Театр Франка вже опублікував заяву в соціальних мережах.

“Плани щодо розвитку театру, його подальшої діяльності Євген Миколайович пообіцяв оголосити пізніше, наголосивши, що обов’язково підтримає всі здобутки колективу, які є сьогодні”, – зазначили у театрі.

Контракт з Нищуком підписали на період воєнного стану та 12 місяців після його завершення. На цій посаді актор замінив Михайла Захаревича, який був генеральним директором з 2004 року.

У травні 2023 року Володимир Зеленський призначив Євгена Нищука головою Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка. На початку 2024 року, 9 березня, Шевченківський комітет присудив відзнаку в категорії “Театральне мистецтво” режисеру-постановнику Іванові Уривському за аншлагову виставу “Конотопська відьма” у театрі Франка.

Євген Нищук – актор театру, кіно та дубляжу родом з Івано-Франківська. Був активістом Помаранчевої революції, за що його прозвали “голосом Майдану”, також брав участь у Революції Гідності. Він двічі обіймав посаду міністра культури: з 27 лютого до 2 грудня 2014 року та з 14 квітня 2016 року до 29 серпня 2019 року.

У 2015 році отримав звання Народного артиста України. В той самий час займався акторством у театрі Франка. Дотепер глядачі можуть побачити вистави за його участі – “Момент кохання”, “Три товариші”, “Весілля Фігаро”, “Украдене щастя”.

Євген Нищук долучився до Збройних сил України на початку повномасштабного вторгнення, був учасником боїв на Київщині, Миколаївщині й Херсонщині у 2022 році.

Сообщение Театр імені Івана Франка у Києві очолив Євген Нищук появились сначала на Український репортер.

Також Президент доручив голові Комітету подати пропозиції щодо нового його персонального складу.

Читайте також: Про Шевченківську премію та банальне “перевзування” під час війни і мімікрію

Як повідомляв “Український репортер”, у 2023 році вперше з 1962 року в день народження Тараса Шевченка, 9 березня, не було оголошено лауреатів Національної премії його імені та не опубліковано відповідний указ Президента.

10 березня 2023 року голова Шевченківського комітету Юрій Макаров повідомив, що список номінацій вирішили доповнити додатковим конкурсом “За внесок у перемогу” і оголосити раніше визначених лауреатів та нових разом 22 травня, в день перепоховання Кобзаря.

11 березня комітет назвав переможців у номінаціях “Література”, “Публіцистика, журналістика”, “Літературознавство і мистецтвознавство”, “Музичне мистецтво” та “Кіномистецтво”.

Пізно ввечері 12 березня стало відомо, що Макаров пішов у відставку з посади голови Шевченківського комітету, на якій перебував з грудня 2019 року.

16 березня члени Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка заявили про складання повноважень.

Сообщение Комітет із Шевченківської премії очолив Євген Нищук. Віднині лауреатів відзначатимуть справедливо і чесно? появились сначала на Український репортер.

Про це у Фейсбуку написав міністр культури України Євген Нищук.

“Це величезний удар для історії, культури не лише Парижа, а й усієї Європи та світу. Робота Мінкультури – збереження для прийдешніх поколінь усіх культурних та історичних пам‘яток, мистецького надбання, яким володіє Україна. І ми, як країна, яка втрачає спадщину на окупованих територіях як ніхто інший знає, як боляче спостерігати це наживо. Сподіваємось, що пожежникам вдасться врятувати і не дати зникнути з культурної мапи світу надзвичайну пам‘ятку», – написав він.

Він наголосив, що готовий максимально швидко направити своїх кращих фахівців та реставраторів для робіт з відновлення Собору.

Сообщение Україна готова допомогти у реставрації Нотр-Дам де Парі появились сначала на Український репортер.

Про це говорили не один рік, чекали зручного для усіх моменту, який так і не настав. Та однак, процес триває. Хтось уже більш-менш впевнено стоїть на ногах і бачить перспективу для себе, інші тільки зробили перші кроки і ще не знають, чого очікувати. Аналіз і висновки будуть зроблені пізніше. Але вже зараз очевидно: заручником неочікувано стала преса національних меншин.

Адже наприкінці минулого року Міністерство культури видало наказ про вихід зі складу співзасновників друкованих ЗМІ. Зокрема тут йдеться про газети «Роден край» (болгарською мовою), «Конкордія» (румунською), «Єврейські вісті» (іврит), «Арагац» (вірменською), «Дзеннік Кийовські» (польською). Наступного ж дня із співзасновників «Роден краю» вийшла і Одеська обласна рада (газета видається у цьому місті). Зроблено це нібито ж тільки з благих міркувань з метою виконання закону «Про реформування державних та комунальних друкованих ЗМІ». Зрозуміло, що газети національних товариств мають виключно просвітницьке спрямування і не можуть конкурувати із суспільно-політичними виданнями, а тим більше з комерційними.

Редактори цих газет Феодора Костова, Дойна Старик, Семен Бельман, Женя Церунян, Станіслав Пантелюк звернулися до Президента з відкритим листом, у якому сказано: «За час свого існування (із жовтня 1991року) газети національних меншин переживали неодноразову реорганізацію – були додатками до газети Верховної Ради України «Голос України», потім передані Державному комітету України у справах національностей та міграції. З 2011 року державна підтримка газет належать до компетенції Міністерства культури України. (…) Нас ніхто ні про що не інформує. Який державний орган проводитиме подальше фінансування?

Здається – начебто нікому й діла немає до цих п’яти видань мовами національних меншин. Але друковані етнічні ЗМІ за 27-річне існування відіграли і відіграють важливу роль у ствердженні демократії, миру та злагоди в країні, реально сприяють реалізації європейських норм і стандартів в етнополітиці багатонаціональної України.

Ми, редактори цих видань, знаходимося у ситуації заручників. У нас обов’язки перед передплатниками по всій Україні – ми не можемо не видавати газети, але у нас відсутні гарантії, що ми розрахуємося з друкарнями, експедиціями, орендарями, а також із журналістськими колективами. Без державної підтримки ця вкрай важлива для держави програма – видання газет мовами національних меншин – існувати не може».

Для того, щоб вони могли й далі регулярно виходити, необхідно всього трохи менше п’яти з половиною мільйонів гривень на рік. Не така велика сума в масштабах держави! Тим більше, що міністр культури Євген Нищук повідомив, що в Україні планують створити ще один центральний орган виконавчої влади – Державну службу з питань етнічної політики і свободи совісті. Інформація про це розміщена у газеті «Роден край» поряд із згаданим наказом Мінкульту. Можливо, саме в її функції входитиме також і державна підтримка преси національних меншин?

Це було б логічно, але, схоже, нічого конкретного про це не знають і в самому міністерстві. Інакше б пояснили людям. Адже загрозою для цих видань стурбовані не лише редактори. Голова Кіровоградської обласної організації «Об’єнання болгар «Нашите хора», депутат парламенту болгар світу Сергій Осадчий на початку січня звернувся з цього приводу до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Людмили Денисової.

Паралельно подібне звернення підписали ще майже півтора десятка керівників громадських організацій та товариств національних меншин в області. Звідти лист за підписом представника уповноваженого Л. Козуб переадресували до Міністерства культури, аби там надали роз’яснення «по суті порушених питань».

Буквально через кілька днів офіс Уповноваженого з прав людини і зацікавлені автори звернення отримали відповідь, підписану державним секретарем міністерства Ростиславом Карандєєвим.

Вона гідна цитування:

«Міністерство культури України надсилає для розгляду в межах компетенції звернення Кіровоградської обласної громадської організації «Об’єднання болгар «Нашите хора» до представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо загрози закриття газет, які виходять мовами національних меншин в Україні. Про результати розгляду просимо надати роз’яснення автору звернень, повідомити Уповноваженого у передбачений законом строк».

Шановний державний секретар сам зрозумів, що підписав (виконавець Вдовенко Н.А.)? Тобто, представник Уповноваженого просить міністерство пояснити ситуацію, а воно відсилає лист назад з таким же проханням ще й нагадує, що представництво уповноваженого з прав людини має саме себе вчасно повідомити про результати!

Вищий пілотаж бюрократії! Що ж тоді чекати і на що сподіватися тим, хто покладається на мудрі державницькі рішення таких високопоставлених чиновників?! І яка ж подальша доля цих газет мовами національних меншин, які виявились без вини винуватими?..

Світлана ОРЕЛ, Кропивницький

Від редакції “Українського репортера”.

На сполох вдарили журналісти з видань національних меншин. Хотілося б, щоб їх почули там, нагорі… І нарешті побачили, на тверезу голову проаналізували, що коїться в інформаційній сфері країни, особливо на ниві друкованої преси. Тотальне зубожіння і вимирання… Нібито й добре, що держава узяла за приклад світовий досвід і пустила пресу у вільне плавання. Але ж як недолуго це зроблено! З якими перекосами і перепонами, скільки пут і зашморгів на цьому шляху!

Космічні тарифи Укрпошти, височезні ціни на газетний папір, друк заганяють пресу в безпросвіток та нужду. Оце і є благодатний фон для розвитку медіа? Зате олігархічні телеканали жирують, сюди залюбки біжать чиновники різних калібрів, аби щось промекати в ток-шоу. Живемо у страшні часи винищення преси! Вигідно?

Подивіться, скільки вже газет закрилося! Навіть армійські “Народна армія” та “Військо України” припинили вихід у світ. І  це в часи війни з Росією, в період гострого протистояння з рашівською ворожою пропагандою, з різною путінською наволоччю, з п’ятою колоною. Навіть у столиці пішла в небуття славетна газета Київради “Вечірній Київ”, якій виповнилося 110 років.

Її закрили під завісу 2018-го, хоч мер Кличко і його заступник Олексій Резніков клялися, що газета буде жити… Мели язиком, щоб губи не дармували, як той казав. Закрили тишком-нишком, навіть читачів не попередили. А навіщо? Звикли. Стиль. Смотрящі рулять! А депутати Київради навіть слова не промовили на захист газети!

Але ж пригадується, як той же Резніков у 2015 році говорив: “Вечірка” – одна із найстаріших газет, зі своєю історією. Тому ми не маємо права навіть думати про її закриття. «Вечірка» – одна із візитівок Києва. Тому «Вечірньому Києву» – бути!”. Отакі слова і  дивнії справи влади. До речі, Руслан Карандєєв з Мінкульту свого часу друкувався на шпальтах “Вечірнього Києва”, мабуть, він про це вже й забув. Він сьогодні – велика шишка…

Сообщение Преса національних меншин: без вини винувата появились сначала на Український репортер.

Про це він повідомив в ефірі телеканалу “Прямий” у вівторок ввечері, передає Українська правда.

“Повну інвентаризацію вже частково зробили. Повні звіти нам зараз надсилають. Є деякі втрати з ікон в Києво-Печерській лаврі”, – розповів Нищук.

За його словами, за фактом відсутності деяких ікон відкриті кримінальні провадження.

При цьому міністр попередив, що не потрібно поспішати і “говорити, що вже щось там вивезено”.

“Ці втрати могли бути в більш ранній час, ще до 2003 року. Зараз на базі цієї звірки йдуть кримінальні провадження. Вся документація направляється до правоохоронних органів”, – додав Нищук.

Сообщение З Києво-Печерської лаври зникли цінні ікони появились сначала на Український репортер.

«Ініціатива конкурсу є надзвичайно важливою в контексті урядового порядку денного, де в сфері культури розвиток національного кіно посідає одне з провідних місць», – цитує міністра культури Євгена Нищука Урядовий портал.

Міністр нагадав, що ще 2014 року державна підтримка українського кіно становила лише близько 20 мільйонів гривень. «Зараз ця динаміка стрімко зростає і сьогодні урядом на розвиток вітчизняної кіногалузі виділено вже 1 мільярд гривень», – повідомив Нищук.

Своєю чергою голова правління Одеської кіностудії Андрій Осіпов зазначив: «Конкурс короткого метра імені Кіри Муратової – це і данина пам’яті великому режисерові, і продовження її творчості та висока планка до фільмів-учасників». Він нагадав, що дебютною режисерською роботою Кіри Георгіївни на Одеській кіностудії була саме короткометражна стрічка «Біля крутого яру», знята в 1962 році.

Проведення першого конкурсу, до участі в якому запросять молодих кінорежисерів, заплановано на 2019 рік. Переможці отримають фінансову і технічну можливості здійснити свої проекти на Одеській кіностудії.

На фото: Кіра Муратова за роботою

Сообщение В Україні засновують конкурс короткометражок імені Кіри Муратової появились сначала на Український репортер.

Творча група кінопроекту «Номери» анонсувала запуск у виробництво повнометражної стрічки за сценарієм Олега Сенцова, режисером-постановником якого виступає сам автор. Про це йдеться на сайті Міністерства культури України.

Під час брифінгу в Укрінформі продюсер фільму Анна Паленчук зачитала лист Олега, в якому він виклав своє режисерське бачення стрічки та її персонажів. Це один із 50 листів, які протягом 145 днів голодування надсилав Сенцов своїм колегам, які перебувають із ним у постійному зв’язку та знають всі його побажання щодо екранізації твору.

«Номери» – це не кіно у чистому вигляді, але й не до кінця театр, це – утопія, буфонада, гротеск. Десяток пронумерованих персонажів страшних і смішних одночасно, які застрягли у ще більш чудернацькому світі. Замкнутий простір їх існування, предмети побуту, що їх оточують, атмосфера затхлості. Історія стара як світ, персонажі замкнуті у своєму світі до яких усім нам треба придивитись. Я хочу, щоб ви зрозуміли те відчуття легкості і колючості, яке я хочу передати у своєму творі, наче приготувати суміш збитих вершків разом із колючим льодом. Я бачу цей світ коли закриваю очі, і хочу перенести його на екран, щоб пригостити цією стравою інших», – пише в своєму листі Олег Сенцов.

Кінопроект «Номери» за сценарієм однойменної п’єси Олега Сенцова отримав фінансову підтримку Міністерства культури України за результатами конкурсного відбору кінопроектів патріотичного спрямування.

Міністр культури України Євген Нищук наголосив на важливості початку роботи над екранізацією сценарію Олега Сенцова та необхідності широкого розголосу цієї події в суспільстві.

«Це дуже важливо, передусім для Олега, і я переконаний, що цей поступ в його творчості додасть йому сили і наснаги. Адже для кожного митця, навіть у буденному житті, запуск стрічки є надзвичайно великою подією, а Олег бореться за життя, уболіває за долю своїх друзів і побратимів, тому йому необхідно знати, що один із його творів зараз починає жити», – говорить Євген Нищук.

«Цей кінопроект, обраний за результатами конкурсного відбору кінопроектів патріотичного спрямування, отримав високу оцінку від усіх експертів. Ми віримо, що Олег Сенцов неодмінно буде працювати над стрічкою особисто, але для того, щоб запустити проект необхідно було затвердити співрежисера цього проекту. У своєму листі Олег делегує право бути співрежисером своєї стрічки відомому українському режисеру Ахтему Сеітаблаєву, якого називає своїм кримським братом».

Міністр культури також подякував копродюсеру фільму Даріушу Яблонському, який долучився до реалізації проекту, що значно розширює можливості створення та промоції фільму.

Даріуш Яблонський наголосив, що сьогодні він представляє не тільки себе, як продюсера, режисера і людину, а й всю європейську кіноспільноту, яка надає максимальну підтримку позиції Олега, його рішенням і його творчості.

«Ми, люди зі світу кіно, не можемо змінити світ настільки, наскільки б цього хотіли, але ми можемо максимального щиро описувати його. Професіонали зі сфери кіно можуть переконливо сказати, що вони живі доти доки створюють фільми. Я думаю, що вся кіноспільнота розуміє рішення Олега попри все зробити свій фільм. Я вважаю, що нашим обов’язком є допомогти і всіляко сприяти створенню цього фільму, щоб його побачили якомога більше людей не тільки в Україні а й в усьому світі», – говорить він.

За словами продюсера фільму Анни Паленчук, цей проект дуже важливий для Сенцова, з ним повністю погоджено процес підготовки – проведення кастингу, ескізи декорацій та костюмів, до роботи над проектом залучені люди, які добре знають Олега та близькі до його творчості.

«Це дійсно важлива подія і для мене, і для всіх нас насамперед через те, що це дуже класна драматургія. Мені здається, що це поєднання театральної п’єси, яку є можливість розповісти засобами кіно – дуже великий виклик для будь-якого режисера», – розповідає співрежисер фільму Ахтем Сеітаблаєв.

«Хочу наголосити, що у матеріалі так багато всього того в чому ми живемо, атмосфера та середовище такого вигаданого абсурдного світу, який дає плідне підґрунтя для того, щоб відпустити акторів і дати їм можливість проявити себе якнайкраще. Це дуже потужний творчий виклик для кожного з нас. Ми дуже добре усвідомлюємо велику відповідальність та прикладемо всі наші зусилля, і творчі, і людські, для того щоб це було дійсно дуже якісне кіно. Довіра Олега кожному з нас, який багато в чому покладається на наш смак є для нас великою мотивацією».

Як повідомила сестра Олега Сенцова Наталія Каплан, поставити п’єсу «Номери» було його великим прагненням.

«Я повністю довіряю команді, яка працює над фільмом і знаходить на постійному зв’язку з Олегом. А також мене дуже тішить, що і під час голодування, коли Олегу було фізично важко, він продовжував наполегливо працювати. За час ув’язнення він написав п’ять п’єс, збірку оповідань та роман. На жаль ми не знаємо, про що його твори, адже він сказав, що його творчий доробок вийде з тюрми тільки разом з ним. Зараз його фізичний стан надзвичайно загрозливий, однак він робить усе можливе, щоб його творчість могла жити далі. Я сподіваюся, що ми його звідти витягнемо, і можливо саме цей фільм, зіграє в цьому свою роль», – говорить Наталія Каплан.

На цю тему читайте також:

• Білоруський театр покаже у Києві виставу про Сенцова

Сообщение П’єсу Олега Сенцова “Номери” екранізують появились сначала на Український репортер.

Ідеться про порушення вимог ч. 4 ст. 28 Закону «Про запобігання корупції».

У НАЗК зазначають: Міністерство культури як орган, до повноважень якого належить звільнення з посади Івана Ковальчука, не вжило передбачених законодавством заходів щодо врегулювання потенційного конфлікту інтересів у його службовій діяльності, зумовленого спільною роботою зі своєю дружиною.

Установлено, що дружина Івана Ковальчука обіймає керівні посади з 1995 року та досі перебуває в прямому підпорядкуванні у свого чоловіка – гендиректора музею.

Припис НАЗК є обов’язковим до виконання. Посадова особа, якій його адресовано, зобов’язана повідомити агентство про виконання впродовж десяти робочих днів.

Читайте також:

• У Києві – масштабна художня виставка. А держава глуха і сліпа

Сообщение НАЗК внесло припис міністрові Нищуку появились сначала на Український репортер.

Роль Симона Петлюри виконує Сергій Фролов, відомий за популярними українськими серіалами «Нюхач», «Пес-2», «Сувенір з Одеси» і «Прислуга». Ірмі Вітовській дісталася роль його дружини – Ольги Петлюри.

Богдан Бенюк виконає роль першого українського президента Михайла Грушевського, а теперішній міністр культури України Євген Нищук перетворився на письменника і політика Володимира Винниченка, – пише Караван.

Дії в картині розвиваються в 1917-1921 роках – за часів відчайдушної боротьби за визнання незалежності Української Народної Республіки. Симон Петлюра – голова Директорії УНР – всіма силами намагається стримати агресію більшовицької Росії проти України.

Програвши боротьбу, Петлюра змушений емігрувати в Париж. Але навіть там його життя опиняється під загрозою, завдяки старанням московських агентів.

Режисер фільму – Олесь Янчук, який зняв культові картини «Голод 33» і «Залізна сотня».

Сообщение Дивіться у вересні: Євген Нищук зіграє Володимира Винниченка, Богдан Бенюк — Михайла Грушевського появились сначала на Український репортер.

Це виставка про  Україну крізь віки… Про нашу святу правду. І про гетьманів, і про достойників УНР, і про те, чому ми сумуємо, радіємо, плачемо, проклинаємо катів, сподіваємося на квітуче життя, за що воюємо і чому змушені шукати кращої долі в інших світах…

На превеликий жаль, з боку держави – повне ігнорування цієї масштабної експозиції! Нуль уваги! Навіть на гривню не підтримала держава цю роботу! Не розщедрилася коштами ні на промо, ні на розкрутку цієї події, ні на висвітлення тощо. Ніц!

Держава упритул не помічає цієї події! Спиною стоїть до неї! Зате хвалиться, що на кіно виділяє десятки мільйонів гривень. Нічого проти кіно не маю… Але ж про таку ідеологічну зброю, як образотворче мистецтво, геть забули. Вже й термін заштрихували, кажуть, що тепер це – візульне мистецтво. Ото дореформувалися…

Художники підготували виставку на волонтерських засадах. Хоч у планах Мінкультури цей захід було “заплановано” ще рік тому. Є Указ Президента №17/2016 «Про заходи з відзначення 100-річчя подій Української революції 1917 – 1921 років».

І в цьому документі є гарні слова про «організацію тематичних інформаційних, навчально-виховних, культурно-мистецьких, інших заходів у навчальних закладах та закладах культури, спрямованих на донесення інформації про події Української революції 1917 – 1921 років, виховання патріотизму та підвищення у громадян, передусім учнівської та студентської молоді, інтересу до історії України; проведення тематичних виставок архівних документів, речових пам’яток і фотоматеріалів, а також оновлення діючих експозицій музеїв, зокрема краєзнавчих, кімнат-музеїв визначних подій та діячів Української революції 1917 – 1921 років…».

Ну й що? Хто виконує цей указ? Ви у Києві бачили бодай один банер про цю виставку? Агов, пане мер Кличко! Де ваші гуманітарні служби й департаменти?

Агов, пане міністр культури Євгене Нищук! У чому полягає підтримка вашого відомства?

Навіть на офіційне відкриття виставки не прийшли ані чиновники, ані депутати, ані ті, хто покликаний «заточувати» нашу ідеологічну зброю у війні з Московією.

Ой, я ж забув: саме того дня, коли відкривали виставку, міністр культури провів нараду – призначив головою Українського культурного фонду першу леді країни. Подія!

– Культура – сфера життя України, яка є надзвичайно важливою для нашого суспільства, і те, що питання сфери культури сьогодні перебувають не лише у полі зору культурної спільноти, а й на порядку денному перших осіб держави, свідчить про якісні зміни становлення зрілого суспільства.

Так каже пан Нищук. Повірити? Колись цей чоловік і вдень, і вночі стояв на трибуні Майдану, ми ловили кожне його слово. Проникливо говорив, до щему, до болі, зачіпаючи найглибші куточки душі.

Люди добрі, що сталося з Нищуком після того, як сів за міністерський стіл?

Агов, пане гуманітарний віце-прем’єр В’ячеславе Кириленко з уряду! Ви ж колись так красномовно говорили з майданівської трибуни про духовність… Куди ви поділися? Що з вами? Де ваші очі?

Подумалося, а чому б на виставку не прийти голові Верховної Ради України Андрію Парубію? Показав би приклад. Для порівняння: ось,до якого заходу охоче долучився пан Парубій. Як зазначає веб-портал ВР, 22 січня голова Верховної Ради України Андрій Парубій узяв участь в урочистій церемонії відкриття Програми стажування в Апараті Верховної Ради України у 2018 році.

От ви й бачите, що важливіше для цього державного діяча: мистецька виставка №1 чи банальна розповідь про стажування.

Парубій виголошує перед стажерами також гарні слова:

«… У цей визначний для Української держави день – 100-річчя проголошення незалежності Української Народної Республіки – 60 юнаків та дівчат, які представляють практично усі регіони України, розпочинають стажування в Апараті Верховної Ради України з метою ознайомлення з особливостями функціонування державної служби в Апараті».

А художники? Нехай почекають…

Утім, може й краще, що чиновників «тут не стояло»… Зате радіємо, що у цих виставкових залах щодня – багато українців, тих, хто приходить «на свято душі»…

«Бачу справи твої, людино!» – згадується майданівське гасло куратора проекту «Україна від Трипілля до сьогодення в образах сучасних художників», знаного митця Олександра Мельника.

Коментарі із соцмереж

Lydia Gurska:

– Совісті у них немає. І культури бракує. І навіщо їм історичний живопис. Сюжети незручні і над диваном не повісити.

Iryna Osadcha:

– Дуже дякую за пережиті почуття під час відвідання. Виставка – просто БОМБА!

Олександр Горобець:

– Ці запитання насамперед до віце-прем’єра Кириленка. Він мав би бути державним ідеологом…

Олександр Мельник:

– Дорогий пане Олександре! Держава в особі Верховної Ради (ще першого скликання) відмовилась від державної ідеології. Тому ніхто з керівництва і не зобов’язаний бути державним ідеологом. По-моєму, їхня робота полягає в елементарному “дерибані”.

Елена Федорова:

– Якби-то вони спали… Не сплять — кров п`ють.

На цю тему читайте також тут

• Запрошуємо: “Україна від Трипілля до сьогодення в образах сучасних художників» (+відео)
• У Києві художники організували грандіозну виставку без підтримки чиновників (+фото, відео)

Сообщение У Києві – масштабна художня виставка. А держава глуха і сліпа появились сначала на Український репортер.