Про це стало відомо з опублікованих даних Державної статистики.

Подорожчання тютюнових виробів безпосередньо пов’язано з акцизом. У звіті Держстату показали, як змінилися ціни на сигарети з січня 2020 року по січень 2021 року.

Пачка сигарет з фільтром вітчизняного виробника зросла в ціні з 36,38 до 44,40 грн;

Пачка сигарет з фільтром медіум-класу зросла в ціні з 41,41 до 51,55 грн;
Пачка сигарет з фільтром преміум-класу зросла в ціні з 48,41 до 59,19 грн;
Пачка сигарет без фільтру зросла в ціні з 32,61 до 39,35 грн.
Нагадаємо, що з 1 січня 2021 року подорожчали сигарети через чергове збільшення ставки акцизного податку на тютюнові вироби. У середньому акциз зросте на 20%.

Так, наприклад, акциз на сигарети з фільтром і без фільтра збільшиться з 907,2 до 1088,64 грн за тисячу штук, акциз на сигари — з 1139,76 до 1367,71 грн за 1 кг. Таким чином пачка сигарет за 45 грн підскочить в ціні до 54 грн, а за 60 грн — до 72 грн.

При цьому ставка буде збільшуватися щороку на 20% і до 2025 року акциз складе 3019,85 грн за 1000 штук.

Сообщение В Україні подорожчали сигарети появились сначала на Український репортер.

Про це йдеться в сюжеті програми ТСН.Ранок.

Збільшення тарифів в «Укрзалізниці» пояснили прагненням до рентабельності перевезень, оскільки, за інформацією компанії, останніми роками залізничники працюють у збиток.

Зазначається, що пасажири, які придбали квитки на дати пізніше 30 травня, доплачувати різницю у зв’язку з подорожчанням не повинні.

Відомо, що нинішнє подорожчання не останнє цього року. Восени вартість залізничних квитків зросте на 12%.

Раніше повідомляли, що «Укрзалізниця» підвищить ціни на квитки на всі поїзди, окрім 1-го класу Інтерсіті+.

Зміниться й вартість квитків на електрички. У компанії зазначили, що тарифи на приміські перевезення встановлюються за узгодженням з місцевою владою.

Сообщение Подорожчали залізничні квитки появились сначала на Український репортер.

Усі молочні продукти за рік стали дорожчими від 0,2% до 33%, а саме: молоко – на 33%, масло вершкове – на 29%, сметана – 19%, м’який сир – на 0,2%.

До нашого молочного кошика увійшли по кілограму сметани та м’якого сиру, 200 граміа вершкового масла та літр молока.

Його вартість на кінець квітня становила 202 грн., тоді як рік тому все це можна було купити за 179,6 грн. Тобто молочний кошик за рік подорожчав на 22,4 грн.

Порівняно з минулим роком, сметана додала в ціні 8,4 грн. за кілограм, вершкове масло – 8,3 грн. за 200 гр, молоко – 5,5 грн. за літр, м’який сир – 0,2 грн. за кілограм. На кінець квітня 2018-го кілограм м’якого сиру можна було в середньому купити за 91,1 грн., сметани – за 52,4 грн., 200 гр масла – за 36,5 грн., літр молока за 22 грн.

Останній раз розрахунки за рік Асоціація постачальників торговельних мереж робила на початку грудня 2017 року. Тоді річне зростання було зафіксовано на рівні 26%.

Тенденція подорожчання тоді була іншою: сметана додала 30%, м’який сир – 28%, молоко та вершкове масло – по 25%. Загальна тенденція – це поступове згасання подорожчання. Надалі значно вище рівня інфляції буде зростати лише ціна на вершкове масло. Багато виробників його експортують, а світова ціна сьогодні йде догори. Тому варто розраховувати й на подальше підвищення вартості.

Усі інші продукти нашого кошика є приблизно на одному рівні з країнами Східної Європи. Через це на наших полицях буде поступово збільшуватись кількість імпортних твердих сирів.

Проблемною залишається ситуація з фальсифікатом молочної продукції. Громадська рада при Держпродспоживслужбі неодноразово звертала увагу на велику кількість фальсифікованого вершкового масла, твердих та плавлених сирів. Однак чиновники, на жаль, ніяк не реагують на ці звернення.

Олексій ДОРОШЕНКО,
генеральний директор Асоціації постачальників торговельних мереж

Сообщение Молоко і вершкове масло подорожчали на третину – експерт появились сначала на Український репортер.

За даними державного моніторингу, із 31 найменування продуктів у лютому 2018 року подорожчали понад 70% із цього списку, а найбільше – м’ясо та овочі з борщового набору.

Експерти Асоціації постачальників торговельних мереж склали ТОП-5 продуктів харчування, які найбільше подорожчали.

ТОП-5 продуктів, вартість яких у гривні в лютому зросла найбільше, виглядає наступним чином: яловичина, м’який сир, варена ковбаса, риба і буряк.

Перше місце посідає яловичина, яка додала за лютий 3,2 грн за кілограм. Відтепер її середня ціна в Україні складає 120,4 грн. На другому місці – м’який сир із 1,9 грн подорожчання за кілограм. Його середня вартість – 90,9 грн.

Третя сходинка – за вареною ковбасою, вартість якої зросла за лютий на 1,2 грн. Відтепер її середня ціна в Україні – 83,8 грн за кілограм. Четверте місце посідає морожена риба, яка за останній зимовий місяць додала 1,1 грн і коштує 67,6 грн за кілограм. Замикає п’ятірку буряк, який піднявся в ціні на 1 грн і його середній цінник – 8,1 грн за кілограм.

ТОП-5 продуктів, які показали найбільше зростання у відсотковому еквіваленті, наступна: капуста, буряк, морква, картопля, яблука.

Лідером є білокачанна з 18% і середньою ціною 5,9 грн за кілограм. Другим також йде невід’ємна складова борщу – буряк, який збільшився в ціні на 14%. На сьогодні його середня ціна в Україні складає 8,1 грн за кілограм. Замикає трійку морква, яка додала 10% і коштує 7,9 грн. Четверте місце посідає картопля з 8% зростання ціни і середнім цінником у країні в 6,9 грн за кілограм. П’ятими у рейтингу є яблука з 4% і ціною 18,2 грн за кілограм.

Прогнози нашої асоціації щодо безумовних лідерів інфляційних перегонів, а саме м’яса, окрім сала, та овочів борщового набору, справджуються. Але овочі мають низький потенціал росту, тому за підсумками року можна очікувати помірнішого зростання. На жаль, ціни на м’ясо, особливо найдорожчі сорти кожного виду, тобто полядвицю, вирізку, ошийок, філе та грудку, будуть продовжувати невпинно зростати. Це головний тренд, на який буде впливати епізодичне зниження світової ціни.

В Україні з жовтня минулого року це відбувалося зі свининою, а з лютого цього року – й на ринку курятини.

Статистика березня зафіксує вже значно кращу картину на споживчому ринку, оскільки частина негативних факторів закінчила свій вплив у лютому. Але квітень готує нам нові випробовування на фоні можливої девальвації гривні та підняття мінімальної заробітної плати.

Олексій ДОРОШЕНКО,
генеральний директор Української асоціації постачальників торговельних мереж

Сообщение У лютому подорожчали понад 70% соціальних продуктів появились сначала на Український репортер.

Продавці на ринках почали відпускати товар поштучно – овочі, фрукти і навіть яйця, а все через зниження купівельної спроможності. Українці бідніють, гривня падає, і виручка від продажів стає меншою. Продавці засмучені.

Люди купують найнеобхідніше – по одному буряку, морквині, яйцю, а м’ясо і сало, які побили рекорди по зростанню цін, просять різати шматочками по 200 грамів.

Поштучний продаж виріс не тільки на ринках, але і в супермаркетах. Також покупка однієї морквини, цибулини або буряка тут звичайна справа.

В одному з найдешевших супермаркетів Німеччини курятина коштує менше 1 євро, яйця – 1 євро 30 центів. Рукола – менше половини євро (приблизно 15 грн).

А банани і яблука в польських супермаркетах набагато дешевші, ніж в київських.

Експерти кажуть, що багато українців більше половини місячного доходу витрачають на їжу. В європейських країнах на продукти витрачають не більше 20%.

Сообщение Ціни на продукти в Україні вже європейські. Коли ж стануть європейськими зарплати? появились сначала на Український репортер.

І це не останній скачок: щороку акцизи зростатимуть приблизно на 20% (за іншими даними – на 30%), і до 2025 року вони будуть доведені до 90 євро за 1000 штук.

Ідеться про те, що Верховна Рада вже проголосувала за підвищення акцизів на сім років уперед, підкорегувавши й Податковий кодекс. Ці зміни передбачені зобов’язаннями нашої держави, прописаними в Угоді про асоціацію між Україною і Євросоюзом.

Щоправда, кивати лише на євроспільноту не варто. Шляхом здорожчання тютюну ми йдемо вже давно: лише з 2008 року вартість сигарет в Україні зросла в 20 разів. І щоразу підняття цін пояснюють тим, що тютюнові вироби у нас залишаються найдешевшими в Європі, забуваючи, що порівнювати варто не лише ціни на окремі види товарів, а й рівень зарплат.

Це зауваження не на підтримку курців. Тут варто пам’ятати, що акцизний податок фактично є податком на бідність. І хоча, як стверджують дослідники, саме куріння не є ознакою бідності, проте чим бідніша людина, тим більшу частину свого доходу вона витрачає на згубну звичку.

Фахівці відстежили підняття в Україні акцизних ставок на тютюн протягом 2009 – 2013 років і зафіксували зростання акцизу в бюджеті вдвічі. З урахуванням інфляції, за п’ять років до держскарбниці надійшло 27,7 млрд грн додаткових доходів.

Водночас за цей період доступність сигарет для середнього споживача знизилася та наблизилася до рівня 12–13% середнього денного доходу, що вважається критичною межею для того, щоб купувати легальні сигарети. Споживання тютюну протягом 2009–2013 рр. скорочувалося у середньому на 4% на рік і за п’ять років зменшилося на 17,3%.

Зате нелегальний ринок тютюну зріс від 0,6% ринку тютюну у 2009 році до 8,8% у 2013 році.

В ЄС ціни на тютюн встановлюють з огляду на рівень доходів. Там добре засвоїли, що масштаби нелегального ринку тютюну залежать від рівня статків громадян, і тому сповідують поступове та прогнозоване підняття акцизів з огляду на зростання доходів суспільства. У такому разі кількість курців не прибуватиме, і тіньовий ринок не скорочуватиме бюджетні надходження.

До того ж здорожчання сигарет у Європі є лише однією зі складових планомірної боротьби з поширенням куріння поряд з активною пропагандою здорового способу життя та ефективною боротьбою з контрабандою і нелегальним виробництвом сигарет.

Ми ж не лише належно не чистимо від цього вартісного непотребу внутрішній ринок, а й через західний кордон засмічуємо Європу. Торік насмішили суспільство масштабною антиконтрабандною акцією із залученням авіації у кількох прикордонних районах. Ця показуха, як і більшість подібних, проведених у прямому ефірі, нічим не завершилася, й нині про неї ніхто не згадує.

Та якщо справжня боротьба з тіньовим сектором потребує чималих зусиль, то що заважає владі заборонити продаж сигарет на кожному кроці, їхню агресивну рекламу в численних кіосках з різноколірною підсвіткою і мигалками на рівні дитячого зросту? Що стоїть на заваді розробці та впровадженню спеціальних освітніх програм у школах і навіть дитсадках із залученням медиків, громадських активістів та успішних людей, які досягли висот, сповідуючи здоровий спосіб життя?

Про якусь роз’яснювально-агітаційну роботу серед дорослого населення не йдеться. Хоча саме цій категорії є що сказати. Приміром, повідомити, що Україна щорічно втрачає більше 3 мільярдів доларів через куріння населення. Це дані з дослідження «Економічні аспекти оподаткування тютюнових виробів в Україні» Міжнародного об’єднання із боротьби з туберкульозом та хворобами легень.

Та й це ще не все, адже справжні економічні втрати через куріння населення є ще більшими, якщо врахувати видатки держави на лікування захворювань, спричинених цією згубною звичкою. У 2016 році такі витрати майже втричі перевищували доходи держбюджету від тютюнових акцизів, які становили 1,1 мільярда доларів.

У світовому масштабі ці цифри ще більше вражаючі. У глобальній доповіді Всесвітньої організації охорони здоров’я та Національного інституту онкології США «Економічні аспекти тютюну та контролю над тютюном», яку оприлюднюють на початку кожного року, йдеться, що торік світова економіка втратила понад трильйон доларів через збільшення витрат на медичну допомогу курцям та втрату ними працездатності.

Через куріння з життя щороку йдуть 6 мільйонів осіб.

З огляду на таку страшну статистику, варто вітати будь-які заходи, спрямовані на обмеження куріння, в тому числі й підвищення акцизів. Звісно, краще було б задіяти цілий комплекс заходів. Однак і регулярне підвищення акцизів дає позитивний результат. Згідно з Глобальним дослідженням поширеності куріння в Україні, проведеним у 2017 році, підвищення податків на тютюнові вироби посприяло не лише збільшенню надходжень до бюджету, але й зменшенню поширеності куріння.

У 2008 – 2017 роках середня ставка акцизу на пачку сигарет в Україні зросла більш ніж у 20 разів, завдяки чому надходження до Держбюджету зросли з 3,5 млрд грн до майже 40 млрд грн у 2017 р. Натомість кількість курців зменшилася з 10 млн до 6,5 млн. Тільки торік реалізація сигарет зменшилася до 67 млрд штук, або на 14%, порівняно з 2016 роком.

Прогрес є, але він досить повільний. Зменшення поширеності куріння на 20% серед дорослого населення вдалося досягти за останні сім років. Борці з курінням переконані, що для більшої ефективності парламент повинен прийняти закони, які б протидіяли поширенню куріння.

У розмові з кореспондентом «Українського репортера» медіа-координатор Українського центру контролю над тютюном Оксана Тотовицька наголосила на необхідності схвалення двох законопроектів (2820 і 4030-А). У першому, який припадає пилом у Верховній Раді з 2015 року, йдеться про заборону сигарет з ароматизатором. Статистика свідчить, що 80% малолітніх курців починали саме з них. Пропонується також увести вікові обмеження щодо продажу електронних сигарет і заборонити їхню рекламу. А страшні зображення щодо шкоди куріння мають покривати до 65% пачки, як це прийнято у Європі.

У другому законопроекті, який також не зрушив з місця, обмежується поширення куріння через заборону розміщувати сигарети на вітринах кіосків і магазинів та пропонується збільшити штраф за куріння в громадських місцях з 51–170 гривень до 340 грн.

Однак вернімося до акцизів, які через 7 років мають сягнути 90 євро за 1000 штук. Планується, що й продаж сигарет за цей час скоротиться до 40 млрд з нинішніх 73 млрд, а доходи в бюджет не тільки не зменшаться, а навіть зростуть до 100 млрд грн на рік.

На найближчу перспективу розрахунки такі: в 2018 році до бюджету надійде на 10 мільярдів гривень більше, ніж у 2017-му.

При цьому цигарки дорожчі за 32,5 грн будуть додатково оподатковуватися адвалорним (таким, що встановлюється у відсотковому співвідношенні до виробленої продукції або наданої послуги ) акцизом у 12%. Та сподіватися на якийсь ефект від цього наразі марно, оскільки дорогі сигарети займають тільки 15% на ринку, й до того ж адвалорна ставка на них не переглядалася вже кілька років. У результаті вийшло так, що акциз на дорогі й дешеві сигарети майже однаковий (відповідно 15,5 і 17 грн), через що бюджет таки недоотримує надходження.

І це не єдина загроза. Виробники сигарет хоча й не проти довгострокового плану підвищення акцизних ставок до європейських показників, все ж застерігають, що значне підвищення специфічного компонента акцизного податку, а також мінімального акцизного зобов’язання на 40% може призвести до зменшення бази оподаткування.

До того ж різке підвищення акцизів ускладнить наповнення бюджету через зниження обсягів ринку.

Щоправда, наразі це не спостерігається: 2016 року державний бюджет отримав від тютюнових акцизів 33,2 млрд грн, що на 11 млрд більше, ніж 2015-го. Торік Верховна Рада проголосувала за підвищення в 2017 році специфічної ставки акцизу на сигарети на 40% – до 445,56 грн за 1 тис. штук, і надходження до бюджету сягнули 40 млрд, що на 6,7 млрд, або на 20%, більше, ніж у 2016 році.

У 2018 році сподіваються, що бюджет поповниться 50 мільярдів гривень.

Олександр ВИГОВСЬКИЙ

Сообщение Що буде з цигарками в Україні. Невтішні прогнози для курців появились сначала на Український репортер.

За даними регулятора, вартість палива у поточному році зросте на 10,8 відсотка і збільшуватиметься кожного року на 5,0–5,5%. Ці прогнози ґрунтуються на коливанні світових цін на нафту, передає 24 TV.

Найбільший стрибок цін очікується на тютюнову продукцію – 18 відсотків, алкогольні вироби підіймуться у ціні на 11 відсотків. Таке припущення зробили в НБУ, спираючись на зобов’язання України гармонізувати ставки акцизів на цигарки до рівня країн Євросоюзу.

У майбутньому “тютюнові” та “спиртові” вироби дорожчатимуть ще на 9–13% щороку.

А вже з 1 січня подорожчала горілка – держпідприємство “Укрспирт” вирішило зрівняти у правах виробників масового алкоголю і скасувати знижки на покупку спирту для трьох найбільших компаній, котрі утримують до 80% вітчизняного ринку міцного алкоголю, що знову підняло ціну на горілку.

Сообщение Бензин, цигарки й алкоголь дорожчатимуть появились сначала на Український репортер.

А між тим цей документ є протиправним, оскільки суперечить Закону «Про житлово-комунальні послуги». Про це заявив колишній міністр із питань житлово-комунального господарства, а нині голова Спілки власників житла Олексій Кучеренко і згодом подав до суду відповідний позов.

Претензія не безпідставна, адже йдеться про те, що згідно із законом тарифи на житлово-комунальні послуги, в тому числі й на послуги з утримання багатоквартирних будинків та прибудинкових територій, встановлюють органи місцевого самоврядування. У столиці таке розпорядження схвалила Київська міськдержадміністрація, а не міськрада. До того ж з цього приводу не проводилися громадські слухання.

Тарифи підняли більш ніж удвічі, включивши у список 20 позицій. Причому і Олексій Кучеренко, і його колега – директор Інституту міста Олександр Сергієнко стверджують, що тарифи обраховуються ще за радянськими нормами і містять багато розбіжностей. Приміром, ціна на перевірку димоходів і вентиляційних каналів у різних будинках відрізняється в 25–30 разів. Дивно виглядає і розрахунок за вивезення сміття, який прив’язують не до кількості зареєстрованих у квартирі, а до житлової площі. З грошима на поточні ремонти будинків також проблема: в Києві немає механізму підписання акта прийому цих робіт мешканцями будинку. Тож проконтролювати, чи підуть ці кошти за призначенням, нереально.

Однак повернімося до тарифу на утримання прибудинкової території. Влада не має права знімати кошти за прибудинкову територію із мешканців будинків ще й тому, що це комунальна земля, якою користуються усі, а не лише власники квартир.

Ці ділянки повинні утримуватися бюджетом міста, куди надходять податки киян. У цьому переконаний Олексій Кучеренко. В інтерв’ю одному з телеканалів він обґрунтував свою думку, пояснивши, що насправді прибудинкова територія не належить власникам квартир і вони не зобов’язані платити за проходи, проїзди, тротуари, якими користуються усі громадяни. Плата була б законною лише за умови передачі комунальних земель на підставі угоди про постійне користування об’єднанням мешканців будинків. Можливо, вони облаштували б там якийсь об’єкт і отримували з нього додаткове джерело надходжень, яке б мінімізувало витрати на утримання.

Наразі в Києві такі випадки – виняток із правил. Лише поодинокі ОСББ мають акти на такі ділянки. Тож Олексій Кучеренко переконаний, що кияни мають право вимагати перерахунку коштів, які протягом останніх трьох років сплачували на обслуговування прибудинкових територій. Бо доки співвласники будинків не матимуть змоги контролювати кожний компонент цієї послуги, кожну складову – пуття з цього не буде.

Навести лад у цьому хаосі непросто ще й тому, що проблема задавнена. Склалося так, що встановлюють необґрунтовано високі тарифи приватні природні монополії, у чиїх руках нині перебувають системи водо-, електро-, тепло- та газопостачання. Коли до рук олігархів віддавали ці мережі, то в умовах приватизації зафіксували необхідність їхньої модернізації. Причому кошти для цього мали накопичуватися й за рахунок включення інвестиційної складової в тариф за надання послуг.

Час спливав, а за виконанням зобов’язань ніхто не стежив, тож нові господарі не лише не вкладали власні кошти в модернізацію мереж, а й забирали ті, що надходили від населення, і розпоряджалися ними на власний розсуд. Результат плачевний: нині комунікації у жахливому технічному стані, а тарифи на послуги ростуть як гриби після дощу. І знову людям розказують, що гроші потрібні на модернізацію, забувши, що врешті треба розібратися, куди пішли зібрані кошти і чому власники не виконали інвестиційних зобов’язань… Натомість чиновники і власники-монополісти користуються тим, що розібратися у розрахунку тарифів спроможна лише обмежена кількість фахівців.

Ось приміром, що відбувається в системі теплозабезпечення. Під час вироблення електроенергії паралельно виділяється тепло. Є навіть такий технічний термін «когенерація», тобто паралельне вироблення електричної і теплової енергії. Однак попри це власники переконані, що тепло треба продавати споживачам, до того ж за досить високою ціною. Але ж насправді його нікуди дівати, і споживачі тут – велика градирня для того, щоб охолодити теплоносій та повернути його на станцію для того, щоб він далі міг охолоджувати турбіну.

Придумали монополісти також, як мінімізувати втрати від проривів на застарілих та малоефективних мережах, які не ремонтуються десятиліттями. Депутати їм у цьому допомогли, схваливши закон, згідно з яким платити доведеться не за квартирними, а за будинковими лічильниками. Тобто розраховуватися ще й за «того хлопця». За таких умов тішити себе субсидіями не доводиться. Оскільки їх отримує більше половини домогосподарств, такого навантаження держбюджет не витримує. Це врешті зрозуміли й ініціатори цієї ідеї і під різними приводами почали скорочувати кількість субсидіантів: зменшувати соціальні норми, обіцяти монетизацію державної допомоги.

Однак усі ці намагання безперспективні. Чому – пояснив на прес-конференції Олександр Кучеренко. Як приклад узяв Польщу, де лише два відсотки населення перебувають на субсидіях. Там справді їх можна монетизувати і верифікувати, тобто перевірити. В Україні, де пільги є в половини населення, це нереально. Бо хто зможе перевірити 63 мільярди гривень, виділених готівкою? А ці трійки соціальних інспекторів, які з 1 січня матимуть можливість в будь-який момент зайти в квартиру і подивитися умови вашого проживання та визначити відповідність критеріям отримання субсидій, навряд чи змінять ситуацію на краще.

Хронологія здорожчання

Плата за електроенергію: з 1 березня 2016-го: за 1 кВт/год – 0,57 гривні (при споживанні до 100 кВт/год) та 0,99 гривні (при споживанні понад 100 кВт/год), з 1 вересня 2016 року за 1 кВт/год – 0,714 гривні (при споживанні до 100 кВт/год) та 1,29 гривні (при споживанні понад 100 кВт/год), 1 березня 2017-го – 0,90 гривні (при споживанні до 100 кВт/год) та 1,68 гривні (при споживанні понад 100 кВт/год).

Плата за газ: з травня 2014-го мінімальний тариф зріс з 720 грн за тис. куб. до 1028 грн, з 1 квітня 2015 року він підскочив до 3600 грн за тис. куб. Це за обсяг до 1200 кубометрів в опалювальний сезон. Все, що понад, а також спожитий не в опалювальний сезон газ коштував 7188 грн за 1 тис. куб. м. Газ, який використовується для приготування їжі та підігріву води, підскочив у ціні з 1182 грн за тис. куб. м до 7188 грн за 1 тис. куб м. Без лічильника у квартирі він вартував 7188 грн за 1 тис. куб. м. З 1 травня 2016 року Кабмін встановив єдину ціну (6879 грн за тисячу кубів) на газ для населення та промисловості й скасував пільгову ціну для населення в опалювальний сезон.

З травня 2014-го вартість тепла підскочила з середніх 282 грн до 375,30 грн/Гкал. Вартість газу для підприємств комунальної теплоенергетики становила 1309,2 гривні за тис. куб. У квітні 2015-го цей тариф зріс до 2934,3 грн за тис. куб. м. Для населення, яке має лічильники, вартість Гкал становила в середньому 652 грн. З 1 травня 2016 року ціна газу для теплокомуненерго виросла з 3004 грн до 6810 грн. З 1 липня 2016 року підвищили тарифи на центральне опалення на 75–90%.

З липня 2014 року вартість гарячої води в Києві зросла з 14,86 грн за кубометр (за наявності лічильника) – до 23,5–25,1 грн за кубометр (в залежності від наявності рушникосушок). З 1 травня 2015 року тарифи: у квартирах з рушникосушками підвищився до 40,92 грн за куб. м, без них – 38,02 грн за куб. м. Після 1 липня 2016-го тарифи на гаряче водопостачання в Україні збільшилися до 63–78 гривень за кубометр (в Києві – 77,67 грн за кубометр за наявності рушникосушки, без рушникосушки – 71,59 гривні).

З 1 липня 2014-го зросли тарифи: на холодне водопостачання в середньому на 84% (нерівномірно від 41,7% до 14,6%), з 1 травня 2015 року – від 4% до 100% (максимально в Київській, Закарпатській та Кіровоградській областях – від 10 грн за куб. м, мінімально – у Вінницькій та Донецькій областях (від 4 до 6 грн за куб. м). З травня 2017-го тариф для киян зріс на 14,7% і складе 15 гривень 79,2 копійки за кубометр (раніше платили 13,77 гривні), за водовідведення гарячої води – 7,52 гривні (раніше – 6,93).

Підвищення тарифів на електроенергію: з квітня 2015 – до 37 коп. за кВт/год до 100 кВт, з вересня 2015 – 46 коп. З 1 березня 2016-го: за 1 кВт/год – 0,57 гривні (при споживанні до 100 кВт/год) та 0,99 гривні (при споживанні понад 100 кВт/год). З 1 вересня 2016 року за 1 кВт/год – 0,714 грн (при споживанні до 100 кВт/год) та 1,29 гривні (при споживанні понад 100 кВт/год), з 1 березня 2017-го – 0,90 гривні (при споживанні до 100 кВт/год) та 1,68 гривні (при споживанні понад 100 кВт/год).

З 1 квітня 2015-го року мінімальний тариф на газ для населення підвищився в 3,3 разу – до 3600 грн за тисячу кубометрів. Згідно з рішенням комісії, мінімальний тариф для населення встановлюється в опалювальний сезон з 1 жовтня по 30 квітня за максимального споживання палива обсягом до 200 куб. на місяць. У разі перевищення встановленого мінімального обсягу наступні обсяги оплачуються з розрахунку 7188 грн за тисячу кубометрів.У період міжсезоння – з 1 травня по 30 вересня – вартість природного газу становитиме 7188 грн за тис. куб., незалежно від обсягів споживання, тариф на газ населенню для приготування їжі з 1 квітня – 7188 грн за тис. куб., що в 6 разів перевищує діючий тариф. З травня 2016 року пільговий тариф прибрали: ціна за 1000 куб.
– 6879 грн.

З 1 липня 2017 року тарифи на утримання будинків в Києві зросли в 1,5–2 рази. До 6,43 гривні за 1 кв. м, з 3–5 грн в залежності від апетитів керуючої компанії.

Здорожчання опалення з лічильником:

З 1.07.14 – 375,3 за Г/кал       з 8.05.15 – 657,24        з 1,06.16 – 1345,12

Без лічильника:

9,22 за кв. м                          – 16,14                               – 31,3

Здорожчання гарячої води:

23,1 за куб. м                             – 40,92                           – 77,6

Олександр ВИГОВСЬКИЙ

Сообщение Розповідаємо про хитру технологію підвищення комунальних тарифів появились сначала на Український репортер.

Тим часом у місті є дуже багато старих маршруток, буває, що транспорт курсує з порушенням графіка.

Сообщение У Києві підскочили ціни на транспорт появились сначала на Український репортер.

Спочатку підвищили вдвоє (!) плату за утримання будинків. А згодом (добре, що не так істотно) за проїзд у міському транспорті. І хоча обидві послуги – гірше нікуди, платити таки доведеться. Бо нині спільноту просто ставлять до відома, називаючи це громадським обговоренням економічно обґрунтованої вартості послуг.

Так, уже з 15 липня Київська міськдержадміністрація підвищить тарифи на проїзд у метро до 5 гривень, у наземному транспорті – до 4 гривень за одну поїздку. Про це повідомили ще у травні, щоб пасажири встигли призвичаїтися до неприємної новини.

Про своє рішення повідомили у двадцятих числах травня на брифінгу для ЗМІ. На сайті опублікували проект документа «Про встановлення тарифів на перевезення пасажирів і вартості проїзних квитків у міському пасажирському транспорті, який працює у звичайному режимі руху». Це нібито й є громадське обговорення, хоча тут же зазначили, що розпорядження набирає чинності з 15 липня 2017 року.

Гірку пігулку спробували дещо підсолодити: у разі використання пластикової безконтактної картки на вартості поїздки у метро можна дещо заощадити. При поповненні картки на 10 – 19 поїздок вартість 1 жетона становитиме 4,9 грн, на 50 поїздок – 4,5 гривні. Проїзд за проїзними квитками становитиме від 3,87 грн залежно від типу проїзного.

Термін дії пластикової безконтактної картки становитиме 6 місяців з дати придбання або останнього поповнення незалежно від кількості невикористаних поїздок. Заставна вартість картки – 12 гривень. Одноразово на неї можна придбати до 50 поїздок, а загалом не більше 100. Причому вартість невикористаних поїздок, що залишилися на пластиковій безконтактній картці, термін дії якої закінчився, не повертатимуть.

Кияни зможуть використовувати жетони і разові квитки на наземний транспорт, придбані до 15 липня, до 31 липня, або ж обміняти їх на нові, доплативши різницю, до 31 серпня.

Однак зробити це у метрополітені можна буде лише на чотирьох станціях: “Майдан Незалежності”, “Дорогожичі”, “Політехнічний інститут” і “Дарниця” (вестибюль №2). Що ж до квитків на наземний транспорт, то тут значно складніше: їх можна буде обміняти тільки в одному місці: у Службі організації збору та обліку виручки КП “Київпастранс”, що на вулиці Малевича, 127. З 1 вересня і жетони, і паперові разові квитки старого зразка не обмінюватимуть, а їх вартість не компенсуватимуть.

Підвищення цін столичне начальство пояснило нагальною потребою підтримати муніципальні підприємства. Мовляв, за останні 2 роки ціна на електроенергію зросла в 4,6 раза. Підскочила й вартість пального, води та запчастин. А тим часом українці збагатіли: їм у 2,6 раза підвищили мінімальну зарплату.

Стосовно киян така арифметика не зовсім правдива. За останніми даними служби статистики, вони почали заробляти менше. Це при тому, що їхня середня зарплата, яка донедавна вимірювалася 10 тис. гривень, скоріше нагадує середню температуру по лікарні. Бо якщо до заробітків простих смертних додати кількасоттисячні зарплати чиновників, які нібито проводять реформи або ж борються з корупцією, та ще плюс зарплати цілої армії суддів, генералів різних відомств та депутатів, то можна нарахувати й більше.

Однак від цього у кишенях пересічних киян не побільшає. Як не заспокоїть їх і натяк на те, що підвищення тарифів на проїзд не надто відчутне і вистачить його лише для того, щоб покрити затрати на електроенергію та збільшену заробітну плату працівникам (про якість послуг не йдеться).

За словами радника першого заступника голови КМДА з питань цінової політики Василя Яструбинського, економічно обґрунтований тариф на проїзд, який включає заробітну плату, вартість паливно-мастильних матеріалів, електроенергії, обслуговування та ремонту рухомого складу в метро, мав би сягнути 6,64 грн, у наземному транспорті – 6,91 грн.

Коментарі заступника голови КМДА Миколи Поворозника у цьому ж ключі. Мовляв, рухомий склад потребує оновлення: цього року планується закупити 100 автобусів, 80 тролейбусів і 47 трамваїв. А це неабиякі витрати. До того ж комунальний транспорт перевозить левову частку пільгових пасажирів (їх аж 25 категорій). І при цьому ні слова про те, як зробити міський транспорт прибутковішим не лише через здорожчання проїзду. Невже чиновники не розуміються на цьому?

Підвищення тарифів тут нічим не зарадить. Комунальний транспорт курсує вкрай погано, віддаючи весь пасажиропотік приватникам. Сам же й справді перевозить переважно пенсіонерів, які нікуди не поспішають і заради безплатного проїзду готові чекати по 30–40 хвилин. Усім нам відомо: чиновники, зокрема і підлеглі мера Кличка, у тролейбусах та маршрутках не їздять! Ну не побачите ви пана Поворозника у тролейбусі!

Хоч як це не дивно звучить, але в столиці і досі чинна радянська година «пік». Це при тому, що міський транспорт перевозить не працівників заводів на вранішні зміни (заводів немає), а армію чиновників та обслуговуючого персоналу. Ці люди їдуть на роботу не на сьому і навіть не на восьму годину, а на 9–10-ту. У той час комунальний транспорт колонами вже їде в парк. На Лівому березі такі колони трамваїв нараховують по 15–20 машин.

Не відрізняються й автобуси та тролейбуси на Правобережжі. Біля метро «Академмістечко» раненько комунальний транспорт ще можна побачити. Щоправда, стати на зупинці йому складно – немає місця, бо у маршруток тут своя нелегальна автостанція, яка перекриває половину проїжджої частини і коптить так, що із жодним заводом не зрівняти.

Тож не дивно, що приватні перевізники заробляють, а комунальний транспорт плачеться на збитковість. У «Київпастрансі» навіть не спромоглися розробити графіки руху так, щоб машини з різних маршрутів, які на певних відрізках шляху дублюють одне одного, не збивалися в «стада».

Причому не лише на периферії, а й у центрі (на Печерську), де зупинки обладнані електронним табло. Так що автобуси і тролейбуси з різних маршрутів їздять колоною зовсім не через транспортні корки, а через недолугий графік.

Олександр ВИГОВСЬКИЙ

Фото Кирила ХМІЛЬОВА

Сообщение Столична влада знову “випотрошує” наші гаманці на транспорт. Доки це триватиме, пане Кличко? появились сначала на Український репортер.