Відповідний указ №159/2022 опублікований на сайті глави держави.

Згідно з документом Президент присвоїв звання бригадного генерала заступникам командувача Об’єднаних сил полковникам Василю Зубаничу та Сергію Перцю, а також начальнику штабу – заступнику командувача Сил територіальної оборони ЗСУ полковнику Сергію Собку.

Сьогодні – 28-й день війни. Війська окупанта обстрілюють та знищують об’єкти інфраструктури, проводять масовані обстріли житлових районів українських міст та селищ із використанням артилерії, реактивних систем залпового вогню та балістичних ракет.

Сообщение Володимир Зеленський присвоїв звання бригадного генерала трьом полковникам ЗСУ появились сначала на Український репортер.

Про це йдеться в указах глави держави на сайті президента.

14 жовтня, в День захисників і захисниць України, президент підписав відповідний документ.

Указом присвоєні військові звання бригадного генерала:

• – полковнику Володимиру Горбатюку – начальнику штабу – заступнику командувача військ оперативного командування “Захід” Сухопутних військ Збройних Сил України;
• – полковнику Сергію Літвінову – командувачу військ оперативного командування “Захід” Сухопутних військ Збройних Сил України;
• – полковнику Анатолію Шевченку – заступнику Командувача об’єднаних сил Апарату Головнокомандувача Збройних Сил України.

Також президент присвоїв військове звання коммодора капітану 1 рангу Олексію Доскату – заступнику командувача Військово-Морських сил ЗСУ.

Крім того, окремим указом військове звання генерал-лейтенанта присвоєно генерал-майору Миколі Олещуку – командувачу Повітряних сил ЗСУ.

Нагадаємо, що із  жовтня 2020 року в Україні почала діяти оновлена нормативно-правова база щодо звань військовослужбовців. Відповідно до неї в українській армії були закріплені звання, приведені у відповідність до стандартів НАТО. Водночас ЗСУ залишили в минулому військові традиції та звання, які діяли ще з часів СРСР.

Для військовослужбовців тепер передбачені, зокрема, такі звання: полковники, капітани 1 рангу, бригадні генерали, коммодори, генерал-майори, контр-адмірали, генерал-лейтенанти, віце-адмірали, генерали, адмірали.

Читайте також:

•  Зеленський присвоїв звання Герой України посмертно двом військовим

Сообщение Зеленський присвоїв нові звання за стандартами НАТО п’ятьом українським офіцерам появились сначала на Український репортер.

“Дивна у нас країна! Все більше переконуюсь – Суспільство і Держава в ній не комунікують ніяким чином. Тобто держава, якщо їй щось треба від суспільства, просто нахиляє його в потрібний бік, або красиво ігнорує.

З іншого боку, рівень громадянського суспільства в Україні настільки низький, а авторитет і компетенція громадських організацій і об’єднань настільки формалізовані, що годі й чекати, щоб суспільство якимсь чином впливало на рішення Президента чи Уряду.

Узяти для прикладу хоча б події довкола святкування Дня Незалежності. Вони вже мали б стати предметом серйозного обговорення численних авторитетних суспільних організацій за участю Глави Держави, де він би мав дати свої пояснення тому, що відбулося. А громадські організації мали б авторитетно і дохідливо пояснити свої претензії до Президента.

На жаль, цього немає. Рівень розбурханості суспільства зростає до киплячого стану. Але при цьому жодні компенсаторні механізми не спрацьовують. Навпаки, суспільство починають пресувати додатковими карантинними заходами. І по всьому схоже, що наш Президент недалеко відійшов ментально від свого північного сусіда, що зараз ходить з автоматом…

А як би мало бути в дійсності?

Президент мав би скликати відкриту нараду із підсумків святкування Дня Незалежності із запрошенням ЗМІ і представників громадських організацій, де заслухати доповідь міністра культури, автора концепції святкування і режисера – з поясненнями, чому їхня “блискуча” ідея мала такий неоднозначний резонанс в суспільстві, а не списувати все це на реакцію “порохоботів”.

Упевнений, що такий елементарний “розбір польотів” постійно відбувався в “95 кварталі”, як це має відбуватися в будь-які творчій структурі. Але нині – ця відповідальність має бути значно вищою, а дії прозорішими, якщо ми претендуємо на якусь демократичність і європейскість.

Так, я до певної міри розумію позицію Президента і його оточення: вони всі, як вихідці із середовища шоу-бізнесу, спираються виключно на свої практичні критерії – все що є рейтинговим, затребуваним громадянами цього суспільства, все це має бути легітимізовано і якось представлено суспільству як консолідуючий і об’єднуючий фактор на головному святі країни.

Отже, зі своєї точки зору Президент ніби формально правий. Однак є страшна і суттєва помилка в цій позиції! Попса ніколи не була культурою в повноцінному розумінні цього слова. Вона є субкультурою – вузеньким сектором в спектрі інших субкультур, що в силу різноманітних причин розрослася в нашій країні до небачених масштабів і підім’яла під себе всі інші сегменти, сектори і напрямки культури нашої держави.

З іншого боку, звідки людині з його походженням, освітою і специфічним професійним досвідом знати, як функціонує величезний культурний механізм країни, як відбувається проникнення у свідомість суспільства його архетипів, як ці архетипи впливають на колективну свідомість громадян? Це мають знати люди з відповідною освітою, практичним досвідом, рівнем мислення і любов’ю до своєї країни.

Відчувається, що в алгоритмі дій Президента працюють зовсім інші інструменти – опора на рейтинги, телеканали, яскраві і несподівані перфоменси та колективну свідомість свого невибагливого електорату, розбещеного веселими шоу і ефектними серіалами.

З точки зору рейтинговості, якісь там події історичного значення – річниці видатних українців, національні трагедії, особливості національного розвитку та й загалом вся оця сумна сфера виглядає якоюсь непрезентабельною. Навіщо заглиблюватися у психологію народу, вивчати пантеон його справжніх героїв, рахуватися з його моральними і духовними авторитетами? Достатньо зробити гарний відосик, роздати державні відзнаки двом-трьом досить відомим особам у суспільстві та започаткувати пару-трійку державних премій імені видатних осіб, які щойно покинули цей світ.

Однак, навіть роздавання державних нагород має свій глибокий підтекст, адже, як не дивно, народ має завжди свою моральну оцінку щодо тієї чи іншої нагороджуваної особи, яка може не співпадати з офіціною точкою зору. Тоді й виникає та ситуація, яку філософ Дідро означив однією сентенцією: “Нагороджуючи кращих, ми підіймаємо достойних, але, нагороджуючи недостойних, ми підіймаємо гірших”.

Проте про яку мораль можна говорити, коли сьогодні звання Заслужених і Народних роздаються попсовій братії, наближеній до олігархічних телеканалів!? Але ж в рядках президентського наказу і досі пишеться – “за особистий вклад в культуру народу і за розвиток національного українського мистецтва”… Тоді, можливо, треба бути чесним і писати в документах інакше: “За перемогу в численних хіт-парадах і участь у рейтингових телевізійних шоу, за епатажність і оригінальність іміджу, тощо”. І боюся, що так воно скоро й буде.

Також, принагідно, назріла пора переглянути в суспільстві ставлення до державних Звань. І тому, хто їх не цінує, – просто перестати їх отримувати. Або скласти свої звання і не ганьбити і не дискредитувати їхню важливу суть, як дехто дозволяє це собі робити нині.

Зараз неодмінно хтось зауважить – а навіщо потрібні ці звання – вони лише пережиток совка! Відповім усім резонерам, чия свідомість купилася на цю, свідомо запущену в суспільство деструктивну думку, словами філософа Монтеня з його трактату “Про державні нагороди”. Суть його думки така – в будь-якому суспільстві, навіть дуже корумпованому, мають існувати нагороди, які зовсім не обтяжують державну казну матеріальними виплатами, а несуть, передусім, моральне значення. Вони мають надаватися видатним і неординарним людям країни за їх виключність і обдарованість. Монтень називає такою нагородою у Франції Рицарські Ордени або Орден Святого Михайла.

Однак Монтень одразу ж додає, що не було у Франції більш жаданих і привабливих нагород, яких би так прагнули грошовиті міщани і розбещені буржуа. Тому що в цьому званні було більше чистої слави, аніж меркантильної вигоди.

Що говорити про наше нинішнє суспільство, в якому славою прийнято вважати кількість ефірів на провідних телеканалах, які в свою чергу гарантують пряму матеріальну вигоду. Бо те, що добре прорекламовано – гарно продається!

Саме цей принцип, напевно, є основоположним для української держави останніх десятиліть, яка опинилася в ринкових умовах. Я завжди пам’ятатиму вислів голови Адміністрації одного з колишніх наших президентів, який на одній науковій конференції самовпевнено прорік – “Для мене головною цінністю того чи іншого художнього твору є те, чи він добре продається!” На що я, не стримавшись, відповів – туалетний папір продається найкраще, але яка його художня цінність!?

На мою думку, в сучасній державі має штучно культивуватися і підтримуватися той розумний баланс раціонального та ідеального. Тобто, в будь-якому уряді на найвищому рівні у статусі радників завжди мають бути присутні люди, позбавлені меркантильності і матеральної зацікавленості, місією яких було б радити Президентам не тільки як заробляти гроші і створювати особистий рейтинг, а як підтримувати позитивний імідж держави і свій особистий моральний авторитет.

Повторюю, моральний! Тому що якраз відсутність цієї чесноти на найвищому рівні приводить до морального розкладання всіх державних інституцій, всіх владних структур, всіх функціонерів цієї держави – і як наслідок, до падіння цієї держави. Як це трапилося, приміром із Римською Імперією.

е знаю, чи зрозуміють це колись керівники нашої нинішньої Держави Україна?
Але, я абсолютно впевнений, – це добре розуміють її вороги.

АнатолійМатвійчук, Народний артист України, лауреат літературних премій

На цю тему:

• Оксана Забужко про концерт “з пающімі трусамі й вишиваним зайцем із прапором країни в лапах
• Про концерт біля Святої Софії: як швидко зацвілює, стліває наспіх склепаний балаганчик з п’ятим колесом до воза
• Короновані на владу і привілеї

Сообщение Сьогодні звання Заслужених і Народних роздаються попсовій братії, наближеній до олігархічних телеканалів появились сначала на Український репортер.

Атамбаєва визнали винним у незаконному звільненні кримінального авторитета Азіза Батукаєва. У цій корупційній справі підозрювалися 19 колишніх чиновників. 14 із них підписали угоди зі слідством.

Батукаєва звільнили у 2013 році начебто за станом здоров’я. Він виїхав до Чечні.

Погляньмо на Україну. Наші реалії – зовсім інші. У нас навіть люті вороги народу носять генеральські погони, мають найвищі державні нагороди і звання!

Читайте статті “Українського репортера”:

• “Адвокати і дони. Про ордени і мундири найближчого клану Януковича”.
• Коли Азаров наїсться? Чому досі не конфісковано в дохід держави майно україноненависника? (+відео)

24 січня 2019 року Оболонський райсуд Києва оголосив вирок Віктору Януковичу – 13 років позбавлення волі. Наш гуманний суд не вважав за потрібне позбавити цього зрадника і ворога державних звань, нагород, а також конфіскувати його майно. Отож Янукович і досі є повним кавалером ордена “За заслуги” I, II і III ступенів. Він також- Заслужений працівник транспорту України.

Особлива постать серед посіпак Януковича – Азаров. Він давно і тотально у соцмережах усіляко опоганює і очорнює Україну, ненавидить її усіма фібрами душі, щодня коршуном накидається на землю, яка дала йому всілякі блага, нагородила усім, чим тільки можна було. Але ж подивться: він – доктор геолого-мінералогічних наук, професор, член-кореспондент Національної академії наук України. Державний службовець І рангу, радник Податкової служби І рангу, почесний працівник Податкової служби. Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки. Заслужений економіст України. Кавалер Ордена князя Ярослава Мудрого V ступеня, ордена «За заслуги» I, ІІ і ІІІ ступенів (тобто повний кавалер).

В Азарова ще й купа нагородної зброї: пістолети ПСМ, “маузер”, “форт”, морський кортик на додачу… у 2004 році тодішній міністр оборони України генерал Олександр Кузьмук нагородив Азарова пістолетом ПСМ “за визначні заслуги в забезпеченні обороноздатності України”.

Як відомо, лише суд може позбавити людину орденів і медалей. Жодного вироку немає щодо “донів” із найближчого оточення Януковича. Однак Верховна Рада могла б прийняти спеціальний закон, який дозволив би позбавити ворогів українського народу нагород.

Щодо відомчих відзнак. Ексгенпрокурор Пшонка досі є Почесним працівником прокуратури, має право носити погони з «маршальською» зіркою». Як називають українці Пшонку? Ворогом, зрадником. Водночас з правової точки зору він – державний радник юстиції України, доктор юридичних наук, заслужений юрист України, має Почесну грамоту Верховної Ради України. На мундирі – орден «За заслуги» III ступеня, нагрудні знаки – «Почесний працівник прокуратури України», «Державність. Справедливість. Сумлінність» II ступеня.

Ексміністр Клименко (із колишнього відомства “мінздох”) – «Лицар закону» МВС, він також – головний державний радник податкової та митної справи (у відставці чи як?)…

Клименко, який очолював Міністерство доходів і зборів, хизується, що має нагрудний знак Державної податкової адміністрації України «За заслуги», нагрудний знак Державної митної служби України «За митну безпеку держави» ІІ ступеня, нагрудний знак Державної податкової служби України «Почесний працівник державної податкової служби України», відомчу заохочувальну відзнаку Управління Державної охорони України «За сприяння державній охороні».

Кривавим міліцейським міністром є для українців Захарченко. Водночас подивіться на мундир цього нелюда. Генерал внутрішньої служби, головний державний радник податкової служби, доктор економічних наук, заслужений юрист України. Ще й орден «За заслуги» III ступеня на додачу.

Ходить в генеральському мундирі й колишній командувач Внутрішніми військами Станіслав Шуляк. Це та лиховісна шуліка, яка нині в розшуку за злочини проти майданівців, яка створювала диверсійно-терористичні групи на території Луганської та Донецької областей, займалася мобілізацією найманців на території Ростовської області.

Які ж ми, українці, гуманні! Шуляк направляв на українську землю диверсантів, щоб вбивали наших воїнів, підривали автомобілі, захоплювали заручників, катували людей, розстрілювали мирних жителів. І цей кат – досі в мундирі генерал-лейтенанта.

Наприклад, позбавлення нагрудного знака “Почесний працівник прокуратури України”допускається за грубі порушення по службі та компрометуючі вчинки і тільки за наказом генерального прокурора України. Отже Генпрокурор міг би позбавити Пшонку цієї відзнаки. Наприклад, Юрій Луценко  свого часу не зробив цього!

Інші українські відомства також мовчать. А вони ж могли б провести колегії міністерств, служб, комітетів й позбавити зрадників почесних звань. Не хочуть. Дони усе ще “в пошані”?

Сообщение Експрезидента Киргизстану засудили на 11 років і позбавили нагород. А Янукович досі при орденах появились сначала на Український репортер.