Книгу подарував уславленому вузу меценат, президент Національного експертно-будівельного альянсу України Віктор Лещинський. Його благодійний фонд усіляко сприяє збереженню історії та народних традицій, поповнюючи фонди Національного музею архітектури та будівництва, а також різних бібліотек.

Цю книгу було видано всього в 20-ти екземплярах. Решту примірників подарують тим, хто справді є поціновувачем історії та українських традицій.

Майстер-реставратор Геннадій Темнішев зазначає, що Віктор Лещинський запропонував відновити видання, замовивши переклад та ошатне оздоблення:

«Приємно, що є люди, які вболівають за нашу державу, за її історію та культурні надбання. Цьому козацькому виданню ми разом надали нове життя. Радію, що зміг втілити наш творчий задум».

До випуску книги долучилися і президент фонду «Культурні новації» Владислав Трубіцин:

«Символічно, що презентуємо книгу саме в дні святкування 30-ї річниці Незалежності України. Завдяки командній роботі це історичне видання вдруге вийшло в світ. І всі охочі тепер зможуть із ним ознайомитись. Думаю, що будемо й далі продовжувати подібні проекти».

Переклад книги зробив досвідчений дослідник стародруків із наукової бібліотеки КНУ імені Тараса Шевченка Дмитро Лукін. За його словами, такі видання є досить таки цінними для нашої держави:

«У цій книзі – наша історія. Це в буквальному смислі цього слова. У ній знаходяться сотні, ба навіть тисячі імен козаків Прилуцького полку. Такі видання допоможуть нам пам’ятати своє коріння. Підкреслю, що це важливе генеалогічне джерело».

Директор наукової бібліотеки Олег Сербін щиро подякував за такий цінний подарунок для їхнього закладу.

Крім того, присутній на заході засновник та директор видавництва «Саміт книга» Іван Степурін запропонував, аби це видання представили на міжнародній виставці книг, яка відкрилося у столичному парку Пушкіна.

Юрій Іванов

Сообщение Науковій бібліотеці шевченкового університету подарували козацьке видання 1738 року появились сначала на Український репортер.

Команда Legacy Ukraine в присутності заступника Посла ЄС передала частину тиражу до Київського національного університету імені Тараса Шевченка. В університетській бібліотеці читачі можуть знайомитися з досягненнями видатних людей з українським корінням.

Урочистий захід відбувся за участю команди Legacy Ukraine та представників приймаючої сторони – шевченкового вузу. Почесним гостем був заступник голови делегації ЄС в Україні Ремі Дюфло.

Ректор університету Володимир Бугров зазначив, що 30 років – ніби невеликий проміжок часу, але перші три десятиліття незалежної України були дуже насиченим періодом. Історію України та українців необхідно зберігати, і найнадійнішим способом зафіксувати головні події для майбутніх поколінь залишається створення книг.

Учасники подій мають свої безпосередні, суб’єктивні спогади та враження від них, але коли створюється книга, це дозволяє подивитись на них більш об’єктивно. Книги – це той інструмент, який забезпечує тяглість історії.

Віддаючи належне цифровізації суспільства, Володимир Бугров також заохочує своїх студентів виробляти звичку до читання паперових видань, бо через 30-50 років історики будуть в першу чергу аналізувати ті книги, які були видані в паперовому вигляді.

А такі енциклопедичні видання як Legacy Ukraine дозволяють не тільки проаналізувати події минулих десятиліть, а й певним чином спрогнозувати майбутній розвиток подій. В цьому історичне значення видання Legacy Ukraine.

Директор бібліотеки КНУ імені Максимовича Олег Сербін подякував за цінний дарунок для цієї книгозбірні на День незалежності та зазначив, що бібліотека стала сучасним інформаційним центром, осередком студентського життя, містом проведення важливих заходів.

Тому ці книги та їх герої стануть прикладами для нових поколінь українців, студентів, які приходитимуть до бібліотеки, надихатимуть на нові звершення. Він запропонував підготовити план заходів, присвячених Legacy Ukraine.

Керівник видавництва «Саміт-книга» Іван Степурін зазначив, що видання Legacy Ukraine відображає величезну трирічну працю зі збору інформації про грандіозний внесок українців та діячів українського походження у світову культуру, науку, спорт та інші галузі.

Він подякував команді Legacy Ukraine за цю роботу, університету – за участь у важливому заході до 30-ліття Незалежності, Міністерству культури та інформаційної політики – за підтримку видання, а також запропонував організовувати подальші зустрічі героїв Legacy Ukraine зі студентами та викладачами.

Автор енциклопедії Саша Есттон звернула увагу присутніх на символічність появи Legacy Ukraine у трьох томах у рік 250-річчя знаменитої Британської енциклопедії – перше видання також включало три томи.

Вона подякувала видавництву «Саміт-книга» за просування найбільш суспільно важливих видань. Legacy Ukraine не тільки містить інформацію про визначних людей українського походження, але й започаткувала унікальний революційний формат – фотографії в ній виконані в стилі журнальних обкладинок, що підкреслює значущість інформації, адже досягнення та внесок героїв видання достойні розміщення на обкладинках журналів.

Завдяки їх впливу виникло багато сучасних досягнень, таких як Інтернет, wi-fi, сучасні комп’ютери та мобільні телефони. А сьогоднішній розвиток ІТ в Україні багато в чому завдячує появі першого в СРСР факультету кібернетики саме в КНУ імені Тараса Шевченка. Його організував Віктор Глушков, інформація про якого міститься в енциклопедії.
,
Учасник проекту Legacy Ukraine, випускник КНУ імені Тараса Шевченка Сергій Вакарін (на фото) згадав, як у переломний момент для України 25 років тому – час появи національної валюти гривні – випустив книгу «Інвестиції в Україні» на тему інвестиційно-інноваційної моделі економіки.

Книгу цитують в багатьох урядових стратегічних документах, монографіях та статтях в Україні та інших країнах.

З 2004 року Сергій Вакарін поширює інформацію про Україну в світі та представляє українські компанії за кордоном, проводить широку освітню діяльність у галузі нових технологій та сприяє їх приходу до України, організував у 2016 році конференцію Uatronica-Industry 4.0 – перший великий захід в Україні, присвячений Індустрії 4.0.

У 2017 році співорганізував Форум «Космос і майбутнє» у співпраці з космонавтом Леонідом Каденюком. Організовував зустрічі інвесторів та видатних діячів українського походження, зокрема винахідника стільникового телефону Мартіна Купера, з українськими стартапами.

Проректор КНУ Ксенія Смирнова звернула увагу, що тритомник охоплює значно більше, ніж 30 років Незалежності – там відображена багатовікова історія України, її синів та дочок. Legacy Ukraine має стати основою для подальшої співпраці в рамках університетської спільноти, яка включає нинішніх та колишніх співробітників, студентів та випускників. Проректор побажала команді енциклопедії натхнення на створення нових томів.

Представник ЄС Ремі Дюфло подякував за запрошення, зазначив, що був приємно здивований тим, які герої увійшли до енциклопедії. Важливо, щоб історія була відображалася, щоб в Європі була така інформація, яка сприятиме співпраці з Україною.

Він із вдячністю отримав примірник видання для делегації Євросоюзу в Україні.

Куратор проекту Legacy Ukraine в Міністерстві культури та інформполітики Геннадій Семенченко зазначив, що МКІП підтримало проект як важливий для молоді та міжнародного іміджу України.

Він починався ще за часів Міністерства інформаційної політики. Сьогодні напрям інформаційної політики – відповідальність МКІП, і підтримка Legacy Ukraine продовжилася.

За словами проректора КНУ Інни Степанець, приклад героя енциклопедії Сержа Лифаря дуже корисний для студентів. Він почав займатись балетом у 16 років, працював по 15-20 годин і досяг успіху.

Студенти, які ще формуються як особистості, можуть на прикладі таких героїв зрозуміти, що необхідно докласти багато зусиль для успіху. Важливо, що енциклопедія відображає не тільки історію успіху кожного героя, а й важкий шлях, який доводиться пройти для його досягнення.

Керівник міжнародного відділу університету Роман Петюр висловив упевненість, що видання стане настільною книгою для студентів та інструментом, який дасть можливість наочно представити гостям університету (зокрема міжнародним) світовий внесок України.

Книги були урочисто передані ректору університету, бібліотеці вузу та представнику ЄС.

Сообщение До 30-ліття Незалежності: енциклопедичне видання Legacy Ukraine в Київському національному університеті імені Шевченка появились сначала на Український репортер.

Литвин посів четверте місце із результатом близько чотирьох відсотків голосів. А лідерами голосування стали проректори КНУ Володимир Бугров та Олександр Рожко. Вони набрали відповідно близько 44% і 15%. Переможця визначить другий тур голосування.

Як повідомили ВВС News Україна у відділі комунікацій університету, “у голосуванні на шести дільницях мали взяти участь 4 139 виборців, серед них 598 студентів і 23 курсанти коледжів. Але прийшло на голосування близько 70%.

Дописувачі у соціальних мережах звертали увагу на те, що Володимир Литвин взагалі не мав права брати участь у виборах.

Оскільки Статут національного університету чітко визначає, хто не може бути обраний і призначений ректором вишу.

Серед переліку – особи, що голосували за “диктаторські закони” 16 січня 2014 року.

Володимир Литвин як позафракційний депутат справді був серед тих, хто голосував у Верховній Раді за закони, які уможливили силові дії проти активістів Євромайдану на початку 2014 року…”

Сообщение Володимир Литвин може не мріяти про посаду ректора Шевченкового університету – він програв вибори появились сначала на Український репортер.

Опубліковано указ Міністерства освіти та науки про вибори ректора Київського національного університету імені Шевченка, де серед претендентів на посаду вказано і колишнього голову Адміністрації президента Кучми та колишнього голову Верховної Ради України Володимира Литвина.

Загалом, на чергових виборах ректора КНУ балотуються:

Болтовець Сергій – доктор психологічних наук, професор;

Литвин Володимир – доктор історичних наук, колишній спікер Верховної Ради, професор;

Бугров Володимир – кандидат філософських наук, професор;

Вижва Сергій – доктор геологічних наук, професор;

Чудовська Ірина – доктор соціологічних наук, професор;

Рожко Олександр – доктор економічних наук, доцент.

Леонід Губерський, що очолював виш з 2008 року, не виставив своєї кандидатури.

Голосування має відбутися 17 березня. У Міністерстві освіти та науки зазначили, що протокол про підрахунок голосів за результатами виборів ректора Київського національного університету потрібно подати не пізніше 31 березня 2021 року.

Як повідомлялось раніше, другий тур попередніх виборів ректора вишу відбувся 4 грудня. Тоді за Володимира Бугрова голоси віддали 47,59% учасників, за Сергія Вижву – 11,65%. Але оскільки для перемоги потрібно було набрати понад 50% голосів, ці вибори були визнані недійсними.

Фото Українського репортера

Сообщение Україні знову потрібен Литвин? Тепер він балотується на ректора Київського університету імені Шевченка появились сначала на Український репортер.

Відповідні фото опублікували в мережі з припискою:

“Червоний корпус чепуриться до 185-річчя Університету”.

Користувачі в коментарях почали обурюватися через те, що навчальний корпус перефарбують у білий.

Проте прес-служба заспокоїла, що університет все ж буде червоним.

“Це не біла фарба, а так званий фінішний шар тинькування (штукатурки – ред.). Це робиться для того, щоб поверхня була гладкою і фарба лягала рівно. Після цього корпус фарбуватимуть у червоний”, – пояснили в університеті виданню The Village Україна.

Головний корпус Київського університету збудували у 1843 році. Фасад завдовжки 145 метрів спочатку пофарбували у світлий колір. Згодом будівлю перефарбували у ближчий до коричневого відтінок червоного.

Адміністрація КНУ на 2019 рік запланувала реставрацію фасаду та ремонт покрівлі червоного корпусу. Реставрувати корпус мають як пам’ятку архітектури національного значення.

Сообщение Червоний корпус університету Шевченка став білим. Ненадовго появились сначала на Український репортер.

Сумно «аж за край». І слова розбігаються… Бо так хочеться багато про що сказати, яким він був, яким запам’ятався, про що говорили востаннє…

Це була людина вишуканої інтелігентності, дивовижно шляхетна і водночас скромна, чутливо-тонка. Він ніколи не підвищував голосу, але зате як говорив! Здебільшого тихо, але ж було добре чути, бо то був якийсь особливий тембр; закрадається думка, що його не те що люди, а навіть трави, дерева, озера (!) могли б почути.

У його письменницькій уяві якось так дивовижно-образно «сплелися» і людина, і природа… Недаремно ж одне із своїх оповідань для діток він назвав так: «Стежка, якою ходять гриби». А інше має назву – «Якби дерева вміли говорити». Блискуче! Це ті стежки (стежки Долі), якими ходив і сам Вчитель. Його добрі, мудрі стежки, і трішки наші, спільні…

А доля звела з Віталієм Федоровичем в «червоному» Шевченковому університеті, коли він очолював кафедру гуманітарних дисциплін підготовчого факультету. Вже тоді він видавався нам такою собі глибою філології та журналістики, яка хоче й нас дечому навчити.

Це ж саме він не втомлювався нагадувати нам повсякчас (!) вести щоденникові записи. Це ж він «відрядив» нас на літніх канікулах у села та міста збирати фольклор, записувати народну творчість… Він постійно привчав нас до художньої деталі, учив бачити, розпізнавати її, щоб згодом ми брали цей прийом «на озброєння».

Так, він був блискучим знавцем, дослідником мовно-стилістичних художніх засобів, тропів, а особливо художньої деталі. Один із його навчальних посібників так і називається: «Талант починається з деталі».

Віталій Федорович є автором понад 300 наукових праць, в тому числі монографій, наукових посібників. Кандидат філологічних наук. Якось він висловив певний жаль, що невиправдано довго затримався на посаді завідувача кафедри підготовчого факультету КДУ, бо дещо втратив у творчому, науковому плані. Міг би й більше написати, більше науки «дати» студентам, адже на факультеті журналістики інші обшири.

Перейшовши на постійну викладацьку роботу до Інституту журналістики Національного університету імені Тараса Шевченка, Віталій Федорович умів тішитися здобутками студентів, щиро уболіваючи за їхній творчий поступ, щиро захоплювався публіцистичною творчістю таких метрів красного письменства, як Степан Павлович Колесник, радив брати з них приклад.

Знаємо, що Вчителю було нелегко в Шевченковому вузі. Але він не жалівся, коли ми часом з ним вечорами сиділи на телефоні. Просто тихо говорив, вплітаючи в розмову похмурі нотки. Це було тоді, коли торжествувала шкідницька політика, насаджувана згори – зубрів журналістики цинічно «виштовхували» з універу на тій підставі, що пенсіонери, бачте, не можуть бути викладачами.

А хто ж буде вчити? Люди, які мають школу редагування стінних газет чи маленький досвід дописування до районних видань? Угодовство, плазування перед начальством, підспівування, хамелеонство – ні, це не стежка Віталія Федоровича.

Ми здивувалися, коли одного разу почули від Вчителя, що він вже в Національному університеті оборони, завідує кафедрою українознавства. Попросив приїхати, погомоніти про се про те. Було трохи дивно бачити Віталія Федоровича у цих армійських стінах, бо це було «не його», тут він не говорив на одній хвилі з аудиторією, не відчував захоплення від польоту думки, фантазії, дивовижного й неймовірного образу…

Певно, сірість, казенщина, формалізм забрали у Вчителя якусь живинку, якийсь радісний промінчик… Втішили себе тим, що почули від нього: мабуть, тут, «в армії», довго не затримається…

Зате як швидко ця живинка з’являлася, коли Віталій Федорович знову опинявся у «своїх стінах». Знаємо, що йому було комфортно, коли читав студентам лекції в Національному педуніверситеті, запрошував на семінари журналістів-практиків, завжди цікавився редакційними справами.

Пригадуємо, як у розмові з нами він щиро уболівав за долю «Вечірнього Києва», коли після Майдану довелося очолити цей творчий колектив, піднімати газету зі славною історією, доведену «до ручки» посіпаками Януковича-Черновецького. На наше прохання Віталій Федорович залюбки проаналізував мову, стилістику, оформлення оновленої «Вечірки». Це був погляд великого фахівця – щирий, доброзичливий, пильний…

Він радив не звільнятися з «Вечірки» на знак протесту проти махрової цензури з боку окремих чиновників, бо вірив, що все одно настануть позитивні зміни.

Ми домовилися з Віталієм Федоровичем, що будемо друкувати його оповідання в новому виданні – в газеті «Український репортер», куди перейшли працювати. Не встигли… На превеликий жаль.

Здавалося, він може безкінечно розмовляти про красне письменство, щедро ділитися своїми «діамантами» спостережень, прочитаного, почутого, відкладеного десь в куточках пам’яті. Він міг блискавично процитувати чи то Толстого, чи то Шекспіра, чи то Флобера, чи то Світлану Алексієвич… Це була велика наука.

Він жив у Слові.

Дякуємо Вчителю за те, що були з нами! Завжди пам’ятатимемо Вас! Нехай земля Вам буде пухом!

Леонід ФРОСЕВИЧ, Світлана ФРОСЕВИЧ

Сообщение Яким він був, учитель багатьох журналістів. На спомин про Віталія Святовця появились сначала на Український репортер.