Володимир Івасюк – це один із творців української естрадної поп-музики. Він прожив досить коротке життя – лише 30 років, проте встиг написати аж сто сім пісень, п’ятдесят три інструментальні твори.

Першу пісню Володимир склав у 15 років на вірш свого батька «Колискова».

Івасюк – професійний медик, скрипаль, чудово грав на фортепіано, віолончелі, гітарі, майстерно виконував свої пісні. Мав талант до живопису. Його “Червона рута” була визнана найкращою піснею 1971 року, а “Водограй” – 1972 року.

“Червона рута”
Вперше зазвучала 1 січня 1971 року. Саме ця пісня стала однією з найбільш популярних українських пісень у світі, “облетіла весь світ і стала супер-хітом останніх сорока років”.

“Водограй”
Написав композицію Івасюк в 1970 році. У виконанні Назарія Яремчука і Мирослави Єжеленко “Водограй” став найкращою піснею СРСР на конкурсі “Пісня-72”.

“Я піду в далекі гори”
Цю пісню Івасюк написав 1968 року, будучи студентом Чернівецького медичного інституту. У різний час пісню виконували Василь Зінкевич, група “Плач Єремії”, Русичі, Марія Яремчук “Квітка Цісик” та інші.

24 квітня 1979 року композиторові зателефонували і він пішов з дому, більше не повернувся. 18 травня митця знайшли мертвим у лісі під Львовом, на території військової частини. Люди проводжали його українською піснею, якою він жив, яку творив, яку зумів зробити популярною, і разом із тим показав світові милозвучність і чарівність українського слова, показав, зрештою, і Україну.

Цьогоріч пісні Володимира Івасюка знову прозвучали у квартирі в Чернівцях, де він жив. Хіти виконали буковинські артисти: Тріо Дворських, гурт Zapal, Тьома Паучек та Юлія Чампела.

Читайте також: 

• Сорок років тому загинув Володимир Івасюк 
• Судова експертиза встановила, що Володимир Івасюк не міг вчинити самогубство
• Легендарній “Червоній руті” Володимира Івасюка – 55 років
• Їй Володимир Івасюк присвятив “Червону руту”

Сообщение Незабутні. Сьогодні день народження Володимира Івасюка, легенди української пісні появились сначала на Український репортер.

Тато композитора, письменник Михайло Івасюк, про цей період життя сина написав у своїй книзі “Монолог перед обличчям сина”: “Володя записує народні пісні. Відвідує село Чортория, гостює в надзвичайно співучій родині Миколайчуків. Його чарують брати славнозвісного кіноактора Івана Миколайчука, записує від них чимало народних пісень, які ми часто виконуємо в родині. Ціною будь-яких зусиль йому хочеться знайти тлумачення поетичної загадки – червоної рути, яка зав’язла йому в серці.”.

У липні 1970 р. Володимир Івасюк разом з ансамблем танцю “Вітерець” Чернівецького палацу залізничників їхав до села Розтоки Путильського району на зйомки фільму Юрія Іллєнка “Білий птах з чорною ознакою”. Сестра Івана Миколайчука – Іванна Матіос згадувала, що тоді знімали сцену весілля.

У Розтоках місцеві жителі розповіли Володимирові Івасюку легенду про червону руту, дивовижне чар-зілля. Тут з’явився остаточний варіант тексту славнозвісної пісні.

«Червону руту» впізнають із перших акордів. Її співають на весіллях і на фронті, коли коли хочеться танцювати і коли від болю розривається серце. «Червона рута» — одна з перших пісень Володимира Івасюка. Буковинського студента- медика.

«Я пам’ятаю атмосферу, батьки дуже хвилювалися, що це буде прямий ефір на телебаченні, їхній син буде співати свою пісню», — каже Оксана Івасюк, сестра Володимира Івасюка.

На ранок після прямого ефіру Володимир Івасюк прокинувся знаменитим. Вже наступного року за мотивами «Червоної рути» знімуть перший український мюзикл. А за кілька місяців вона стала відомою на весь союз — звучить на радянській «Пісні року».

Пісня пережила свого автора. Через 9 років після її прем’єри Володимира Івасюка знайшли повішеним у лісі під Львовом. А через кілька десятиліть відновлене слідство повністю спростувало версію про самогубство. У Львівській прокуратурі тоді заявляли — до вбивства причетні радянські спецслужби, які нищили все українське, але винних у смерті досі офіційно не назвали. За коротких 30 років Івасюк написав понад 100 популярних пісень. А скільки ще міг би написати.

Читайте також: 

• Їй Володимир Івасюк присвятив “Червону руту”. Пішла у засвіти Марія Марчук (Соколовська)

Сообщение Легендарній “Червоній руті” Володимира Івасюка – 55 років появились сначала на Український репортер.

Про це повідомив заступник голови Чернівецької обласної ради, племінник Володимира Івасюка Михайло Павлюк.

“З великим сумом дізнався новину, що у різдвяний день відійшла у інший світ пані Марії Іванівна Марчук (Соколовська). Прекрасний лікар й надзвичайно освічена жінка, мати трьох дітей-медиків, близька усій нашій родині й подруга життя Володимир Івасюк”, – написав Павлюк.

За його словами, Марія Марчук одна з небагатьох поїхала на похорон Івасюка до Львова, завжди захищала його чесне імʼя та берегла спогади і найкращі історії про його творчість й спадщину.

Володимир Івасюк – український композитор-виконавець, музикант, мультиінструменталіст, поет. Герой України посмертно. Один із основоположників української естрадної музики. Автор 107 пісень, 53 інструментальних творів, музики до кількох вистав. Професійний лікар, скрипаль, грав на фортепіано, віолончелі, гітарі, виконавець пісень, живописець. 18 травня 1979 року його знайдено повішеним у Брюховицькому лісі під Львовом. Версію про самогубство було піддано сумніву і розслідувано додатково вже у роки незалежності.

Читайте також: 

• Їй Володимир Івасюк присвятив “Червону руту”

Сообщение Їй Володимир Івасюк присвятив “Червону руту”. Пішла у засвіти Марія Марчук (Соколовська) появились сначала на Український репортер.

Тато композитора, письменник Михайло Івасюк, про цей період життя сина написав у своїй книзі “Монолог перед обличчям сина”: “Володя записує народні пісні. Відвідує село Чортория, гостює в надзвичайно співучій родині Миколайчуків. Його чарують брати славнозвісного кіноактора Івана Миколайчука, записує від них чимало народних пісень, які ми часто виконуємо в родині. Ціною будь-яких зусиль йому хочеться знайти тлумачення поетичної загадки – червоної рути, яка зав’язла йому в серці.”.

У липні 1970 р. Володимир Івасюк разом з ансамблем танцю “Вітерець” Чернівецького палацу залізничників їхав до села Розтоки Путильського району на зйомки фільму Юрія Іллєнка “Білий птах з чорною ознакою”. Сестра Івана Миколайчука – Іванна Матіос згадувала, що тоді знімали сцену весілля.

У Розтоках місцеві жителі розповіли Володимирові Івасюку легенду про червону руту, дивовижне чар-зілля. Тут з’явився остаточний варіант тексту славнозвісної пісні.

Сообщение Легендарній “Червоній руті” Володимира Івасюка – 54 роки появились сначала на Український репортер.

Його земне життя тривало лише 30 років. Але за цей короткий час він виконав свою місію, використав талант і потенціал, зробивши українську пісню модною на весь світ. Феномен Володимира Івасюка у тому, що його пісні до сьогодні звучать, вони популярні, їх знають молоді люди, а сучасні виконавці їх переспівують.

Володимир Івасюк народився 4 березня 1949 року у Кіцмані Чернівецької області в сім’ї вчителів Михайла та Софії Івасюків.

Володимир Івасюк – це один із творців української естрадної поп-музики. Він  встиг написати аж сто сім пісень та п’ятдесят три інструментальні твори.

Першу пісню Володимир склав у 15 років на вірш свого батька «Колискова».

Івасюк – професійний медик, скрипаль, чудово грав на фортепіано, віолончелі, гітарі, майстерно виконував свої пісні. Мав талант до живопису. Його “Червона рута” була визнана найкращою піснею 1971 року, а “Водограй” – 1972 року.

“Червона рута”
Вперше зазвучала 1 січня 1971 року. Саме ця пісня стала однією з найбільш популярних українських пісень у світі, “облетіла весь світ і стала супер-хітом останніх сорока років”.

“Водограй”
Написав композицію Івасюк в 1970 році. У виконанні Назарія Яремчука і Мирослави Єжеленко “Водограй” став найкращою піснею СРСР на конкурсі “Пісня-72”.

“Я піду в далекі гори”
Цю пісню Івасюк написав 1968 року, будучи студентом Чернівецького медичного інституту. У різний час пісню виконували Василь Зінкевич, група “Плач Єремії”, Русичі, Марія Яремчук “Квітка Цісик” та інші.

24 квітня 1979 року композиторові зателефонували і він пішов з дому, більше не повернувся. 18 травня митця знайшли мертвим у лісі під Львовом, на території військової частини. Люди проводжали його українською піснею, якою він жив, яку творив, яку зумів зробити популярною, і разом із тим показав світові милозвучність і чарівність українського слова, показав, зрештою, і Україну.

«Це дуже важливо, коли ти пишеш і це одразу реалізується. Тоді ще і ще хочеться. Володя казав, щоб бути популярними, мають бути пісні радісними, веселими, жодного суму. Хоча є у нього «Балада про мальви», але переважно всі світлі у нього речі. Софія Ротару, Василь Зінкевич, Назарій Яремчук, оркестр у Києві – з ними працював Івасюк», – згадував поет-пісняр Богдан Стельмах.

Івасюк – це був вибух нової енергії

Чому Володимирові Івасюку вдавались пісні і кожна наступна звучала і була популярною? І це попри те критиканство, яке тоді лунало на адресу молодого композитора з уст іменитих радянських музикантів. До Івасюка були написані популярні українські пісні, але по одному шлягеру від того чи іншого композитора. Івасюк був першим, який створив не одну, а десятки і десятки неймовірних українських пісень. Ніхто раніше такого не робив.

Володимирові Івасюку пропонували переїхати зі Львова у Москву, але він категорично відмовився, а ось про Київ серйозно заговорив перед зникненням і вбивством.

Очевидно, що КДБ вже стежило за ним давно

«Івасюк був не з тих, хто б спокусився на ультрастоличні штуки, він би ніколи, ніколи цього не зробив. Він би не поїхав у Москву. 24 квітня 1979 року композиторові зателефонували і він пішов з дому, більше не повернувся. 18 травня митця знайшли мертвим у лісі під Львовом, на території військової частини. Люди проводжали його українською піснею, якою він жив, яку творив, яку зумів зробити популярною, і разом із тим показав світові милозвучність і чарівність українського слова, показав, зрештою, і Україну.

Відповідно до неофіційної версії, смерть Івасюка була вбивством, виконаним КДБ за наказом вищого керівництва СРСР. Архіви цієї справи, що зберігаються в москві, дотепер ані родичам, ані працівникам музею Івасюка не відкривають, посилаючись на гриф “таємно”.

На похорон Володимира Івасюка прийшли більше десяти тисяч чоловік. Труну несли на руках до самого цвинтаря. Похорони композитора перетворилися на справжню демонстрацію. На могилі були гори квітів і вінків, які міліція викинула в цей же день, а наступного – люди принесли їх іще більше. І так тривало протягом місяця. Це було свого роду актом громадянської непокори…

“Червона рута” у виконанні Володимира Івасюка, Назарія Яремчука і Василя Зінкевича

Сообщение Незабутні. Сьогодні Володимиру Івасюку виповнилося б сімдесят п’ять (+відео) появились сначала на Український репортер.

“Раніше багато жителів столиці підписали петицію за перейменування проспекту Героїв Сталінграда, вона набрала потрібну кількість голосів. Наразі в рамках дерусифікації вулиць міста місцеві депутати підтримали рішення”, – зазначають в районній адміністрації.

Тепер проспект названий на честь українського композитора Володимира Івасюка.

Володимир Івасюк вважається одним із основоположників української естрадної музики. Він є автором 107 пісень, 53 інструментальних творів, музики до кількох вистав. Його найвідоміші твори – “Червона рута”, “Водограй”, “Я піду в далекі гори”. 18 травня 1979 року Івасюка знайшли повішеним у Брюховицькому лісі під Львовом. Офіційна радянська версія смерті композитора, яка викликала сумнів громадськості, — самогубство, однак за неофіційною вважається, що це вбивство, здійснене органами КДБ за наказом вищого керівництва СРСР.

Процес перейменування Героїв Сталінграда розпочався у 2016 році. Відповідний проєкт рішення у Київраді зареєстрували наприкінці квітня цього року.

Читайте також:  

• Композитор Івасюк — це назавжди!

Сообщение Проспект Героїв Сталінграда у Києві тепер носитиме ім’я Володимира Івасюка появились сначала на Український репортер.

Про це Суспільному повідомила ініціаторка створення музею Ірина Колотило.

За її словами, шукала речі дотичні до ансамблю “Смерічка” по області та в соцмережах. Першими експонатами музею стали три костюми, які носили учасники “Смерічки”, фото, плакат та перша платівка з піснями ансамблю.

На відкритті музею 24 грудня були присутні учасники “Смерічки”, серед них — Зоя Маслова, яка була наймолодшою учасницею першого складу ансамблю. Зоя почала виступати зі “Смерічкою”, коли їй було 16 років, а потім вступила до університету і покинула колектив.

“Смерічка” виступала у всьому Радянському Союзі, а закордон ансамбль не хотіли відпускати, оскільки музиканти співали лише українською мовою”, — каже Зоя Маслова.

Музей облаштували за гроші Буковинського культурного фонду та бюджету громади. Загалом витратили понад 150 тисяч гривень. Організаторка і далі планує поповнювати експозицією музею новими експонатами.

Відвідати музей можна за попередньою домовленістю з будинком культури.

ВІА “Смерічка” — український естрадний ансамбль, який створив музикант та композитор Левко Дутківський у Вижницькому Будинку культури в 1966 році. Одними з учасників ансамблю були Назарій Яремчук, Василь Зінкевич, а деякі пісні для колективу писав Володимир Івасюк. Найвідомішими з них стали “Водограй”, “Червона рута”, “Гай, зелений гай”, “Два перстені” та інші.

Сообщение “Пісня буде поміж нас”. У Вижниці відкрили музей легендарного ансамблю “Смерічка” появились сначала на Український репортер.

Володя підійшов до мене вже у перший день навчання у медінституті: «Ти граєш на скрипці? Значить, будеш грати в ансамблі». Ми були разом з ним увесь час: вдень — заняття, ввечері — репетиції камерного оркестру і оркестрової групи інститутського ансамблю пісні і танцю. Любов до музики і медицини єднала нас. Молодість сама по собі прекрасна, але незрівнянна ні з чим, коли поруч з тобою людина, яка тебе розуміє і підтримує у всьому, зачаровує тебе своєю красою і розумом, дарує тобі ніжну гру чарівної скрипки і свої перші пісні. Я завжди старалася йому допомагати, ми разом здавали сесію, святкували дні народження та весілля своїх однокурсників. Коли збиралися на репетиції, Володя завжди підходив до мене і цілував у щоку. Дуже часто приносив мені пиріжки, які випікала няня Міля. А називав мене лише Марічка або Муся.
Уже пізніше мені розповідали, що Володя був у мене закоханий. Але сам він ніколи не зізнавався мені. Напевно, йому легше було про все сказати у піснях… А які почуття були у нього у студентські роки — не важко здогадатися, адже свої найкращі твори він написав саме під час навчання у медінституті. Якось будучи вже наприкінці 80-их у Львові, я купила там книжку Володимира Івасюка «Моя пісня», в якій була надрукована «Елегія для Марії». І лише тоді, прочитавши, я зрозуміла глибину його почуття до мене:
Мадонні незнаній
Віками лунали
Органні хорали
В густі небеса.
А я тебе знаю,
Тебе я кохаю,
Люба Маріє!
Ще будучи студенткою, я вийшла заміж за викладача. Володя надіслав тоді вітальну телеграму зі Львова. Мене часто запитують, чому ми не одружилися з Івасюком. Мабуть, не доля… Але свого старшого сина, який теж працює лікарем, назвала на честь Володі. Коли Івасюк помер, я одна з його однокурсників була на похороні. З того часу Володя часто мені сниться: він стоїть на горі у своєму синьому костюмі, а я йду до нього. А якось він привидівся мені на вулиці… Пам’ять про Івасюка — свята для мене: його фотографії, автографи, листівки…

Сообщение Їй Володимир Івасюк присвятив “Червону руту” появились сначала на Український репортер.

Першу пісню Володимир склав у 15 років на вірш свого батька «Колискова».

Івасюк – професійний медик, скрипаль, чудово грав на фортепіано, віолончелі, гітарі, майстерно виконував свої пісні. Мав талант до живопису. Його “Червона рута” була визнана найкращою піснею 1971 року, а “Водограй” – 1972 року.

За два місяці до смерті Володимира Івасюка викликали в КДБ для бесіди із приводу гонорарів, які він повинен був одержати за вихід своїх платівок у Канаді. Його переконували передати ці гроші в “Фонд миру” в обмін на дозвіл виїхати в Америку. Але видатного українця закордон не цікавив, і він відмовився від цієї пропозиції.

На похорон Володимира Івасюка прийшли більше десяти тисяч чоловік. Труну несли на руках до самого цвинтаря.

Читайте також:

• Судова експертиза встановила, що Володимир Івасюк не міг вчинити самогубство
• Легендарній “Червоній руті” – 50 років. Ця пісня стала неофіційним гімном України (+відео)

Сообщение Сьогодні – 72 роки від дня народження автора “Червоної рути” Володимира Івасюка появились сначала на Український репортер.

Володимир Івасюк – автор пісні, відомий український композитор-виконавець і поет. “Червону руту” він написав під час навчання у медичному університеті, вона стала його головним хітом і найбільш популярною українською піснею 70-х років.

Вперше пісня пролунала на Театральній площі міста Чернівці у прямому ефірі телепрограми “Камертон доброго настрою”. Її виконав Володимир Івасюк разом з Оленою Кузнецовою.

За тиждень “Червону руту” поставили ще раз, у програмі “Студентський меридіан”, але вже у візуальному супроводі, який зняли у Косові.

Популярною пісня стала після того, як її виконав Вижницький ансамбль “Смерічка” Левка Дутковського (солісти Василь Зінкевич і Назарій Яремчук).

Також у 1971 році “Червона рута” пролунала на першій радянській “Пісні року” і стала однією із двадцяти найкращих пісень на думку слухачів та глядачів. Тоді її виконали Назарій Яремчук, Василь Зінкевич і Володимир Івасюк.

Того ж року вийшов фільм “Червона рута”, в якому солісти ансамблю та викладач культосвітнього училища Софія Ротару зіграли головні ролі. Невдовзі пісня стала популярною у багатьох країнах Східної Європи.

За сучасними критеріями Івасюк перетворився на суперзірку. Через 9 років після того історичного моменту на Театральній площі це його й загубить.

Більше ста пісень. Десятки не записаних на плівки творів. Музичні фільми, серед яких і однойменна “Червона рута” з Василем Зінкевичем та Софією Ротару в головних ролях. Діаспора співає Івасюка. В Америці видають платівку його пісень.

Сестри Івасюка розповідають, що одного разу Володимир побував на “серйозній дружній розмові” в КДБ. Чи була вона єдина, невідомо.

“Органи” запропонували Івасюку “виправдатися” за популярність у ворожій Совєтам Америці жестом щедрості – віддати доларові гонорари за свої твори у “Фонд миру”. На що принциповий Івасюк відповів, що не фінансуватиме “терористичні організації”.

Тут треба зазначити, що саме цей Фонд свого часу фінансував військові операції СРСР по “заподіянню соціалізму” в різних куточках світу.

Промовчав Івасюк тоді тільки про те, що американського гонорару він тоді і сам не бачив жодного разу, бо його було просто неможливо отримати в обхід того ж таки КДБ.

Інсценоване самогубство Володимира Івасюка в 1979 році красномовно говорило про масштаб його особистості, зокрема про його вплив. Лагідна пропаганда всього українського в нього виходила сама собою. Він просто писав суперсучасні хіти. І тільки українською.

Він зник з дому. А його тіло знайшли аж за місяць в лісі за Львовом.

Справу про його смерть, яку тоді радянська прокуратура швидко кваліфікувала як самогубство, вже двічі поновлювали.

“Самогубство” як визначення вже скасували, але з’ясувати, що саме відбувалось в квітні й травні 1979 року між днем зникнення і датою смерті, поки що лишається загадкою. На її розкриття ми тепер чекаємо від СБУ, бо саме Служба безпеки поновила розслідування останньою.

До ювілею “Червоної рути” в Україні проведуть онлайн-марафон “Пісня буде поміж нас”, де зазвучать 43 пісні Володимира Івасюка. Кавер-версії співатимуть українські зірки у супроводі симфонічного оркестру.

4-5 грудня “Червона рута”, “Водограй”, “Мальви”, “Я піду в далекі гори”, “Тільки раз цвіте любов” зазвучать по-новому і знову. А сестри, друзі, колеги Івасюка розкажуть історії про його життя в 1970-х роках.

Сообщение Легендарній “Червоній руті” – 50 років. Ця пісня стала неофіційним гімном України появились сначала на Український репортер.