 24 лютого 2022 року мільйони людей залишали домівки не після тривалого планування, а протягом годин або днів, рятуючись від обстрілів, окупації та загрози життю. Питання про причини потенційного переїзду, у тій формі, в який його включали до моніторингу до повномасштабної війни, втратило актуальність: для мільйонів громадян України переїзд уже не був гіпотетичним вибором, – він став питанням фізичного виживання.

Через обмеження на виїзд чоловіків призовного віку нова хвиля вимушеної зовнішньої міграції від самого початку характеризувалася різким гендерно-віковим дисбалансом, не характерним для довоєнної міграції: за оцінкою UNHCR, у перші місяці повномасштабної війни жінки й діти становили близько 90% тих, хто залишав Україну. Війна призвела до масового розділення сімей і поширення практик транскордонного життя, коли повсякденні родинні взаємини підтримуються попри проживання членів сім’ї в різних країнах.

Перші рішення про виїзд здебільшого сприймалися як тимчасові. Люди очікували швидкого завершення війни й планували повернутися за кілька тижнів або місяців. Однак тимчасовість затягнулася. Діти пішли до місцевих шкіл, дорослі почали вивчати мову, шукати роботу, оформлювати документи й налагоджувати побут. За даними звіту Організації економічного співробітництва та розвитку (OECD), українці, які виїхали за кордон після початку повномасштабної війни, досить активно інтегрувались на ринках праці приймаючих країн. У 2024 році рівень зайнятості серед працездатних українців у Польщі сягнув 78%, у Литві – 72%, у Великій Британії – 69%, а в Чехії, Данії, Естонії та Нідерландах також становив понад 60%.

Водночас значна частина працює нижче своєї кваліфікації: диплом, професійний досвід і соціальний статус, здобуті в Україні, не завжди конвертуються у відповідну позицію в новій країні. Також, через тимчасовий статус захисту, значна частина українців, які виїхали після 2022 року, відчувають нестабільність своєї ситуації через труднощі у оренді житла, пошуку постійного працевлаштування, не говорячи вже про наслідки багаторічного розділення сімей. Однак, тривалість перебування поступово змінює плани, у тому числі через «укорінення» в нових країнах молодшого покоління українців. За даними опитування Центру економічної стратегії, якщо наприкінці 2022 року про намір повернутися до України заявляли 74% опитаних українців за кордоном, то навесні 2023 року – 63%, на початку 2024 року – 53%, а наприкінці 2024 року – вже 43%. Водночас частка тих, хто точно планує повернутися, скоротилася більше ніж вдвічі – з 50% до 20%.

Важливим є питання, чи війна, що триває п’ятий рік, може спричинити нову хвилю масового виїзду громадян? Дані моніторингу Інституту соціології НАН України за 2025 рік не підтверджують припущень про готовність до нової хвилі масової еміграції серед українців, які залишаються в країні. Сім із десяти респондентів узагалі не розглядають можливість переїзду «заради кращого життя» (саме так сформульовано запитання анкети). Навіть серед тих, хто допускає зміну місця проживання, інтерес до переїзду в межах України (22%) перевищує інтерес до виїзду за кордон (16%).

Втім, ці настрої помітно відрізняються між різними групами населення. Найвищу потенційну мобільність демонструє молодь. Серед людей віком 18–29 років половина (50%) допускає можливість переїзду, причому понад третина (37%) розглядає і можливість виїзду за кордон. У групі 30–55 років можливість переїзду допускають 31% респондентів, з них 18% – виїзд за кордон. Серед людей віком 56 років і старше ці показники становлять відповідно 17% і лише 5%.

Гендерні відмінності значно менш виразні. Чоловіки дещо частіше за жінок допускають можливість виїзду за кордон (20% проти 12%), тоді як інтерес до переїзду в межах України практично однаковий.

Регіональні відмінності також не є надто великими. Найвищу потенційну готовність до переїзду демонструють люди, які нині проживають на Сході України (33%), найнижчу – на Півдні (25%). Водночас навіть серед жителів Сходу майже дві третини (65%) не розглядають можливість зміни місця проживання.

Цікавими є також результати щодо досвіду вимушеного переміщення після початку повномасштабної війни. Водночас, на жаль, інструментарій дослідження не дозволяє встановити, чи стосується це внутрішнього переміщення, чи виїзду за межі України. Загалом 73% опитаних не змінювали місця проживання після 2022 року. Водночас понад чверть населення (27%) пережила вимушене переміщення: 16% переїхали, але згодом повернулися додому, ще 11% переїхали й досі проживають на новому місці.

І тут знову важливу роль відіграє вік. Досвід переміщення мають 34% молодих людей віком 18–29 років, 30% людей середнього віку та лише 20% людей віком 56 років і старше. Іншими словами, чим старша вікова група, тим меншою була її територіальна мобільність під час війни.

Жінки дещо частіше за чоловіків змінювали місце проживання (30% проти 23%), що, найімовірніше, відображає відмінності у можливостях виїзду та сімейних стратегіях в умовах воєнного часу.

Найпоширенішим досвід переміщення є серед людей, які нині проживають на Сході України: його мають 35% респондентів. Для порівняння, серед нинішніх жителів Заходу цей показник становить лише 15%. Це закономірно, адже саме східні області найбільше постраждали від бойових дій і пов’язаних із ними переміщень населення.

Отже, серед українців за кордоном із кожним роком слабшає готовність до повернення й посилюється інтеграція в нових країнах. Усередині країни, навпаки, не сформувалася нова масова орієнтація на еміграцію. Хоча потенційна мобільність дещо вище серед молоді, серед старших вікових груп переважає орієнтація на проживання в нинішньому місці. Водночас, враховуючи зв’язок між тими, хто виїхав і тими, хто залишився, можна сказати, що головною особливістю української міграції після 2022 року стає формування транскордонного соціального простору. Мільйони людей живуть у різних країнах, але часто й далі залишаються частиною спільного сімейного, економічного й суспільного життя.

Після війни: нова логіка (не)мобільності

Якщо на початку незалежності міграція часто сприймалася як стратегія пошуку кращого життя, то сьогодні для більшості українців головною цінністю дедалі більше стає не можливість виїхати, а можливість залишитися.

Завершення бойових дій навряд чи означатиме різкий перелом міграційних настроїв. Не варто очікувати ні одномоментного повернення з закордону мільйонів українців, ні нової хвилі масової еміграції. Швидше за все, післявоєнна (не)мобільність розгортатиметься поступово й різними траєкторіями: частина українців повернеться з-за кордону, частина залишиться жити за кордоном назавжди, частина внутрішньо переміщених осіб, ймовірно, залишиться жити в нових громадах, тоді як більшість населення, яка ніколи не виїжджала і не планує переїзду, продовжить будувати своє життя там, де вони є. Водночас важливо пам’ятати, що після такої тривалої та руйнівної війни немобільність людей далеко не завжди є питанням особистого вибору. Для багатьох саме вік, стан здоров’я, матеріальні можливості, доглядові обов’язки та інші життєві обставини визначатимуть де і як вони будуватимуть своє життя після війни.

Найімовірніше, післявоєнна міграція буде значно різноманітнішою, ніж це можна уявити сьогодні. Поряд із поверненням і остаточним неповерненням дедалі більшого поширення набуватимуть повторні переїзди, тимчасові повернення, життя між двома країнами, транскордонні родини, дистанційна робота та інші форми просторово розподіленого життя. Уже сьогодні багато українців є транслокальними, – вони інтегруються у країнах перебування, але водночас зберігають тісні родинні, професійні, економічні та громадянські зв’язки з Україною. Водночас, за сприятливого сценарію повоєнного відновлення, Україна може поступово перетворитися не лише на країну повернення власних громадян, а й на країну імміграції. Масового припливу нових мігрантів одразу після завершення війни очікувати навряд чи варто, однак у довшій перспективі відбудова економіки, дефіцит робочої сили та інтеграція до європейського простору можуть зробити Україну привабливою для іноземних працівників і тих, хто раніше виїхав.

Отже, головною особливістю повоєнної України стане не масова міграція сама по собі, а неконфліктне і продуктивне співіснування різних моделей мобільності. Саме ця різноманітність траєкторій визначатиме соціальне й демографічне майбутнє країни”, – роблять висновок соціологи.

Сообщение Війна: соціологи вивчили міграційні настрої українців появились сначала на Український репортер.

Про це в Телеграмі повідомив голова Одеської МВА Сергій Лисак.

“Кількість постраждалих внаслідок ворожої атаки на Одесу збільшилась до 8. Троє людей ушпиталені в стані середньої тяжкості. Їм надають усю необхідну медичну допомогу.”, – йдеться в дописі.

У МВА повідомили, що пʼятеро постраждалих лікуватимуться амбулаторно.

У декількох районах міста  є руйнування житлових будинків, також згоріли автівки.

Фто: ДСНС Одещини

Сообщение Вночі Одеса була під масованим вогнем рашистів появились сначала на Український репортер.

З 18:00 1 серпня ворог атакував 133 ударними безпілотниками типу Shahed (в т.ч. реактивними), “Гербера”, “Італмас”, баражуючими боєприпасами “Бандероль” та дронами-імітаторами типу “Пародія” із напрямків Орел, Курськ (РФ), тимчасово захоплений Донецьк, Гвардійське (Крим).

Сообщение Українські захисники знешкодили 133 ворожі безпілотники появились сначала на Український репортер.

Так у 2024 році органи державного управління отримали 3,7 млн звернень, у 2025 році – 3,9 мільйона. Під час аудиту на тему «Ефективність організації роботи зі зверненнями громадян в органах державного управління: проблеми та шляхи удосконалення», Рахункова палата проаналізувала систему подання та опрацювання звернень громадян (далі – система звернень) та як використовується ця інформація під час ухвалення управлінських рішень.

Про це йдеться на сайті Рахункової палати.

Згідно з висновками аудиторів, в Україні цілісна, централізована та орієнтована на потреби громадян система звернень органами влади поки що не сформована. А інформація зі звернень громадян недостатньо використовується для виявлення системних проблем та ухвалення управлінських рішень.

Як зазначає Рахункова палати, реформування системи звернень громадян розпочалося у 2011 році зі схвалення Урядом Концепції створення Національної системи опрацювання звернень до органів виконавчої влади. У 2015 році Уряд схвалив Концепцію створення Національного контактного центру, реалізацію якої запланували на 2016–2017 роки. Однак Національний контактний центр на базі УКЦ так і не був створений. У 2019 році було створено Єдину систему опрацювання звернень та передбачено перехід до їх опрацювання за принципом «єдиного входу», однак повністю реалізувати цей підхід також не вдалося.

Сьогодні громадяни подають звернення як безпосередньо до органів влади, так і через Єдину систему опрацювання звернень (ЄСОЗ). Вона забезпечує взаємодію УКЦ, регіональних та інших контактних центрів, довідкових телефонних ліній і органів виконавчої влади. Через нерівномірну інтеграцію органів до ЄСОЗ звернення реєструються й опрацьовуються паралельно в різних системах, що спричиняє дублювання процесів і перешкоджає формуванню єдиного обліку.

Загалом через різні канали протягом 2024-2025 років було прийнято 7,6 млн звернень громадян. За індикативною оцінкою аудиту, у цей період орієнтовний обсяг видатків держави на забезпечення функціонування системи звернень склав 35,4 млрд гривень. За таких масштабів витрат ефективність функціонування цієї системи набуває особливого значення.

Частка електронних звернень зросла з 38,3% у 2024 році до 49,2% у 2025 році.

Водночас показники якості обслуговування у 2024–2025 роках погіршилися:

частка повторних звернень зросла з 6,4 до 7,5 %,
частка перерваних дзвінків до УКЦ – з 21,7 до 23,6 %,
частка прострочених відповідей – із 5,7 до 11,5 %,
рівень задоволеності громадян знизився з 67 до 57 %.

Правова та інституційна база цієї системи наразі не забезпечує сучасного уніфікованого процесу подання та опрацювання звернень. Проблемою є й відсутність єдиного центрального органу виконавчої влади, відповідального за формування та реалізацію політики у сфері звернень громадян. Також відсутні й уніфіковані стандарти надання послуг, комплексного моніторингу функціонування системи та використання даних про звернення у процесі ухвалення управлінських рішень.

Законодавча база у цій сфері містить застарілу термінологію та неактуальні підходи до опрацювання звернень, тож потребує оновлення.

ПОВТОРНІ ЗВЕРНЕННЯ ТА НАВАНТАЖЕННЯ НА СИСТЕМУ

У 2024 році зафіксовано 239,2 тис. повторних звернень громадян до органів влади, а у 2025 році їх кількість зросла до 294,2 тисяч. Здебільшого повторні звернення свідчать про те, що проблема заявника не була вирішена під час первинного розгляду, відповідь не була надана своєчасно або потребувала додаткового роз’яснення. В окремих випадках масові та одночасно подані звернення можуть бути проявом зловживання правом на звернення.

До прикладу, серед зареєстрованих УКЦ у 2024–2025 роках – 24 353 звернень громадян були адресовані більш ніж одному суб’єкту розгляду, а одне звернення громадянина, подане у вересні 2024 року, містило 406 адресатів. Також у 2025 році 141 громадянином було подано 57 127 звернень. Тобто в середньому кожен з них впродовж року подавав щоденно по одному зверненню.

За індикативною оцінкою аудиту, орієнтовний обсяг додаткових витрат, пов’язаних з опрацюванням повторних звернень у 2024–2025 роках, становив 2,47 млрд гривень. Найбільшу частку повторних звернень зафіксовано у Національній соціальній сервісній службі України, Київській міській державній адміністрації та Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Як ствкерджує аудитор Рахункової палати Кирило Клименко, «система звернень громадян в органах державного управління наразі працює без єдиного власника політики, без єдиних стандартів та без належного контролю якості. Вона щороку споживає десятки мільярдів гривень, однак не виконує свою головну функцію – бути дієвим каналом комунікації між державою та громадянином. Сподіваюся що реалізація наданих рекомендацій дасть змогу перейти від формальної до орієнтованої на громадянина системи».

Фото: facebook.com/merkieva

Сообщение Найбільшу кількість повторних звернень громадян зафіксовано у Київській міськдержадміністрації появились сначала на Український репортер.

Представниками Національної поліції до Подільського районного у м. Києві територіального центру комплектування та соціальної підтримки був доставлений порушник військового обліку, який не пройшов військово-лікарську комісію, йдеться в інформації.

Його було направлено для проходження ВЛК до позаштатної військово-лікарської комісії №1 при Подільському районному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.

Близько 15 год. 30 хв. під час проходження військово-лікарської комісії в кабінеті хірурга цей громадянин наніс ножові удари лікарці, від чого вона померла. Нападник затриманий працівниками поліції. На місці події працюють правоохоронні органи, обставини інциденту з’ясовуються, тривають слідчі дії.

Військово-лікарські комісії – цивільнs установи, які не підпорядковуються органам військового управління Збройних Сил України.

Сообщение У Києві чоловік зарізав лікаря-хірурга під час медогляду в ТЦК появились сначала на Український репортер.