Коли письменник-сатирик Євген Дудар читає зі сцени свій твір, звертаючись до нашого Пророка, до Великого Кобзаря, то майже завжди присутні в залі піднімаються з крісел і, затамувавши подих, слухають… Яка потужна сила Слова, яка колосальна енергетика!

Цей твір було давно написано, однак і нині він звучить актуально, гостро.

«Воювати найстрашнішого ворога не страшно. Страшно визволяти раба. Отого ницого холуя, який не хоче волі. Бо завтра він стане твоїм ворогом. Найзапеклішим. І, як проклятий каїн, вдарить у спину…»

“…Знизпошліть якогось убивчого фунгіциду на погань всяку, що обсіла нашу землю.
На шашелів чиновних і причиновних, які сидять в адміністративних норах і точать усе, що потрапляє під ‘їхні ненажерливі зуби.

На чужинецьку саранчу, яка ” сидить на нашому дереві, об’їдає його і його ж поганить…”.

Сообщение Євген Дудар: “До Батька. І сповідь, і молитва” (+відео) появились сначала на Український репортер.

З офіційної біографії відомо, що іменинник – Заслужений діяч мистецтв України, лауреат низки літературних премій. У 1990 році нагороджений Золотою медаллю Тараса Шевченка Спілки визволення України (Австралія) за боротьбу проти тоталітарних режимів. Додамо й такий факт: ше юнаком на Тернопіллі Євген Дудар допомагав воїнам УПА, дивом уник арешту.

З-під пера майстра вийшло багато збірок сатири та гумору, публіцистичних книг. Євген Михайлович є також професійним артистом-виконавцем власних творів, у його творчому доробку — понад десять тисяч публічних виступів, творчих вечорів, радіо- і телезустрічей.

Особливо приємно, що письменник є постійним автором “Українського репортера”, великим другом нашої редакції. Відеопамфлети письменника, записані в редакції нашого видання, у соцмережах подивилися більше 5 мільйонів глядачів! Рекорд.

Це ж добре, що Україна має такого Євгена Дударя! Його творами зачитуються в містах і селах. Бо памфлети, гуморески – яскраві, сповнені великої любові до рідної землі й водночас наповнені гнівом до ворогів, до різної шушвалі, московських зайд, до перекинчиків усіх калібрів… І це не просто А його публічних виступів, певно, уже й не злічити.

Коли Євген Михайлович читає свої твори (особливо «До батька. І молитва, і сповідь»), то дуже часто аудиторія піднімається з місця… Затамовуючи подих, ловить кожне його слово. Бо люди чують серцем, душею… Тільки справді народні письменники стають улюбленцями мільйонів!

Хоч Дудар не має “зоряної хвороби”, що притаманна деяким сучасним літераторам. Він просто упрігся в письменницький плуг і потужне тягне його.
За що «воює» Дудар? Він ще на початку Незалежності сказав, що на цьому «плацдармі» точитимуться бої. Як глобального, всесвітнього масштабу, так і локальні. Тут буде йти війна. За нашу молоду державу. За нашу багатостраждальну землю. За нашу понівечену віру. За нашу солов’їну мову. За наші обкрадені душі. За наші поранені серця…

Сьогодні, під час лютої борні з московитською ордою гостре слово письменника також на своєрідній передовій, пропагуючи дивовижну силу духу українців, їхнє одвічне волелюбство, козацьку звитягу. Його бронебійні стріли сатири направлені й на рашистів:
“Знишплошліть якогось убивчого фунгіциду на погань усяку, що обсіла нашу землю! Знишплошіть…»!

Ось такий він, всенародний наш Євген Дудар із знаменитого “Хутора Мозамбік”.

Редакція «Українського репортера» щиро вітає письменника, свого постійного автора, великого друга нашого видання і зичить йому сонячного настрою, оптимізму та бадорості! Нехай повсякчас вам буде легко та гарно, дорогий Євгене Михайловичу! Зичимо міцного козацького здоров’я, нових блискучих книжок! Будьте здорові ще многая-многая літа!

Леонід ФРОСЕВИЧ, Світлана ФРОСЕВИЧ

Відео виступів Євгена Дударя в редакції «Українського репортера»:

• Євген Дудар: “Україна струсить погань”
• Українці кажуть: не треба “ля-ля”
• Вказати шушвалі на двері
• Євген Дудар про генетичний код українців
• Відлуння болю
• Чолобитна Євгена Дударя до Богдана Хмельницького

Сообщение Письменник-сатирик з “Хутора Мозамбік” Євген Дудар приймає вітання появились сначала на Український репортер.

Редакції “Українського репортера” особливо приємно вітати уславленого майстра слова, постійного автора нашого видання, Заслуженого діяча мистецтв України, лауреата низки літературних премій. У 1990 році Євгена Михайловича було нагороджено Золотою медаллю Тараса Шевченка Спілки визволення України (Австралія) за боротьбу проти тоталітарних режимів. Ще юнаком на Тернопіллі Євген Дудар допомагав воїнам УПА, дивом уник арешту.

З-під пера письменника вийшло багато збірок сатири та гумору, публіцистичних книг. Євген Михайлович є також професійним артистом-виконавцем власних творів, у його творчому доробку — понад десять тисяч публічних виступів, творчих вечорів, радіо- і телезустрічей.

Відеопамфлети письменника, записані в редакції нашого видання, у соцмережах подивилися більше 5 мільйонів глядачів! Своєрідний рекорд.

Його творами зачитуються в містах і селах. Бо памфлети, гуморески – яскраві, сповнені великої любові до рідної землі й водночас наповнені гнівом до ворогів, до різної шушвалі, до перекинчиків усіх калібрів…

Коли Євген Михайлович читає свої твори (особливо «До батька. І молитва, і сповідь»), то дуже часто аудиторія піднімається з місця… Затамовуючи подих, ловить кожне його слово. Бо люди чують серцем, душею… Тільки справді народні письменники стають улюбленцями мільйонів!

Хоч Дудар не має “зоряної хвороби”, що притаманна деяким сучасним літераторам. Він просто упрігся в письменницький плуг і потужне тягне його.

За що «воює» Дудар? Він ще на початку Незалежності сказав, що на цьому «плацдармі» точитимуться бої. Як глобального, всесвітнього масштабу, так і локальні. Тут буде йти війна. За нашу молоду державу. За нашу багатостраждальну землю. За нашу понівечену віру. За нашу солов’їну мову. За наші обкрадені душі. За наші поранені серця…

Сьогодні, під час лютої борні з російськими військами гостре слово письменника також на своєрідній передовій, пропагуючи дивовижну силу духу українців, їхнє одвічне волелюбство, козацьку звитягу.

Ось такий він, всенародний наш Євген Дудар із знаменитого “Хутора Мозамбік”.

Редакція «Українського репортера» щиро вітає письменника, свого постійного автора, великого друга нашого видання і зичить йому переможного настрою, оптимізму та бадорості! Нехай повсякчас вам буде легко та гарно, дорогий Євгене Михайловичу! Зичимо міцного козацького здоров’я, нових блискучих книжок! Будьте здорові ще многая-многая літа!

Леонід ФРОСЕВИЧ, Світлана ФРОСЕВИЧ

Відео виступів Євгена Дударя в редакції «Українського репортера»:

• Євген Дудар: “Україна струсить погань”
• Українці кажуть: не треба “ля-ля”
• Вказати шушвалі на двері
• Євген Дудар про генетичний код українців
• Відлуння болю
• Чолобитна Євгена Дударя до Богдана Хмельницького

Сообщение Вітаємо з Днем народження легендарного письменника-сатирика Євгена Дударя! (+відео) появились сначала на Український репортер.

З офіційної біографії відомо, що іменинник – Заслужений діяч мистецтв України, лауреат низки літературних премій. У 1990 році нагороджений Золотою медаллю Тараса Шевченка Спілки визволення України (Австралія) за боротьбу проти тоталітарних режимів. Додамо й такий факт: ше юнаком на Тернопіллі Євген Дудар допомагав воїнам УПА, дивом уник арешту.

З-під пера майстра вийшло багато збірок сатири та гумору, публіцистичних книг.  Нам відомо і те, що Євген Михайлович є також професійним артистом-виконавцем власних творів, у його творчому доробку — понад десять тисяч публічних виступів, творчих вечорів, радіо- і телезустрічей.

Особливо приємно, що письменник є постійним автором “Українського репортера”, великим другом нашої редакції. Відеопамфлети письменника, записані в редакції нашого видання, у соцмережах подивилися більше 5 мільйонів глядачів! Своєрідний рекорд.

Це ж добре, що Україна має такого Євгена Дударя! Його творами зачитуються в містах і селах. Бо памфлети, гуморески – яскраві, сповнені великої любові до рідної землі й водночас наповнені гнівом до ворогів, до різної шушвалі, московських зайд, до перекинчиків усіх калібрів… І це не просто А його публічних виступів, певно, уже й не злічити.

Коли Євген Михайлович читає свої твори (особливо «До батька. І молитва, і сповідь»), то дуже часто аудиторія піднімається з місця… Затамовуючи подих, ловить кожне його слово. Бо люди чують серцем, душею… Тільки справді народні письменники стають улюбленцями мільйонів!

Хоч Дудар не має “зоряної хвороби”, що притаманна деяким сучасним літераторам. Він просто упрігся в письменницький плуг і потужне тягне його.

За що «воює» Дудар? Він ще на початку Незалежності сказав, що на цьому «плацдармі» точитимуться бої. Як глобального, всесвітнього масштабу, так і локальні. Тут буде йти війна. За нашу молоду державу. За нашу багатостраждальну землю. За нашу понівечену віру. За нашу солов’їну мову. За наші обкрадені душі. За наші поранені серця…

Сьогодні, під час лютої борні з московитською ордою гостре слово письменника також на своєрідній передовій, пропагуючи дивовижну силу духу українців, їхнє одвічне волелюбство, козацьку звитягу. Його бронебійні стріли сатири направлені й на рашистів:

“Знишплошліть якогось убивчого фунгіциду на погань усяку, що обсіла нашу землю! Знишплошіть…»!

Ось такий він, всенародний наш Євген Дудар із знаменитого “Хутора Мозамбік”.

Редакція «Українського репортера» щиро вітає письменника, свого постійного автора, великого друга нашого видання і зичить йому переможного настрою, оптимізму та бадорості! Нехай повсякчас вам буде легко та гарно, дорогий Євгене Михайловичу! Зичимо міцного козацького здоров’я, нових блискучих книжок! Будьте здорові ще многая-многая літа!

Леонід ФРОСЕВИЧ, Світлана ФРОСЕВИЧ

Відео виступів Євгена Дударя в редакції «Українського репортера»:

• Євген Дудар: “Україна струсить погань”
• Українці кажуть: не треба “ля-ля”
• Вказати шушвалі на двері
• Євген Дудар про генетичний код українців
• Відлуння болю
• Чолобитна Євгена Дударя до Богдана Хмельницького

Сообщение Народний письменник Євген Дудар відзначає славну дату. Вітаємо шанованого ювіляра (+відео) появились сначала на Український репортер.

ВІРТУАЛЬНІ ВАКЦИ—НАЦІЇ

( Колючі фрази проти «дрімотної зарази»)

Коли дрімає висока мораль, – розгулює жорстоке дикунство.

ЄВРОПО!
ДЕ ТВОЄ СЕРЦЕ?
В У К Р А Ї Н І! Бо ж географічний центр Європи – на нашій , у к р а ї н с ь к і й землі.
І на нашу, українську землю, на наші міста і села, на голови наших дітей і матерів, з в і д к р и т о г о Українського неба, очумлені рашистські смертоноси скидають уже й фосфорні бомби.

А твої, перегуманені, «захисні блоки», не чують ні дитячого плачу, ні материнського ридання. Не бачать пролитої невинної крові. Поруйнованих осель. Десятків тисяч блукаючих людей, що рятуючи життя, тікають із рідної землі…

Скажи, Європо! Твій г у м а н і з м також для чітко визначених категорій – «блокових» і «позаблокових» ?

А може твій «захисний блок», Європо, уже пронорений припутаними аморальними «кротами»?.. Чи, може, очільники цих «блоків» увірували в те, що Сатану можна висвятити на Янгола?

Пересторожи їх. Що від неоправданої, надмірної «праведності» до великого гріхопадіння – один крок.
І він, зазвичай, буває фатальним.

Читайте також:

На підтанцьовках у сатани. Памфлет Євгена Дударя

Сообщение Віртуальні вакци-нації (колючі фрази проти «дрімотної зарази») появились сначала на Український репортер.

В І Р Т У А Л Ь Н А ВАКЦИ—НАЦІЯ
(Цілющі фрази проти духовної зарази)

У пресі з’явилися повідомлення, що деякі державні чиновники України пропонують перевести українську мову із «кирилиці» на «латину»…

У к р а ї н ц і! Не дивуймося і… не хвилюймося.

В період світової епідемії розмаїтого чортовиння навіть у найрозумнішу голову може ускочити найдурніша і найпідліша провокативна думка. Основне – не дати активізуватися ще й епідемії моральній. Тобто всіма силами мусимо призупинити «kodvid» духовний. Тобто – ще один вид збудника епідемії. («Kodvid» – це не описка. Це – хвороба, яка вбиває генетичний код народів. Думаю, що букву «d» свідомо прибрали)…

Один із новоспечених Геббельсів промосковсько-фашистської «платформи» якось публічно поділився «секретом»: «Формируєм новую о б щ н о с т ь»…

Пригадаймо, українче, скільки століть і скільки загарбників намагалися перетворити наш народ на свою «общность». І кожному заважала наша, українська ідентичність, наша, українська мова.

МОВА – основна кровоносна артерія, яка живить серце і душу нації. І всі її складові однаково цінні й потрібні. Отже ВАКЦИ—НАЦІОНАЛІЗУЄМОСЬ!

Молитовно – за українську духовність, за наш народ. Активізацією і єднанням здорових патріотичних сил — турбуємось про його волю і кращу долю. Лицарською честю і воїнською доблестю стоїмо на чатах безпеки і незалежності УКРАЇНИ !
І п а м ‘я т а є м о ! УКРАЇНА – це не «…девочка нежная – незалежная», якою свого часу представляли її деякі лицедії на міжнародних балаганах. (Очевидно, мріючи тримати цю «девочку» прислугою своїх, просяклих ароматом московського кремлівського сортиру, кварталів).

«УКРАЇНА – ЦЕ СВЯТА МАТИ ГЕРОЇВ!» Які упродовж століть гинули й зараз гинуть, за її волю і кращу долю. Які своїм потом і кров’ю зросили кожну грудочку української землі. Такої болючої для кожного українського серця. Й такої привабливої для ненаситних сусідів та завербованого ними місцевого гнилого поріддя – задолизів. Тобто «національних відходів»… Тобто ворожої «п’ятої колони».

Життєвий досвід підказує, що навіть найміцнішу сім’ю можна довести до розбрату, якщо по сусідству вживеться якась зацікавлена в цьому підлота. Тим більше, «сім’ю» відроджуваної держави.

Наш північно-східний сусід, якому не вдалося утриматись у самонавіяному статусі «старшого родича», тяжко занедужав. Мозок прошивають «червоні лінії»… Якими він хоче прив’язати нашу волю і знову запаскудити нашу долю.

Точно така ж хвороба мучила Адольфа Гітлера. Німецькому фюреру «лінії» у мізках збуджувала Польща. Він розпорядився розбомбити всі історичні споруди Варшави. Й дав команду архітектору Альберту Шпеєру будувати такі, які свідчили б, що «Дойчлянд ібер аллєс». А Варшаву з півторамільйонної на той час столиці Польщі перетворити на стотридцятитисячний «Гітлерштадт» із населенням лише «дойче» і «фольсксдойче»…

Слава Богу, історія розпорядилася так, що задуми фашистського диктатора канули в Лету разом з його шизофренічною головою.
Путін вважає, що «червоні лінії» у його голові збуджує Україна. А факти свідчать, що це продукт його «Чорної совісті». Його загарбницького апетиту… І отого тупофашистського «фольксрусіш»: «Где русский язык – там и Россия»…«Код дикунства».
До речі, ця пошесть переповзає з епохи в епоху. У давні часи «Тімур кривий» (йменований Тамерланом) не міг насититись кров’ю загарбаних ним народів.

Його чорна душа торжествувала, коли, після захоплення міста, населення живцем замуровували у глину й так, із живих людей, споруджували високі «башти перемоги». Або з відсічених голів вибудовували «піраміди смерті». Як ото десять таких пірамід дикуни спорудили навколо загарбаного ними Багдада…

Пригадаймо подібне дикунство, успадковане царем Іваном Грозним… Знищення його опричниками (за особистою участю «вождя») древнього Новгорода. Із тридцяти тисяч жителів більше половини були піддані тортурам і вбиті. Частина жертв були «удостоєні» вмерти від призначеного катом «ручного усечения». Їх не одразу вбивали. Спочатку відсікали руки, ноги… Аби жертва довше мучилася. Інших обливали горючою сумішшю, підпалювали і вже майже мертве тіло викидали у Волхов. Частину жертв – волокли за саньми й тоді топили. Ріка була загачена трупами…

А знищення Батурина з волі біснуватого Петра І. Вирізано усе населення – від найменших діточок до найстаріших жителів. Понад п’ятнадцять тисяч людей. Вода у ріці Сейм була червона від крові. І пливли по ній «плоти» з шибеницями, на яких висіли матері, а під ними лежали посічені діти й старенькі батьки… «Для устрашения»…

Чим відрізняється сьогодні «Кривий совістю» Путін? Наглістю, цинізмом і брехнею прикриває свою вироджену людськість. А «піраміди смерті» впихає у живі голови очманілих від його «правди» наївняків. І серед свого люду. Й серед «запутаного», «припутаного», а чи й продажного світу. Лякаючи людство ракетами, влаштовує диверсії, війни на чужих територіях, загарбує сусідські землі, вбиває невинних людей…

Кажуть, шо цей новоспечений «Тамерлан» зобов’язався відродити «Союз»… Білорусь вже й, нібито, «відродив». Напхав туди своєї мілітарної босоти. Натицяв смертоносного знаряддя. Український Крим вже перетворено на «бочку з порохом» – «для защіти рубежей родіни». Донбас – «довідроджує» снарядами, мінами. Й «ощасливлює» російськими паспортами…

Це, так би мовити, прямі «єднальні» акції. Але ж «вождь» заявляє, що «чекістів вчорашніх не буває»… Отже – шпіонаж, диверсії – «кроти» та інша руйнівна живність даром хліба не їсть. У владних кабінетах України вже й путінські «носороги» проявляються. А у Верховній Раді – цілий «спецназ». Для боротьби «за жизнь союза…» Під командою «кума» – кандидата на «гауляйтера Юга…»

Є в цьому «спецназі» вже й «ідеолог» нової «Національної ідеї для України» – «Строить Украину с чистого листа. Без бандеровцев, националистов, церкви, мовы, армии», «создать новую конституцию», «поменять гимн, флаг»… І курс на «братерство» з Росією. Кажуть, що цей « ідеолог» у найсекретнішому комітеті Ради сидить. І навіть найнебезпечніша для ворогів України служба безпеки не може його нейтралізувати… А на кордонах наших з московитами вже сотні тисяч озброєних до зубів «братішек» розпростерли руки до «братерства»…

«Братерство з Росією» має конкретне підтвердження майже в кожній братській могилі, у селах і містах України… У могилах солдатів Червоної Армії, які загинули в боях за визволення від німецьких загарбників. Прочитайте прізвища. Дізнайтесь, звідкіля вони родом. І зрозумієте, що діяло жорстоке дикунське правило: на кожній визволеній території України щойно мобілізованих кидали у найближчі атаки. Не те, що не навчених, сяк-так обмундированих, а часто сяк-так озброєних. Не кажучи вже, що частіше це був контингент «отвлекающих наступлений», підрозділів, що проводили розвідку боєм, і штрафних батальйонів. Тобто потенційні смертники…

Поцікавтеся, скільки українців загинуло лише на Букринському плацдармі. Найкривавішій битві Другої світової війни. Й ніколи не дізнаєтеся, скільки жертв змили хвилі Дніпра чи інших рік на території України…

«Братерство з Росією» в могилах героїв, що впали під Крутами, біля Базару. Закатованих по тюрмах і таборах. Виморених голодоморами… На цвинтарях майже в кожному селі і місті України… У невідомих могилах Сибіру, Гулагів, Сандармохів і безлічі інших катівень… Досить українцям вже цього «братерства». Вже хочеться пожити звичайними сусідами.

Але у «сусіда» – рецидиви «ібер аллєс». Які викликають цунамі хамства, лицемірства, цинізму, найнахабніших брехонь і найтупіших рішень.

Ви слухали щорічну пресконференцію цього «rusiche фюрера»?

Виходить, що Крим та Донбас вони окупували із свого високого благородства. Були вимушені «взяти їх під свій захист, під своє крило…»

Кримські татари й жителі Донбасу, запевняють, що «путінське «освободительное» крило» – це модернізований сталінський «чорний ворон».

На цій же конференції сталося чудо. Путін, який недавно твердив, що такої держави як Україна немає, вибухнув «історичним відкриттям». Мовляв, державу Україна у 1922 році створив Ленін… Українці! Якщо він ще скаже: «…Простите! Перепутал, что украинцев создали австрийские спецслужбы. Фактически этот народ создан Сталиным и Дзержинским» – кричимо: «Ур-ра! Нас визнали!..» А ще мусимо пригадати «путанику». Той же Ленін сказав, що «кожен народ має право на свободу і самовизначення…»

Отже: «Від всього народу – спасибі Лєніну за своободу!..»

Тобі ж, мій народе, зичу справжньої волі і кращої долі!

МАТЕРІ ж нашій, УКРАЇНІ, побажаймо разом:

Ж И В И, У К Р А Ї Н О !
Новий гімн на старий лад
для тих, хто прагне все повернути назад.

Живи, Україно, прекрасна і сильна!
«Союз», слава Богу, давно околів.
То будь, наша нене, навіки вже вільна
Від зайд чужинецьких й «братків-москалів».
Нам завжди у битвах за волю народу
Стояв на заваді змосковщений зброд,
І Ленін душив ним вкраїнську свободу,
І Сталін спирався на цих же заброд.
Їх ниці нащадки жирують ще й нині
На кров’ю просяклій вкраїнській землі,
І рабську петлю сучать знов Україні,
І лижуть гузицю сатрапу в кремлі.
Живи, мій народе! Поздохнуть лакузи!
І кане у Лету поріддя Іуд.
Єднайся лише в рівноправні союзи,
Де воля в пошані, людина і труд.
Бо прийде та праведна судна година
На всіх відщепенців, плюгавий їх рід,
І струсить цю погань із пліч Україна
І ступить в очищений правдою світ!

Ж И В И, М І Й Н А Р О Д Е !

Сообщение Євген ДУДАР. Віртуальна ВАКЦИ—НАЦІЯ (цілющі фрази проти духовної зарази) появились сначала на Український репортер.

Отже тим, хто дуже затужив за цими «дружніми очима» пропоную памфлет, написаний ще
понад десять років тому.

“РОЗБУДОВА ДЕРЖАВИ”, ШАРЛАТАНИ Й ПУТАНИ
Спроба сатиричного трактату

Не бійтеся ворога, який прагне завоювати Вашу землю.
Готуйтеся достойно її захистити. Остерігайтеся «патріота»
цієї землі, що постійно прагне бути завойованим.

1. До питання про питання.

За часів совкової імперії актуальним був лозунг: “ Смерть міжнародному імперіалізмові!” Конкретні комуно-кадебістські “гуманісти” таврували якийсь імперіалізм міжнародний. Ніби у світі існувала міжнародна імперія. І жорстоко загарбувала міжнародні народи. А благородні імпер-совки постійно ці народи “визволяли”.
Совкова імперія-визволителька тріснула. Розсипалася.Але…не здохла.
Відцентрова сила відкинула колишні “радянські республіки” від злоякісного центру. Та пагубні метастази зосталися. Як у самому “центрі”, так і в тих молодих державах, що ніби стали незалежними.. .
Про ці бацили українського суспільства, їх кровний зв”язок з амбітною імперською пухлиною вчорашнього центру, піде мова у цьому своєрідному трактаті.

2.Витоки.

На водовороті історії, як і на звичайному
річковому водовороті, зверху плаває переважно
сміття. Істина

“Всеросійський Буратіно”, як «ніжно» називають сусіди Путіна, свого часу чаркуючи з Президентом США Бушем, черговий раз плюнув у наш город. Мовляв, Україна – не держава… І ніколи державою не була…
Достойний нащадок Валуєва, Сталіна та “Залізного Фелікса” ще раз довів, що в Росії “царі” міняються, а мізки ніби їм пересаджують від
попереднього всеімперського трупа. Та й апетити в них ніби переповзають з утроби в утробу. Й совість у кожного з них атрофована…
Життєвий досвід показує, що з дурнем і підляком сперечатися не варто. Бо підляк для своєї “правоти” використає ще десятки інших підляків… І з білого зроблять чорне. А дурня ніколи нічим не переконаєш . Бо дурість, як і брехня, безмежна.
Та попри усе, є і с т и н а. Вона потрібна порядним і розумним. На усіх континентах, в усіх державах.

“Між росіянами є найбільше таких, які мали- і ще мають- дуже примітивний підхід у стосунках з Україною…”- це слова англійського вченого Ланселота Лавтона. Сказані ще 1939 року, у Лондоні. На засіданні Близько і Середньо східного товариства. В промові: “ Україна – найбільша проблема Європи”. До цієї праці ще повернемося. Не для того, аби просвіщати дурнів, чи закликати до чеснот підляків. А для того, щоб показати ще не збоченим українцям, звідкіля ростуть ноги наших бід, і до чого маємо прикласти рук. І таки добре прикласти…

“…Можна довести, що упродовж трьох окремих періодів Українська держава існувала,- стверджує Ланселот Лавтон.- Перший з них- від дев”ятого до тринадцятого століття. Упродовж цих понад триста років на території, знаній сьогодні, як Україна, існувала потужна й культурна держава, одна з найпередовіших у Європі. Держава під назвою Русь була Україною, а її столицею був Київ. Хоч її зв”язки з північчю були різні, росіяни говорять, що вона була тотожною з Росією, тобто з нацією, яка заіснувала кілька століть пізніше. Внаслідок цього вони присвоїли собі її територію, її народ, її героїв, її святих, її культуру і все її майно.

А проте їх власний історик Ключевський признає, що населення тих двох районів “…складалося з двох окремих етнічних груп…» Насправді , Московія була ученицею України
і завчила від неї все, що тільки знала. Але від хвилини анексії (Переяславської зради-Є.Д.) України і зміни своєї назви на “Росія”, вона навмисне намагалася спихати Україну на задній план і гальмувати її розвиток… Заборонено було вживання української мови в школах і в наукових та історичних працях. Не тільки все можливе було зроблено. Щоб витиснути й ліквідувати українську мову, але й знищити національну свідомість, що насамперед виявляється в мові…”

Та що там нащадкам Валуєвих до тверджень чужих, чи своїх істориків. А чи до істини. В них логіка імперського хама: “ Не было , нет и быть не может…» Не було – значить, ніхто нічого не крав. Нема- значить, нема з ким рахуватися. А бути не може – бо ми цього не хочемо… “Демократизацією” хохлів доросійщимо. Інформагресією мізки їм перекрутимо, іуд за іудин гріш купимо. Світові начіпляємо на вуха локшини про “насильственную украинизацию”, “разгул национализма”… А не буде в Україні свідомого українця – не буде й держави Україна… Будуть регіони “Русского государства”… Того “государства”, яке з часу свого заснування у тридцять шість разів збільшило території за рахунок територій інших народів…

Отже – “каким он был, таким остался»… Бо хоч форма його, нашого “старшого родича”, трохи приєвропеїлася, нутро його зосталося ще дрімучо диким… А нещодавні події на Кавказі довели, що й – жадним чужої крові і чужих територій…

Та повернемося у свій город… Поглянемо на свій народ. Є у ньому така “прослойка”, як “п”ята колона”.

“П”ята колона”, мабуть, є у кожній державі. Так побудований світ. Можливо, й так побудований Усесвіт. Може й там, точиться постійна боротьба , то за якесь “двуязичіє”, то за “ісконно”… чийсь Севастополь, Тузлу, чи інший клаптик … Може й там якимось істотам постійно не вистачає “жізнєнно-важних тєрріторій”… Може й там є такі, що скрізь мають свої “інтєрєси”, скрізь хочуть верховодити… Тому й скрізь розводять паразитів – п’ятиколонників…

Але кожна держава – це сад. Великий суспільний сад. У першу чергу про нього мають дбати ті, кому цей сад належить. Наш, український сад, на прекрасній, Богом даній українській землі, під лагідним українським небом, належить нам у к р а ї н ц я м. Це за Господніми веліннями, за законами цивілізації. Але…

За дикунськими законами у кожен сад може залізти будь-який троглодит, будь-чия свиня, чи інша худобина- напастися, попідривати коріння, поламати гілля, напаскудити…
Теоретично кожна свиня є свиня. Практично – кожна свиня прив”язана до конкретного господаря і до конкретного свинства.

Давайте детальніше проаналізуємо, хто підриває коріння нашого саду.
Хто і як у ньому господарює…

3. К о р і н н я і н а с і н н я.

У світі зараз – пандемія свинячого грипу. В Україні – епідемія свинячого патріотизму. Хвороба ця дуже важка. І спадкова. У початковій стадії перший симптом- нестримна тяга до корита. В процесі коритного періоду відбувається мутація організму. Міняється група крові – будь-яка з чотирьох груп крові, що властиві нормальній людині, перетворюються на “п’яту РБ”. Кров раба. Спочатку- це раб корита. Ніби звичайний обиватель. Такий собі пристосовницький хрунь. Який на потребу чинити якусь громадську працю, питає: “Чому я, а не хтось ?” А при розподілі якоїсь вигоди обурюється: “Чому хтось, а не я?”.. У процесі мутації звичайний хрунь перетворюється в агресивного безпардонного наглого хряка. Який своїм довгим рилом перепаскуджує пласти людського духовного довкілля. А у третій, кінцевій стадії, набуває подоби та властивості вовкулаки… І, керований чорними силами, нищить самих людей… Людей того роду, що нагадують йому період, у якому він також ще був людиною…

Хвороба ця найстрашніша у третій стадії. Тоді вона передається у спадок. Нащадкам. Саме через рабську кров. Гнилу і заразну. Прокляту кров.

Кілька століть бездержавності, окупації наших земель то тим, то іншим “визволителем” зробили свою чорну справу. Рабів наплодилося. Кожен окупант проводив селекцію. Кожна окупаційна чума викошувала лицарів, сприяла розплодженню рабської продажної твані. Що повзала перед окупантами на череві, вислужувалася, прислуговувала, допомагала і фізично, і духовно нищити свій же люд… Тепер же, коли ми ніби вирвалися на волю, останній, найтриваліший, і найпідступніший окупант нашої землі, який кров”ю нашого народу на його спині виписував свою загарбницьку історію, репетує: “Нєльзя мєнять історию!..”

І ота, відселекціована ним, рабська твань, що пішла ніби й від українського коріння, репетує йому в унісон. Характерно, що раб не має іншої ідеології, окрім холуйської, хамської. “Раб, у которого слюньки текут, когда он восхваляет свое рабское положение, есть холуй, хам…” ( В. Лєнін). Отже, українські скоробагатьки, а люмпен-пролетарі розумом і совістю, які ніяк не можуть розпрощатися із “братською” удавкою на шиї, такі ж холуї і хами, як і “вічні пролетарі” – комуністи…

4.Солодкий дурман чортополоху і гіркі реалії.

Біда від раба не лише в тому, що він сам раб. Що гнила рабська кров продовжує наплоджувати нові покоління рабів. Біда в тому, що він є перенощиком гидотного “зловонія” брехні і наклепів, які народжуються у спецлабораторіях реального,чи потенційного окупанта. Отже, за теорією і історією цього ж окупанта – він чужий “лазутчик” у своїй державі, “враг народа” серед свого народу.

Прислухайтеся уважно до тих, хто постійно, чи методично мусує тему “раскола Украины на запад и восток”. Пригляньтеся до облич депутатів Верховної Ради ніби й незалежної України, які при слові “Галичина” чорніють від ненависті. Губи у них, як у Гітлера, перекошують спазми. Замість приймати державотворчі закони, вони вправляються у тавруванні “украінского Фашізма”, “націоналізма”, “бендєровщини”…

Задумайтеся, чому депутат Верховної Ради ніби й незалежної держави Україна, голова якоїсь там тимчасової комісії, звітує перед Держдумою держави Росія про виконану ним роботу?..Чого ті ж депутати приймають постанови про святкування ювілеїв комсомолу, стахановщини? Чому місцеві чинодрали, матюковських зразків безкарно проводять “свята” наруги над нашою історією?..

Ви чекаєте від них розбудови незалежної України?

Якось, на черговому засіданні Верховної Ради , пролунало чергове рабське “шоу” одного депутата-регіонала від Криму. Він продемонстрував свою “ерудицію” тим, що “прочітал кніжку, ізданную в Росії, в которой ідет рєчь о том, что нє русскіє дєлалі голодомор в Украіне, а самі украінци”… Мовляв, ось кому треба вірити, а не “галіційскім
націоналістічєскім історікам, “ які стараються розсварити “два братскіх народа”…

Риторика кожного раба завжди кардинально полярна. Коли він згадує свого хазяїна, –захлинається від клятв у відданості йому. То клянеться у “братстві” із ним, то закликає усіх повертатися до нього “ліцом”… Хазяїн постійно “задом”, а раб безупинно “ліцом”…
Коли ж раб говорить про те, що не подобається хазяїнові, він перетворюється на оскаженілого собаку…

Отже, очевидно саме тому, при згадці оратором Галичини, в нього почався синдром шакалячого сказу, наступили уявні галюцинації і він безцеремонно брехав. І про істориків –галичан, і про українських істориків взагалі.

Але… народи голодомору не робили. Робили партійні і державні чиновники. З Москви командували, в Києві команди виконували. А гвардія “сволочі” на місцях, тієї холуйської, рабської крові, пила кров з народу і брала “зустрічні плани”… Тепер їхні нащадки, прикриваючись мандатами депутатів Верховної Ради України і недоторканністю, допомагають Москві витолочити духовну ниву України, організувати мовний голодомор, посіяти зневіру у самих себе, недовіру до тих, хто ще зберіг українську душу…  Лякають обивателя “украінскім націоналізмом” не відаючи його суті, і “ураінскім фашізмом”, якого по суті не було і нема.

Виникає питання: для чого отакі публічні шоу-брехи? Звісно, не лише для того, аби баламутити свідомість простолюдина заяложеними лякалками, знятими із запліснявілих полиць кадебістських арсеналів компри. Хоч ця брудна складова диверсійного процесу грає не останню роль в отруєнні людської свідомості. Але український холуй московського сатрапа активно включився у процес вибілювання історії “Вєлікого Отєчєства”… Бо ж Гітлерівський фашизм мав коріння у “землях русскіх”… Братання комунізму з фашизмом починалося ще “на зарє”… На “Русско-балтийском заводе» у Філях робили “Юнкерси”, які потім бомбили й міста України. Авіаційна школа у Ліпецьку готувала німецьких льотчиків, які в роки Другої світової війни складали ядро “люфтваффе”. У Казані була організована бронетанкова школа рейхсвера, законспірована під “Об”єкт Кама”. На початку тридцятих очолював школу полковник Й. Харпе ( у 1945 р.—генерал –полковник вермахту)… Була організована школа хімічної війни – законспірована під “об”єкт Томка”. Керував цим “підприємством” доктор Людвіг фон Зіхерер. Тут проходили вишкіл по підвищенню кваліфікації німецькі лікарі, біологи-токсикологи, хіміки, піротехніки, метеорологи, артилеристи. Вони визначали ефективність отруйних речовин в різних умовах.

Отже газові камери Освєнціма, Дахау, інших фашистських концтаборів, які винищили сотні тисяч людей з усієї Європи, також беруть початок з Радянського Союзу… До речі, ці факти подають не “галічанскіє”, а російські вчені. Прочитати б холуям нашим хоча книжку науковця з Ермітажу Юлії Кантор: “ЗАКЛЯТАЯ ДРУЖБА”—секретное сотрудничество СССР и Германии”…

І чи не для того, аби відвернути увагу наївного обивателя від сучасних фашистських методів нашого сусіда, репетують про фашизм у Грузії, в Україні?…Чи не для того, після відвідування Путіним Німеччини і вручення йому там якогось ордена (мабуть, за шпигунську діяльність?) знову підняли справу ніби-то охоронця концтабору Дем’янюка? Якого свого часу Ізраїльський суд оправдав…

Здавалося б чого, “грязь Москви” так активізувалася в Україні? Назрівають вибори Президента? Ющенка, не угодного Москві, не вдалося знищити фізично. То роками, брудними язиками й руками, намагаються нейтралізувати його морально. Авось вдасться обкрутити наївного довірливого українця про третє пришестя “сильної руки” того, хто ще вчора безпомічно падав від гнилого яйця? Або ж “поставити на престол” новоспечену “Мнішек”…

Трохи так, але й далеко не тільки так.

При Президентові Росії створена “Комиссия по противодействию попыткам фальсификации истории в ущерб интересам России”… Комісія ще не дуже розкомісіювалася, а українські холуї вже раді старатися… Їм би, окрім прочитаної однієї книжки, прочитати ще хоча б статтю сучасного відомого російського історика Юрія Афанасьєва: “ Я хотел бы увидеть Россию расколдованой”…

В розділі “Нацизм в борьбе с нацизмом“ історик пише: “Наша власть обретает новое качество – русский нацизм на основе своеобразия русской власти, этатизма и державности. А тепер – самое главное: обретает его не на основе своеобразия как такового, а на основе таких трех китов нашей русскости в трактовке именно путинистов. Пред’явить самим себе и всему миру русское сообщество и нашу территорию как особую священную реальность – “ мировую душу “, а государственную власть как “ душу России”, позиционировать себя на основе такого своеобразия в качестве субьекта глобального сообщества и претендовать на особую в нем роль — все это требует, конечно, и соответствующего исторического обоснования”…

У тій же статті в розділі “Единственно верна фальсификация” історик продовжує: “Смысл всех более или менее значимых событий и явлений в нашей истории  идет ли речь о Киевской Руси или о Великой Отечественной войне, – принципиально искажен. Еще один, важнейший пример – как раз из Второй мировой войны. Многие так и не постигли
смысла ни ее причин и начала, ни ее окончания и итогов. Советский Союз вступил в нее 17 сентября 1939 года на стороне Гитлера. И Советский Союз воевал на стороне нацистской германии до 22 июня 1941 года, потому она и Великая Отечественная, а не Вторая мировая. А окончание войны? Все усвоили, что мы освободили Родину, но за пределами сознания остается, что результатом войны стали раздел мира на зоны влияния и порабощение Советским Союзом половины Европы. Все знают, что для советских людей война закончилась освобождением, триумфом, Великой Победой, но многим все еще трудно осознать, что она закончилась и еще большим ужесточением сталинизма, и еще большим закрепощением все тех же самих советских людей.
Думская инициатива о создании трибунала “по борьбе с нацистами” направлена как раз на то, чтобы подобный “негатив” о войне не сделался достоянием массового сознания”…

Це пише відомий російський історик, доктор історичний наук професор, засновник Російського державного гуманітарного університету, а не “галіцкій історік”…Пише для того, аби люди читали, прозрівали, розумнішали. Йому болить майбутнє Росії, як українцеві болить майбутнє України. У к р а ї н ц е в і, а не прислузі чужих “сортіров”, рабові чужинецького посіпаки… Чи нащадкові насланого до нас інородного сатрапа. Бо “…Сталин кроил карту страны в расчете на то, что если где-то появится враг, его можно будет убить изнутри…”

Тому у республіки “…приезжали специалисты «из центра»; русских оказывалось в некоторых союзных республиках до 50%… Такую силу всегда можно использовать: если что-то случится, мы убьем врага первобытным способом—расчленим, растащим его по кускам. Вот вам и Абхазия с Осетией– Грузию уже расчленили. То же самое — «в газовой войне» с Киевом: если овладеть системой газопроводов и прочей ее инфраструктурой, не будет Украины…»

Отже не дивно, що « …Все нынешнее «исторические» указы и проекты власти для того, чтобы нашу принципиально фальсифицированную историю сохранить именно в том искаженном виде, в котором она сейчас жива в сознании российского большинства..»

Це пише чесний російський історик. Але дивно, що “проекти” цієї, сучасної російської влади пропагують і впроваджують у життя деякі “розбудовники” Української держави, чи не в усіх гілках влади…

Отже на владних деревах нашого державного саду завелася пагубна омела. Робіть висновки, “садоводи “! Поки вам не прислали на “освободітєльних” танках “спеціалістов” із Москви . Прикриваючись “ жізнєнно-важнимі інтєресамі Росії, “ вони витолочать український сад остаточно… Роби висновки і ти, громадянине незалежно- ще дуже залежної України. Якщо хочеш жити вільною, шанованою людиною у вільній і шанованій світом державі, а не вічним асенізатором на смітнику знахабнілого імперського сусідського сатрапа…

Роби висновки й ти, розбурханий кризою Старий і Новий Світе..І ти, Великий Світе Східний.. “Україна – найбільша проблема Європи”. Це було не лише у 1939 році. У 1919-му ви нас не чули. У 1939 забули… Потім тремтіли від хвилювань, спостерігаючи, як “Уганда з атомною бомбою” (так називали СРСР) розповзається світом… Сьогодні Україна –найбільша проблема цивілізованого світу… З неї може розпочатися Велике Відродження. З неї може початися остаточний занепад. Кількасотлітнє ярмо продукувало не лише раба і холуя. Воно вчило виживати, боротися. Виховувало Лицаря, який ніколи не підкориться насильству. Але закони світової цивілізації дуже хиткі і не прогнозовані.

Один необережний порух в одній “точці” може викликати ланцюгову реакцію по усій земній кульці. Тим більше, коли ( хай вибачить мені Уганда справжня) умовна “Уганда” зосталася ще на старому рівні. Лише з новою бомбою. І з новими амбіціями своїх “національних інтєрєсов” на чужих територіях…

Замість пострикриптуму.
Україні не потрібні якісь виняткові стосунки із будь-якими державами. Україні не потрібні особливі стосунки і з Росією. “Братерство” вже було. Чотириста років. Нам потрібні звичайні, добросусідські взаємини. Якщо “ліцом”, то до “ліца”, а не до “заду”. Хоча б такі сусідські стосунки, як у Росії з Фінляндією…Але для цього, очевидно, уздовж наших спільних кордонів треба створити своєрідну лінію Маннергейма. На той час, поки з багатьох керівних голів нашого сусіда не вивітриться імперський чад…

Щодо своїх прислужників чужого сатрапа, то настав час робити велику люстрацію і… своєрідну маленьку “кастрацію.” Аби не плюгавили майбутнього роду нашого народу…

Заувага автора: написав я цю річ 19 червня 2009 р. Сьогодні – липень 2021 р. Що змінилося, крім « слуг народу»??? Правда, часто не зрозуміло: хто їх
винаймав? Чим і кому вони служать? І я к о м у н а р о д у???

Євген ДУДАР, письменник-сатирик.

На малюнку на головній сторінці: цю картину написав відомий художник Олександр Мельник. Робота демонструвалася на Всеукраїнській художній виставці “Україна від Трипілля до сьогодення в образах сучасних художників”(2020 рік). У 1155 році володимиро-суздальський князь Андрій Боголюбський зруйнував частину Вишгорода, викравши ікону Вишгородської Богородиці.

Сообщение Нерозумні принципи такі ж шкідливі, як і підлі вчинки. Памфлет появились сначала на Український репортер.

Звичайно, знайдеться багато манкуртів, різної шушвалі які відмахнуться в азіровському стилі “ДаПашліВи”.

Уповноважений із захисту державної мови Тарас Кремень радить: “Якщо ваше право на отримання інформації чи послуг державною мовою порушене, потрібно, насамперед, спробувати владнати ситуацію на місці та попросити працівника обслуговувати вас державною мовою, звернутись до керівництва закладу або на “гарячу лінію” установи.

У разі відмови або не забезпечення надання інформації (послуг) державною мовою, ви можете подати скаргу до Уповноваженого із захисту державної мови на поштову адресу 01001, м. Київ, провулок Музейний, 12, електронну скриньку

skarha@mova-ombudsman.gov.ua або заповнити відповідну форму на сайті Уповноваженого

https://mova-ombudsman.gov.ua

У разі виникнення запитань щодо механізмів захисту своїх прав на отримання інформації та послуг державною мовою просимо звертатися за номером 044 293 11 79. Телефонна лінія для надання додаткової інформації та консультацій працюватиме у робочі дні з 9:00 до 17.00.”

“Український репортер” звертає вашу, як творчо відповів “п’ятій колоні” відомий митець і патріот Живосил Лютий. 

У його композиції є і про путінські “скрєпи”…

“…А буває нарвуся на “скрєпи” і на крик: “Ти, бандєра, дебіл!”. Я кажу: браво, браво! Но как же нєлєпо…”

Нагадаємо, що Живосил Лютий – український бандурист, народознавець, рок-музикант, композитор, автор понад трьохсот музичних творів. Його «Меч Арея» вже став легендарною пісенною клмпозицією.

Живосил Лютий брав активну участь в акції “Україна без Кучми”, Помаранчевій Революції, неодноразово піднімав бойовий дух піснями зі сцени Майдану. Він є лауреатом музичних конкурсів та фестивалів.

На фото: “Віршень”. Живосил Лютий і його музична відповідь “скрєпам”.

Фото і відео “Українського репортера”

Відео на цю тему: 

Сообщение Про виконання мовного закону і “п’яту колону” (+відео) появились сначала на Український репортер.

Відповідно ст. 30 Закону “Про забезпечення функціонування української мови як державної”, державною мовою мають звертатися до споживачів в усіх сферах обслуговування. Зокрема: підприємства, установи та організації усіх форм власності; фізичні особи-підприємці; суб’єкти господарювання, які обслуговують споживачів (у тому числі інтернет-магазини).

Така вимога стосується не лише сфери торгівлі. Йдеться також про освітні послуги (у тому числі гуртки і секції), медичне обслуговування, надання соціальних, юридичних, транспортних та інших послуг.

Верховна Рада 25 квітня 2019 року ухвалила Закон “Про забезпечення функціонування української мови як державної”. Його статті впроваджуються в дію поетапно. Переважна більшість його норм набула чинності з 16 липня 2019 року.

Згідно з цим законом, з 16 січня 2021 року вся сфера обслуговування має перейти на українську мову при спілкуванні з клієнтами й відвідувачами, лише на прохання клієнта його можуть обслужити іншою мовою.

Крім того, тепер суб’єкти електронної комерції, зареєстровані в Україні, будуть зобов’язані забезпечити надання усієї інформації, визначеної законом, зокрема і щодо предмету електронного договору, державною мовою.

Водночас інформація державною мовою про товари та послуги може дублюватися іншими мовами. Також може здійснюватися обслуговування клієнта не державною мовою, якщо на цьому наполягає клієнт і знайдено прийнятну для обох сторін мову комунікації.

В разі порушень таких законодавчих норм, громадяни зможуть спрямовувати скарги до офісу мовного омбудсмена. Якщо скарга вмотивована, то закладу оголосять попередження та вимогу усунути порушення протягом 30 днів. У разі повторного порушення протягом року на заклад чекає штраф від 5100 до 6800 гривень.

Уповноважений із захисту державної мови Тарас Кремінь, наголосив на тому, що від 16 січня 2021 року українська має бути мовою обслуговування в усіх без винятку закладах сфери обслуговування.

«У супермаркеті та в інтернет-магазині, у кав’ярні, банку, на АЗС, в аптеці чи бібліотеці, де б ти не був – обслуговування має бути українською», – написав мовний омбудсмен у фейсбуці.

Відтак власники та керівники закладів постають перед необхідністю мати персонал, який готовий і спроможний працювати в межах закону. Чи проводили якусь роз’яснювальну роботу, чи допомагали працівникам опанувати українську в разі потреби?

Читайте також:

• Олег Сенцов: державна мова має бути одна
• Лариса Ніцой: “Припиніть наповнювати Україну чужою мовою!”
• На Ірину Фаріон подали до суду за нібито образу російськомовного населення
• Володимир Балух: Чому український народ толерантний до ворогів і різних покидьків?

Відео на цю тему:

Сообщение Від сьогодні – всі послуги українською! (+відео) появились сначала на Український репортер.

Він боїться спільного бачення українцями фундаментальних засадничих державотворчих питань, та спільного бачення нами нашого минулого і майбутнього. Тому Путін намагається руйнувати і впливати на все в Україні, що може об’єднати українців у спільному баченні.

Одним з інструментів плекання спільного українського світогляду в українців є вивчення української літератури. Предмет української літератури в школі – це не просто читання книжок – це формування спільного погляду на минуле, це аналіз причинно-наслідкових зв’язків, це формування спільного погляду на майбутнє. Українська література – це націєцентричний державотворчий предмет, який формує українську ідентичність, відмінну від російської ідентичності.

Саме тому руками своїх посіпак Путін знищує державотворчі предмети в українській школі, зокрема українську літературу. Вилучення предмету «українська література» з обов’язкового ЗНО – це послаблення формування спільних світоглядних позицій в українців, це послаблення державотворчих процесів в Україні.

9 листопада 2020 року в День української мови і писемності закликаємо українську інтелігенцію, письменників, освітян, молодь, – усіх небайдужих вийти з протестними акціями у Києві під стіни Кабінету Міністрів, а в інших містах і селищах до обласних та районних державних адміністрацій одночасно о 12.00 по всій Україні.

Наші вимоги: відставка міністра освіти і науки Шкарлета та повернення української літератури в обов’язкове ЗНО.

Співорганізатори акції: Національна спілка письменників України, ГС “Музичний батальйон”, Правий Сектор, ВО “Свобода”, письменниця Лариса Ніцой, правозахисниця Олена Розвадовська

Фото на головній сторінці: робота Народного художника України Володимира Пасивенка “Змієборець”, яка була представлена на Всеукраїнській художній виставці “Україна від Трипілля до сьогодення в образах сучасних художників”-2020.

На цю тему:

• Лариса Ніцой: “Припиніть наповнювати Україну чужою мовою!”
• Ірина Фаріон про мовне питання: “Просто знімаєш мешти і даєш по писку!”
• З душі й серця українського роду вирвано предковічну пам’ять. Роздуми письменника

Відео:

Сообщение Сьогодні – всеукраїнські пікети на захист української літератури появились сначала на Український репортер.