У Повітряних силах уточнили, що трагедія сталася на східному напрямку. Обставини катастрофи з’ясовують.

Євгеній Іванов був старшим штурманом 39-ї бригади тактичної авіації.

У 39 бригаді розповіли, що Євгенію Іванову було 48 років, у нього залишились дружина і маленький син. Він розпочав службу у 1995 році й присвятив військовій авіації майже 30 років.

«Родом із Харкова, з дитинства мріяв стати льотчиком і пройшов шлях — від юного курсанта ХНУПСА до справжнього аса», — зазначили у бригаді.

Підполковник здійснив понад 200 бойових вильотів на винищувачі Су-27, знищував ворожі повітряні цілі і наземні об’єкти ворога, брав участь у складних повітряних операціях. Був відзначений орденом За мужність II та III ступенів, нагороджений президентською відзнакою За оборону України і медаллю Залізний хрест.

«У свій останній політ підполковник Іванов вирушив так, як робив це все життя — спокійно, впевнено та до кінця, чесно виконуючи свій обов’язок. Він загинув, залишаючись вірним присязі та справі, якій служив із честю», — повідомили побратими загиблого.

Су-27 – на відміну від МіГ-29, важкий винищувач, у нього більше бойове навантаження, що означає, що він може піднімати важчі бомби, або просто брати їх більше в бойовий виліт. Літак був спочатку створений як багатоцільовий, і тому він може нести не лише озброєння для повітряного бою, а й ударів по землі.

Сообщение Сум і біль: під час виконання бойового завдання на Су-27 загинув підполковник Євгеній Іванов появились сначала на Український репортер.

Раніше рідні воїна повідомляли про його ймовірну смерть під час виконання бойового завдання біля Покровська. 12 серпня бійцю мав виповнитися 21 рік, – пише УП.Життя.

“Братику… До останнього вірила. До останнього молилась. До останнього сподівалась, що ти живий… Що ти в полоні… Але дива не сталося.

Тепер ти назавжди з нами – в серці, в пам’яті, в кожній сльозі й кожному подиху. Тепер ти – наш Герой. Тепер ти – ангел, що охороняє нас згори”, – написала сестра Максима Іванка.

Наречена захисника Наталя Сюйва повідомила, що похорон запланували провести 11 серпня в Луцьку.

Нагадаємо, ім’я уродженця Луцька Максима Нагорного стало відоме у 2023 році після того, як “Українська правда” опублікувала його лист-заповіт. У своєму зверненні, написаному в бліндажі після російського обстрілу, захисник закликав не лише перемогти у війні, а й змінити країну.

Максим хотів допомогти дітям-сиротам і пропонував скасувати інтернатну систему, адже сам виховувався в дитячому будинку з чотирьох років.

“В багатьох притулках немає атмосфери любові та інших чеснот, радощів притаманних сім’ям, адже працівники дитячих будинків, середній вік яких за сорок, “вигоріли”, втомилися, виснажилися від дітей. Тому за лаштунками гарних концертів та світлин, чудових зовнішніх “картинок” ніби раю для дітей, допускають або й самі вчиняють ганебні і дуже погані речі, знищують морально, знущаються фізично тощо.

Багато хто про це знає, але ніхто нічого не робить. Питання – чому? Чому ми стали такими байдужими? Одним словом, невже паскудну “систему”, яка знищує тисячі дитячих доль доведеться відновлювати за мовчазної згоди суспільства?” – писав Максим.

28 червня 2023 року президент Володимир Зеленський публічно процитував уривок із листа Максима під час виступу перед Верховною Радою.

Максим Нагорний у 18 років добровільно став на захист держави, служив у 3-й бригаді оперативного призначення “Спартан”. Боєць виконував завдання зокрема на Куп’янському напрямку, де зник наприкінці липня.

Рідні захисника розповіли, що 1 серпня його тіло доставили до моргу в Кам’янському. До того воно 10 днів пролежало в зоні бойових дій. Для впізнання сім’ї Максима надали лише фото його руки з татуюванням, а також зображення ланцюжка й браслета.

Наречена та сестра героя розповіли, що здали ДНК, однак їм сказали про необхідність здати для впізнання зразки родича чоловічої статі – інакше тіло можуть повернути не раніше, ніж за пів року.

Рідні побоювалися, що протягом тривалого часу не зможуть поховати військового, адже він сирота і не має жодного живого родича чоловічої лінії.

Сообщение “Дива не сталося”: рідні 20-річного Максима Нагорного, чий заповіт цитував Зеленський, підтвердили його загибель появились сначала на Український репортер.

Про це повідомляє телеканал Slawa TV та Scyzoryk się otwiera.

Інформація про загибель журналіста з’явилася у фейсбук-групі «Складний ніж відкривається — сатирична сторінка Кельце» (пол. Scyzoryk się otwiera — satyryczna strona Kielc).

Кшиштофу Ґожеляку було 45 років, до українських Сил оборони він долучився у 2023 році, ставши добровольцем у війні проти російської агресії. У колі друзів і знайомих його знали під прізвиськом «Гіркий» (від польського gorzki — «гіркий»).

Як повідомляють у спільноті, Кшиштофа описують як невтомного шукача правди, який не боявся порушувати складні теми, зокрема корупцію у Свєнтокшиському воєводстві — на будь-якому рівні влади.

«Він був журналістом, яких сьогодні вже дуже мало. Нескорений, не підкупний, той, хто шукав правду до самого кінця. Він самостійно досліджував теми зловживань владою в Кельце, повіті та воєводстві — навіть на найвищих рівнях. Для нього правда була найвищою цінністю. Бувало, що їв лише вівсянку на воді, бо не мав грошей, але попри це відмовлявся приймати рекламні замовлення від корумпованих політиків. Він відмовлявся від допомоги — дозволяв лише іноді запросити себе на каву чи курку до KFC…» — йдеться у фейсбук-дописі.

Адміністратори сторінки також зазначають, що Кшиштофа поховають в Україні. У Кельце залишилися його рідні: мати, батько, брат і донька.

Про загибель колишнього журналіста повідомила й депутатка Європейського парламенту Маугожата Ґосєвська:

«Два роки тому він вирішив поїхати, залишивши все, щоб стати на бік свободи. Серед тих, кого він залишив — його донька. Його смерть — це болісне нагадування, що ця війна за межами наших кордонів усе ще триває. Кшиштофе, спочивай з миром», — зазначила Маугожата Ґосєвська.

Сообщение Сум і біль. На фронті загинув польський журналіст Кшиштоф Ґожеляк появились сначала на Український репортер.

Медійник активно надавав підтримку армії з 2014 року, а після початку повномасштабного вторгнення і сам узяв до рук зброю.

Про смерть повідомили його рідні та близькі, пише Інститут масової інформації.

Там розповіли, що Петро Черних працював журналістом в інформагенції УНІАН, а пізніше – у пресслужбі компанії “Енергоатом” та виданні Mind.ua. Після 2014 року він активно працював волонтером і здійснив десятки виїздів на лінію зіткнення.

У 2022 році журналіст добровільно долучився до лав 112-ї бригади Сил територіальної оборони ЗСУ.

У війську він брав участь в обороні Києва, воював на Луганщині, Донеччині та Харківщині. Його побратим Сергій Щерак розповів, що Петро мріяв побачити річку Сіверський Донець у мирний час.

“Це був найкращий товариш, побратим, який міг у будь-яку хвилину підставити своє плече. Він завжди був на передовій, ніколи не боявся, був завжди першим з перших.

Коли стояли над Сіверським Дінцем, усе казав, як тут красиво, як би класно тут було побувати в мирний час. На жаль, цієї мрії він так і не здійснив”, – поділився спогадами старший солдат.

Під час виконання бойових завдань колишній журналіст зазнавав контузій, які призвели до розвитку тяжкої хвороби.

У 2023 році через стан здоров’я захисника комісували з війська. Після тривалої хвороби колишній журналіст та військовий помер.

Директорка Інституту масової інформації Оксана Романюк розповіла, що в Петра залишилося двоє синів.

“Дякуємо за захист, мудрість і простоту, за доброту […] Дякую за те що захищав нас. І за те що був таким чудовим другом. Вічна пам`ять”, – написала Оксана Романюк.

Співчуття з приводу смерті Петра також висловив його колега, керівник пресцентру “Укрінформу” Сергій Сай-Боднар.

“Його дітей осиротили убл*дки-освободітєлі, які прийшли на наші землі, щоб знищувати найкращих, найрозумніших – цвіт нації.

Петя Черних був із таких. Патріот. Талановитий і порядний. Журналіст від Бога, який добре розумівся на економічній тематиці, один із небагатьох, хто ґрунтовно “шарив” у темі енергоринку”, – розповів Сергій.

Сообщение Сум і біль: після поранення на фронті помер військовий та медійник Петро Черних появились сначала на Український репортер.

Усі вони – з однієї багатодітної родини, повідомляє Суспільне.Житомир.

У середу, 28 травня, громада попрощалась із 17-річним Романом, 12-річною Тамарою та 8-річним Станіславом Мартинюками. Прощання проходило у місцевому будинку культури.

“Ця трагедія сталася з багатодітною родиною, яка ростила п’ятьох дітей. Двоє старших дітей живуть окремо, тому їх у будинку не було під час удару. Були батьки та троє молодших дітей. Дітки загинули.

Батьки живі, мама у важкому стані. Її вчора успішно прооперували, ми сподіваємося на її одужання. Тато дітей, на щастя, отримав не такі серйозні ушкодження, він сьогодні присутній на похороні. Але психологічний стан обох батьків всі ми розуміємо, який”, – зазначив виконувач обов’язків Коростишівського міського голови Юрій Денисовець.

Усі троє дітей навчалися в Ліцеї №1 імені Густава Олізара Коростишівської міської ради.

“Роман, Тамара, Станіслав – наші ліцеїсти, наші діти – загинули внаслідок клятої війни. У кожного з них було життя, мрії, шкільні дні, улюблені предмети й великі “післяшкільні” плани… Але все обірвалося в одну ніч. Це не можна прийняти. Це не можна зрозуміти”, – йдеться в одному з дописів у групі ліцею.

Молодші діти – Тамара та Станіслав – були учнями Коростишівської дитячої музичної школи.

“Буквально на днях мав бути випускний вечір, на якому ми двох наших учнів нагороджували б за успішне навчання. Вони були здібні, талановиті і великі молодці – вони навчалися у своєї рідної тітки у класі домри.

Усі ми всі в скорботі і щиро співчуваємо родині, яка втратила трьох своїх дітей”, – сказала виконувачка обов’язків директора Коростишівської дитячої музичної школи Катерина Горобчук.

Нагадаємо, вночі 25 травня росіяни завдали комбінованого удару по Україні із застосуванням 367-ми засобів. Всього внаслідок атаки постраждало понад 70 осіб: 12 людей загинуло, більше 60 поранено.

Сообщение На Житомирщині попрощались з трьома дітьми, які загинули від російської атаки появились сначала на Український репортер.

Про це повідомляє ТСН.

Сьогодні Київ попрощався з військовим і ведучим Максимом Неліпою. Він загинув у бою за Україну 12 травня. Прощання відбулося у будинку культури столичного КПІ. Саме тут, у стінах політеху, навчався Максим. І саме тут вперше зіграв у КВК. Далі було телебачення: «Програй мільйон», лотерея «Хто там», «Народна зірка».

Його кликали бути ведучим у проєкти, які завдяки його гумору й харизмі одразу ж ставали рейтинговими. Він не боявся навчатися нового і радо зголосився взяти участь у шоу «Танці з зірками». Хореографиня Олена Шоптенко, яка разом з ним 2007 року підкорювала паркет, пригадує: Максим ніколи не скаржився, працював день і ніч.

Гумористичні шоу, ролі в кіно — Максим Неліпа мріяв зробити ще так багато. Був публічним, але з непублічним життям. Уже після загибелі стало відомо на широкий загал, що Максим працював за фахом — був інженером-програмістом у Чорнобильській зоні. А щойно росія вдерлася до України, одразу взяв до рук зброю — спочатку у складі тероборони боронив Київ, а далі вступив до лав ЗСУ, до Сил безпілотних систем.

Рідний брат Андрій пригадує: для Максима взагалі не стояло питання, чи йти до війська, бо знав напевне — це його шлях. Але життя Максима обірвалося неочікувано для всіх. Його товариш, шоумен Анатолій Анатоліч каже: не може повірити в це й досі, бо хіба може такої світлої і веселої людини раптом не стати?

З Максимом прощаються, востаннє дарують оберемки квітів. Їхній запах розходиться прохолодною залою. А далі всі знову стають навколішки. Перед героєм. Співають гімн і вигукують: «Слава!». А далі — проводжають під оплески, як колись на концертах.

Поховали старшого лейтенанта Максима Неліпу на Байковому кладовищі. Йому було 48.

Сообщение У Києві попрощалися з військовим і ведучим Максимом Неліпою появились сначала на Український репортер.

Про це повідомили в Міністерствф культури та стратегічних комунікацій України.

Як зазначається, ці дані не лише про масштаби втрат, а й нагадують про трагічні сторінки нашої історії. Так само як у 20-х – на початку 30-х років ХХ століття сталінський режим знищив покоління українських митців, так і сьогодні росія цілеспрямовано нищить культурну еліту України.

“Літературно-мистецьке покоління, відоме як “Розстріляне відродження”, подарувало світові шедеври літератури, живопису, музики та театру. Ці митці були гордістю нашої нації. Сьогодні ми знову втрачаємо не просто талановитих українців, а частину нашої душі, адже кожен наш митець – це унікальна особистість, яка збагачувала українську культуру”, – йдеться у повідомленні.

“Журналісти, які нині працюють в Україні, створюють важливі новини, розслідування та репортажі в умовах підвищеного ризику. Вони фіксують події війни, щоб надати Україні та світу достовірну інформацію про те, що відбувається. Медійники 24/7 збирають неспростовні докази злочинів окупантів та висвітлюють силу, подвиг і мужність наших захисників”, – додають у міністерстві.

Також наголошується, що під час війни загинули не лише українські, але й 7 іноземних медійників, які розповідали світові про події в Україні.

Систематичні злочини проти журналістів і медіа, вчинені росією, становлять серйозну загрозу для свободи слова та інформаційної безпеки, підривають демократичні цінності та права людини.

Читайте також: 

• Сум і біль: на війні загинула художниця Маргарита Половінко

Сообщение На війні загинуло 186 українських митців та 102 медійники появились сначала на Український репортер.

Про це повідомляє пресслужба 37-ї бригади морських піхотинців.

Обставини загибелі у повідомленні не уточнюються.

Зазначається, що старший лейтенант Стогній мав позивний “Золотий”. Він розпочав свій бойовий шлях у 2015 році, виконував бойові завдання в секторі АТО, згодом ООС. Від початку широкомасштабного вторгнення служив у лавах 60 окремої механізованої бригади, обіймав посаду командира розвідувального взводу.

Вказано, що Стогній особисто брав участь у багатьох важких боях під час деокупації правого берега Херсонщини та під час оборони міста Бахмут, неодноразово рятував побратимів, виносячи поранених на плечах з поля бою, сам також був поранений під час одного з чисельних боїв. Надалі проходив службу в 82 окремій десантно-штурмовій бригаді, обіймаючи посаду командира розвідувальної роти.

Восени 2024 року долучився до лав 37 окремої бригади морської піхоти, тимчасово виконував обов’язки командира 1 батальйону морської піхоти, після чого офіційно обійняв посаду комбата.

“Висловлюємо щирі співчуття рідним, близьким та друзям, розділяємо разом з вами цю невимовну втрату.

Зі свого боку обіцяємо докласти всіх зусиль, аби здійснити мрію “Золотого” — вільна та соборна Україна! Наша помста буде страшна! Спочивай з миром, герою!”.

Сообщение Сум і біль: загинув комбат 37-ї бригади морпіхів Володимир Стогній появились сначала на Український репортер.

Про це повідомили у 831-й бригаді тактичної авіації.

«Так сміливо боронити і так відчайдушно битися в небі за Україну майже три роки повномасштабної війни можуть лише найкращі воїни світу.

Із сумом повідомляємо про непоправну втрату… Не повернувся з бойового завдання наш побратим, великий патріот своєї країни — льотчик-винищувач Повітряних Сил капітан Іван Болотов”, — зазначили представники бригади.

Побратими зазначили, що, незважаючи на вік, Іван був грамотним і досвідченим льотчиком. Захисник бив ворога на усіх підступах і напрямках фронту.

Говорили за дві години до загибелі. Дружина полеглого захисника розповіла про його шлях на війні та життя після втрати

«Льотчики не вмирають, вони навіки залишаються в небі… Висловлюємо співчуття рідним Івана, він загинув у бою, як Герой! Він залишиться для нас прикладом високої мужності, незламності та жаги до перемоги! Вічна шана і пам’ять!», — додали у 831-й бригаді тактичної авіації.

Сообщение Сум і біль: загинув 24-річний льотчик-винищувач Іван Болотов появились сначала на Український репортер.

Про це повідомила грузинська служба “Радіо Свобода”.

Видання повідомило, що Міністерство закордонних справ Грузії підтвердило інформацію про загибель Тілідзе. Однак наразі точні обставини та місце його загибелі залишаються невідомими.

За словами колишнього президента Грузії Міхеїла Саакашвілі, Тілідзе загинув на Запорізькому напрямку. Саакашвілі також розповів, що колись Тілідзе працював у його президентській охороні, а згодом вирушив до Америки. У Нью-Йорку він закінчив курси рейнджерів і почав готувати українських військових, а згодом пішов на передову, де й загинув у бою.

“Це була світла, надзвичайно розумна, дуже красива й благородна людина. Великий патріот Грузії та України. У нього залишилося троє дітей і багато людей, які дуже сильно сумують за ним, зокрема й я. Нам усім, хто ще живий, треба зробити все, щоб жертва найкращих представників наших націй не була марною”, – написав Саакашвілі.

Грузинська служба “Радіо Свобода” додає, що Тілідзе часто публікував відео з фронту та розповідав про події на передовій. У серпні 2024 року він брав участь у бойових діях на Харківському напрямку.

Також за даними видання, з початку повномасштабного вторгнення росії в Україні загинули близько 80 грузинських бійців, котрі воювали на боці ЗСУ.

Сообщение На війні загинув соратник Саакашвілі Каха Тілідзе появились сначала на Український репортер.