На виставці вперше публічно представлені особисті речі Грицька Чубая (1949–1982 рр.) – знакової фігури української поезії другої половини ХХ століття, одного із найяскравіших представників львівського андеґраунду. Оглянути експозицію можна до кінця квітня.

Серед експонатів – шкіряний плащ і кептар Чубая, його друкарська машинка, рукописи, архівні фото, оригінал альманаху “Скриня”… А ще – екслібриси і картини, які малював поет. Унікальний архів зібрала донька Грицька Чубая – Соломія. Виставка – наче своєрідний діалог між нею та батьком, адже Соломія також малює. Її живопис – це розмова з татом, місточком у якій є його вірші. Оскільки Соломія Чубай не знала батька (він помер, коли їй було лише 2 роки), то, коли їздила на його батьківщину, на Рівненщину, надихалася краєвидами українським сіл. Картини Соломії також представлені в галереї “БандеРоль”. Експозицію підготував художник Петро Сметана, який презентував Україну на Венеційському Бієнале. А серед тих, хто відкривав її, була й дружина Грицька Чубая – Галина Чубай.

Ще одним ексклюзивом виставки є унікальна вишиванка: бренд “Сварга” відтворив взір з оригінальної сорочки поета Грицька Чубая і стилізував її під пісню Соломії Чубай “Осіннє небо, синій парашут” на слова батька. А в рекламній кампанії взяв участь онук поета – Олекса, якому 16 років і який має діагностований аутизм – Синдром Аспергера. Ця сорочка – не просто виріб, вона символізує діалог уже трьох поколінь: батька та доньки, дідуся та онука.

Виставка “Грицько Чубай. Світло і Сповідь” є своєрідним прологом у масштабному відзначенні 75-річчя поета у Львові цієї весни. Так уже 29 квітня (вівторок) у Національному драматичному театрі ім. М. Заньковецької відбудеться великий концерт “POETY. ЛЮБОВ. ВЕСНА”. Соломія Чубай у супроводі Луганського симфонічного оркестру та джаз-рок-гурту “Джалапіта” представить публіці пісенні твори не лише на слова Грицька Чубая, а й інших найкращих українських поетів ХІХ-ХХІ століть. Спеціальні гості концерту – лідер гурту “Кому Вниз” Андрій Середа, письменник Юрій Андрухович та поетка Мар’яна Савка. Ексклюзив вечора: Середа та Андрухович візьмуть участь у виконанні рок-симфонії “Вертеп”, яку створила Соломія Чубай зі своїми музикантами. Саме за поему “Вертеп” КГБ переслідувало поета Чубая. Організатор події – компанія “ЮМUA”.

Має проєкт й потужну благодійно-соціальну складову: частину коштів з концерту скерують на підтримку Центру Next Step Ukraine, який займається реабілітацією важко поранених воїнів.

Квитки на концерт “POETY. ЛЮБОВ. ВЕСНА” 29 квітня у Театрі ім. М. Заньковецької доступні онлайн:
https://lviv.kontramarka.ua/uk/poetilubovvesna-103161.html

Фото: Ярина Кокотко.

Галина ГУЗЬО

Сообщение У Львові відкрили виставку особистих речей Грицька Чубая – до 75-річчя поета (+фото) появились сначала на Український репортер.

У Києві почала роботу виставка артоб’єктів, створених сучасними українськими митцями з уламків зброї та техніки, що були зібрані волонтерами в українських містах, які зазнали масованих обстрілів російської армії. Проєкт War Artists Union покликаний нагадати, що мистецтво може перетворювати знаряддя вбивства на символи відродження.

Виставка проходить в експопросторі БЦ City Zen Park (вул. Сумська, 1, станція метро “Васильківська”), працює з середи по неділю з 15.00 до 19.00 та триватиме на постійній основі. Вхід безплатний.

Експозиція колекції мистецтва War Artists Union налічує понад 20 артоб’єктів. Серед них колекція прикрас з латунних гільз, що були зібрані волонтерами біля Ізюма, від відомого ювеліра та скульптора Володимира Балибердіна, чиї роботи зберігаються в Музеї історичних коштовностей Національного історичного музею України. Також на виставці представлено стіл, що був виготовлений з уламків гелікоптера Алігатор, збитого нашими військовими біля Ізюма. Серед інших, робота Стаса Кадочнікова – скульптура Мадонни з уламків ракети Х-31, яка впала у Києві в травні 2022 року та багато інших цікавих експонатів. Колекція включає й меблі з залишків зброї Івана Стецюка, скульптури з металу Романа Велігурського та скульптури з металолому Сергія Демченка. Всі роботи можна подивитись на сайті проєкту.

War Artists Union (WAU) – це команда українських митців з усієї України, яка спеціалізується на створенні ексклюзивних артоб’єктів для дизайну інтер’єру з уламків військової техніки та зброї. Проєкт втілює філософію трансформації: із залишків війни народжується мистецтво, з засобів руйнації народжується українське відродження. Кожен витвір колекції має історичну, художню та утилітарну цінність, а усі матеріали, з яких створені артобʼєкти, пройшли перевірку, визнані безпечними та мають необхідну документацію.

«Україна ніколи не буде такою, як раніше, але навіть з понівечених уламків українці здатні творити прекрасне, – розповідає Світлана Білик, засновниця проєкту War Artists Union. – Прийде час і ми переможемо, прийде час і Україна трансформується і стане ще кращою, ніж була. І саме мистецтво має відображати цю трансформацію, демонструвати світу нову Україну та формувати новий імідж країни».

Цілями проєкту War Artists Union є культурна дипломатія у світі. Команда спілки митців прагне відновити та посилити увагу до війни в Україні через мистецтво, показати, як знищення може бути перетворене на символ відродження та миру. WAU має за мету змінювати імідж країни, прагне, щоб Україну сприймали не як безпомічних жертв, а як цінну частину світової спільноти. На меті також й розвиток бізнесу, необхідний для стабільного існування України, WAU створює робочі місця, сплачує податки та розвиває експорт. WAU дає надію і сприяє формуванню стійкого ставлення до викликів війни.

Шляхом продажу артоб’єктів, WAU планує зібрати кошти на допомогу армії, ДСНС та постраждалим від війни – 15% від продажу йде на благодійність. Надаючи митцям незвичайний матеріал для роботи проєкт стимулює їх творчість та створює нове українське мистецтво, яке відповідає трендам сучасної України. War Artists Union підкреслює значення відновлення екології та перероблення матеріалів, що зменшує негативний вплив війни на довкілля. WAU виступає як платформа для збереження пам’яті про війну, героїзм воїнів та наслідки конфліктів через мистецтво, створення мистецького спадку, який буде відображати культурний, історичний та емоційний аспекти війни.

Сообщение Мистецтво з уламків війни: у столиці відкрили виставку артоб’єктів, створених з уламків зброї та техніки появились сначала на Український репортер.

Як зауважили у Спілці, виставка приурочена до Дня журналіста, а місцем її проведення символічно стала станція метрополітену, яка слугує укриттям під час повітряної тривоги.

«Головний лейтмотив фотовиставки – солідарність із нашими колегами, які роблять свою нелегку роботу в зоні бойових дій, із журналістами, котрі потрапили у ворожий полон, із медійниками, яким удалося вирватися з окупованих і прифронтових територій та відновити діяльність своїх ЗМІ, з усіма тими колегами, які потребують допомоги», – зазначив голова НСЖУ Сергій Томіленко.

Зокрема, в експозиції будуть представлені, 40 робіт відомих фотографів Станіслава Юрченка, Єфрема Лукацького, Яна Доброносова, Євгена Завгороднього, Ігоря Гур’єва, Романа Потапенка, Бориса Корпусенка, Сергія Клименка, Марії Ковальової, Такаші Озакі та інших авторів, які ілюструють роботу українських воєнних журналістів. Також міститиметься інформація про працівників медіа, які загинули внаслідок російської агресії.

Крім того, експонуватимуться фото медійників, які зазнають переслідувань окупаційної “влади” у Криму, а також полоненого журналіста Дмитра Хилюка.

Будуть представлені і видання, відновлені на деокупованих і прифронтових територіях за сприяння НСЖУ та її міжнародних партнерів.

На захід запрошені відомі українські воєнні журналісти, визволені з полону, журналісти з Криму, члени сімей загиблих медійників.

Організаторами виставки є Національна спілка журналістів України і мережа Центрів журналістської солідарності, КП «Київінформ», партнер – КП «Київський метрополітен».

Нагадаємо, що День журналіста відзначається в Україні 6 червня.

Сообщение До Дня журналіста НСЖУ відкриває у столичному метро виставку “Україна: журналісти на передовій” появились сначала на Український репортер.

Відкриття виставки було приурочено до звільнення Київської області від російських військ у квітні 2022.

«Ця виставка — свідчення того, що навіть у найскладніші моменти людина здатна знайти красу. Кожна робота розповідає історію трагедії та перемоги, руйнування та відродження. Митці, волонтери та діти демонструють свою творчість, перетворюючи символи війни на символи надії», — зазначають у дописі.

Серед гостей і очільників церемонії відкриття були перша заступниця МЗС України Еміне Джапарова, митрополит Київській і всієї України Епіфаній та мер міста Ірпінь Олександр Маркушин.

Виставка в Дипломатичній академії України працюватиме з 28 квітня до 5 травня, у робочі дні, з 11:00 до 16:00.

Сообщение Творчість на уламках ворожих ракет: у Києві відкрилася виставка особливих робіт появились сначала на Український репортер.

Отже, в Національному музеї літератури України відкрилася виставка трьох знаних українських митців-побратимів, які працюють в жанрі історичної картини. Свої твори на широкий загал представили знані художники: Олександр Мельник, Василь Корчинський та Олесь Соловей.

-Увійшовши до зали, моя душа аж стрепенулася – я відчув величезне духовне задоволення від робіт моїх друзів, колег, які дуже багато працюють на благо культури нашої країни, – говорить Народний художник України, професор Володимир Прядка.

До цих слів варто додати такий відомий факт: сьогоднішні винуватці свята, себто троє знаних митців, є творцями та постійними експонентами Всеукраїнської бієнале історичного живопису «Україна від Трипілля до сьогодення в образах сучасних художників», яка відбувається один раз на два роки за підтримки Дирекції Національної спілки художників України вже понад 18 років.

Засновником і куратором цього проекту є Олександр Мельник, а Василь Корчинський і Олесь Соловей у даній благородній і вельми потрібній справі є його помічниками та однодумцями.

У пресрелізі до сьогоднішньої виставки читаємо, що Олександр Мельник – «художник-монументаліст, оперує великими площинами і узагальненими образами, його герої неначе зійшли з епічного стінопису.

Живопис митця аскетичний й водночас ритмічно виразний, сповнений внутрішньої мелодики, де все чітко підпорядковано ідейній структурі картинної площини. Знаковими в його доробку є «Діяння Андрія Боголюбського» , «Кому дари?», «Дзвонар» та «Неспалима», кожен з цих творів – сповідь душі автора, його очі які пронизують закличним вогнем– пам’ятай про діяння історії нашої!»

Художнику повсякчас болить, що стільки різних діянь та страждань пережив наш працьовитий народ. В одному з інтерв’ю (ще довоєнному) Олександр Іванович говорив про це так:

«Понад три століття знищували українську еліту, інтелігенцію. Починаючи з часів Батурина, наші нещастя – від сусідів, Росії. Навіть з давніших часів, адже коли Андрій Боголюбський з половцями знищив Київ, що вже татарам тут нічого було робити. Літописи пишуть, що тоді палили церкви, ґвалтували і вбивали людей. І тягнеться це все до цих пір…»

Але Україна є неспалимою! Про це й свідчить нова робота Олександра Івановича під такою ж назвою.

Під час виставки художник розповів автору цих рядків про деякі аспекти творчого задуму:

– Торік, влітку, я задумав написати три «Мадонни»: «Неспалима», «На попелищі», «Щаслива». І цьогоріч, в лютому почав писати «Щасливу», Малюнок вже й зробив. Пишу… роблю усмішку, а Мадонна виходить наче сумною. Якраз рашисти розпочали бомбардування Києва, вікна дрижать у майстерні. Отож відставив убік цю роботу…

І на одному дусі написав «Неспалиму». Зараз пишу вже «Щасливу» (точніше, вже написав)… У цей же воєнний період Олесь Соловей написав картину «Незборима», а Василь Корчинський – «Біженці».

Побратим пана Олександра Василь Корчинський – художник графік, живописець, майстер витинанки. Читаємо про митця, що його «авторському стилю властива декоративність, наповненість колірних сполучень локальних витончених нюансувань, його образи тяжіють до узагальненості та лапідарності вислову.

На виставці глядачам представлено: «Охоронці степу», «З глибини століть», «Свідки мого дитинства», «Війна. Біженці», а також витинанки: «Савур-Могила», «Чумацький шлях», тощо. Творчість мистця є авторським діалогом з архетипами і кодованими смислами джерел українського народного мистецтва».

Спілкуючись у виставковому залі з Василем Леонтійовичем, мені, журналістові, захотілося більше дізнатись про його вельми потужну роботу «Савур-могила».

– Колись, коли я ще був малим, тато приніс з бібліотеки книжку казок. І там було про Савур-могилу, – розповідає художник. – Це був десь третій клас у школі… Я читав цю казку і вона мене вразила. Отож ще з тих пір щось запало в душу і мені завжди у творчості хотілося зробити щось глибинне, яке б відповідало якомусь символу… Бо казка сама по собі є символом…

Намагаюся робити якісь знакові, символічні речі, тобто ота давнішня залюбленість у народну творчість в мені якось нуртує, вимагаючи ось такого загального сказання, загального форматування історії, бачення. Мене не цікавить якась деталь, наприклад, хтось когось убив – мене цікавить загальне полотно. Ще можу сказати, що оця знаковість не дає і відхилитися у творчості, зійти на манівці.

Ось у мене є багато таких тем, які давно, десятиліттями у мені нуртують, але я ніяк не можу їх розкрити. Наприклад, спів жайворонка. Я в дитинстві слухав цей спів годинами! Водночас не бачив саму пташку. І це було єднання неба і землі. Як розкрити таку тему – спів жайворонка?

А жайворонок і пшеничне, житнє поле – це вже символ України. І от як сказати про це? Поки що не знайшов відповіді для себе. А формально написати картину я не можу. Отак і «Савур-могила»… Вона народжувалася, була в різних варіантах, але народилася ось так. І це, як мені здається, є найвдалішим варіантом.

– У витинанках Василя Корчинського – дух української історії, – вважає відомий мистецтвознавець Богдан Горинь. – Вони є надзвичайно цікавими.

Зрештою, в усіх творах, що представлені в експозиції, прочитується дух нашого героїчного народу, говорить голова Київської організації Національної спілки художників України Микола Кутняхов.

Безумовно, у кожного з трьох художників, є свій стиль, свій почерк, водночас є і те, що їх об’ єднує – правдиве відображення історичної дійсності, глибоке закорінення в українське тло, з тим, щоб на полотні, в художніх образах навіки були закарбовані правдиві події, без перекручень та фальсифікацій.

Про це також говорив у виступі на відритті виставки Богдан Горинь, акцентувавши увагу на блискучій майстерності і Олександра Мельника, і Василя Корчинського, і Олеся Соловея.

Богдан Горинь каже, що Олесь Соловей (талановитий художник -живописець, монументаліст) захоплює не тільки прекрасними пейзажами, портретами, але й певним переформатуванням своєї творчості відповідно до сьогоднішньої воєнної доби.

І вже постають нові, дивовижної міці та ваги роботи митця історичного жанру: «Степи мої запродані…», «Незборима».

І як не погодитися з народним артистом України Тарасом Компаніченком, який влучно сказав, що «троє митців тягнуть цього плуга – пишуть нашу правдиву історію в жанрі історичної картини. Слава вірним синам України!»

Леонід Фросевич

На фото (зліва направо): Василь Корчинський, Тарас Компаніченко, Олександр Мельник, Олесь Соловей.

Фото «Українського репортера»

Сообщение Історичні картини, як передова музейного фронту. У Києві – особлива художня виставка (+відео) появились сначала на Український репортер.

Автори скульптур – майстри пізньобарокового мистецтва другої половини XVIII сторіччя Йоганн-Георгій Пінзель, його учень Франциск Олендзький та сучасний український художник Олександр Животков.

Роботи цих авторів розмежовані віками, але їх об’єднує експресивна різьба по дереву, а також глибока змістовна емоційність.

За розумінням митців – час, людина і дерево дуже пластичні. Кожен із цих велетнів потужний та міцний, загартований і витривалий. Але ще їх об’єднує повна протилежність собі ж — пластика, витонченість та абсолютна гнучкість перед цим світом.

Відвідати виставку можна до 5 лютого 2022 року у виставкових залах “Хлібні” – вона працює щодня з 10:00 до 17:30. Вартість вхідного квитка – 65 грн. (повний) та 30 грн. (пільговий).

Під час проведення фестивалю Bouquet Kyiv Stage, з 27 серпня по 2 вересня: щодня, з 10:00 до 21:00 вхідний квиток – 125 грн. (повний) та 65 грн. (пільговий). Він дає можливість відвідати всі події фестивалю цього дня, включаючи виставку.

Сообщение У Києві відкрилася виставка оригінальних дерев’яних скульптур появились сначала на Український репортер.

Про це повідомила директорка Українського інституту книги Олександра Коваль, передає Укрінформ.

“Щодо культурної дипломатії, тобто нашої діяльності за кордоном, цього року в нас запланована участь у меншій кількості книжкових ярмарків, згідно із зовнішніми пріоритетами уряду. Це – Вільнюс, який вже відбувся дуже успішно; Лондон – через тиждень; Париж – через два тижні; найбільший дитячий книжковий ярмарок у Болоньї, який перенесли через коронавірус (сподіваємося, що він відбудеться); Варшава і Франкфурт”, – розповіла Коваль.

За її словами, очікується, що сукупно у цих форумах візьмуть участь понад 50 видавництв, котрі підготують більш як 200 якісних пропозицій на видання, переклад своїх авторів за кордоном.

“Треба просувати українську літературу, яка стає дедалі відомішою у світі. І ми сподіваємося, що на цих ярмарках відбудеться понад тисячу ділових зустрічей. На це виділено бюджет 13,3 млн грн”, – зазначила директорка Українського інституту книги.

При цьому вона нагадала, що 2019 року УІК забезпечив участь України у 12 книжкових ярмарках.

Сообщение Цьогоріч українська книга буде представлена на шістьох міжнародних виставках появились сначала на Український репортер.

“Шевченківська премія є, безумовно, спадком радянських часів, але в сучасних умовах, за відсутності достатньої кількості та якості інструментів оцінки, саморефлексії, формування ієрархії у мистецькому середовищі тощо, ця премія може сприяти оздоровленню креативних практик у країні”, – сказав голова Комітету з національної премії імені Тараса Шевченка Юрій Макаров, – повідомляє Укрінформ.

Генеральний директор Довженко-Центру Іван Козленко зазначив, що Шевченківська премія довгий час залишалася символом незмінності пострадянських культурних практик, що оберталися навколо ідеології, а не мистецтва. За його словами, нарешті прийшов час реформувати і її як важливий державний інститут, і символічним є те, що перезапуск премії відбувається у новоствореному Музеї кіно.

“Виставка сучасних митців-номінантів на здобуття Шевченківської премії в категорії візуальне мистецтво відбувається в Довженко-Центрі – інституції, з перезапуску котрої п’ять років розпочався процес реформування державних культурних інституцій”, – сказав він.

Заступниця міністра культури, молоді та спорту Ірина Подоляк зазначила, що потрібно робити так, аби впродовж року люди обговорювали переможців Шевченківської премії, щоб ті мали виставки, концерти та зустрічі. За її словами, люди, які отримали Шевченківську премію, мають ставати “українськими селебріті”.

В рамках виставки будуть представлені проєкти “Імперія снів” Сергія Браткова, “Карусель” Олександра Глядєлова та “(не)означені” Нікіти Кадана.

Ідея створення виставки належить членам Комітету премії Владі Ралко, Тетяні Кочубінській, Михайлові Рашковейцькому.

Виставка працюватиме до 4 березня.

Сообщение У Києві відкрилася виставка номінантів Шевченківської премії 2020 року появились сначала на Український репортер.

Її родзинкою стала серія малюнків автомобілів різних типів та марок «Машини для сина», яку Роман вперше виставив на суд глядача, повідомляє Укрінформ.

«Всі малюнки, виставлені тут, я зробив, перебуваючи за ґратами у Росії. Окрема серія – присвячена синові, адже стосунки з ним дуже важливі для мене. Коли мене засудили на 12 років, то я подумав, що після мого повернення йому буде вже за 20 і він стане сформованою особистістю, я вже не зможу взяти участь у його вихованні.

Тому я почав малювати машинки, щоб згадати наше спільне минуле. Коли ми були разом, то цікавилися автомобілями, багато про них говорили, ходили на виставки. Отож я малював і писав віршики про те, як ми разом візьмемо автівку і поїдемо в те чи інше місто…», – розповів Сущенко.

Перша виставка містами України відкрилася саме у Миколаєві, бо з ним пов’язано багато гарних спогадів. Тут Роман служив в армії, жив протягом шести років.

«Щоправда, багато ЗМІ написали, що я народився тут, але це не так. Я тут жив. Тому коли мені друзі запропонували зробити тут свою виставку, я ні на хвилину не сумнівався», – розповів Сущенко.

Він також поділився тим, як почав малювати картини, багато з яких наразі, без перебільшення, можна назвати справжніми шедеврами. Тим більше, що написані вони не професійними фарбами, а підручними засобами.

«У слідчому ізоляторі Лефортво, де я перебував, є ціла низка обмежень, у тому числі і в засобах письма та малювання. Там було дозволено лише ручки кулькові синього, фіолетового та чорного кольору. Отож чимало картин я написав саме ними. Потім я почав використовувати чай, буряковий сік, лушпиння від цибулі. Міксував, створював нові кольори і малював, малював. Це дуже мені допомогло вижити в тих умовах», – ділиться спогадами колишній політв’язень Кремля.

Наразі він багато часу присвячує громадській діяльності, зокрема, робить все від нього залежне, щоб усі політв’язні швидше повернулися додому.

У лютому виставка його робіт планується у польському сеймі. Крім того, картини будуть використані для листівок, щоб польські депутати написали листи нашим політв’язням і допомогли їх звільнити.

На запитання чи оговтався вже від російського полону, як почувається, відповів: «Самопочуття нормальне, продовжую консультації з психологом, бо процес реабілітації тривалий. Мені вже не сняться страшні сни, я став більш спокійний. Найголовніша умова повернення до звичного життя, це не лежати на кушетці, а спілкуватися з родиною, з друзями, що я із задоволенням і роблю. А ще я пройшов курс реабілітації у Латвії. Це спрацювало і я вже почуваюся набагато краще».

За словами Сущенка, після повернення додому він ще нічого не намалював. Немає часу. Але не відкидає, що невдовзі повернеться до цього заняття, бо має таку внутрішню потребу. Наступну виставку робіт планує відкрити у своєму рідному місті – Черкасах.

У Миколаєві виставка триватиме всього два дні. Вона стала можливою завдяки ініціативі місцевого мецената, директора Миколаївського теплотягоремонтному заводу В’ячеслава Симченка.

«Ми з Романом були знайомі ще до війни на Сході. Отож питання де провести його першу виставку навіть не стояло, звичайно ж, тут, у Миколаєві, з яким його пов’язують певні роки життя. Його малюнки сповнені потужної енергетики. Упевнений, що ми робимо добру і благу справу, на живому прикладі показуючи городянам, що таке справжня свобода і справжня творчість», – зазначив Симченко.

Читайте також:

• Війна Долі Люди і вчинки Роман Сущенко подарував свої картини Посольству України у Бельгії

Вже перші години показу засвідчили, як багато людей знають Романа, вірили у нього і молилися за його повернення. Пересічні миколаївці підходили до журналіста і художника, висловлювали своє захоплення та дарували квіти.

Малюнки Сущенка раніше вже демонструвалися на виставках у Києві, Брюсселі, Нью-Йорку, Варшаві, Парижі, Празі, Кишиневі та інших містах світу.

Як відомо, Роман Сущенко перебував у російському полоні три роки.

Читайте також:

• Роман Сущенко розповів про три найважчі епізоди у в’язниці
• Роман Сущенко надіслав з колонії новий малюнок з чаю та лушпиння
• Сущенко передав з російської в’язниці весняний пейзаж Львова

Сообщение Роман Сущенко вперше особисто презентував виставку власних малюнків появились сначала на Український репортер.

Організаторами виставки виступили Український інститут Америки і організація “Разом за Україну”, – повідомляє УНН.

Зазначено, що мистецтво завжди було пристрастю Сущенка, але в колонії його художні засоби дуже обмежені. Твори створені з усіх доступних засобів: кулькова ручка, цибульні шкаралупи, буряковий сік, чай, миючий засіб і кетчуп.

Відбитки оригінальних творів Сущенка з колонії будуть показані в Українському інституті Америки, після чого виступлять активісти, журналісти, сім’я і друзі Романа Сущенко.

Також зазначено, що твори Сущенка, хоч вже і були представлені у Брюсселі та Києві, ніколи не демонструвалися в Нью-Йорку.

Романа Сущенко, утримуваного в російській в’язниці, остаточно засудили в Росії до 12 років колонії суворого режиму.

Український журналіст був затриманий в Москві 30 вересня 2016 року. ФСБ Росії звинуватила Сущенка у шпигунстві і роботі на українському розвідку. У Міноборони заяви ФСБ РФ про приналежність журналіста до підрозділу Головного управління розвідки МОУ назвали черговою провокацією. Сам він своєї провини не визнає.

Сообщение У Нью-Йорку пройде виставка картин Романа Сущенка появились сначала на Український репортер.