Зал у цей момент буквально затамував подих. Люди витирали сльози, звучали щирі, довгі оплески. У повітрі стояла тиша, змішана з болем, гордістю й невимовною людяністю.

Кожен, хто був присутній, відчував — це не просто театральна дія. Це дотик до живої правди, до материнської любові, до жертви, яку понесли наші герої та їхні родини.

Після вистави пані Марія довго спілкувалася з матерями полеглих воїнів. Вона слухала їхні історії, підтримувала, обіймала, підписувала книжки та афіші. У цих розмовах було більше тепла й взаємної підтримки, ніж можна уявити.

Здавалося, що мистецтво цього вечора не просто зображало життя — воно зцілювало.

Вистава «Мами» ще раз нагадала всім нам, якою ціною виборюється наша свобода, і яку незламну силу мають українські матері.