Яскравий політик, кадровий дипломат, ще й утаємничений у діяльність спецслужб – однозначно він додасть нової енергії новій Верховній Раді України. У який спосіб? Про це – в інтерв‘ю «Резонансу».

–Я вас вітаю з обранням до Верховної ради. Хотілося б почути, ким ви себе там бачите? Маєте амбіції очолити антикорупційний комітет і зробити його справді впливовим у парламентсько-президентській країні?

Я пам’ятаю, коли цей комітет очолював Микола Джига, фактично всі кадрові призначення, навіть обласних підрозділів УБОЗ, проходили через цей комітет. І цьому ж комітету вони звітували досить активно про свою діяльність.

-Насамперед, бачу себе в об’єднаній команді «Батьківщини», разом із Юлією Тимошенко.
В об’єднаній команді мають бути свої сто перших днів у парламенті. І ці перші сто днів для нас – це, насамперед, – соціальна справедливість, боротьба з корупцією, деофшоризація, включно з поверненням вкраденого можновладцями.

Ще один напрямок – це законодавство про кримінальну відповідальність за злочини наживи на війні, включно з «Укроборонпромом». Але не забуваємо і про військові склади, які сім разів вибухали, і були завдані мільярдні збитки. Й інші надзвичайно небезпечні злочини проти національної безпеки.

Йдемо до Верховної Ради з тим, щоб ухвалити відповідний Закон – про незастосування термінів давнини за злочини корупції у владі, за злочини наживи на війні. Це і є моя амбіція! Щодо посад – взагалі розмов не веду і не збираюся.

–Тобто йдете до Ради з конкретними законопроектами, про які говорили ще під час президентської кампанії?

-Так, це наша сила, ми йдемо з досвідом, йдемо з законопроектами, йдемо з рішучістю. Принаймні, мене точно не можна звинуватити у відсутності рішучості.
Але найголовніше: хочемо і будемо на цьому наполягати – треба діяти швидко та відповідально. Ми підтримували ідею про початок роботи нового парламенту у День прапора України – 23 серпня. Тепер, ніби, є готовність розпочати роботу 24 серпня – на День Незалежності. Ок, ми готові. Розпочинати треба з особистих голосувань.

Кожен народний депутат має скласти особисто присягу українською мовою. І друге: одразу ввести сенсорну кнопку, тобто механізм виключно особистого голосування. Без цього кроку, вважаю, не може бути жодного голосування в парламенті. Щоб це запровадити, потрібна буквально одна хвилина.

–Одним з перших питань, прогнозують, буде зняття депутатської недоторканності?

-Це обов’язково треба зробити і, виключно, особистим поіменним голосуванням, із застосуванням сенсорної кнопки. Наші голоси, команди Юлії Тимошенко, – за скасування недоторканності. Але це не все. Ми обов’язково доб’ємось скасування й привілеїв: дипломатичних паспортів, спецлікарень, спецготелів тощо.

Чесно – так чесно!І не тільки для народних депутатів, але й для суддів.Думаю, у цей пакет треба включити і Президента України.Має бути рівність всіх перед законом і рівність всіх у соціальному забезпеченні.

–Тобто, зняти депутатську недоторканність, ви вважаєте, логічно разом із президентською?

-Депутати, судді, президент. Так. Серед перших питань і звільнення очільників Генеральної прокуратури, СБУ, МЗС, Міноборони та призначення нових керівників. Ваша позиція по цих чотирьох пунктах? Моя позиція – треба якомога швидше це проголосувати. Це повноваження парламенту – звільнити всіх цих посадових осіб.

Але я ще буду вносити пропозицію, щоб у постанові про звільнення була і друга частина, яка зобов’язує їхніх наступників перевірити законність діяльності цих посадових осіб. Саме сферу їхньої особистої відповідальності – Луценка, Грицака та інших.

І обов’язковий аудит усіх цих відомств. Професійний аудит. І не треба нам іноземців – у нас є Рахункова палата України, у нас є Державна аудиторська служба, які здатні провести перевірку законності використання бюджету та надати  висновки. Це обов’язково має бути зроблено. Маємо відразу підняти планку та запровадити стандарти для усіх високопосадовців в органах влади, незалежно від прізвищ.

За кого б ми не проголосували, хто б не став новим Генпрокурором, головою СБУ, очільниками інших органів влади – нові керівники мають розуміти: коли парламент і їх звільнятиме з посад – буде обов’язкова перевірка всіх їхніх рішень на законність та дотримання бюджетного розпису. Щодо того, за кого голосувати з нових кандидатур?

Зараз усі розуміють, що всі повноваження і вся влада – в руках Президента Володимира Зеленського. Фактично тепер у нас в країні, насправді, президентська форма правління. Відтак, президенту вносити відповідні кандидатури до парламенту. Зі свого боку, ми готові до розгляду, будемо публічно обговорювати та професійно визначатися.

Якщо брати ГПУ, зараз називають багато прізвищ, включно з моїм… Але найважливіше до призначення нового генпрокурора визначити перелік першочергових справ, які новий генеральний прокурор має розслідувати та до кінця цього року представити обґрунтоване обвинувачення у суді. І він складатиме присягу, що він їх таки розслідує і доб‘ється покарання у суді!

Виклик номер один – розслідування злочинів корупції на війні, розкрадань в армії, в «Укроборонпромі».

Друге. Вбивство Павла Шеремета, інших журналістів і активістів. Вбивці і замовники мають бути покарані.І третє: обов’язково новий Генпрокурор має добитися ще в цьому році перших повернень із офшорів викрадених з бюджету України мільярдів доларів.

Ось три вимоги, незалежно від прізвища нового генпрокурора. Чомусь впевнений, що список бажаючих очолити ГПУ і виконати бодай ці три вимоги – значно скоротиться.

– Як ви ставитесь до відкритих конкурсів? Давно вже лунають пропозиції про відкритий конкурс на посаду Генпрокурора…

-Дуже позитивно. Треба їх проводити! Більше того, у Генеральній прокуратурі – не тільки на посаду Генпрокурора, а й заступників та керівників управлінь. Треба змінити Закон про прокуратуру і дати шанс таким прокурорам, як Горбатюк, Мамєдов та іншим.

Я нікого не лобіюю, але називаю конкретні прізвища прокурорів, які давали результати навіть за відсутності політичної волі керівництва держави, які здатні боротися за справедливість.

Справа нових законодавців – підтриматицих молодих фахівців, які справді мають рішучість і діють законно й наполегливо. Йдемо далі. Міністерство закордонних справ – також треба запровадити відкриті конкурси у Законі про дипломатичну службу: на керівні посади у міністерстві та в закордонних установах (посольствах і консульствах України).

Повірте мені, як кадровому дипломату, в МЗС уже є стовідсоткова готовність до таких конкурсів. Бо там є курси іноземних мов, на яких кожен дипломат, до міністра включно, має складати іспити на знання іноземних мов. Склав на відмінно – переатестуйся за два роки. Маєш інший результат – через рік.

Коли я працював генконсулом у Вашингтоні, на власні очі бачив оголошення про конкурси на посади в Державному департаменті США. Відкритий конкурс із зазначенням посади та вимог для кандидатів. Чому б йому або їй не подати заявку на такий конкурс?!

–Якщо такі оголошення висітимуть в МЗС чи ГПУ – може і не буде чуток про якусь торгівлю посадами?

-Це буде зовсім інший механізм і інша мотивація. Коли у відомстві для молодого співробітника, прокурора або дипломата є мотивація – повірте, це буде зовсім інша система роботи. Більш ефективна та сучасна.

З іншого боку, а яка може бути мотивація у молодого прокурора, якщо він бачить, що Генеральним прокурором стають не кадрові прокурори, а політики?! Так, це – погано. Але найгірше, що було протягом останніх років –молоді прокурори бачили, що вони розслідують провадження, а його потім за гроші закривають. Всі ж це знають. Навіть за які мільйони.

Не донесли хабарів – справу знову відкрили. Відкрили – закрили, відкрили –закрили… Досить! Тому і треба перевірити законність рішень, які ухвалювались найвищими посадовими особами правоохоронних органів.

-Ваше бачення подальшої реформи СБУ?

-Чітке і зрозуміле. Служба безпеки має стати контррозвідкою. Головним завданням СБУ має бути протидія іноземним спецслужбам, їхній ворожій діяльності в Україні. Це перше. І друге: СБУ має стати бойовим Антитерористичним центром. Тим більше, що й сучасний антитерористичний полігон ми збудували у 2009 році. Я за це відповідав.

Я знаю, як це робити. І хочу підтримати цю роботу, тепер вже як законодавець.

Щоб у нас була професійна спецслужба, як контррозвідка і антитерористичний центр. Ми готові протягом першого місяця проголосувати за відповідний законопроект у Верховній Раді.Настав час проявити політичну волю – позбавити СБУ функцій слідства, функцій економіки, екології, кінопрокату. І дати можливість фахівцям спецслужби – і жінкам, і чоловікам, працювати за двома ключовими пріоритетами національної безпеки.

Як професіонал розумію і готовий пояснювати це всім громадянам України: нам потрібні спецслужби, які протидіють загрозам. Не просто існують, не просто розповідають нам про події – а реально нейтралізують конкретні загрози безпеці громадян. Зараз загроза номер один – спецслужби агресора, диверсанти і криміналітет зі зброєю.

Загроза номер два, вона глобальна і Україна не виняток, – тероризм. Протистояти цим ключовим загрозам має добре профінансоване відомство під назвою Служба безпеки України.

-А функції боротьби з оргзлочинністю…

-Давно є в Національній поліції… До речі, маємо намір продовжити поліцейську реформу. Міністру Авакову та його команді разом із міжнародними партнерами вдались перші реформи патрульних служб. Настав час підтримати і добре оснастити кримінальну поліцію.

І так по кожному відомству. Наприклад, по антикорупційних органах – у«Батьківщини» готовий законодавчий пакет. Ми відновимо кримінальну відповідальність за незаконне збагачення у владі.

Це інструмент, який ми повернемо НАБУ та Антикорупційній прокуратурі. До того ж скасування недоторканності по всій вертикалі влади, про яку ми вже говорили, безумовно сприятиме ефективності роботи детективів НАБУ.

-Щодо незаконного збагачення, в Офісі президента анонсували власний законопроект.

-У нас також готовий. Будь-ласка. Цілком можна об’єднати найкращі моменти із президентським та швидко проголосувати.

–Щодо НАЗК. Заступник керівника ОПУ Руслан Рябошапка вже анонсував зміну керівника цього відомства. «Батьківщина» підтримує це?

-Так, безумовно. Треба і главу НАЗК нового, і інші функції цього органу. Вважаю, що НАЗК має запобігати корупції у владі, а не переслідувати громадян та бізнес, як це було за часів Порошенка. Це був неправильний напрямок.

–Питання про очищення влади, люстрацію. Ваше ставлення до цих процесів, зокрема, до президентського законопроекту, який ініціює ще одну хвилю люстрації. І головне – може Україна вже дозріла до люстрації згідно з нормами ККУ та КПК?!

-Абсолютно правильно. Юлія Тимошенко і вся наша команда чітко стоїмо на цій позиції. Настав час, щоб діяв Закон. І щоб інструментом люстрації, тобто очищення влади, була, насамперед, невідворотність покарання та притягнення до кримінальної відповідальності за корупцію у владі.

У цьому очищенні влади від корупції важливо і карати в судах, і конфісковувати викрадене чиновниками до бюджету. Особливо з офшорів топ-корупціонерів. У разі судового рішення і конфіскації – треба раз і на все життя забороняти такому службовцю займати будь-які посади у державній владі.Це і є люстрація в європейському розумінні.

Дискусію, яку підкидають новій владі – мовляв, була люстрація за ті п’ять років – то давайте ще п’ять років додамо… Якщо піти цим шляхом – то через п’ять років хтось знову захоче продовжити цей процес на п‘ять років… Вважаю, має діяти закон і перед ним мають бути всі рівними. Але посадки корупціонерів, конфіскація і жорсткі заходи очищення вже в руках нової влади. І треба з цим не зволікати.

–Наскільки комфортно вам буде у новому парламенті разом з Ренатом Кузьміним, Віктором Медведчуком та рештою із списку опоплатформи «За життя»?

-Я – в тій команді, де мені абсолютно комфортно: Юлія Тимошенко, Сергій Власенко, Олена Шкрум, Іван Крулько, Олександр Абдулін. Із цими людьми я разом не один рік, а з деякими навіть не один десяток. Ми пройшли разом обидві революції. А ті прізвища, які ви назвали… Вони – наші політичні опоненти. І саме так ми й будемо їх сприймати.

Нас цікавить в новому парламенті швидкість та якість змін, розумні дії і конкретні результати. Зараз у країни є величезний шанс. І ми саме ті люди, які розуміють, що краще для нас цей шанс нарешті використати, та втілити в рішення, в закони.

Щоб відкрити можливості для розвитку України у всіх сферах. Соціальній, економічній, правоохоронній. Особисто я буду відстоювати відкритість роботи в парламенті, залучення громадських організацій до підготовки та обговорення законопроектів, для участі у слуханнях.

Користуючись цим інтерв’ю, звертаюсь і до президентської фракції: час діяти рішуче, відкрито, щиро! Треба радитись, насамперед, з громадськими об‘єднаннями, експертами, профспілками.

Це європейська норма, це цивілізована норма роботи парламенту.

У якому б парламентському комітеті я не опинився, побачите, буду проводити відкриті слухання, засідання, на які буду запрошувати і вас. От там і перевірите мої слова на дії!

Розмову вела Олена МЕЛЬНИК, “Резонанс”

Сообщение Наливайченко: “Хто стане Генпрокурором? Зараз називають багато прізвищ, але…” появились сначала на Український репортер.

– Нещодавно Конституційний суд України знову намагався розглянути питання люстрації. Яка ваша позиція? Бо, з одного боку, представник президента у Верховній Раді Руслан Стефанчук каже, що зараз готується законопроект про зміни, де буде розширено перелік осіб, які підпадають під люстрацію. А з іншого боку, заступник глави Адміністрації президента Руслан раніше заявляв, що цей закон – антиконституційний. Навіщо робити доповнення до закону, який не відповідає Конституції? Чому б не запропонувати новий законопроект?

– Щодо Закону “Про очищення влади” можу розповісти майже від самого початку його створення. 2014 року мене включили до складу робочої групи із допрацювання цього, на той час ще законопроекту, як представника громадських організацій. Тоді я був доцентом Національного юридичного університету і головою Харківської громадської люстраційної палати, яка мала на меті реалізацію ідей, задекларованих під час Революції Гідності – усунути від влади негідників, які себе дискредитували своїми антиконституційними, неправомірними, злочинними рішеннями, діями чи бездіяльністю.

У серпні 2014 року на засіданні робочої групи в комітеті Верховної Ради, на якому головували Єгор Соболєв і Юрій Дерев’янко, перед телекамерами, у присутності журналістів я сказав, що як представник громадянського суспільства чудово розумію потребу ухвалення закону про усунення від влади осіб, які займались неправомірними, протиправними діями, із забороною в подальшому їм обіймати відповідні посади. Проте, як фахівець в галузі конституційного права України, передбачаю цілу низку проблем із цим законом, які в майбутньому приведуть до дуже негативних наслідків, оскільки у запропонованій редакції цей закон – дурний і неякісний, а тому в такому вигляді його приймати не можна.
Насамперед, я акцентував увагу на тому, що багато його положень вочевидь не відповідають Конституції України, що в майбутньому неминуче призведе до його розгляду на предмет конституційності Конституційним Судом України, який опиниться в надзвичайно складній ситуації.
У відповідь на моє застереження виступив, здається, Дерев’янко і заявив, що Веніславський — це представник п’ятої колони! Який хоче поламати наш чудовий та якісний закон! І мене звинуватили в тому, що я ледве не саботую процес люстрації.

Прогнозовані проблеми абсолютно закономірно вибухнули після того, як було ініційовано і народними депутатами, і Верховним Судом розгляд в КСУ питання про його відповідність Основному Закону України. Сьогодні виникла дуже цікава, навіть парадоксальна ситуація, коли переважна більшість тверезомислячих людей, експертів в галузі конституційного права розуміють, що чимало положень закону, очевидно, не відповідають Конституції України. Є відповідний висновок Венеціанської комісії, яка його також фактично, м’яко кажучи, розгромила.

Насамперед, йдеться про одну ключову тезу: особи, які обіймали певні посади протягом певного терміну при президентові Януковичі, підпадали під дію цього Закону, незалежно від того, чи мали місце якісь конкретні факті їхньої протиправної поведінки чи ні.

-Так звана автоматична люстрація.

-Автоматична люстрація – тільки через те, що люди перебували на певних посадах.Ця люстрація дисонує із загальними ідеями та філософією люстрації, які прийняті в європейських країнах. Була мета усунути колишніх представників комуністичних режимів від участі в управлінні справами держави, суспільства вже при нових демократичних режимах.
У нас це набуло іншого забарвлення, тому що у правовому аспекті люстрацію прив’язали саме до злочинного характеру режиму Януковича і відповідно, до осіб, які в той час протягом певного періоду працювали на певних посадах підпадали під дію цього закону – незалежно від того вчиняли вони протиправні дії чи ні. При цьому з точки зору суто правового аналізу злочинний характер режиму Януковича загалом, за весь час, що минув з моменту його втечі, так і не було встановлено. Якби це було зроблено, тоді б ще можна було стверджувати, що є юридично визнаний чи встановлений рішенням суду факт, що це режим – злочинний. Відповідно ті, хто долучався до цього злочинного режиму, є його представниками.
Більше того, як представник Президента України у Конституційному Суді України хочу зауважити на ще одну дуже цікаву, на мій погляд деталь, – Президент України Порошенко ще 19 червня 2015 року вніс до КСУ подання про неконституційність Закону України від 4 лютого 2014 року № 144-VIII “Про позбавлення В. Януковича звання Президента України”.

У цьому поданні Порошенко системно обґрунтовує невідповідність Конституції України Закону “Про позбавлення В. Януковича звання Президента України”. Виникає логічне запитання, відповідь на яке цікаво було б почути всім громадянам України, особливо – учасникам Революції Гідності: яка мета цього конституційного подання? Порошенко хотів повернули Януковичу звання Президента України? Як це співвідноситься з його заявами про злочинний характер режиму Януковича?

Таким чином, у нас на сьогодні окрім політичних заяв фактично відсутнє будь-яке легітимне визнання, що цей режим був злочинним. Юридичного закріплення, окрім закону, знову ж таки, “Про очищення влади”…

– І рішення Оболонського райсуду Києва…

– Сумнівне з точки зору такої загально-правової концепції. Відтак виникла парадоксальна ситуація. Автори цього законопроекту дали неякісний закон, який… Тут навіть можна ставити питання про те, чи не було це наперед запрограмовано? Чи не була це спецоперація? Наразі питання дискусійне, бо немає достатніх доказів для подібних тверджень. Але до змісту цього закону дуже багато запитань. І зараз, коли його вже розглядає Конституційний Суд — ми бачимо, що йде виключно політичний тиск на Конституційний Суд. Тобто фактично автори неякісного закону тепер через громадські протести намагаються тиснути на Конституційний Суд, щоб він не визнав неконституційним, і як наслідок – не скасував, на мій погляд, вочевидь неконституційні положення цього закону. І КСУ сьогодні став заручником неякісного закону.

-Але тиск на суд — то і кримінальний злочин. За моєю інформацією, наразі готується низка заяв до правоохоронних органів з тим, щоб вони відреагували на останні події біля Конституційного суду. Навіть візити парламентарів до головуючого судді у конкретній справі напередодні її розгляду – це вже ознаки цього злочину…

– Однозначно. Те, що народні депутати прийшли в день засідання Конституційного Суду України з розгляду питання про конституційність Закону України “Про очищення влади” до його голови і почали з’ясовувати перспективи ухвалення рішення по цьому закону — це стовідсотково політичний тиск на Конституційний суд України, який є неприпустимим. Також можна ставити питання і про наявність у цих діях певного складу злочину. Зверну увагу на певний дисонанс: коли має місце прямий політичний вплив на КСУ з боку народних депутатів, коли вони публічно заявляють про те, що “сьогодні рішення не буде ухвалено” — то це нормально. А коли хтось десь побачить ілюзорний вплив з боку Президента — то це максимально роздмухується. Хоча жодного впливу з боку Президента України на Конституційний Суд немає і бути не може. Як і на інші суди.

–Захисники закону про очищення влади твердять, що українська люстрація «навіть не передбачає покарання, а лише заборону високопосадовцям часів Януковича повертатись на керівні державні посади». Ви також вважаєте позбавлення права на професію чималої кількості фахівців правоохоронної системи середньої ланки – це не відповідальність?

– На моє переконання — це однозначно юридична відповідальність. За певні визначенні законом незаконні чи неправомірні дії або бездіяльність людини. Пам’ятаєте, що одним із критеріїв є те, що людина могла написати заяву про відставку, але не зробила того. Знаєте, легко дивитись назад і міркувати, що могла, чи не могла тоді спрогнозувати людина, яка була тоді в системі органів державної влади. На той час був чинний президент, хоч він і виявився потім негідником… Але була вертикаль влади — і людина мала усвідомлювати, через якісь свої світоглядні аспекти, що ця влада є злочинною. І що в майбутньому це може якимось чином негативно вплинути. Ну це, знаєте, таки дуже ілюзорні уявлення про те, як людина мала діяти в певній ситуації.

Тому якщо говорити про люстрацію, – вважаю, що це однозначно юридична відповідальність, тому що це негативні, несприятливі для особи наслідки, які передбачені законом, і які настають через її дії або бездіяльність. Якщо це негативні наслідки і вони передбачені законом — то це юридична відповідальність. А вона – і за Конституцією України, і за міжнародними документами – за Конвенцією з прав людини та основоположних свобод, за Загальною Декларацією з прав людини, за Міжнародним пактом про громадянські і політичні права має носити виключно індивідуальний характер.

Тобто якщо конкретна людина, незалежно від посади, яку вона обіймала – чи на рівні середньої ланки, чи на рівні низової ланки, чи на самому вищому рівні – на рівні найвищої ланки, своїми конкретними діями, які доведені, вчиняла протиправні дії, чи ухвалювала відповідні рішення, – то це є конкретним аргументом для того, щоб цю особу усунути з посади і заборонити доступ до держслужби.

Має бути встановлено факт конкретної протиправної поведінки особи, за який для неї і настають негативні наслідки. Критеріїв може бути безліч насправді і їх можна чітко виписати в законодавстві і чітко все обґрунтувати.

-У законі про люстрацію окремим пунктом йдуть охоронці кордону. За даними голови Громадської ради при Держприкордонслужби, на підставі закону про очищення влади колективно люстровано понад 22 тисячі прикордонників, станом на 2017 рік. Пан Глова твердить, що «це ветерани. Тільки за те, що 30-40 років тому вони чесно служили в прикордонних військах СРСР, навчалися в прикордонних вузах, і повернувшись на батьківщину вірно служили Україні. До Януковича жодного відношення вони не мають. Це відверта дискримінація за ознаками професійної діяльності і освіті. Законопроект 8405 щодо реабілітації прикордонників уже більше року лежить у Верховній Раді. Де справедливість і здоровий глузд?

– Думаю, що здорового глузду тут дійсно досить мало. Якщо людина, яка народилася в Радянському Союзі, закінчила вищі навчальні заклади і потім вірно служила незалежній Україні, і себе не дискредитувала — автоматично підпала під дію тих обмежень, які були встановлені законом, через те, що вона закінчила колись школу КДБ СРСР. Думаю, це також один із моментів, який ставить багато питань до авторів закону про очищення влади. Наскільки адекватно враховані реальні обставини життя, служби, діяльності прикордонників.

Це знову ж таки, до питання про те, якою була справжня мета ухвалення цього закону і хто і навіщо проштовхував його ухвалення в парламенті. Я б не виключав, що це було зроблено і для того, щоб фактично ослабити, знекровити Державну прикордонну службу України. Бо там практично весь керівний склад змушений був навчатися ще в СРСР і відповідно підпадав під люстрацію.

-Натомість, ті хто закінчив вузи ФСБ, під люстрацію не підпадають…

– Ні, не підпадають. Це ж дурість, абсолютна дурість!

– Тому все ж таки законопроект чи зміни до закону?

– Думаю, що можна йти обома шляхами. Суть питання, наскільки будуть радикальними зміни чи це будуть зміни, що просто усунуть недолугість закону та його невідповідність Конституції. Якщо йти і одним, і іншим шляхом – має бути досягнута одна і та сама мета, головне — привести закон у відповідність до Основного Закону України. До речі, це один із варіантів розв’язання проблеми. Щоб і Конституційний Суд України не був поставлений в ситуацію, коли має враховувати політичну доцільність над правовими аргументами. Це шлях, коли Верховна Рада внесла би зміни до цього Закону, врахувала висновки ПАРЄ та рекомендації Венеціанської комісії. У такий спосіб парламент зняв би питання про конституційне провадження в КСУ. Думаю, що в майбутній Верховній Раді це може бути одним із питань, яке буде обговорено, розглянуто і вирішено.

–Питання про можливі правові наслідки. Починаючи з кінця 2014-го – початку 2015 років в Україні були проведені конкурсі на зайняття різних посад (ДБР, антикорупційна прокуратура, НАБУ та інші). Але у всіх випадках умови конкурсу передбачали неможливість брати в них участь тим, хто підпадає під дію закону про очищення влади. Отже на тих, хто був люстрований, автоматично поширились ці обмеження. Після можливого скасування закону про люстрацію ці люди, які фактично були позбавлені можливості брати участь у тих конкурсах, можуть масово позиватись до суду.

– Думаю, тут судових перспектив особливих не буде, з тієї причини, що якщо Конституційний суд України визнає закон неконституційним – він втратить чинність із моменту його визнання неконституційним. І відповідно на той момент, коли він діяв, буде діяти презумпція, що він був конституційним. Інша справа, що за статтею 152 Конституції ці особи матимуть можливість позиватися про відшкодування матеріальної і моральної шкоди завданої неконституційним законом.

-Люстровані вже нарахували мільярди гривень…

-Тут, на мій погляд, має місце деяка маніпуляція. Про ці суми можна вести мову щодо позовів про незаконне звільнення, за якими вони можуть вимагати компенсацію за час фактично вимушеного прогулу. А ми зараз говоримо про інший аспект, що особа, яка не змогла реалізувати свої конституційні права, у даному випадку на державну службу, на працю, відтак може звертатися з позовом до держави про відшкодування шкоди, оскількиа не змогла реалізувати те чи інше своє право.
Як тут порахувати матеріальну і моральну шкоду, і якою буде судова практика? Питання неоднозначне, оскільки, ще раз підкреслюю, закон із 2014-ого до 2019-ого р. чи до 2020 р., залежно від того, коли він втратить чинність, буде вважатись таким, що діяв.
Якщо ж зміни внесе парламент – це буде означати, що на той момент, коли ухвалювалось таке рішення, діяла та норма, яка не дозволяла цим людям брати участь у цих конкурсах. Тому не можу сказати, що це має дуже великі якісь ризики для держави…

-Але майже 130 справ люстрованих українців, може й більше, які розглядає Європейський суд з прав людини…

-Це інше питання. Тут треба, знову ж таки, розмежовувати…

-Хто буде компенсувати ці збитки?

-За рахунок державного бюджету буде компенсуватись, якщо Європейський суд визнає, що мало місце порушення. Тут треба розбиратися з яких мотивів особа зверталась до Європейського суду з прав людини. Люстровані скаржились не на невідповідність закону, за яким їх звільнили. ЄСПЛ оцінювати закон не може — є КСУ, який має оцінити документ на предмет відповідності Основному Закону та міжнародним стандартам. Проте, наскільки мені відомо, особи, звільнені з державної служби за Законом України “Про очищення влади” звернулися до ЄСПЛ з заявами про порушення права на справедливий суд через тривалий час розгляду їх позовів в судах України, оскільки вони не змогли захистити свої права у вітчизняній судовій системі. І досі не можуть, оскільки діє цей закон.

Чи встановить він, що закон не відповідає Європейській конвенції про захист прав людини, основоположних свобод — можливо, в мотивувальній частині він також це вкаже. Але це не є прямою вказівкою для того, щоб КСУ врахував цю позицію ЄСПЛ. Тобто Конституційний Суд керується іншими критеріями – виключно з точки зору відповідності нормам Конституції України цього закону.

–Суддя Конституційного Суду України у відставці Іван Домбровський вважає, «судам загальної юрисдикції не потрібно чекати рішення КСУ. Судам потрібно перевіряти дії тих осіб, що звільнили посадовців, на відповідність положенням частин 1 та 2 ст.1 Закону і ВСЕ».

– Справа в тому, що якщо суд розглядає позов — то він має керуватися нормами чинного закону. Одним із чинних законів є Закон “Про очищення влади”. Оскільки доки його Конституційний Суд не визнав неконституційним — діє презумпція його конституційності. І відповідно суди мають враховувати і його положення. Тому, яким чином суди будуть ухвалювати рішення?!

Суд загальної юрисдикції, адмністративний суд не може сказати, що закон неконституційний — це виключно юрисдикція КСУ.

-Але він може дати правову оцінку трудовому конфлікту – протиправно чи ні людина була звільнена. І поновити на посаді, як прокурора Олександра Кузьменка, наприклад.

– Закон “Про очищення влади” передбачає, що люди звільняються. І яким чином суд загальної юрисдикції, адміністративний суд, який розглядає питання про поновлення на роботі, буде уникати цього закону — питання…. Тобто чим мають керуватись: виключно нормами трудового законодавства чи законодавства галузевого, яке регламентує трудові чи службові правовідносини, з урахуванням Закону “Про очищення влади”, чи без урахування.
Напевно, доки закон діє його норми необхідно враховувати. А у них передбачено, що певне коло осіб має бути звільнено.

–І до інших питань. Чи є у планах Президента України зміни до КУ? Зокрема, щодо розширення президентських повноважень? Зокрема, лідер ПАТРІОТів Микола Голомша нещодавно висловився за перехід на президентську-парламентську модель, де президент має не формувати, а очолити виконавчу владу.

– Щодо президентської республіки, змішаної, парламентської точиться чимало дискусій. І зараз говорити, що якась модель однозначно буде обрана —поки передчасно. До речі, соціологія доводить, що найбільше українці підтримують саме змішану форму правління. Парламентську підтримують десь біля 5 %. Президентську — трошки більше. А от змішану: президентсько-парламентську і парламентсько-президентську — десь по 35-36 %. У сукупності виходить біля 70-80 відсотків за змішану форму правління.

Щодо розширення повноважень Президента України — це питання вже буде розглядатися комплексно з точки зору майбутнього конституційного реформування. Треба виробити концепцію – до якої форми правління до яких повноважень і до яких аспектів взаємовідносин президент — парламент – уряд, ми хочемо прийти, для того, щоб забезпечити максимальну ефективність функціювання всього державного механізму.
Наразі відповіді на це питання ще немає.

З точки зору розширення президентських повноважень чи їх звуження – має бути певна золота середина, яка забезпечить максимальну злагодженість дій і президента, і уряду, і парламенту.

–Нещодавно Конституційний суд у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо конституційності ч. 1 ст. 1, п. 2 ч. 1 ст. 4, ч. 1, абз. 1, 2 ч. 2 ст. 5, абз. 2, 3 4, 5, 39, 40 ч. 3, ч. 6 ст. 8 Закону України „Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг“ (справа про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг) чітко зазначив, що повноваження президента закріплені лише на конституційному рівні і вони не можуть бути розширені законом чи іншим нормативно-правовим актом (тим же указом президента). Цим рішенням суд визнав неконституційним положення закону про НКРЕ, яким передбачалось, що президент бере участь у формуванні конкурсної комісії по добору членів НКРЕ. ВВодночас своїм Указом «Про визначення осіб до складу комісії з проведення конкурсу на зайняття посади директора ДБР від 26 червня 2019 р. № 457/2019 Президент України постановив визначити для включення до складу комісії з проведення конкурсу на зайняття посади директора ДБР О.Квашу, О.Костенка, В.Кощинця, увільнивши від виконання обов’язків членів комісії з проведення конкурсу на зайняття посади директора Бюро розслідувань Р.Майданика, В.Самохвалова, Т.Сліпачук. Водночас, Основний Закон, так само як і в ситуації з формуванням конкурсної комісії по добору членів НКРЕ, не наділяє главу держави повноваженням формувати склад конкурсної комісії з проведення конкурсу на зайняття посади директора ДБР. Як Ви вважаєте, чи існує перспектива визнання неконституційним відповідних положень закону про ДБР?

– Треба розуміти, що ці нові антикорупційні правоохоронні органи, які утворені для боротьби з корупцією, для боротьби з службовими злочинами — вони мають бути максимально незалежними. Яким чином досягти цієї максимальної незалежності — питання дуже неоднозначне. І сказати про те, що президент має чи не має цих прав…

Сьогодні ми повинні керуватися лише тим, що закон про ДБР, закон про Національне антикорупційне бюро — він є конституційним, його неконституційним ніхто не визнав. Відповідно, ці закони дозволяють Президенту здійснювати відповідні повноваження. Мета таких повноважень — саме забезпечення максимальної незалежності цих органів. Яким чином далі ці питання вирішувати… Так, вони потребують вирішення, але це питання дискусій. Думаю, у результаті вдасться уникати сумнівів у легітимності, конституційності тих чи інших рішень чи дій.

Олена МЕЛЬНИК,  “РЕЗОНАНС”

Сообщение Федір Веніславський: “Конституційний суд став заручником неякісного закону” появились сначала на Український репортер.

Розумію, переймаюсь й завжди звертаю особливу увагу на питання екологічної безпеки в Україні. Після чорнобильської катастрофи у 1986 році ця проблема особливо хвилює не тільки українців, але й увесь світ, який пильно відслідковує ситуацію у цій сфері й нашу державну екологічну політику.

Cьогодні висновки українських й міжнародних спеціалістів однозначно свідчать, що антропогенне і техногенне навантаження на навколишнє природне середовище в Україні у кілька разів перевищує відповідні показники в розвинутих країнах світу. Тривалість життя у нас становить в середньому 66 років (у Швеції – 80, у Польщі – 74). Значною мірою це зумовлено забрудненням внаслідок виробничої діяльності підприємств гірничодобувної, металургійної, хімічної промисловості та паливно-енергетичного комплексу.

У цьому контексті у мене спочатку не викликала особливого занепокоєння подія, що сталася у другій половині березня поточного року в місті Кривий Ріг – поблизу Інгулецького гірничо-збагачувального комбінату й поряд з річкою Інгулець. Там були виявлені закопані у землі (сховані) 22 бочки з хімічним препаратом іноземного виробництва.

Заспокоїла всіх начальник відділу зв’язків з громадськістю компанії «Метінвест» Олена Бутенко, яка 28.03.2019 року в інтерв’ю криворізькій телерадіокомпанії «Рудана» повідомила: «Кілька днів тому на території мікрорайону Інгулець місцеві мешканці знайшли бочки з невідомою речовиною… Дослідження підтвердили, що це – небезпечний реагент для збагачення руди…».

Однак у цій же інформаційній стрічці знаходжу повідомлення, що у криворізьку міську лікарню № 17 поклали на стаціонарне лікування з ознаками хімічного отруєння чотирьох співробітників ІнгГЗК, які транспортували «знахідку» на зберігання до складських приміщень комбінату.

Повідомлялось також, що кілька бочок були розгерметизовані й це спричинило витікання продукту, в зв’язку з чим органи поліції проводять розслідування щодо забруднення й псування земель.

Такі обставини спонукали мене до більш глибокого й детального аналізу зазначених фактів. Й ось що я тримав.

Як виявляється, у 22 бочках місткістю 180 літрів кожна знаходиться не небезпечна, а якраз особливо небезпечна хімічна речовина– флотаційний препарат «LILAFLOT» виробництва шведської компанії «AkzoNobel» /місто Стокгольм/, про що, крім іншого, свідчить лист безпеки підприємства-виробника. Використовується він в Україні виключно на Інгулецькому комбінаті й поставляється невеличкою львівською фірмою «Пролог».

А що сталося б, якби всі 22 бочки розгерметизувались? Разом з колегами-хіміками провели розрахунки, й отримали висновки, які вражають жахливими наслідками:

«Гранично допустимі концентрації (ГДК) у воді водних об’єктів господарсько-питного й культурно-побутового водокористування, мг/дм3, не більше: ізодецилоксипропіламіну – 0,1, згідно з «Санітарними правилами і нормами охорони поверхневих вод від забруднення».

довідково: ізодецилоксипропіламін – діюча речовина «LILAFLOT»

Тобто, беручи до уваги ГДК й виходячи з того, що 0,1 мг/дм3 = 0,1 г/м3, отримуємо результат:

– при попаданні приблизно 5000 кг (вміст 22 бочок) хімічної речовини «LILAFLOT» в грунт стають небезпечними для життя й здоров’я людини п’ятдесят мільйонів кубічних метрів води (5000х1000) : 0,1 = 50 000 000 м3».

Тобто п’ятдесят мільйонів кубічних метрів води, яка споживається у різних формах мешканцями криворізького регіону, стали б небезпечними для життя людей!

Згідно з Законом України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року» серед основних завдань національної екологічної політики значиться: а) невідворотність відповідальності за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища та відповідальність органів виконавчої влади за доступність, своєчасність і достовірність екологічної інформації.

Тому маю питання до влади від імені наукової громадськості:

– Які результати розслідування кримінального провадження та чому не проводиться слідство за статтями 241 і 242 ККУ, які передбачають відповідальність за забруднення атмосферного повітря /є факт отруєння людей/ й порушення правил охорони вод /бочки знаходились неподалік надзначимої для регіону водної артерії – річки Інгулець/?

– Які висновки спеціальної комісії, що була створена на Інгулецькому гірничо-збагачувальному комбінаті для встановлення обставин надзвичайної події?

– Які результати перевірок, проведених Службою надзвичайних ситуацій, Міністерством екології та іншими відповідальними відомствами й установами?

Володимир ХИЛЯ, доктор хiмiчних наук,
професор кафедри органічної хімії Київського національного університету імені Тараса Шевченка,
член-кореспондент Національної академії наук України

Сайт “Резонанс”

Сообщение За крок від лиха: великий Кривий Ріг міг стати маленьким Чорнобилем появились сначала на Український репортер.

У НБУ вважають, що на інфляцію може вплинути підвищення соцвиплат і монетизації субсидій.

Найбільше (на 2,4% та 1,7%) подорожчали овочі та фрукти. На 1,1–0,5% зросли ціни на продукти переробки зернових, хліб, макаронні вироби, рибу та продукти з риби, сири, масло. Водночас на 5,0% подешевшали яйця, на 1,0–0,3% – свинина, молоко, сало, рис, соняшникова олія, яловичина , – повідомляє Державна служба статистики.

Ціни на алкогольні напої та тютюнові вироби підвищилися на 0,9%, у т.ч. на тютюнові вироби – на 1,3%, алкогольні напої – на 0,5%.

Одяг і взуття подорожчали на 11,3%, зокрема, взуття – на 11,7%, одяг – на 11,0%.

Зростання цін (тарифів) на житло, воду, електроенергію, газ та інші види палива на 0,3% відбулося за рахунок підвищення тарифів на каналізацію на 2,0%, водопостачання – на 1,9%, гарячу воду, опалення – на 0,7%, утримання будинків та прибудинкових територій – на 0,6%.

Підвищення цін на транспорт у цілому на 0,5% в основному спричинено подорожчанням проїзду у залізничному та автодорожньому пасажирському транспорті на 4,7% та 1,2% відповідно.

в порівнянні з березнем 2018 року в березні 2019 року споживчі ціни зросли на 8,6%.

У січні-березні інфляція склала 2,4%.

у 2018 інфляція перевищила прогноз НБУ.

Сообщение Інфляція триває. Найбільше подорожчали продукти, взуття і одяг появились сначала на Український репортер.

Поки у суспільстві вангують над питанням, піде чи не піде Юрій Луценко з посади генпрокурора (а якщо піде –  то куди?), директор ДБР Роман Труба тихенько пішов… у відпустку.

Можливо, він підірвав своє здоров‘я хронічною перевтомою через запуск ДБР?! Як відомо, спочатку це дійство анонсували на вересень 2018-го. Потім старт перенесли. Крайня дата – листопад. Саме наприкінці цього місяця, як пообіцяв Труба, “після складання присяги слідчими, які виграли конкурси до територіальних управлінь ДБР, будуть порушені перші кримінальні справи”.

Ще одним логічним поясненням того, чому на фінішній прямій нового правоохоронного органу його керманич так зненацька перервав роботу, є версія про сімейні обставини. Нагадаю, дружина Романа Труби – суддя Шевченківського райсуду Львова Олександра Баєва звернулась із заявою до Вищої ради правосуддя щодо тиску.

Дружина директора ДБР – суддя Олександра Баєва повідомила ВРП про погрози

У будь-якому разі чекатимемо офіційних пояснень від ДБР, включно з сумою отриманих директором відпускних. Хоча, за даними джерел сайту “Резонанс”, все до банальності просто. Призначений Петром Порошенком торік у листопаді директор Державного бюро розслідувань пішов… у щорічну відпустку. На два тижні. У вівторок 6 листопада Роману Трубі виповнилося  44 роки. Отже – приймав вітання… поза робочим кабінетом.

А перед відпусткою, минулої п‘ятниці 2 листопада (до речі, у день народження першого заступника директора ДБР Ольги Варченко) Труба “ініціював оголошення нового конкурсу на 27 керівних посад”.  І звернувся з листом до зовнішньої комісії.

Про що і досі не повідомив ані сам Труба, ані офіційний сайт відомства – так це про наказ, яким очільник Бюро призначив виконувачів обов‘язки командирів 27 підрозділів ДБР. Хоча про імовірність такого кадрового кроку він говорив ще у серпні.

Труба відмовився призначати 27 кандидатур на керівні посади в ДБР

Сподіваюсь, наказ не є таємним, тому у відповідь на запит сайт “Резонанс”отримає повний перелік прізвищ достойників. Включно з іменем тимчасового керівника відділу роботи з громадскістю та ЗМІ. Щоб знати на майбутнє кому у подальшому адресувати резонансну кореспонденцію…

А також посилання на відповідні норми чинного законодавства, якими керувався директор Держбюро розслідувань підписуючи кадрові документи.

Про проходження цими кандидатами дослідження на поліграфі я навіть не питала. Упевнена, всі вони успішно витримали тест “детектором брехні”.  Хоча, пліткують, що дані про двох з цих осіб десь заблукали…

Щоб у тих самих коридорах Бюро так само десь не заблукав і запит “Резонансу” – дублюю його і ось тут на сайті: ДБР

Відмічу, що час для відпочинку Роман Труба обрав вдало і з огляду на дату судових дебатів за позовом нардепа Юрія Македона. На 15 листопада Окружний адміністративний суд Києв переніс засідання, у ході якого Роман Михайлович (у якості третьої сторони у справі) має повне право висловити свою позицію. У суді, а не обраним мас-медіа.

Депутат Македон просить ОАСК скасувати призначення Труби директором ДБР

Для повноти картинки згадаю про вельми серйозні закиди на адресу Романа Труби, які публічно пролунали нещодавно від геть не пересічного нардепа – Олександра Грановського.

Можна по-різному оцінювати його, овіяну легендами, діяльність. Утім, на моє переконання, публічна заява правника такого рівня вимагає і відповідного процесуального реагування. Якщо очільнику Бюро, покликаного протидіяти службовим злочинам, закидають, зокрема, “замовлення” у ЗМІ публікацій проти політиків-опонентів, – це має бути розслідувано! Як мінімум, тут вбачаються ознаки перешкоджання діяльності народного депутата України. Нехай це фахово кваліфікують слідчі. Єдине питання – слідчі якої саме з правоохоронних структур?! ГПУ, НАБУ, ДБР чи, може, створимо ще одну тимчасову слідчу комісію ВРУ?!

Сообщение Чому пішов Труба. Дещо про керівника Державного бюро розслідувань появились сначала на Український репортер.